Ось візьмімо комуністичну ідею... Братерство! Рівність! Свобода! Соціальна справедливість. Праця на благо всіх Боротьба з бідністю Потреби ... можливості... пам'ятаємо, еге ж?
Погана ідея ? Неприйнятні гасла?
Для кого?
І чому?
Отож бо !
А візьмімо демократію... Влада народу! Свобода вибору! Праця на себе! Нові робочі місця. право на правдиву інформацію. Прогрес. Процвітання. Боротьба з бідністю
Також непогано І шо, колись таке було? Чи колись таке буде?
І було так. Чотири роки у бруді, в крові, і вогні пожеж раби,
що бились за свободу, ще не знали, що вони - раби.
А втім - всеж знали, та мовчали, бо гул снарядів так їх не лякав,
і навіть вибух бомб для них небув таким страшним,
як підлий та підступний погляд комісара, упертий в тебе зі спини.
Було відомо всім солдатам, з своїх будинків вирваних війною
- до дат та ювілеїв беруть міста та роблять перемоги.
Ну а тому - за будь яку ціну. Загиблих не злічить.
Не пасував перед ворожим станом, але покірно погляд потупляв
перед сопливим "особим" капітаном відважний бойовий майор.
І генералам молодим, амбітним, засудженим в кінці тридцятих без вини,
та раптом звільненим з тюрми своїм вождем,
але щоб в пекло фронту їх відправити лиш для потреб війни,
під наглядом своїх політруків, доносчиків, сексот,
не знать, звичайно, було б дивно, все маючи, і штат, і штаб,
що раб, за примхою тирана - піднесений, але все той же раб.
Так значить, відали. І все ж, себе та інших не жаліли.
І воювали, лізли з шкіри геть, рятуючи лиш задницю вождя.
Зносячи бездарність поразок, і де мільйони гинули даремно.
А вийшовши з оточень ледь живими, світив їм розстріл чи штрафбат.
Покірливо терпіли всі знущання, чого б терпіть не стали навіть пси.
Щоб тільки куций вождь з рукой сухою лукаво щирився у свої вуса.
Ну а навіщо, ради чого ? Щоб вголос говорити було страшно ?
Щоб в напівмертвому блокадному місті від ожиріння пухли комісари?
Щоб в бідних селах, все віддавших - "для фронта, для победы",
впрягти в ярмо жінок пахать ?
Щоб діти без вісті пропавших носили зрадників та ворогів народу тавро?
Ах, якщо б це було так все просто - у тій бійні обрати вірний прапор !
Але ж то ні, ідеї голокосту нічим не краще, ніж мета гулагу.
У німців так же було рабство, а не омріяний щасливий рай.
Свобода, рівність і братерство, та вільна праця. Arbeit macht frei...
І заперечення брехливих комісарів, що, мов, всі люди в сересері
що воювали, то добровільно йшли у бій не за радянську владу.
Мовляв, що боронили не колгоспи та не негідника-кровопийцю,
а свій будинок, і свою сім'ю, і три берези, посаджених рукою батька ...
Але чому, як повінь на весні слідом за перемогою у тій війні,
війна зі сталінським режимом чому ж не прокотилась по країні?
Садили в небеса набої, і вирував той радісний потік - победа!,
А незабаром - вже нові вагони везли солдат все далі та на схід.
І ті, кого вела відвага, хто встав стіною у Москви - за дротом таборів гулагу
підняти голови не смів.
Перемога ... Зробив справу - в стійло! Свобода ... і північна даль.
Сорокоградусне пийло, з фарбованої міді їх медаль.
Коли б насправді воїни парадом, як визволителі по площадях пройшли,
то в бруд зі свастиками поруч, зірки червоні теж лягли.
Нехай ти обуха не зломиш пліттю, одначе армія - то і не батіг!
Тому вже півстоліття тому режим кривавий міг зотліти. Але всеж ні...
Та все ж прийшов кінець всім заборонам, комуну змило на історії смітник.
Але, ті ж гасла кричачи, плететься старий раб з портретом вбивці й палача народу.
Він страшно ненавидить нову владу, державний прапор, герб, і все нове. ...
Раб все ще може стать героєм, але залишиться в собі рабом.
А що святкуєш ти, усім їм на догоду і так піднесенно дев'ятого числа?
Той переміг, хто знайшов свободу. Ну що ж, Германія - знайшла.
А вас свобода тільки дражнить, і ви - десятиліттями в полоні темноти...
На вашій вулиці - не свято. Совіти всеж програли ту війну
Як чиновникам комуністичної Польщі зменшили пенсії.
Колишні функціонери міліції та Служби безпеки комуністичної Польщі отримують пенсії значно нижчі, ніж раніше - навіть менше, ніж пересічний поляк. Незадоволені законом про декадебізацію, вони оскаржують у польських та міжнародних судах постанову, що позбавила їх високих пенсій.
Вже рік як колишнім працівникам репресивного апарату комуністичної Польщі, а це приблизно сорока тисячам осіб, пенсії нараховують по-новому. Якщо раніше за кожен відпрацьований рік таким людям доплачували до основної пенсійної ставки по два з половиною відсотки від останньої зарплати, то тепер менше ніж один відсоток.
Нецілий відсоток - це навіть дещо менше, ніж той показник, що використовується при нарахуванні пенсій пересічним польським пенсіонерам.
