хочу сюди!
 

Sveta

33 роки, телець, познайомиться з хлопцем у віці 29-39 років

Замітки з міткою «запоріжжя»

Мурали Запоріжжя, 2021. Барви південного міста

Щороку Запоріжжя стає більш барвистішим, привабливим та цікавішим. З'являється безліч нових місць, локацій, бібліотек, нової інфраструктури, а також стінописи нова прикраса міста. Цього літа я поїздив по місту і зібрав деякі з муралів, принаймні ті, інформацію про котрі зміг знайти в мережі. Деякі старші мурали по-трохи втрачають свою барвистість, тому їх варто побачити, зробити світлини та описи. Також для деяких муралів потрібен відповідний час для відвідування (зранку, після обіду, надвечір), адже залежить під яким кутом падатиме сонячне проміння на той чи інший стінопис, повністю або частково відтворюючи всі його барви. Запоріжжя вже має свою унікальну колекцію муралів, по яким можна робити екскурсії. І це далеко не повний перелік всіх муралів Запоріжжя. Наприклад, нещодавно з'явився ще один новий стінопис із зображенням сови. За найближчої нагоди доповнюватиму перелік та світлини муралів Запоріжжя. Всі світлини мої і зроблені на один старенький телефон. Спочатку йде опис, а потім світлина муралу.       

Мурал "Z-man" — міський супергерой Запоріжжя, вул. Олександрівська, 51/21. Це майдан Університетський. Стінопис краще відвідати після обіду, коли сонячне проміння відповідно освітлить його. Автор Георгій Бєляєв. Світлина зроблена 29 червня 2021 року.   



На будівлі Запорізького обласного театру ляльок на честь 100-річчя Української Революції зображено мурал "Українська революція 1917-2021. 100 років боротьби". Цей красивий мурал зображує різні покоління Українських захисників. Перший це образ козака, другий  полковник армії УНР Петро Болбочан (його дивізія в 1918 році провела успішний кримський похід і встановила в Севастополі прапор України), третій — боєць сучасної Української Армії, який протистоїть агресії Москви. Автор ескізу муралу  харківський художник родом із Запоріжжя Михайло Дьяченко. На муралі також зображений вираз Петра Болбочана: "З вірою твердою в конечну перемогу. Вперед, за Україну!". Образи козака, Петра Болбочана і сучасного воїна-захисника символізують спадкоємність української військової історії. Мурал розташований навпроти головного корпусу Національного університету «Запорізька політехніка». З цим навчальним закладом пов’язана постать Костя Пестушка – одного з отаманів Холодноярської Республіки, який свого часу навчався в цьому закладі. Джерело: Запорізька обласна державна адміністрація. Світлини зроблені 2 січня 2019 року.


Мурал з портретом піаніста, композитора, диригента, джазмена єврейського походження Олександра Цфасмана, пр. Соборний 52, фасад будинку Якова Лещинського. Олександр Цфасман народився в Запоріжжі, тодішньому Олександрівську. Автор стінопису — Олесандр Корбан. Світлина зроблена 8 липня 2021 року.



15-ти метровий мурал "Слон" з вухами-метеликами, вул. Глісерна, 18, що коло Дубового Гаю. Стінопис зображує слоненя, котре мріє бути метеликом. Ви спостерігатимете цей стінопис на боковій стіні 9-поверхового будинку, праворуч, коли їхатимете чи йтимете в сторону Запорізького річкового вокзалу вулицею Глісерною. На стінопис краще поглянути зранку, до обіду, коли його відповідно освітлює сонячне проміння. Художники — Владислав Коломійчук, Анна Саликова, Володимир Пастушак. Світлина зроблена 22 червня 2021 року.

    

Стінопис із зображенням Надії Савченко та надписом "Ще не вмерла України і слава, і воля" та особистим підписом Надії, вул. Сергія Серікова, 30. Відкриття муралу відбулось у червні 2016 року. Надія особисто відвідала церемонію. Біля свого зображення вона розписалася і залишила напис: “З Україною у серці, з вдячністю до вас”. Варто сказати, що цей стінопис зображений на цікавій будівлі млина Нібура, котрий теж варто відвідати за нагоди. Автори муралу — Юрій Мудрих, Антон Касьян. Світлина зроблена 18 червня 2021 року.



"Космічна музика, яка зрозуміла всім!" на фасаді дитячої музичної школи №8 у Космічному мікрорайоні, вул. Парамонова, 10А. На фасаді школи зображено «інопланетянина», який грає на музичному інструменті, навколо якого створюється Всесвіт. Автор — запорізький художник, дизайнер, скульптор Роман Халілов. Світлина зроблена 29 червня 2021 року. 



Мурал "Тато з донькою", вул. Новокузнецька, 18а, Південний мікрорайон, фасад школи № 103. Автор Олександр Корбан. Світлина зроблена 29 червня 2021 року.



Стінопис "Закохані", вул. Авраменка, 1а. Мурал з'явився ще 2014 року. Навіює чарівну атмосферу перебування на березі літнього моря при заході сонця. Авторами цього ніжного романтичного мурали є студенти Запорізької державної інженерної академії (ЗДІА). На жаль, на стінописі вже видніються знаки часу і невдовзі він потребуватиме перемальовування, адже варто зберегти таку красу в місті Запоріжжя. Світлина зроблена 30 червня 2021 року.  



Мурал "Янголи", пр. Соборний, 77. Трохи непомітний стінопис, прихований деревами на фасаді Запорізького центру науково-технічної і економічної інформації. Мурал створений ще у 2014 році. Своєрідний оберіг Запоріжжя. Автор ескізу — Світлана Стрінадкіна. Художники — Юлія Зінченко, Олексій Дрюченко. Світлина зроблена 29 червня 2021 року.



Мурал "Яків Новицький", пр. Соборний, 60. Стінопис зображує яскраве переплетіння деяких краєвидів та символів Запоріжжя — Січову церкву Покрови Пресвятої Богородиці на Хортиці, козацьку чайку, вежі на проспекті Соборному, фрагмент греблі Дніпрогесу та поличчя дослідника історії козацтва Якова Новицького. Автор стінопису — Михайло Тютюник. Світлина зроблена 8 липня 2021 року.



Мурал "Дівчина з пташкою", пр. Соборний, 150а, західний фасад будинку. Стінопис зображує величезне зображення профілю артистки Тоні Матвієнко та надпис "Все, що тобі потрібно це любов". Таке саме зображення прикрашає першу студійну платівку Тоні Матвієнко "Сміються, плачуть солов'ї". Цей мурал справді зробив Запоріжжя яскравішим, адже цей величезний стінопис неможливо не помітити, проїжджаючи проспектом Соборним. Автор — Микола Гончаров, художник — Олександр Шкаліков. Світлина зроблена 8 липня 2021 року.



Мурали Запорізького вищого професійного училища, вул. Заводська, 9. Досить маловідоме місце в Запоріжжі. Автор — ймовірно, студенти цього ж училища. Світлини зроблені 5 липня 2021 року.

 


Мурал на причілку ветеринарної клініки In Vet, вул. Нижньодніпровська, 6г. Дуже позитивний стінопис з багатьма щасливими тваринками. Світлина зроблена 7 липня 2021 року.



Мурал "Заплутана історія", вул. Історична, 45, бібліотека № 5. Дуже приємне місце в Заводському районі міста Запоріжжя. Автори — В’ячеслав Луніка, Анастасія Меркулова. Світлина зроблена 10 липня 2021 року.



Мурал "Образ України", Хортицький район, коло будинку культури "Хортицький" та бокових воріт церкви св. Миколая. Стінопис з поличчям дівчини виконаний в стилі петриківського розпису та прикрашає одну із трансформаторних будівель. Точної адреси немає, координати: 47.819994, 35.053214. Автор  Олександра Ганнич. Світлина зроблена 18 червня 2021 року.



Мурал "Водоспад"вул. Калнишевського, 8. Вигляд муралу трохи пошкоджений ізоляційними швами, але загалом вражає грандіозністю і показує, наскільки красивими можуть бути фасади багатоповерхових будинків. Автор  Володимир Пастушак. Світлини зроблені 18 та 22 червня 2021 року. 




Мурали в дворі будинку на вул. Рубана, 21. Цікаві стінописи із зображенням собаки, котрий грається з м'ячем, та лисом. Мурали зображені на трансформаторних будівлях і є цікавим помислом, як можна прикрасити кожен двір в Запоріжжі. Світлини зроблені 10 липня 2021 року.



Не мурали, але цікава мозаїка недалеко Запоріжжя по Нікопольському шосе в сторону Томаківки. Мозаїка прикрашає автобусну зупинку. Координати: 47.814631,34.861262. Мозаїка стара і варта збереження. Здається, про неї відсутня будь-яка інформація в мережі. Світлини зроблені 10 липня 2021 року. 





Досліджуйте свій рідкий край, діліться з іншими, навколо є дуже багато всього цікавого та незвіданого. Слава Україні! 

Токмак - серце України!


В нас, як усюди Україною! Одні працюють за графіком і поза ним, оберігаючи спокій громадян. Зустрічаються з друзями, згадують бойових побратимів.

Другі керують. Міськвиконком, наприклад.

Дітей організовують робити концерта, напевно мовою окупанта.

Треті спостерігають, як глядачи, за виступами дітей.

Четверті, поодинокі, поважного віку, свідки тих страшних подій користуються нагодою квіти покласти до рідних, закатованих окупантами.

П'яті, яких більшість, просто відпочивають.
Їм, можливо, й не цікаво дізнатися, що Гестапо, при німцях, у Молочанську, розміщалося у будинку старому, цегляному, біля музичної школи.
В Токмаці, гестапо розміщалося в  будинку, який сьогодні займає поліція, а на подвір'ї того ж будинку, німці й розстрілювали. Ховали розстріляних на околиці парку ім. Кірова. Але перелік імен там неповний. Бо комуністам, регіоналам, та іншим ОПблокам на то чихати. Їм аби хвилю гнати і прогинатися перед загарбником. Аби самим бути в колії завжди.
Шоста категорія громадян і "гостей" збуджених налитим алкоголем чи грошима від Пукіна галасують на всю "іванівську":
- "Зі святом!"
- "А моїм загиблим, квіти клав?!!!?"
- "Фотографуй, фотограхуй, і на фронт!?"
25 років котику під хвіст.
Хоча свідомість у людей потроху просинається. Останні три вислови чув лише від 5 осіб. Може вже час зрозуміти головне:
"Токмак - серце України і від усіх нас залежить, яка вона буде :)

Новосолоне - українська сільська казка

Краса для душі
С.Новосолоне, Новомиколаївський р-н, Запорізька обл.

Якось, взимку 2008 року, по телебаченню, в новинах на ICTV, розказали про розмальоване село в
Запорізькій області. Ініціатори розпису – мешканці села. Тепер господарство
славиться не лише врожаями, а й такою рукотворною красою. Мовляв, і вікна
складів цілі стоять, і ставлення до роботи у працівників інше – натхненне. Вони
пишаються своїм місцем роботи і керівником агрогосподарства.

От і захотілося мені побачити добру казку наяву. Одна з дитячих
мрій…

Запросила своїх відважних друзів-мандрівників з туристичного
клубу СКІФИ при КНЕУ ім. Вадима Гетьмана: Віку Білу, Сергія Корнилюка та
Олександра Овчаренка.

Маршрут: Київ-Запоріжжя-Новосолоне-Запоріжжя-Київ.

Мета: переконатися в правдивості даних телевізійного
репортажу, деталізувати інформацію про дане явище, поспілкуватися з
організтором, перейняти досвід.
От і почалося…

Запоріжжя виявилося привітним містом на Дніпрі. Відвідали
острів Хортицю, помилувалися Дніпром та панорамою на Дніпрогес, проїхалися
другим за довжиною проспектом в Україні – пр. Леніна (10,6 км).

Виїхали до Новосолоного. Маршрутка спинилася на в’їзді до с. Підгірне, а далі – пішки. За попередніми даними мали пройти 5-6 км, але це затягнулося на 2 години, в літню спеку, з рюкзаками….


Хоч і по асфальту, але було важко. Коли дійшли до дорожнього
знаку «Новосолоне» - не тямилися від щастя!



Наша радість підсилювалася тим, що паркан одного з подвір’їв виявився-таки розмальованим героями радянських мультфільмів!  А перед нами постав величезний вказівник з возом зверху.





Направо підеш – то до току ТОВ «Нива» та до свиноферми.
Наліво підеш – ставеки та відпочинок для рибалов ПП Баранова. От і пішли
наліво, до ставка – ставити табір та влаштовуватися на ночівлю. :)

Пізні наші гості (непрошені), місцева молодь, що завітала до нашого
місця стоянки, виявилися привітними, хоч і слухали голосну музику до 4 ранку.
Зате дрів підкинули нам для приготування сніданку.

Директора, Поплавського Віктора Альбіновича, в господарстві
не було зранку – неділя.
Проте його помічник та пані Катерина – управляюча в с.Новосолоне від Підгірненської сільської ради, були в господарстві і привітно нам усе розповіли та показали.

Головна особливість села

Головна особливість (для мене): директор ТОВ «Нива» - Віктор Альбінович Поплавський, вже 3 роки (з 2006 р.) змінює простір та емоційний стан сільсько-господарського товариства «Нива» на гуморний, веселий, кольоровий (розмаїтий, життєрадісний). (1945??-1990й? колгосп ім. Свєрдлова, куди входять і сільськогосподарські землі с.Новосолоне, в ньому ж
розташовані і тракторна бригада та сільськогосподарські машини).

Зазвичай, будівлі нині розфарбовують для торгових цілей –
привабити покупців, відвідувачів ресторану, відпочиваючих на пляжу чи в парку.
А тут людина почала змінювати своє буденне життя з сірого, звичайного, на яскраве та кольорове.

Зміна відбулася і в душах працівників ТОВ «Нива» (частина мешканців сусідніх сіл), і в мешканців с.Новосолоне. Ними доведено, що сільське господарство є прибутковим, є прогресивним, розвивається, є потрібним і цінним, як для місцевих мешканців, так і для України.

Особливість: це не музей, не творча художня галерея. Це дитяче мистецтво, що функціонує і приносить щоденну радість, надихає на працю, на любов до свого села-Батьківщини, на подальший розвиток.

Виявляється, не лише на свято можна прикрасити оселю та
робоче місце, але й жити щодня в цій атсмосфері. Перетворити будні на свято.

І зовсім ці малюнки на стінах складів та будівель не маркі, не дратують своєю
барвистістю та яскравістю.

За словами помічника директора ТОВ «Нива», такі зміни почалися 2006 р., коли Віктор Альбінович зробив конкурс серед учнів художнього училища в м.Запоріжжі на найкращий малюнок для оформлення приміщень ТОВ «Нива».
І почалося… спочатку розмалювали їдальню в середині, потім стіни внутрішнього
двору їдальні, а потім охопили і площу складів та інших господарських споруд.
Нині розмальованими є, за моїми оцінками, 75% поверхонь будівель та стін
господарства. Робота продовжиться восени. Влітку занадто спекотно.

Господарство взяло на себе оплату праці юних художників, їх
проїзд Запоріжжя-Новосолоне-Запоріжжя, купівлю фарб та пензлів, щіток.



(Ми йдемо знайомитися.)

Отже, нині розмальовані та декоровані в українському стилі з
цікавами історичними експонатами:     
- Їдальня ТОВ «Нива» із різним написом «СТРЯПУХА» та
дерев’яними ворітьми.   
- Паркан біля їдальні.    
- Паркан садиби, розміщеної напвпроти входу до
господарства.
- Управлінська контора, де знаходиться кабінет Катерини
Іванівни, управляючої від Підгірненської сільської ради в селі Новосолоному.
- Комора.
- Погреб (льох).
- Альтанка перед входом до господарства з  різьбленим написом «ПОБРЕХЕНЬКИ».
- ще бл. 10 складів та інших господарських споруд та
накриттів.


(Будівля для зважування автомобілів із зерном.)



(Сашка Овчаренко :) )



 (Ех, дитинство....)



(Сергій Корнилюк ;))



(Комора-"шинок"... особливо мені сподобалися оті ковбаси під стріхою....)



(Зерно і лебеді)



(Помічник директора, Віка Біла, я, Сергій Корнилюк, Сашка Овчаренко)



(Розмальовані склади)



(отой, зправа - агроном. ;) )



(Пошта у Новосолоному. Квітник із старих шин. :)



(Місцевий Храм.)



(Їдальня для працівників. 8))) Замилуєшся...)



(Пані Катерина в робочому кабінеті.)



(Чудо-дерево з чотирма чайниками, телефонними апаратами та іншою всячиною.)










(Зупинка.)



(Дворик у їдальні.)




(Ідальня всередині. Оце пощастило людям в такій красі обідати...)



(Знамя.)



(Вони бережуть СВОЮ ІСТОРІЮ. І радянську. Там вистачає доброго.)



(Отакі от попереджувальні знаки.)



(Новосолоне - поселення німецьких колоністів. Особливість забудови села - ду-у-уже широкі вулиці.)



("Головний офіс ТОВ "НИВА" - і бюст Свєрдлова.)

Спочатку навіть викладачі художнього училища малювали пару картин, а пізніше – діти та один професійний художник.
Малюють восени та навесні.

Стиль картин: натюрморти, пезажі, панорама, гумористичні
сценки та написи, орнаментний розпис будівель в українському народному стилі.

Якість картин – є і простий дитячий малюнок з великими квітками та метеликами, березовий гай, є і досить детальні професійні малюнки із гармонійним відтворенням пропорцій, чудовим поєднанням кольорів.

Основна риса: насиченість блакитним кольором – це небо з білими кучерявими хмарами чи підводний світ.

В гумористичні та казкові картини вмалювали і сучасників, це
і місцевий батюшка, що ловить рибку в ставку, і агроном, що тягне в жаркому
літньому полі свій заглогший автомобіль «Волга» - а поряд напис «Бурлаки на
Волге», і приватні підприємці ( 100 який вийшли з кольшнього колгоспу ім.
Свердлова, і які часом не знають як дати раду землі, щоб мати гарні статки.)

Дуже гарний орнамент намальовано на управлінській конторі, на коморі, на будівлі з вагами для автомобілів з грузом, на собачій будці.

Різьба по дереву представлена наличниками, воротами, скульптурами з пеньків чи колод, будкою собачою.

Ще на подвір’ї господарства лежить човен, кажуть, що хочуть відтворити козацьку Чайку.


Ніби краєзнавчий музей, виглядає внутрішній дворик ідальні –
стряпухи. Всяку річ можна потрогати. Тільки от написів із поясненнями нема,
тому можна наслухатися байок про те, як ці речі застосовували в побуті наші
прадідусі та прабабусі. :)

Перед входом до господарства стоїть старий залізний дитячий майданчик, яких багато було в 80-і рр. Помічник директора розповів, що Віктор Альбінович викупив ці металеві конструкції у чоловіка, який збирався здати його на металолом. Оце відтоді стоїть він тут.

Пеед цим майданчиком висить напис, трохи прикритий вербовими гілками:
«НІ - РУЙНАЦІЇ СЕЛА!».

А ще недалечко – розкішний лакований віз з усячиною вісить на стовпі.
Той стовп – вказівник. На ньому причеплені таблички з написами:
- тік ТОВ «Нива»;
- ставки;
- відпочинок для рибалок ПП Баранов;
- свинокомплекс.

Отак мрія, бажання та твердий намір на втілення ОДНІЄЇ ЛЮДИНИ змінив життя всього села та має вплив резонансу на весь Новомиколаївський район.

З історії села
С.Новосолоне було засноване німецькими колоністами в кінці 19 ст., коли набув чинності наказ імператриці Катерини ІІ про заохочення заселення Півдня Новоросії німецькими та австрійськими переселенцями.

Тому бачимо таку особливість забудови поселення, як прямолінійність вулиць, велика їх ширина (10 м від дороги до головного входу в подвір’я) та той факт, що одне поселення могло складатися всього з однієї довгої прямої вулиці (довжина – бл. 3 км), як це є в Новосолоному.
На цій вулиці в двох місцях сьогодні є криниці (1 м від дороги), відкриті для подорожніх.

В селі збереглися дві хати, збудовані ще 1901 р. Хати німецьких поселень були видовжені. Часто криниці німці будували під накриттям сараїв, а не під відкритим небом, як
українці. Нині в селі нащадків тих німців немає, оскільки вони виїхали з СРСР в
30-40х рр.

З історії колгоспу ім. Свердлова
Доки існував СРСР, цей колгосп був дуже заможний та успішний. В їдальні стоїть знамя з написом-вишивкою «Победителю во Всесоюзном социалистическом соревновании работников земледелия 1973 году»! Саме цього року колгосп ім. Свердлова дав найбільний у всьому СРСР врожай!

В ті часи в колгоспі тримали:
- 800 корів;
- 120 коней (Орловської породи – сірі в темні плями);
- 5500 овець;

Займалися садівництвом – досі стоїть щедрий, великий сад.

Займалися розведенням риб у колгоспних ставках, вирощували по 120 т риби на рік. Нині всі ставки здано в оренду. Власники дозволяють ловити рибу за певну плату.

Зараз ТОВ «Нива» - нащадок колгоспу ім. Свердлова (з якого вийшло 100 пайовиків), спеціалізується на вирощуванні соняшника, кукурудзи, пшениці, ячменю.
Тваринництво представлене свинарством. В господарстві вирощують ще й цесарок, проте більше для краси, ніж для прибутку. :)

В селі мешканці займаються розведенням гусей, курей, кіз, рідше корів.

ТОВ «Нива» розвивається. Минулого року в господарство закупили 2 нові комбайни та трактори Holland, що мають дуже високу потужність. Один такий трактор за день обробляє бл. 100 га землі. Нині господарство обробляє  5500 га запорізьких чорноземів.

Центральна садиба ТОВ «Нива», як і (спільна для сіл Новосолоне та Підгірне) сільська рада, розташовані в с. Підгірне (Підгорне).
Там же – спільна для обох сіл, 9-річна школа, куди возять на навчання 17 учнів з  с.Новосолоне.

А от поштамп та церква у с.Новосолоному власні.

Храм Зимненської ікони Божої Матері належить до українського православного патріархату, править в ньому молодий отець, що приїхав з Почаєва.

Восени в селі проходять полювання на зайця та на дикого кабана. Диких кабанів вирощують в ТОВ «Нива» саме для цих цілей.

Опалення
Електричне та вугіллям. Електричне опалення на зиму коштує
500 грн за 2008-09 рр., включаючи гарячу воду.

Водопостачання
З прісною водою нелегко. Вода в ставках солона, на дні ставків чорний, як мазут, мул 10-50
см.

Криниці копають на 7-9 м, ставлять насоси.

Бл. 1901 р. німецькі поселенці зробили водоносну жилу – водопровід для поливу городів. Ще три роки тому ця система частково діяла, була водонасосна станція у с.Підгірне. Але пізніше вода зникла, станція закрита.
Тому прісну воду для таких потреб розвозять водовозами, воду заливають у т.зв. басейни – гермеична яма в землі, що згори закрита від сонячних променів і має люк.

Архітектура
Особливою рисою місцевих хат, на мою думку є знак сонця, що сходить, на багатьох причілках хат у Новосолоному.
Він зроблений з дерев’яних планочок та напівкола, що охайно прибиті гвіздками у трикутнику
двоскатної стріхи.

Населення
На щастя, дуже привітні люди. Терплячі, тактовні, з бажанням допомогти як словом, так і ділом. :)
Я тими днями ходила майже увесь час з посмішкою, бо постійно до цього був привід.

Дякую щиро всім ти людям, що допомагали нам у здійсненні
нашої подорожі!

Як формувався генофонд Запоріжжя після окупації України.



Діалог:
– Так, значить, українці віддали московитам мову Русі, склали словники. А вони ж нам що?
– Як що? Та ми ж отримали букет кримінальних неологізмів і блямовне покоління пивососів, запрограмоване на злочинність. Дивись…
10 листопада 1917 р. утворився "Московский уголовный сыск" (МУС), у петлицях «сискарів» було зображення лягавого пса, що біжить. Звідси назва «лягавий».
МУС мав «отдел розыска», звідси абревіатура МУСОР – "Московский уголовный сыск отдел розыска".
5 жовтня 1918 р. у Москві при головному управлінні НКВС створено органи карного розшуку – "Московский уголовный розыск" (МУР). Тоді ж у Пітері з’явилися ГОПи – «городские общежития пролетариата», звідси слово – «гопник». До речі, пітерці розпізнавали гопників за червоними шкарпетками.
У часи сталінізму виникло й слово зек. Це не складне слово часів БАМу – «забайкальський комсомолець». Слово виникло за часів будівництва Біломорканалу. Абревіатура «ЗК» походить від офіційної назви рос. "заключенный каналоармеец".
– Ти диви, і правда. А чому ти кажеш про блямовний генофонд пивососів, запрограмованих на злочинність.
– Дивись… За часів козацтва у Запоріжжі панувала одна мова (матюччя не існувало!), одна культура і були відсутні міста (урбанізація). У 70 селищах та 1600 зимівниках регіону проживали 72 000 чоловік. У 1780-81 рр. війська московитів спалили всі зимівники. А тепер згадай, хто будував москалям Запоріжжя (тоді Олександрівськ)?
– Ясно хто – «бєглиє і каторжниє». Вони жили у форштадті, там, де зараз Анголенко.
– Ці московські в’язні стали генофондом на козацькій землі. А згадай, скільки мешканців мало місто у 1917 р. – 24 тисячі -- близько 34% українців, росіян близько 30%, євреїв – 20%, поляків – 6 %, мешкали також німці, хорвати, білоруси, литовці). Жодної української школи, церкви, газети в природі не існувало.
–- А тепер подумай, з чого починалося будівництво "щасливого" соціалістичного Запоріжжя?
1. Із заснування двох найперших у СРСР концтаборів: біля підніжжя майбутнього Дніпрогесу на Павло-Кічкасі та в районі вокзалу Запоріжжя-ІІ. Доречі, перед самим приходом німців у 1941 році, Дніпрогес, по ропорядженню з Кремля, було підірвано і у тому потопі потонули більше 50 тисяч людей. Мабуть потоп входив у загальний план по знищенню українців бо підірвали без попередження.
2. Проведено зачистку від національно свідомих українців. Всього за довоєнний період понад 400 тисяч мешканців області було репресовано ( кожний третій!). Подібна зачистка була по всій Україні.
3. Комуністи провели голодомор. У Запорізькій області вимерло до 25% населення (кожний четвертий!), землі, хати козацьких нащадків, "червона комуністична епідемія" звільнила для переселенців.
Потім почали прибувати поїзди із робочим матеріалом. Це були зеки з усього Союзу (засуджені за вбивства, без освіти). Політичних, людей із освітою і близько не допускали до будівництва.
Населення пережило два голодомори, знищення майже всіх кобзарів та багатьох священиків, а також ліквідацію «ворогів народу». Поповнювалося населення Запоріжжя переселенцями і у 1939 році складало 266 тисяч осіб. Так оті неписьменні кримінальники стали "корінними" запоріжцями.
–- Саме так, чоловіче... Війна знову забрала кращих. 24 травня 1945 року Сталін сказав, що російський народ є найвидатнішою нацією із усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу. А насправді Росія потопила у крові не один народ. Куди встромляє руку Росія, там горе і розруха.
На відбудову Запоріжжя було прислано ще більше зеків, представників нації, яку Сталін назвав “керівною силою Радянського Союзу”. Розповсюджувався міф про зверхність росіян і відсталість "тупих" українців. Наступні 10 років після війни показали печерність і відсталість мислення російського керівництва, а не зверхність -- нездатність, невміння відбудовувати країну, голод, репресії, депортації -- ось характерні дії здійснених "совєтамі".
Населення Запоріжжя зростало поступово, було 450 тисяч осіб на 1949 рік, у 1976 році – 758 тисяч осіб, у 1981 році – 812 тисяч осіб. Щороку на заводи регіону присилали зеків-“хіміків”, які згодом ставали місцевим населенням, за 50 повоєнних років понад 150 тисяч “хіміків” стали генофондом Запоріжжя.
Хронічний стан страху, брак довіри до людей за умов існування армії донощиків, відсутність елементарного відчуття безпеки породили покоління емоційно паралізованих і психічно неповноцінних людей, а страх жертви у свою чергу провокував агресію хижака. Західні туристи акцентували увагу якраз на недоброзичливості радянських людей.
--- На зміну еліті – носію національної істини і захиснику культурних цінностей, прийшла псевдоінтелігенція, яка мало різнилася від ленінського пролетаріату з убогими цінностями. Вона мала психологію рабського послуху, колоніальне мислення, колоніальну свідомість. Переможно крокувала вихолощена від гідності людина. Ось це принесла нам "совєтізація" від народу, який не належав до слов'ян.
--- Подібне відбувалося і у Донецьку, Кривому Розі, і у багатьох інших містах. Як відомо, у Сталіна і Жукова був намір переселити всіх українців у Сибір, але щось завадило. Не вдалося переселити, так Сталін влаштував геноцид, а нащадки сталінізму з ординським менталітетом і зовсім пішли війною на Україну, як колись, у середні віки, нападали хазари з тієї ж території і яких розбив Київський княь Святослав.

"Тарас Бульба в Запорожжі"

4-5 квітня відбудеться медіа-акція "Тарас Бульба в Запорожжі"

Популярн
і блоггери, веб-журналісти, запрошені в Запорожжя на прем’єру фільму "Тарас Бульба"
В програм
і: вистава кінного театру, відвідування музею історії козацтва, історико-культурного комплексу«Запорізька Січ».і після цього проникнувшисьатмосферой легендарної Хортиці, гості відправляться на екранізацію твору М.Гоголя

Акц
ія здійснюється по ініціативі веб-проекту "Клуб Мандрівників"(http://sharetravel.com.ua) и ГО "Запорізьке Географічне товариство"при підтримці БФ "Патріот Запоріжжжя".

Ціль медіа-акції привернути увагу любителів туризму, історії та кіно до рекреаційного,творчого та історичного потенціалу Запорізького регіону.

Яна Ярошук (Луганск, журналист, газета "Новий
погляд", медиа-портал ХайВей http://h.ua) : Я еду в Запорожье, чтобы быть
глазами и ушами своих читателей,которые, в лучшем случае, купят билет в луганский кинотеатр, в худшем -попросят у друзей пиратский диск и будут смотреть "Тараса Бульбу"
дома, лежа на диване.
У меня же будет возможность оценить киноленту не только на месте ее создания,
но и непосредственно на месте действия фильма, побывать на легендарном
о.Хортица...


Історичні фільми без сумніву треба дивитись на
великому екрані! Але якщо це щей у місці де безпосередньо відбувались події, де
ще відчувається дух того часу, де насправді могла ступати нога героїв фільму - то найкращі враження
гарантовано! Саме тому я їду в Запоріжжя та на остров Хортиця! Щоб на повні груди вдихнути п'янке повітря запорізької вольниці та відчути себе нащадком
нашого славетного козацтва. І це однозначно цікавіше ніж банальні посиденьки з попкорном та колою в кінотеатрі на американський манер.


Отже якщо бажаєте взяти участьв медіа-акції «Тарас Бульба
в Запоріжжі» і можете висвітлити подію у себе на блозі пишіть
на [email protected], тема листа"Тарас Бульба" ;-)

Неначе кров героїв проступила...

У Запоріжжі спаплюжили борд з бійцями АТО
Опубліковано 03.09.2017  

В одному з районів Запоріжжя облили фарбою зображення з бійцями АТО. Цинізму ситуації додає те, що це було зроблено в день пам’яті загиблих в Іловайській трагедії.

Невідомі облили червоною фарбою борд, встановлений до Дня незалежності в Хортицькому районі Запоріжжя, повідомляє Народна Правда з посиланням на Forpost. На плакаті зображені бійці запорізької 55-й артбригади під час повернення в Запоріжжя із зони АТО в 2015 році. Військові здійснювали вогневу підтримку підрозділів в районі донецького аеропорту і с. Піски.

Подібні святкові борди встановлені по всьому місту, від рук хуліганів постраждав щит, розташований на проспекті інженера Преображенського. Як повідомили місцеві жителі, фарба на плакаті з’явилася в день пам’яті військових, загиблих в Іловайському котлі 29 липня.

https://narodna-pravda.ua/2017/09/03/u-zaporizhzhi-spaplyuzhyly-bord-z-bijtsyamy-ato-foto/

Богдан Гордасевич: Саме тому Україна "пробуксовує" у реформуванні та розвитку, що подібна "5-та колона" діє проти, але нічого в них не вийде, бо ця червона фарба в день пошанування трагедії під Іловайськом цілком доречна на такому рекламному щиті, неначе пролита кров нашими бійцями ЗСУ...

Мережа «Нова діагностика» тепер працює і в Запоріжжі!

Мережа лабораторних досліджень «Нова діагностика» продовжує створювати нові точки на медичній мапі України, тож зустрічайте нове відділення в Запоріжжі, що розташоване за адресою: пров. Явірний, 8!

Відтепер точна діагностика за умов якісного сервісу та комфортного перебування у відділенні стає доступною і для мешканців Запоріжжя. 

Запрошуємо до сучасного та затишного відділення, що працює за графіком:

  • ПН – ПТ: з 08:00 до 16:00.

  • СБ:  з 08:00 до 11:30.

  • НД: вихідний.

Прагнемо зробити якісний та інноваційний медичний сервіс максимально зручним! Тож з усіх питань можете звертатися за телефоном: 050-432-71-76. З повним переліком досліджень, що проводяться мережею «Нова діагностика», можна ознайомитися на сайті лабораторії.

Щоб заощадити 5% від загальної вартості аналізів, записуйтеся на діагностику онлайн за посиланням.


У Запоріжжі з’явилося відділення лабораторії «Нова діагностика»!

Медична лабораторія «Нова діагностика» у своєму прагненні надавати якісний сервіс кожному українцю продовжує відкривати нові діагностичні кабінети. Чергове відділення відтепер з’являється у місті Запоріжжя. 

Сучасне, комфортне та інноваційне відділення розташоване за адресою: вул. Перемоги, 97.
Телефон: 050-545-17-80.

Режим роботи нового відділення: 

  • ПН – ПТ: з 08:00 до 16:00.

  • СБ: з 08:30 до 11:30.

  • НД: вихідний.

Запрошуємо мешканців Запоріжжя завітати до відділення лабораторії вже найближчим часом, а щоб заощадити 5% від загальної вартості аналізів, записуйтеся на діагностику онлайн за посиланням.

Точність результатів, безпечність перебування у відділенні та інноваційність сервісу — наші головні пріоритети. Долучайтеся до когорти наших клієнтів і переконайтеся в цьому особисто! 

З повним переліком досліджень, що проводяться мережею «Нова діагностика», можна ознайомитися на сайті лабораторії.

Мистецька зброя – наша культурна артилерія



Добрі справи культурологічних волонтерів Запоріжжя в АТО

Сьогодні, коли проти нас ведеться війна не лише звичайна, а й інформаційна, незалежність і територіальну цілісність України захищає не лише зброя, але й красне слово, музика, вірші, театральне мистецтво, кіно.

Українська культура зараз не лише зберігає нашу національну ідентичність, підтримує наше прагнення до волі й боротьбу за долю, мистецтво стало не менш важливою зброєю, ніж важка артилерія. І, як наочно демонструють останні три роки, часом духовна зброя сильніша звичайної.
Запорізькі артисти першими поїхали з концертними програмами підтримати наших захисників, тих, хто перебуває на передовій, у зоні антитерористичної операції. Бо фронт дуже, дуже близько.
Звичайно ж, найголовніше, у Збройних силах України служать працівники наших культурних закладів – артисти театрів, працівники музеїв, музиканти, представники інших професій. Вони стали до лав армії, беруть участь у військових діях
А щоб подарувати годину розради нашим бійцям, до військових частин приїжджають музиканти міжнародного рівня, професійні артисти, аматорські колективи та солісти, волонтерські творчі бригади.
Наша філармонія першою повезла музичні вітання бійцям
Запорізька обласна філармонія першою в країні стала учасницею культурно-мистецького проекту „Зброя культури”. Щоб підтримати воїнів української армії, членів їх сімей та тимчасових переселенців з території АТО музиканти дають концерти у військових частинах, їдуть на Схід, щоб віддячити мужнім синам рідної землі, які ціною власного життя захищають сьогодення та майбутнє України.
2015 року в рамках культурно-мистецького проекту „Зброя культури” артисти Запорізької обласної філармонії дарували своє мистецтво воїнам - учасникам антитерористичної операції на Сході України. У рамках проекту „Зброя культури” у травні та червні артисти філармонії подарували своє мистецтво захисникам Вітчизни в різних місцях: виступали на острові Хортиця, на полігонах, стадіонах, у прифронтових зонах. Незабутніми для глядачів та артистів стали концерти у Розівському, Куйбишевському, Бердянському районах, у місті Мелітополі. Глядачами та слухачами наших музикантів та солістів стали, зокрема, військові добровольчого загону Збройних сил України окремої аеромобільної десантної бригади, воїни-авіатори, які брали участи у бойових діях, майбутні захисники Вітчизни 1256-го загону оборони та роти охорони Центрального ОМВК, вимушені переселенці зі сходу України.
Творча бригада артистів обласної філармонії здійснила сім благодійних концертних виїздів для бійців та захисників Батьківщини.
- Культура та мистецтво - цінності, які не тільки зберегли свою первинну значущість, а й знайшли нове звучання, адже часом духовна зброя сильніша звичайних багнетів. Зброя артиста - це його голос, пісня та музика, а головне - сила духу. Це не те, чим воюють, а те, чим надихають та оберігають, - говорить генеральний директор Запорізької обласної філармонії, заслужений працівник культури України Ірина Конарева.
Як розповіли учасники поїздок, воїни дуже раділи виступам артистів, бо пісня та музика сповнюють їхні серця надією на майбутнє, додають мужності та бойового духу. Бійці згадують домівки, рідних, дітей, дехто – молоді роки, перші побачення... Все це підтримує їхню віру в свої сили та в нашу перемогу.
Артисти обласної філармонії до концертних програм включають естрадні вокальні та інструментальні композиції, відомі номери світової класики. Бурхливими оплесками глядачі зустрічають кожен виступ. Особливо артисти пишаються, коли воїни включаються у творчий процес - підспівують виконавцям, запрошують красиво вдягнених солісток до танцю.
Запоріжці передають своїм захисникам найщиріші слова подяки. Під час відвідин окремої аеромобільної десантної бригади, військовослужбовців привітали директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій облдержадміністрації Владислав Мороко, голова Розівської райдержадміністрації Юрій Полянський, генеральний директор Запорізької обласної філармонії, заслужений працівник культури України Ірина Конарева, керівник благодійного фонду „Лебедія” Любов Мороко.
Слова вдячності воїнам та святковий настрій подарували провідні артисти філармонії: народна артистка України Любов Малицька, козацький ансамбль пісні і танцю „Запорожці”, Юлія Якса, Людмила Уракова, Ярослав Ніколаєв, Ольга Пацернюк, Віктор Храмов, ансамбль бандуристів „Божена” під керівництвом Ольги Беженарь, ведуча концертів Вікторія Медвідь.
Воїни та місцеві глядачі подякували артистам обласної філармонії за талант, теплоту сердець, гарний настрій, який вони подарували своїм мистецтвом.
7 та 9 червня 2015 року на запрошення Запорізького обласного військового комісаріату, в рамках проведення командно-штабного навчання 1256-го загону оборони та роти охорони Центрального ОМВК артисти обласної філармонії подарували урочистий концерт для військовослужбовців – майбутніх захисників нашої Батьківщини. Воїни після концерту дякували артистам та говорили, що пісня та музика сповнюють їх серця надією на світле майбутнє, додають їм мужності та бойового духу. Це допомагає захисникам Вітчизни відстоювати інтереси нашої держави та безпеку громадян України.
Сучасні козаки з Хортиці
Національний заповідник „Хортиця” підтримав історичну славу звитяжних запорозьких козаків у прямому сенсі. Вже п’ять співробітників добровільно стали на захист держави та нас з вами. Це легендарний „кіборг” В’ячеслав Зайцев, „Дзвонар” Віктор Кривоносов (він став одним з учасників культурного відео-проекту „Музика воїнів”), відомий підводний археолог, історик Валерій Нефьодов - учасник Іловайської операції. Батько й син Андрій та Володимир Волики пішли до лав армії майже одночасно, молодший з родини демобілізувався буквально цими днями.
Учасники бойових дій та воїни Збройних сил України – постійні відвідувачі святкових заходів та екскурсій на острові Хортиця. Кожного дня на екскурсіях можна побачити людей у військовій формі. Тут тепло зустрічають і земляків, для яких Хортиця – рідна, і гостей з інших областей, які часто лише під час служби вперше відвідали нашу святиню.
Театр молоді дарує бійцям незабутній концерти
В Запорізькому академічному обласному театрі юного глядача завжди раді гостям у формі. Нещодавно у колективі вітали свого колегу, який повернувся зі служби в армії, де пробув рік. Майже на кожну вечірню виставу приходять гості з військових частин, а діти учасників АТО відвідують ранкові дитячі постановки. Під час святкування Дня театру до завітали бійці, спілкувалися з артистами, мали можливість побувати за лаштунками, їм було дуже цікаво. А для артистів театру творчі відвідини бійців стали традиційними.
5 грудня 2014 актори театру – Максим Березнер, Юрій Драненко, Віктор Латишев, Юрій Макаренко, Станіслав Шкляренко та інші - відвідали бійців АТО, які знаходяться в Запорізькій обласній лікарні на реабілітації. Концертна програма підняла настрій нашим захисникам.
1 та 2 грудня 2015 року із концертами колектив театру відвідав Артемовськ та Краматорськ. Артисти давали концерти у прифронтових містах для бійців та місцевих мешканців. Після поїздки розповідали колегам про те, як чули постріли та роботу артилерії...
28 жовтня 2016 року Запорізький академічний обласний театр юного глядача за участю директора Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної держадміністрації Владислава Мороко здійснив поїздку до Маріуполя, де виступив перед бійцями Збройних сил України. У складі великої концертної бригади були керівники Театру юного глядача - художній керівник, заслужений діяч мистецтв України Геннадій Фортус, директор, заслужений працівник культури Віталій Шкляренко, досвідчені та молоді актори.
Глядачами концертної програми стали бійці 23-го запорізького батальйону територіальної оборони. Зустріч з бійцями була символічною - саме 28 жовтня відзначався День визволення України від нацизму. І саме в цей день запорізькі артисти привітали наших сучасних захисників Вітчизни, які сьогодні відбивають атаки ворога. Концерт пройшов з величезним успіхом. Сцена «Гайдамаки» зі спектаклю «Тарасові сни» захопила з перших же секунд. Глядачі із величезною увагою слухали українські пісні, весело сприймали життєрадісні танцювальні мініатюри, сміялися над веселими жартами. Затамувавши подих бійці слухали ліричну пісню «Бережи любов» у виконанні Катерини Россолової. Завершився концерт піснею «Аркан» у виконанні всіх артистів творчої бригади. Акторів проводжали оплесками та криками «браво». Командири та бійці батальйону запросили театр приїжджати ще з концертними програмами. Геннадій Фортус та Віталій Шкляренко пообіцяли організувати ще не одну таку поїздку. До речі, актори перед поїздкою пройшли «курс молодого бійця»: вчилися стріляти, розбирати та збирати зброю.
Директор театру Віталій Шкляренко після поїздки розповів:
- Це було вражаюче – побачити цих молодих людей, які зараз захищають нас, наше мирне небо. Вони - прості молоді хлопці та дівчата (а серед військових чимало дівчат!), які стали зі зброєю в руках боронити нашу країну. Вони – справжні герої, які, можливо, у мирному житті були непомітними людьми. Ми привезли їм трохи гарного настрою, розради нашими концертними номерами. Наші глядачі дякували нам, розповідали, що наша концертна бригада стала першою, хто завітав саме до них із творчим подарунком.
Директор Департаменту культури, туризму, національностей та релігій Запорізької обласної держадміністрації Владислав Мороко високо оцінив підтримку наших бійців творчими колективами:
- Важко переоцінити значення таких концертів для наших бійців. Воїни добу тому вийшли з боїв, пройшли складні випробування. Треба бачити, як світлішають обличчя наших захисників, як світяться радістю їхні очі, коли вони слухають пісні, дивляться на танцювальні номери. Бійці в черговий раз впевнилися, що вони захищають цю радість життя, що про них не забувають ті, кого вони захищають. Ми ж кожного разу дякуємо воїнам Збройних сил України, які, ризикуючи життям, забезпечують мирне життя нашій області, нашому місту.

Є мрія – повезти на фронт виставу
В колективі Обласного академічного музично-драматичного театру ім. В. Магара пишаються своїми колегами, які відслужили в армії. Артисти Олег Котеньов, Євгеній Дзига та інші працівники театру стали до лав Збройних сил. Проводжали їх, звичайно, із тривогою в серці, а коли повернулися – радісно вітали.
Наснагу військових театр підтримує усіма творчими силами. 9 вересня 2015 року на базі відпочинку «Молода гвардія» у селищі Канівське вібдувся концерт для воїнів стрілецького батальйону Запорізької області. Щиро, від усього серця артисти театру дарували своє мистецтво захисникам нашої держави. Глядачі з вдячністю супроводжували оплесками кожен виступ. У програмі концерту під керівництвом режисера Віктора Попова артисти театру Юрій Бакум, Світлана Ромашко, Алла Білоцерковець, Євген Ковалевський, Світлана Ремжина, Ольга Петровська, Вікторія Мотайленко, Олександр Блінов, Павло Костюк, Клара Щедріна, Катерина Єгоричева, Вадим Васільєв виконали патріотичні, ліричні, естрадні пісні та вірші.
9 березня 2016 року у Запорізькому обласному військовому комісаріаті відбулися Шевченківські читання, присвячені 202-й річниці з дня народження Тараса Шевченка. До військовослужбовців облвійськкомату та військкоматів міста завітали артисти театру ім. В.Магара з виставою-концертом „Не вмирає душа наша, не вмирає воля”. Серед учасників святкової програми були народні артисти України Іван Смолій та Юрій Бакум, артисти театру Клара Щедрина та Олеся Плохоткіна. Напрочуд актуальними були уривки із драматичних творів Кобзаря, військовослужбовці прослухали уривки з поем „Сон”, „Кавказ”, „Лілея”, „Титарівна”... Трохи згодом особовий склад облвійськкомату завітав на моновиставу у виконанні народного артисту України Івана Смолія „Україно! Україно! Оце твої діти...”.
Актор академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. В. Г.Магара Євгеній Дзига служив за покликом серця, ані від чого, як він сам каже, не відмовляючись, з 29 січня 2015 до 29 квітня 2016 року. Дев’ять місяців без одного дня був в АТО, у зоні бойових дій. Артист згадує про своє армійське життя:
- Мова йде про виживання нації, якщо ми не станемо на свій захист, не буде такої країни - Україна. Керівництво сусідньої держави не відмовиться від війни, бо так легше утримувати імперію. Служив у 14 ОМБР (Окрема Моторизована Бригада). Все було, все, як в армії, як на війні – і бруд, і обстріли, і прекрасні люди, з якими служив, які стали братами для мене.
- Чи доводилося під час служби стати глядачем виступів колег?
- Ще коли були на полігоні в Рівно, до нас приїздили солісти Луцької філармонії. Навіть автобуси нам надавали культурні заклади, щоб ми комфортно доїхали до вокзалу – це було несподівано приємно. У Дніпропетровській області нас відвідувала місцева самодіяльність. Приїхали артистки симпатичні, у красивих костюмах. Бійці із задоволенням фотографувалися із дівчатами, потім додому надсилали фото, щоб бачили, які до нас гості приїжджають. В степи під Маріуполем нікого з артистів до нас не пускали – там бої, небезпечно. Але в Кураховому є будинок культури, там періодично всі, хто може за умовами служби, відвідують концерти.
- Чи вдається під час творчих зустрічей трохи розрадити наших бійців?
- Концерт – це привід відчути свято. В буденному житті на концерти до філармоній, до театрів мало хто з бійців потрапляв. А на війні це просто диво - красиві діти, дами у вечірніх сукнях, артисти у фраках. Приїздили навіть артисти з далеких областей, зі Львова, це було дуже зворушливо. Коли виступають діти, найсуворіші бійці не приховують емоцій, у багатьох – сльози на очах. Бо майже у всіх - свої діти, онуки. Навіть не свято це було, значно більше. А потім – знову наряд, військовий побут. Бійці часто питали – коли знову буде концерт, чекали на зустріч із світлим мистецтвом. Я особисто під час концертів повертався, занурювався у своє минуле життя.
- З професійного погляду – що бійцям було цікаво б побачити особливо?
- Мені здалося, що військова сучасна вистава, привезена на фронт, була б незайвою. Особливо, якби вона була з гумором, без зайвої патетики. Сам би зараз дуже хотів поїхати до своєї бригади, вірші б почитав своїм побратимам. А ще мрію привезти на фронт повноцінну виставу нашого театру, щоб побратими пальцями показували – бачиш, з ним служив, кашу разом їли, багнюку місили.
- Були випадки, коли самому довелося повернутися до артистичної професії просто на фронті?
- Своїм бойовим товаришам у бліндажі читав вірші - Набокова, Гумільова, Шевченка. Побратими - хлопці із Західної України – слухали дуже уважно. Взагалі ж хлопці, з якими служив, спочатку не вірили, що я артист. Потім, коли зміг в Інтернеті показати наш театр, фотографії, повірили, ставилися до моєї професії з повагою.
Квінтет „Містерія” подарував нашим бійцям класику
Нещодавно, 7-11 листопада 2016 року, пройшла велика гастрольна поїздка відомого запорізького колективу – квінтет „Містерія” Запорізького музичного училища імені П.І. Майбороди під керівництвом директора Сергія Пелюка відвідав кілька міст на Сході України, в зоні розмежування.
Директор Запорізького музичного училища імені П.І. Майбороди Сергій Пелюк розповів, що спочатку квінтет „Містерія” в Донецькій області збирався виступити для студентів та викладачів Маріупольського музичного училища. Та, отримавши листа з Донецької обласною цивільно-військової адміністрації з проханням дати концерти ще в кількох населених пунктах, запорізькі музиканти розширили свій гастрольний маршрут.
Квінтет „Містерія” подарував військовим зустрічі із класичною музикою. Великий концерт відбувся в будівлі Маріупольського аеропорту для бійців Національної гвардії України, а в райцентрі Велика Новосілка та в Мар'їнці на концертах були присутні військові та місцеві жителі. Слухачами виступу в Великій Новосільці стали й учні місцевої музичної школи.
На концерті в терміналі Маріупольського аеропорту серед слухачів-захисників країни були й бійці військової частини Нацгвардії 3029 із Запоріжжя, тож зустріч пройшла напрочуд тепло. Вів концертну програму Сергій Пелюк, який розповідав про твори, які звучали у виконанні „Містерії”, про композиторів, які їх написали, про унікальні інструменти, які звучать під час виступів. Бійці із цікавістю познайомилися з аккордіною, виготовленою в Італії на замовлення запорожців, та з... друкарською машинкою, яка також стала музичним інструментом у „П'єсі для друкарської машинки з оркестром”. Соло на ній виконує Сергій Пелюк.
У Великій Новосільці нашим музикантам розповіли, що кілька місяців тому в цьому райцентрі побувала й концертна бригада Запорізької обласної філармонії, яка також справила велике враження на глядачів. В будівлі терміналу Маріупольського аеропорту для нацгвардійців раніше вже виступали самодіяльні артисти із Запоріжжя, професійні виконавці з Полтави. Але ансамбль класичної музики такого високого рівня, переможець міжнародного конкурсу в Італії, справив на загартованих військовими випробуваннями бійців незабутнє враження.
Сергій Пелюк розповів, що такої вдячної публіки „Містерія” ще не мала, висловив надію, що світла музика, яку вони заграли для наших військових, трохи полегшить нелегкі будні бійців. Заступник начальника Південного територіального управління по роботі з особовим складом Нацгвардії підполковник Володимир Кузякин щиро подякував артистам за виступ, який подарував багато позитиву та ще раз нагадав бійцям - про них пам’ятають і піклуються, їх з нетерпінням чекають вдома з перемогою.
Звичайно ж усі ми сподіваємося, що війна скоро закінчиться. Але поки наші бійці нас захищають, ми будемо дарувати їм, що зможемо – музику, пісні, вірші, молитви...

(повна версія Олени Піддубної)

Сторінки:
1
3
4
5
попередня
наступна