хочу сюди!
 

Natalia

43 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «крим»

Мечеть Ескі-Сарай


З часів Золотої орди в Криму зберігся пам'ятник кримсько-татарської архітектури-мечеть Ескі-Сара (XIV ст). Знаходиться вона в мальовничому місці долини річки Салгир. Тут в XV-XVIII ст. розміщувалася територія резиденції калги-султана, який був другою особою після хана в Кримському ханстві. Калга-султан керував справами у всій Салгирской долині, крім мечеті тут знаходилися: монетний двір, палац Ескі-Сарай- «Старий палац». Детальніше тут


Пантікапей


На території сучасного міста Керч збереглися руїни міста Пантікапей. Це античне місто засноване вихідцями з Мілета наприкінці VII століття до н.е., на горі Мітрідат. Існує легенда, що Пантікапей заснований нащадками аргонавтів- сином Агаета і братом Медеї. Територія його була досить велика, приблизно 100 гектарів. Назва його виникла або від однойменної річки, або від іранського Panti-Kapa "Рибний шлях". Детальніше тут

Крим - це Україна!



7 років тому кремлівська орда захопила наш Крим.

Крим - це Україна! І ми ніколи нікому його не подаруємо. І байдуже скільки треба буде боротися, але ми повернемо в Україну і Крим, і Донбас.




Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

Несколько постов и историй про #крымваш

Несколько постов и историй про #крымваш

Опубликовано 03.07.2014

Дело было в песочнице в спальном районе крымского города. Четыре крымскотатарских малыша строили песочные домики-башенки. Один из них сорвал с вишни листок, воткнул в башню и пояснил: «Это флаг». У двух братьев-погодок с этим словом только одна ассоциация. Первый уточняет: «Украины»? Второй утверждает: «Украины»! У четвертого срабатывает свой рефлекс, и он запевает себе под нос: «Ще не вмерла Україна...» Взрослые пожалели, что не успели заснять это на видео. #крымваш? А вы детей спрашивали?

Рыночные разговоры. Топ-антигерои на сегодняшнем рынке нашего крымского города – беженцы с востока. Один пожилой мужчина, но в коротких белых шортах (прикид курортника) агитировал ехать на войну за большие деньги. Был послан торгующими мужиками и их покупателями воевать самостоятельно. Мясник рассказал о двух бабенках, мужья которых воюют за «ДНР», а эти кумушки уже пристроились при российской воинской части и каждый день покупают по несколько килограммов мяса на шашлыки. Знакомая продавщица поведала о побирушке со шрамом через все лицо, которой не подают «даже свои же русские». Мужик вроде с Донецка пытался продать вроде мёд (насколько я знаю, россияне запретили ввоз в Крым украинского мёда, а жулики пытаются бить на жалость и бодяжат что-то с растительным маслом). Был встречен вопросом: «А ты чего в Крым приперся? Ехал бы сразу в Россию!». Настроения местных таковы: «Сами и так в заднице оказались, еще и эти сюда прут». Короче говоря, #крымваш не может выдержать еще и беженцев с востока!

На днях звонил однокурсник отца из Питера, который в прошлом году приезжал в санаторий неподалеку и заодно к нам в гости. Лечение здесь ему понравилось, он и так собирался приехать, а тут сам Путин велел. Позвонил сообщить о скором приезде, а не поинтересоваться, как мы тут вообще живем в последнее время. Зато пытался убедить, что для нас так лучше, мы не должны идти против общества, все хорошо и т. д. Конечно, ему ж из Питера виднее. Но не убедил (мы ж не по российскому телевидению смотрим, а ощущаем «улучшения» на своей шкуре и собственном кармане) и был послан прямо в санаторий без захода в наш дом. Кстати, сотрудникам этого и других санаториев под угрозой увольнения запрещено разговаривать с отдыхающими из России о политике, тем более выражать свое недовольство переменами (даже круглогодичные учреждения сейчас заполнены где-то на треть). Так что там питерский гость будет чувствовать себя, как дома. Как говорится, там #крымваш.

Эта история через месяц имела неожиданное, но еще более неприятное продолжение. Дело в том, что этот однокурсник, которого отец не видел со времен окончания института, приезжал не один, а со своим другом, нам всем тем более незнакомым. Оказалось, что Валера ему рассказал, что мы тут, мягко говоря, недовольны происходящим, и этот товарищ решил тоже позвонить и убедить нас в их российской правоте. Отец и так был зол переносом Дня крымскотатарского флага на окраину города, поэтому высказал все, что думает по поводу страны и ее политики по отношению к нашему народу. В придачу к тому, что большая часть семьи уже осталась без работы сразу после «референдума». В ответ услышал: «Если вас что-то не устраивает, вы можете переехать». Оставалось пожелать им третьей волны санкций и бросить трубку.

Нормально, да? Сначала два, по сути, незнакомых нам человека гостят в нашем доме (отец ночью ездил встречать их в аэропорт за 40 километров), им помогают приобрести дефицитные в прошлом году путевки. А теперь, планируя снова приехать, они советуют нам уезжать с Родины. В санаториях и пансионатах, кстати, та же история. Россияне зачастую ведут себя как господа, которых не устраивает то меню, то обслуживание. Даже те, которые приезжают повторно и раньше вроде бы были довольны. Вот результат того, что #крымваш.

День крымскотатарского флага, как вы знаете, прошел на окраине Симферополя в сопровождении ОМОНа, также выделенного Мордовией в качестве гуманитарной помощи (видели фуры с надписью: «Мордовия – Крыму. Мы все Россия»? Видно, и он оттуда вылез). Надо отдать должное, эти ребята все же адекватнее крымского «Беркута» и местной «самообороны». Вели себя культурно, мамочкам с детьми загородку отодвигали, чтобы не шли далеко к выходу или входу. Некоторым и самим неловко было нас непонятно от кого охранять. Снайперам тоже было скучно на крыше, смотрели сверху концерт.

Мой брат в футболке с тризубом решил не заходить в отведенный для нас «загон», остался снаружи и занялся политинформацией охраны. Не все, конечно, выдерживали такое обилие информации, но кто-то и сам подходил послушать. На местных брат внимания не обращал («изменил присяге? ну, я на тебя время тратить не буду»). Рассказал неместным товарищам при исполнении сначала про депортацию 1944 года (не знали, что была поголовной), про деда, который провел в армии с 1939 по 1948 год и не был пущен в Крым (признали это несправедливостью). Далее о том, как мы проводили свои мероприятия в прежние годы – в центре города без всякого силового аккомпанемента («насчет окраины это не мы придумали, а ваши власти»).

Также был небольшой отступ от Крыма на тему «Почему люди вышли на Майдан»: «Ну, вот у вас, в России, митингует человек несанкционированно – так все цивилизованно делается. Подошло 2-3 ОМОНовца, взяли его под руки и в «автозак». А эти отморозки что творили? Зачем несколько раз дубинкой лежачего? Вот народ и разозлился» (согласились, что так бить нельзя). «А вообще мы знаем, что вас заранее в Крым забрасывали» (не подтверждали, но глаза отводили). Под конец даже пожаловались брату на крымчан: «Народ у вас тут недисциплинированный, делаешь замечания, например, вечером, чтобы в подворотнях не пили. А они в ответ мол, пили и пить будем, где хотим». – «Вообще, в Украине тоже нельзя пить в подворотнях, это они вас не признают, потому что вы неместные».

Ну вот так пообщался, просветил ребят. Пусть подумают на досуге, куда попали. Это я к чему: патриоты, не становитесь в позицию жертвы, а извлекайте пользу из любого обстоятельства. Тогда и будет #крымваш.

Пляжная история. Родственники с детьми были на море. Среди немногочисленных отдыхающих по соседству были идентифицированы приезжие россияне. Наши решили немного потроллить, перешли на мову. Мама кричит ребенку так, чтобы соседям было слышно: «Ти куди побіг, що ж це коїться!». И остальные разговоры в таком же духе. Гости очень быстро почувствовали себя неуютно и ушли подальше от «бендеровцев». #крымваш? А пляж – наш!

По страховке полагаются только такие современные эффективные препараты типа пенициллина или ношпы. Если больному все же потребуется что-то другое, то ему нужно подождать, пока привезут из России, до 8 дней

Медицинское. Главврач одной крымской больницы на «пятиминутке» (вместо многоточий – нецензурные выражения): «Приезжают эти … россияне… учат нас, как надо работать. Достали! Вчера привезли из санатория одну… пьяную россиянку со страховкой – какого…, у них там свои врачи есть! И эти … беженцы с востока еще, если без справки – не обслуживать!». Далее замглавврача по поводу российской страховой медицины, без матерных выражений, но с подколами: «По страховке полагаются только такие современные эффективные препараты типа пенициллина или ношпы. Если больному все же потребуется что-то другое, то ему нужно подождать, пока привезут из России, до 8 дней. А если не будет ходить паром – то еще дольше». Кстати, о российской страховке: она покрывает «острые» обращения и не распространяется на хронические заболевания и плановые операции.

Вот она, обратная сторона «бесплатной» медицины, которой сейчас хвастают крымские «власти»: запретили брать деньги в так называемые «благотворительные фонды». Но уже несколько лет из бюджета врачам выделяют только на зарплату, все остальные расходы государственных больниц и поликлиник покрывались этими фондами. Теперь, помимо традиционного ремонта кабинета за свой счет, врачам нужно скидываться самим еще и на бланки (рецептурные, направления и т. д.), журналы учета больных (а их стало больше), не говоря уже об инструментах и материалах. Благо, некоторые канцтовары еще подкидывают представители фармацевтических фирм, но они тоже начали уходить с крымского рынка.

Есть подозрение, что якобы подаренное Россией медицинское оборудование непонятного назначения на самом деле было оплачено с удержаний с зарплат сотрудников. Поэтому надбавки к зарплатам не покрывают возросшие расходы и инфляцию. Некоторые медработники уже задаются вопросом: «Как жить дальше?». Так что, #крымваш – бесплатный сыр в мышеловке.

Родственник работает водителем на маршутке. Одна бабулька, постоянная пассажирка, первое время гордо носила на груди «колорадскую» ленточку. На днях лента исчезла. Не удержался, спросил: «Бабушка, а что случилось?». Вздыхает: «Та хто ж знал, что так оно будет… Пенсии не хватает, все дорожает, особенно лекарства… Укусила бы себя за локоть, да не достану…». Настроения других пассажиров, судя по разговорам в салоне во время поездок, также далеки от довольства. #крымваш, а бабушки уже передумали умирать в России!

Дабы не портить настроения немногочисленным отдыхающим-россиянам, главврач одного крымского санатория запретил «хохляцкую» речь. Персонал с нетерпением ожидает традиционного приезда его мамы-киевлянки, разговаривающей исключительно по-украински. #крымваш? Посмотрим, что скажет мама!

В то время как в Крыму проходит мода на «триколор», знакомая с трудом уговаривает своего мужа не вывешивать пока украинский флаг в их ювелирном салоне. А ведь оба ни разу не «бандеровцы».
#крымваш делает крымчан патриотами своей страны.

Эльзара Бешуйликрымчанк
а

Про Крим: Фіолент


Одним з мальовничих куточків Чорноморського узбережжя є мис Фіолент, що знаходиться за 12 кілометрів на південний захід від Севастополя у бік Ялти. Мис Фіолент (Феленк-Бурун) в перекладі з турецької - Тигровий мис, або Божественний. Фіолент - один найнеповторніших куточків Кримського півострова. Тут все сприяє сімейному відпочинку або відпочинку з друзями влітку: мальовничі скелі, відокремлені галькові пляжі, кришталево прозора вода, смарагдове море, чисте повітря, небо і сонце. Вартує одного разу побачити, і Ви полюбите ці місця. Детальніше тут


Кримські змі. мова ворожнечі.

Друковані засоби масової інформації є важливими соціальними інститутами,що впливають на життя суспільства, формують його культуру, мораль.Конституційно закріплена свобода слова дала змогу всебічно відтворювати сучасні події та явища, розширити межі критики суспільства і людини. Проте свобода слова в засобах масової інформації не означає вседозволеності, безвідповідальності журналістів, політиків, громадських діячів. Вони зобов’язані спиратися на цінності громадянського суспільства, популяризувати їх, дотримуватися загальнолюдських цінностей; без агресії, виважено сприймати думки, поведінку,форми самовираження та образ життя людей інших національностей, тобто обов’язково дотримуватись принципів міжетнічної толерантності.Проблема міжнаціональних відносин є актуальною для Автономної Республіки Крим, оскільки вона є поліетнічним регіоном, до складу якого входять різні національні меншини зі своєю етнічною, культурною та мовною самобутністю.
Законодавством України встановлюється заборона на пропаганду або агітацію, яка веде до соціальної, расової, національної або релігійної ненависті і ворожнечі; пропаганду соціальної, расової, національної, релігійної або мовної переваги. Конституція України підкреслює: «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Із внутрішньодержавних актів, що містять правові механізми протидії «мові ворожнечі» в ЗМІ, слід назвати, в першу чергу ЗУ «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». Ст.3 цього Закону говорить, що «Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для пропаганди війни, насильства та жорстокості; розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі», а в ст.4 зазначено,що «стиль і лексика друкованих засобів масової інформації мусять відповідати загальновизнаним етично-моральним нормам. Вживання лайливих і брутальних слів не допускається».
З жовтня 2010 р. по березень 2011 р. громадською організацією «Євпаторійський центр регіонального розвитку» в рамках проекту «Кримські ЗМІ. «Мова ворожнечі» було досліджено рівень використання нетолерантних висловлювань у кримських друкованих ЗМІ.
                                 
                                                                   ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ:
Загальнокримські ЗМІ:
Крымское эхо
Крымские известия
Крымское время
Крымский обозреватель
Комсомольская правда в Украине – Крым
Крымская неделя
Литературный Крым
Народная трибуна
Первая Крымская
Міські та районні ЗМІ:
Алуштинский вестник
Боспор
Вечерний город
Евпаторийская здравница
Крымская газета
Керченские ведомости
Обозрение Крымских дел
Провинция
Свободная территория
Северная Таврида
Слава Севастополя
Южная столица
Южная газета
ЗМІ етнічного спрямування:
Голос Крыма
Крымская правда (общественно-политическая независимая русская газета
Украины)
QIRIM (Къырым)
Полуостров
Русичи
Шолэм (издание Ассоциации еврейских организаций и общин Крыма)
ЗМІ політичних партій:
Коммунист Крыма

РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ ВИКОРИСТАННЯ «МОВИ ВОРОЖНЕЧІ» У ДРУКОВАНИХ ЗМІ АР КРИМУ ЖОВТНІ 2010 Р. – БЕРЕЗНІ 2011 Р.

За період дослідження було зафіксовано 201 випадок нетолерантних висловлювань дев’ятьма виявленими суб’єктами. Суб’єктом «мови ворожнечі» не обов’язково є автор матеріалу/журналіст, ним може бути будь-хто, чиє висловлювання лише ретранслюється автором. (Таблиця 1)
Найбільша кількість нетолерантних висловлювань належить редакціям (інформаційні повідомлення, передрук, анекдоти) – 38,3% від загальної кількостіта журналістам – 36%. (Діаграма 1)



Особливим є те, що анекдот виявився найпоширенішим носієм нетолерантних висловлювань серед редакційних матеріалів - 56%, а його частка від загальної кількості зафіксованих випадків «мови ворожнечі» склала 21,5%.

1-Створення негативного образу (наділення поганими рисами, якостями,ознаками неповноцінності) окремої національності або її представників (зв’язано не з конкретними звинуваченнями, а скоріше передано тоном тексту або фрагмента тексту). («Русский человек славится своим умением находить выход из самых трудных ситуаций, но еще более он славится своим умением находить туда вход» («Комсомольская правда в Украине», №234 (3637/25032) 18.10.10.;«Русский трезвый – значит богатырь» («Русичи» №2 (177) – 47 випадків.
2-Згадка національності або її представників в принизливому або образливому контексті. («У таджикского Карлсона на спине вместо пропеллера миксер для бетона» («Вечерний город» №79 (426) 19.10.10.); «Интересно, где были древние украинцы в то время, когда Киев был «матерью городов русских? Украинский народ, хотя он и моложе русского, самостоятелен и обаятелен. И у него нет поводов для «ущемленности». Скажем, русский народ моложе армянского, но ведь мы из-за этого не комплексуем. А американский люд отчетливо моложе украинского, но что-то не замечал, чтобы американцы по этому поводу заморачивались.» («Крымская правда» №203 (25026) 05.11.10) – 59 випадків.
3-Звинувачення тієї чи іншої національності або її представників у націоналізмі, шовінізмі, екстремізмі. «При этом Пилунский (Председатель Крымской организации Народного Руха Украины), как ярый представитель украинского национализма, держал речь во время акции на украинском языке» («Крымская газета», №192 (18753) 20.10.10); «Речь идет лишь о том, чтобы на Украине на смену пещерному галицийскому национализму пришла реальная демократия» («Крымское эхо», №33 (48) 8-14.10.10) – 64 випадки.
4-Звинувачення у вигляді загальних гасел окремої національності або її представників у дискримінації (обмеженні, виключенні або зменшенні рівності здійснення прав, можливостей для окремої нації або її представників) іншої/ інших.(«Но действующее законодательство, во-первых, вообще не признает существование крымскотатарского народа, в нем вообще нет такого субъекта конституирования как народ (нация). Оно в скрытом виде признает только великие народы через механизм голосующего большинства, через институт «подавляющего преобладания», реализующий привилегии великим народам под маской «гражданского общества» («Къырым» №83 (1451) 3.11.10); «Может быть у русской симферопольской молодежи все кайфово? …она счастлива, что смотрит в кинотеатрах фильмы на чужом языке, она в восторге, что ее учат ненавидеть историю своего отечества…» («Крымское время» №99 (2904) 6.11.10); «…имеющая место дискриминация русскокультурных граждан Украины делает государство слабым и неустойчивым» («Крымская правда» №212 (25035) 18.11.10); «Русское население Крыма давно ощущает себя в качестве меньшинства, интересы которого всегда приносятся в жертву. В любых процессах, которые происходят, русские почему-то всегда должны уступать в пользу кого-то, кто более организован или ведет себя более агрессивно» («Русичи» №23 (174) 13.12.10) – 10 випадків.
5-Твердження про неповноцінність (недолік культурності, інтелектуальнихздібностей, нездатності до творчої праці) тієї чи іншої національності або її представників. («Я никогда ни у кого не спрашиваю: «Извините, а где здесь туалет?» Я русский! Я сам решаю, где туалет!» («Комсомольская правда в Украине», №221 (3624/25019) 2.10.10); «Древнюю историю украинцев придумал профессор, который жил на Западной Украине, входившей в состав Австро-Венгрии» («Крымская правда» №203 (25026) 05.11.10); «На Украине не знать великой русской культуры – это не просто плохо, это безумная хуторянщина» («Крымский обозреватель», №46 (379), 23.11.10); «У большинства арабов и турок… нет никакой продуктивной функции, кроме торговли фруктами и овощами» («Комсомольская правда в Украине», №267 (3670/25065) 25.11.10) – 9 випадків.
6-Звинувачення в негативному впливі тієї або іншої національності/ етнічної групи або її представників на суспільство, державу. («Будучи при власти, представители Западной Украины пытались подогнать под свою культуру, язык и политические взгляды всю остальную часть Украины». («Крымское эхо» №32(47) 1-7.10.10.); «К сожалению, многие изыскания националистических псевдоученых успели проникнуть в учебники истории, по которым сегодня учат наших детей.Вот что действительно опасно» («Крымская правда» №197 (25020) 28.10.10); «… украинизация и нарушение норм языковой политики ведет к оттоку мозгов из страны» («Вечерний город» №09 (451) 1.02.11.) – 8 випадків.

                                                        ОБ'ЄКТИ МОВИ ВОРОЖНЕЧІ:
22 об’єкти «мови ворожнечі» подаються у тому вигляді, в якому вони були
зафіксовані за період дослідження.


Українці в першу чергу згадуються у зв’язку із звинуваченням у націоналізмі, шовінізмі, екстремізмі: «Почему глава государства вынужден общаться со своими русскоязычными избирателями и земляками на неродном для него и для них языке? На чьи плечи ложится основная тяжесть начатых реформ – промышленного Востока или националистического Запада?» («Крымская правда», №51(25114) 22.03.11); «Украинские националисты опять разыгрывают крымскую карту» («Крымское время», №33 (2960)
26.03.11); «Русское культурное наследие в руках украинских националистов» («Крымское время» №105 (2910) 20.11.10), а також часто тоном або фрагментом тексту створюється їхній негативний образ: «Массовку создавала украинская диаспора, ее представители постоянно толпились у павильона: может, они соскучились по украинской мове, а может, по салу с горилкой – страждущих угощали бутербродами и наливали по 50 граммов» («Крымское время», №85 (2890) 5.20.10.). Росіяни найчастіше є персонажами анекдотів, в яких представлені в принизливому, образливому контексті: «Чемпионат мира по горным лыжам. Чемпион мчится с горы на бешеной скорости. Тут его обгоняет русский со своими детьми. Тот в шоке. У подножия горы спрашивает: - Вам не было страшно? – Мне нет, а детям немного. Они ведь у меня не пьют!» («Комсомольская правда в Украина», №233(3636/25031) 2010 г. Кримським татарам найчастіше висувається звинувачення в вимаганні надання привілеїв за національною ознакою: («… высказывала возмущение поведением радикальных крымскотатарских шовинистов, постоянно шантажирующих власть, провоцирующих своих соплеменников на противоправные действия и выдающих индульгенции на преступления» («Крымская правда» №186 (25009) 13.10.10); «Для крымских татар динамика обеспечения землей положительна, для всех остальных – отрицательна» («Крымская правда» №15 (25078) 27.01.11).

 ВИПАДКИ НЕТОЛЕРАНТНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ У ДЖЕРЕЛАХ ІНФОРМАЦІЇ ТА СТАВЛЕННЯ ДО НИХ АВТОРІВ МАТЕРІАЛІВ:

Для дослідження було визначено 29 джерел інформації – друкованих ЗМІ:
загальнокримських, міських та районних, етнічного спрямування, політичних партій. Випадки «мови ворожнечі» не були зафіксовані у двох загальнокримських газетах («Литературный Крым», «Народная трибуна»), у восьми міських та районних газетах («Алуштинский вестник», «Боспор», «Евпаторийская здравница», «Керченские ведомости», «Провинция», «Свободная территория», «Северная Таврида», «Южная газета») та у двох газетах етнічного спрямування («Полуостров», «Шолэм»).

 ПІДСУМКИ
Протягом шести місяців дослідження було вивчено матеріали 29-ти кримських друкованих ЗМІ: загальнокримських, міських та районних, етнічного спрямування, політичних партій. Найбільша кількість нетолерантних висловлювань протягом усього періоду дослідження зафіксована у газетах «Крымское время», «Комсомольская правда в Украине – Крым» та «Крымская правда» і складає 60% від загальної кількості нетолерантних висловлювань суб’єктів (121 з 201 випадку). Імовірно, лідерство цих джерел пов’язано з періодичністю виходу (п’ять разів на тиждень). Показовим є те, що на 13 визначених міських та районних джерел інформації припадає всього 12,5% (25 з 201 випадку). У 17 джерелах було зафіксовано 201 випадок застосування не толерантних, некоректних висловлювань дев’ятьма виявленими суб’єктами «мови ворожнечі», якими не обов’язково є автори матеріалу/журналісти, а будь-хто, чиє висловлювання лише ретранслюється автором матеріалу.
Найбільша кількість нетолерантних висловлювань належить редакціям, як суб’єктам «мови ворожнечі», – 38,3% від загальної кількості та журналістам –36%.
Особливим є те, що анекдот виявився найпоширенішим носієм нетолерантних висловлювань серед редакційних матеріалів - 56%, а його частка від загальної кількості зафіксованих випадків «мови ворожнечі» склала 21,5%. Максимальна кількість політиків, журналістів та редакцій, як суб’єктів «мови ворожнечі», зафіксована у жовтні 2010 р., що ймовірно пов’язано з виборами
депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів. Також активізація політиків спостерігається у січні 2011 р., що ймовірно пов’язано із зверненням прем’єр міністра РМ АРК Василя Джарти до лідеру меджлісу Мустафи Джемільова про добровільне звільнення земельних самозахватів.
Загальна кількість суб’єктів значно зменшується у грудні 2010 р., що ймовірно пов’язано з підготовкою до зимових свят.
Згідно предмету дослідження - «мові ворожнечі», як інструменту розпалювання міжнаціональної ненависті та нетолерантного, некоректного ставлення до представників інших етнічних груп, було визначено двадцять її
видів. Загальна кількість застосованих видів (248) перевищує кількість нетолерантних висловлювань (201), оскільки одне висловлювання може містити декілька видів «мови ворожнечі».
 Метою проекту «Кримські ЗМІ. Мова ворожнечі», що здійснюється громадською організацією
«Євпаторійський центр регіонального розвитку» за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” є
проведення дослідження та оприлюднення фактів розпалювання міжнаціональної ворожнечі та
нетолерантного ставлення до представників інших етнічних груп в кримських засобах масової інформації
для подолання впливу стереотипів та упереджень у сфері міжетнічних взаємин, досягнення міжетнічного
порозуміння, соціальної та культурної інтеграції національних меншин та етнічних спільнот в українське
суспільство на ґрунті взаємоповаги до різноманіття культурних ідентичностей.
Мета програми Посилення впливу громадянського суспільства Міжнародного фонду “Відродження” -
сприяння розвитку системи захисту прав громадян як споживачів державних та комунальних послуг,
посилення спроможності громадських організацій щодо вироблення політики та впливу на прийняття
політичних рішень із суспільно важливих питань.

Росія продовжує мілітаризацію півострова


19:45 05 серпень Київ, Україна
Глобальна мілітаризація півострова триває. Країна-окупант має намір перетворити Крим на одну суцільну військову базу. З цим можуть бути пов'язані свідомо провальні спроби Кремля забезпечити водою кримчан. Адже в зв'язку з нестачею ресурсів для виживання, місцеве населення поступово почне залишати півострів, тим самим залишаючи його для потреб російських військових. На користь цієї теорії говорить розміщення Росією ядерної зброї на території півострова Крим.
Нарощування озброєння в Криму необхідно, скоріше, для залякування західних країн. Такої думки дотримується більшість політичних експертів. Таким чином, Путін намагається укладати угоди з ЄС і США.
Проте Росія встигла зарекомендувати себе, як країна-агресор з непередбачуваним характером і мілітаризація півострова може нести реальну загрозу.

Повідомлення про те, що окупанти збирають або вже зібрали ядерну зброю на півострові, зробили глава МЗС України Дмитро Кулеба і міністр оборони України Андрій Таран. А представник Головного управління розвідки МО Вадим Скибицький в лютому 2021 року доповів, що окупанти виявили цікавість до об'єкта «Феодосія 13». Цей об'єкт був побудований ще в 50-х роках минулого століття за наказом Сталіна і був надсекретним. Він розташований між Феодосією і Судаком. На ньому вже зберігалися ядерні боєголовки, аж до ядерного роззброєння України згідно з Будапештським меморандумом.
Однак російський військовий експерт Павло Лузін вважає, що розміщення ядерних ракет - не більше ніж частина інформаційної війни Росії. З його слів, Кремлю необхідно, щоб Захід і Україна тільки думали, що атомні заряди розміщені в Криму. "Їх просто нікуди навішувати там", - помічає Лузін, маючи на увазі носії.

У той самий час керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук заперечує.
Експерт переконаний, що Росія вже доставила ядерну зброю на півострів. Однак мова йде не про стратегічні, а про тактичні заряди. Такі боєголовки може нести не тільки флот, а й авіація, а також артилерія далекого радіусу дії.
Хай там що, все говорить про те, що Кремль нарощує і продовжить нарощувати військову міць в Криму. Розуміючи, що півострів не в змозі напоїти і прогодувати таку велику кількість людей, Росія, ймовірно, пожертвує місцевим населенням, шляхом тиску гуманітарним лихом. Аналізуючи те, що відбувається, такий стан справ неможливо відкинути.

Водна криза в Криму зараз грає тільки на руку окупантам. Використовуючи силу пропаганди, Росія переконує місцеве населення півострова в тому, що Київ, а не Москва, винен в нестачі води. У той самий час "Кремль робить все можливе і навіть неможливе (пошук води під Азовським морем), щоб врятувати людей". Таким чином, деяка частина кримчан може бути успішно завербована в російську армію.
Можливо, під час планування анексії Криму, Росія передбачала перекриття Україною Кримського каналу, однак такий варіант був швидше на благо окупантам, ніж діяв проти них.

Пляжі Криму на південному березі


Узбережжя Криму від Севастополя до Алушти вважається найтеплішим. На відомі курорти Чорного моря Ялта, Алушта, Місхор, Гаспра, Форос, на які щорічно приїжджають туристи з України та близького зарубіжжя. Природа тут дуже красива, Кримські гори разом з безмежним морем створюють чудові панорами. Курортні міста ПБК славляться цілющими властивостями: гірсько-морське повітря, жаркий субтропічний клімат.


І як же не згадати про кримські визначні місця: Фороську церкву, Нікітський ботсад, розкішні палаци, унікальна природна архітектура-Долина привидів. Дітям теж не приведеться нудьгувати, у Ялті можна відвідати величезний зоопарк і Галявину казок. Любителям активного відпочинку буде до душі подорож на Ай-Петрі на канатній дорозі, з якої можна оглянути чудові мальовничі пейзажі. Детальніше тут: