хочу сюда!
 

Лилия

45 лет, лев, познакомится с парнем в возрасте 42-53 лет

Заметки с меткой «скорпіон»

Какофонія



ГРУБИЙ ДОКАЗ

Якщо вже говорити відверто, то всі ми в житті - прості виконавці.

Той, хто вважає себе диригентом подій і результатів, нехай зробить таке: хай піде до своєї дружини і поставить їй найбуденніше питання: “Хто в хаті хазяїн?”

Можна бути цілковито впевненим в тому, що сердега, ще задовго до того, як її вичерпна відповідь дійде кінця, зрозуміє: його непохитна переконаність щодо своєї провідної ролі в своєму ж житті, була, як виявляється, безпідставною зарозумілістю.

Звичайно, наводити дружину як приклад - це нечесний прийом. Грубий доказ. Але наочний. Принаймні, опісля такої, вищезгаданої, перевірки, твердження, що всі ми в житті не творці, а лише виконавці, вже не буде викликати в того, хто її пройшов, відчайдушних заперечень.

І тоді вже можна буде спокійно зайнятися такими питаннями, як: так чиї ж це мелодії ми так слухняно награємо? І чому саме? І коли нас до цього привчили, та ще й так, що ми і не помітили?

 

ВІН НЕ МОЖЕ ІНАКШЕ

Так от, композитор, він же - наш, старанних виконавців, великий вчитель і диригент, - це наш всевладний егоїзм.

У царя Соломона (“Сулейман ібн Дауд, мир з ними обома”, “повелитель джинів”, - пам’ятаєте? от-от…) в його “Екклезіясті” нашого володаря так і названо: “цар старий і дурний”.

Чому “старий”? Тому, що передує навіть народженню самої людини. Її ще й в проекті не існує, а “цар” вже зводить її майбутніх батька з матір’ю в якійсь затишній місцинці, аби вона, людина, з’явилась б потім на світ.

А чому ж тоді “дурний”? Запитання цілком резонне.

Адже він, егоїзм, нас розвиває, уперед підштовхує шляхами прогресу, усю нашу цивілізацію. І що більше в людини егоїзму, тим більше в неї сил, будь в чому, - і в опануванні науками, і в інших справах. Позбав нас егоїзму, - гидко й уявити собі, яким невиразним збіговиськом ні на що не здатних нікчем ми залишились би. Це з одного боку.
З іншого ж боку, ми, разом з цим, розуміємо, що егоїстичний шлях розвитку, яким ми плентались досі, - коли будь-який закон, хай навіть закон природи, для нас як дишло, - вже довів нас до краю. Тобто, носій егоїзму, людина, суне уперед, нехтуючи законами, гине - і разом з ним вмирає і її егоїзм.

Так через це наш володар і зветься “дурним”? Ні, якось воно не до ладу…

І дійсно, згадаємо, наприклад, того скорпіона з відомої східної притчі, який прямо посередині річки уп’яв своє отруйне жало в шию добросердій черепасі, що перевозила його на другий берег. Адже назвати його просто “дурним” було б надмірним спрощенням. Та й сам він, у відповідь на передсмертний зойк нещасної: “Навіщо ж ти це зробив? Ми ж обидва зараз загинемо!” - зізнався: “Я розумію, але я - скорпіон. Я не можу не вбивати”.

Відповідь цілком вичерпна: я - лише виконавець чужої волі. Волі своєї, скорпіонячої, природи.

Ото ж так воно і з нашим “царем, диригентом, володарем”: він губить свого носія, людину, він губить усю нашу цивілізацію, а отже, і себе, - але він не може інакше.

 

ХУДОЖНІ САМОВИПРАВДАННЯ

Через це і ми самі такі як є. Через це ми й хочемо завжди якомога більше і якомога швидше, а краще - все і зараз же. І нехай навіть це “все” супроводжується шкодою і небезпекою, для себе й інших, - так ще краще. Бо це ж дасть нам чудовий привід відразу ж, на ходу, створити прекрасні, талановиті балади, філософські системи, романи і блокбастери, котрі нашого “царя” і наші звірства і дурість дуже майстерно і художньо виправдають.

Більше того, вони, ці виправдання, в сукупності своїй, і створять те, що ми називаємо “культурою”, або ж “культурним фондом людства”. При тому, що всі цінності, які складають цей фонд, є не що інше, як жалюгідні виверти, покликані приховати наше безсилля перед нашим же “царем”.