Маріуш Блащак, депутат Сейму від партії "Право і справедливість", каже, що екс-кадебісти не мають жодного права на вищі пенсії, аніж їхні колишні жертви. За його словами, позбавлення спеціальних пенсій тих осіб, які відправляли до тюрем чесних людей, - це вияв історичної справедливості.
"Ми не вважаємо, що цих осіб взагалі потрібно позбавити засобів до існування, аж так далеко ми не йдемо. Але ми переконані, що колишні функціонери служби безпеки не можуть отримувати 8 тисяч злотих пенсії, тоді як їхні жертви - 800 злотих", - зауважив парламентарій.
Екс-функціонери пишуть скарги
Рішення польського парламенту не сподобалося колишнім офіцерам комуністичної міліції та служби безпеки. Упродовж минулого року ці люди надіслали до польських судів понад 10 тисяч скарг на закон, котрий вони називають репресивним.
А понад 400 екс-функціонерів комуністичних органів безпеки звернулися зі скаргою до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі. Вони звинувачують польську владу у тому, що вона поставила колишніх офіцерів міліції та спецслужб у нерівні умови з пересічними польськими пенсіонерами.
Мовляв, нецілий відсоток за кожний відпрацьований рік, що дораховується до основної пенсійної ставки, - це менше, ніж мають інші польські пенсіонери. За їхніми словами, критерій, за яким їм тепер нараховують пенсії - дискримінаційний.
На запит польських лівих питанням конституційності закону, що скасував пільги для екс-функціонерів Польської Народної Республіки (ПНР), займався польський Конституційний суд.
Він визнав оновлений закон про пенсійне забезпечення функціонерів правоохоронних органів та держбезпеки таким, що відповідає Основному законові Польщі. Проте Конституційний суд дійшов висновку про неконституційність зменшення пенсій для найвищого керівництва ПНР, зокрема, генерала Войцеха Ярузельського.
Колишні репресовані закликають не вірити своїм мучителям
У відповідь на скарги екс-міліціонерів та есбістів репресовані комуністичним режимом поляки звернулися з відкритим листом до Європейського парламенту.
Вони закликали європарламентарів не вірити скаргам колишніх працівників польських спецслужб і стверджують, що, обмеживши привілеї комуністичних функціонерів, польський Сейм повернув принцип суспільної справедливості.
Варшав'янин Казімеж Януш, який у комуністичні часи був двічі ув'язнений за опозиційну діяльність, говорячи про тих, хто в минулому його переслідував, а тепер домагається великої пенсії, зауважив:
"Я вважаю їхню діяльність антипольською, вони підтримували злочинну систему - це вагома причина для того, щоб позбавити їх усіх тих пільг, які дала їм попередня система, зокрема, великих пенсій. Кульмінація абсурду - це те, що генерал Ярузельський отримує у кілька разів вищу пенсію, аніж я - людина, яка в часи його правління була репресована".
Поляки, котрі потерпіли свого часу від репресивного апарату комуністичної влади, звертають увагу на те, що навіть після скасування пільг для колишніх функціонерів пенсії цих екс-комуністів все одно вищі, ніж у пересічних громадян. Тож, мовляв, нічого їм нарікати.
Скажімо, середня пенсія колишнього офіцера міліції або служби безпеки - понад дві з половиною тисячі злотих (це понад 600 євро), тоді як у середньостатистичного поляка вона на тисячу злотих менша.
Украинские и российские коммунисты обсуждают совместный визит во Львов на 22 июня. Местные власти не исключают обращения в суд относительно запрета любых акций, cообщает Deutsche welle.
Во Львове опять заговорили об угрозе нового противостояния между сторонниками левых и правых идей. Поводом для этого стало заявление лидера украинских коммунистов Петра Симоненко, с которым он выступил в воскресенье, 15 мая, на брифинге в Донецке.
Симоненко сообщил, что ведет переговоры с российскими коллегами о совместной акции во Львове на 22 июня под красными знаменами. Представители Свободы, в свою очередь, предупредили, что в случае приезда "незваных" гостей выведут на улицы тысячи единомышленников.
Официально никого не приглашают
Председатель Львовской областной госадминистрации Михаил Цымбалюк поспешил сообщить, что не будет делать никаких официальных приглашений на этот день. "Львовяне, прихожане всех конфессий, будут молиться за миллионы душ, ставших жертвами войны", - добавил губернатор.
Кроме того, мэр Львова Андрей Садовой не исключает возможности обращения в суд, чтобы таким образом запретить массовые акции 22 июня и предотвратить конфликт.
В разговоре с Deutsche Welle политолог Игорь Балинский отметил, что рассматривает эту проблему в двух плоскостях: "Если конфликт был санкционирован и программирован высокопоставленными лицами из Киева, тогда мы имеем дело с неоднократным сценарием, если нет, тогда это информационное добивание львовян на глазах всей Украины со стороны коммунистов ", - сказал Балинский.
Напомним, в результате столкновений, произошедших 9 мая во Львове между сторонниками и противниками празднования Дня Победы пострадали 16 человек. Активисты от Свободы негативно отреагировали на развертывание красного флага на Холме славы. В результате возбуждено пять уголовных дел. Обстоятельства противостояния изучают комиссии от МВД и Генпрокуратуры.
Позже лидер КПУ Петр Симоненко заявил, что Коммунистическая партии Украины и Коммунистическая партия Российской Федерации намерены провести совместную акцию во Львове.
Боротьба з бідністю
Неприйнятні гасла? 
Свобода вибору! 
Праця на себе! 