Ну а поки що “все тече, але нічого не змінюється”. І поки жевріє безпідставна надія, що якось же воно та буде, - не може ж бути, щоб не було ніяк, правильно? - то ми, прості виконавці, граємо його мелодії. Із завмиранням серця стежачи за миготінням диригентської палички біржових зведень. І губимо какофонією своєї “гри в розвиток”, як той скорпіон, свою планету. Котра везе нас на інший берег, - у наше майбутнє.

Але ж чи можна через таку нашу поведінку назвати нас “дурними”? Та ні, навряд. Це було б надмірним спрощенням. Адже ми не якісь там нетями. Ми хоч які, а все ж таки виконавці. Виконавці чужої волі.

Справжній Скорпіон. Найсправжніший.

1) Коли на вулиці - дощ.                       Вода.

2) А він сидить у напівтемряві в хаті. вдома. чи в квартирі.  Підземелля, Комфорт, Безпека.

3) П'е пиво                                             Вода, Задоволення.

4) Парить ноги у гарячі воді.                Вода. простуда. промочив ноги на вулиці)))

5) Слухае музику. Або українську ( Коралі), або чуттево- космічну ( Septembre27 prod. - Moondust).  Задоволення, Чуття.
.
все це - водночас....
.
ще мае обов'язково у цій їдиллії мае бути симпатична Жінка. але нема зараз.
.
Оце - Справжній Скорпіон по суті...за сутттю.

.
напишу тут, нехай буде. мо збережеться якось.

Скорпіони світяться ...



Скорпіони світяться під ультра фіолетовим світлом. Не знала...smutili

Какие позы для занятия любовью следует выбирать женщинам

Як повідомляє Depo.Львів з посиланням на Сosmopolitan, астрологи розробили сексуальний гороскоп, який дозволяє кожній жінці обрати те, що треба саме їй, зважаючи на її дату народження.

Жіночий сексуальний гороскоп дозволяє обрати найкращу позу для кохання відповідно до знаку Зодіака.

Терези

Терези цінують красу у всьому, і не має значення, чи то їх власна зовнішність, чи зовнішність партнера, чи, навіть, оточення. Терезам подобаються пози і прийоми, в яких вони з бойфрендом "працюють" на рівних, як справжні партнери. Притім жінки цього знаку зодіаку рідко ініціюють секс самостійно, як правило, чекають, доки відповідну "команду" дасть партнер.

Краща поза: ножиці. У ній кожен відповідає за своє задоволення і "працює" однаково. 

Скорпіон

Жінки-Скорпіони звикли триматися осторонь гурту, однак, у середині них ховається екстремальна сексуальна пристрасть, яка спопеляє все на своєму шляху. Жінки цього знаку зодіака знають чого хочуть у ліжку і не зупиняться доти, доки цього не отримають.

Краща поза: будь-яка. Скорпіон отримує оргазм в абсолютно будь-якій позі, особливо, якщо додати до неї якийсь пікантний акцент. Пов'язки на очі, наручники, еротична білизна - все це додає доброго перцю в еротичні ігри Скорпіона і його щасливого партнера.

Стрілець

У жінки цього знаку вільний, неприборканий характер, що позначається і на її інтимному житті. 

Краща поза: "доггі-стайл стоячи". Схожа на позицію, яка пропонується Близнюкам, але тут жінка не стоїть прямо, а нахиляється вниз так, щоб її голова була ближче до пальців ніг. 

Козеріг

Жінці-Козерогу потрібно добре вивчити партнера, щоб повністю розслабитися в сексі. Але як тільки вона відчує себе в "своїй тарілці" - відкриється до будь-яких експериментів.

Краща поза: лежачи на животі. 

Водолій

Жінки-Водолії дуже веселі і життєрадісні, тому у їхньому сексі має бути багато веселощів. Лише тоді він приносить максимальне задоволення. 

Краща поза: лежачи на спині. У ній легко можна задіяти не тільки пеніс партнера, але й улюблений кліторальний вібратор, щоб отримати максимальне задоволення.

Риби

Надзвичайно чутливий, емоційний і романтичний знак. Риби чудово зчитують мову тіла, тому приховати щось від них непросто. 

Краща поза: ложки. Але в ній ще можна і треба (!) фантазувати, щоб додатково себе "завести".

Раніше ми розповідали, де ховалися старі львівські борделі.

Читайте також: Що дратує чоловіків у ліжку найбільше. Та 10 типів жінок, від яких чоловіки тікають стрімголов.

Також ми писали, про найкращі пози спання подружжя для зміцнення стосунків.

Більше про політичне та культурне життя Львова та області читайте на Depo.Львів

Живучий ))




Скорпіони можуть обходитися без їжі більше року. Крім того, скорпіона можна заморозити на кілька тижнів, після чого розморозити і він залишиться живий і здоровий.

Скорпіон жалить себе до смерті.



Навіть маленька крапля алкоголю, поміщена на скорпіона, зводить його з розуму. Скорпіон жалить себе до смерті.

Скорпионы в легендах и мифах ---- частина 1

Они караулят добычу в жарких пустынях Африки и занесенных снегами Гималаях. Их боятся в Азии и Европе. Насколько же опасны они, скорпионы? Легендарный охотник Орион, сын Посейдона, возгордившись, сказал, что ему нет равных на этом свете и он убьет любое животное, которое встретит. Едва он умолк, к его ногам приблизился незаметный, невзрачный скорпион, поднял свое жало и уязвил бахвала и храбреца, отравив его ядом. Боги Олимпа, немало напуганные похвальбой Ориона, обрадовались его смерти и в благодарность перенесли скорпиона на небо, поместив среди созвездий Зодиака. Даже здесь, на небе, Орион вплоть до скончания веков будет прятаться от своего убийцы: как только на небе появляется созвездие Скорпиона, Орион скрывается за горизонтом…

Возможно, что этот миф, повествующий о том, как скорпион наказал гордеца и мужлана, грозившего зверям и богам, единственная хорошая история, рассказанная про скорпиона за последние несколько тысяч лет. С незапамятных времен эти небольшие, неприятные на вид твари воплощают боль, беду и смерть. Все народы мира относят их к числу самых вредных и страшных существ, убивающих исподтишка. В книгах Ветхого Завета скорпион знаменует ужасную кару: царь Ровоам, сын Соломона, грозит своим подданным: «Отец мой наказывал вас бичами, а я буду наказывать вас скорпионами» (3 Цар , 12, 14).

Профессор Гэри Полис, известный американский биолог, смотрит на этих ядовитых тварей под совсем иным углом зрения. Вот уже более двадцати лет Полис рассказывает студентам Калифорнийского университета Девиса о странной и удивительной жизни скорпионов. Эти ядовитые существа пленили его раз и навсегда: «Хорошо, можно их не любить Но ведь животные подчас являют нам удивительнейший пример того, как можно выживать в самых непригодных для этого условиях. Те же скорпионы поразительно приспособились к неблагоприятной обстановке, и мы без конца спрашиваем себя: как им удалось это сделать?» Любимцы Гэри Полиса являются одними из древнейших существ, населяющих нашу планету. Более 400 миллионов лет назад в водах Мирового океана уже обитали гигантские скорпионы. Они достигали метровой длины. Около 300 миллионов лет назад скорпионы — одними из первых существ — выбрались на сушу. Они уменьшились в размерах, но сохранили свою форму; та осталась неизменной и поныне.

Проследить эволюцию скорпионов — этих «мафусаилов» в мире беспозвоночных — палеонтологам оказалась нетрудно. Дело в одном интересном свойстве этих животных" если направить на скорпиона поток ультрафиолетового света, он начнет флуоресцировать, излучая синие, розовые или зеленые тона. Точно так же начинают мерцать и останки доисторических скорпионов. Это открытие было сделано в шестидесятые годы прошлого века. Ученые получили возможность наблюдать за потаенной жизнью скорпионов. Прежде эти скрытные существа, проявляющие активность лишь в ночное время суток, успешно ускользали от внимания зоологов. Обнаружить их «невооруженным глазом» очень трудно. «Я могу застыть на месте, зная, что рядом сидит скорпион, но я все равно его не вижу, — сетует Гэри Полис. — Зато ночью — благодаря ультрафиолетовому свету — я могу заметить его за несколько метров от себя». Ученые пока спорят о том, почему природа наделила скорпионов такой странной особенностью, заставила вспыхивать под лучами ультрафиолета, как вспыхивают дорожные знаки, предупреждающие нас об опасности. Некоторые зоологи считают, что таким способом скорпионы приманивают к себе насекомых, готовых слететься навстречу радужному сиянию. Как бы там ни было, особенность эта была одобрена эволюцией, а ныне она помогает ученым раскрывать секреты поведения скорпионов — членистоногих животных из отряда паукообразных. Итак, поспешим навстречу зеленоватому мерцанию ночных скорпионов.

Селятся они обычно в местах, непригодных для проживания человека, — например, в жарких, суровых пустынях, где, на первый взгляд, не найти ни еды, ни воды. Например, скорпионы прямо кишмя кишат в мексиканском местечке Байя Калифорниа — на узкой береговой косе к югу от пограничного американского города Сан Диего. По подсчетам Гэри Полиса, на каждом квадратном метре здесь можно встретить около дюжины скорпионов, зарывшихся в песок, чтобы защититься от жары. Горе тому, кто вздумает расстелить здесь спальный мешок, прельстившись обманчивым покоем, его окружающим. Биомасса скорпионов в Байя Калифорниа и многих других пустынных уголках превышает массу всех остальных обитателей пустыни, вместе взятых: мышей, ящериц, крыс и даже койотов. Пустынные скорпионы — в отличие от своих соплеменников, обитающих в джунглях и выбирающих для жительства деревья, — являются настоящими «couchpotatoes», «лежебоками», «клубеньками». Так, в той же Байя Калифорниа скорпионы, — угроза беспечных путешествующих, — почти всю свою жизнь проводят, зарывшись в песок. Они отлеживаются и отсиживаются 92—97 процентов всего времени, отведенного им на жизнь.

Лишь иногда, по ночам, эти палево желтые твари выползают из своих укрытий и вновь неподвижно застывают, оцепенело дожидаясь своей добычи. Они кажутся какими то изваяниями, уродцами, не способными шевельнуться. Трудно поверить, что они могут кого то поймать, кого то настичь, на кого то напасть — кроме разве что спящего путешественника. Однако природа наделила их удивительной сенсорной системой — своего рода сейсмографом, для которого тишайшие взмахи крылышек мотылька, пролетающего невдалеке, все равно что «буря в пустыне». На ногощупальцах скорпиона, «клешнях», которыми он захватывает добычу, — имеются чувствительнейшие волоски, которые регистрируют малейшее сотрясение воздуха. Скорпион с точностью снайпера, снабженного прибором ночного видения, определит, где находится мотылек, и в нужный миг проворно схватит добычу, несмотря на полную тьму.

Коллега Гэри Полиса, Филипп Броунелл, выяснил, что на ногах многих скорпионов имеются также щелевидные органы, замечающие любые колебания почвы и локализующие местонахождение возможной добычи. Скорпион поедает все, что сумеет сунуть себе в рот: мотыльков, пауков, маленьких ящерок, мышат, самых разных насекомых и даже своих соплеменников — тех, что поменьше да послабее.

Скорпионы охотно поедают друг друга. «Это — прирожденные каннибалы, — говорит Гэри Полис. — Десять процентов их рациона, а по весу так целых двадцать пять процентов, составляют их собственные собратья. Порой, подобно божественному Кроносу, они поедают даже своих детей. Зазевавшийся гибнет, большой пожирает малого — такие законы царят в немилосердной пустыне. Животные, населяющие один и тот же ареал (четко очерченная область распространения какого либо животного), всегда ведут отчаянную борьбу за выживание, истребляя своих конкурентов в борьбе за пищу, ибо ресурсы ее ограничены. Волк убивает лису, лев — гиену, ну а скорпион — скорпиона», — Полис подводит черту под мартирологом гастрономии. Мы привыкли именовать льва царем зверей. Столь же справедливо мы можем назвать крохотного (1—20 см), невзрачного скорпиона «султаном пустыни». Зоологи, изучающие его, не перестают изумляться его приспособляемости. Организм скорпиона научился почти совсем не терять воду. «Потеря воды у него сведена к нулю», — отмечает Гэри Полис. Скорпион практически никогда не пьет. Всю необходимую себе жидкость он добывает из проглоченной пищи. Переваривая ее, он высасывает оттуда все соки, извергая из себя после трапезы лишь щепотку порошка — столь же сухого, как и песок пустыни.

Скорпион владеет и другим рекордом: он эффективнее, чем любое другое существо, перерабатывает и усваивает добытую пищу. Семьдесят процентов потребляемой им пищи пополняет ткани его тела. Для сравнения скажем, что организм наших детей усваивает всего пять процентов тех обедов и завтраков, которыми мы их потчуем. Остальное — балласт, лишние вещества, выбрасываемые организмом. У скорпиона, как видим, в его «внутреннем хозяйстве» любая мелочь пригодится. Все прибавляет ему силу и ловкость. Отметим и то, что скорпион, как никакое другое существо, способен довольствоваться малым и — в случае неизбежности — обходиться вообще без пищи. Он может голодать год! — и более. Так, исследователи сообщают о случаях, когда пойманные скорпионы голодали пару лет без видимого вреда для себя. Одного пойманного мотылька скорпиону хватит на несколько месяцев. Теперь понятно, почему в мексиканских песках, где добыча редка и случайна, на одном квадратном метре способна проживать дюжина скорпионов. Напомним, правда, что для самых слабых из них подобное соседство смертельно опасно.

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая