Мы зависим от оценки других людей. Когда нас оценивают хорошо, мы возносимся, становимся большими, красивыми, умными, мы приняты собой, потому что судим о себе с чужих слов. А когда нас чернят, говоря, что мы плохие, нехорошие, топают на нас ногой, покрикивают – немедленно возникает испуг и наше «я» внутренне сотрясается. Оказывается, мы не соответствуем чьим-то представлениям.

Однажды замечательно сказал по этому поводу Маяковский: «Я не целковый, чтобы всем нравиться». Человек не рожден, для того чтобы всем нравиться, главное, чтобы он нравился самому себе. Когда вопрос так не стоит, еще ничего для себя не сделав, не осознав себя, мы очень рано бросаемся в объятия другого и немедленно теряемся в этих объятиях.

Любовь. Другой говорит: «Как ты хороша! Как ты хорош!» И наша жизнь начинает приобретать яркие краски. Стоит нам услышать «хорошо» в свой адрес, и мы на этом не останавливаемся. На следующий день, если другой сказал один раз «хорошо», он должен будет сказать нам два раза «хорошо», потом три... В уме не рождается понимание, что все имеет две стороны. Если нам говорят «хорошо», вопрос в том, когда другой выведет вторую часть. Обязательно, в следующий раз, или через раз, или через десять раз, все равно нам будет показана вторая часть. Там, где «хорошо», там, где восторг, там прячется и вторая часть. Находясь в восторженности, мы не подозреваем об этом, и как бабочки летим на огонь этого «хорошо».

После «хорошо» приходит «плохо». Никто так не ссорится, как влюбленные, как возлюбленные, те, кто так много обещал друг другу. Когда достигается пик восторга, мужчина восхищается женщиной, женщина восхищается мужчиной, теперь они должны осуществить свою жизнь за счет друг друга, они должны поддержать этот восторг, они должны прожить всю жизнь вместе и умереть в один день. И вдруг, спустя какое-то время, они видят, что все не так. Не так, как они себе представляли. Начинаются мучения.

Нам сказали «плохо», и мы уже не такие: нас не хвалят, нас не любят, нами не интересуются и так далее. Если мы не знаем ничего о себе, то слова другого о нас – это вся наша жизнь. Просто слова другого. Мы ничего не видим за словами. Он говорит «хорошо» – и полет, он говорит «плохо» – мы летим в бездну и разбиваемся. Все зависит от другого, если мы являемся незнакомцами для самих себя.

Подростки особенно нуждаются в помощи, когда к ним приходит первая любовь, первая любовная лихорадка, и они не знают, на каком свете находятся. Им нужно понимание, чтобы они не теряли самих себя, потому что впоследствии, неудачи первой любви являются поводом для многих, взрослых уже людей – не любить, никогда не вступать в глубокие отношения, никогда не быть глубоко в сексе.

В жизни все происходит не так, как представляется в уме человека. В результате, урон наносится немедленно, с первой же неудачной, несостоявшейся любовью: поцарапанное, побитое эго, потрясение, потому что получилось не так, как ожидалось. Последствия этого иногда растягиваются на всю жизнь. Человек от боли, от страха, оттого, что потерпел такое фиаско, больше не вступает в глубокие отношения. Его психическая самозащита работает таким способом, что в любви он движется, чуть ли не по-пластунски, исподтишка, заглядывая и так, и этак, измеряя и соизмеряя - ему кажется, что еще раз такой боли он не вынесет.

Когда человек учится осознавать себя, он остается во внимании к себе, он проходит через первую любовь, через боль разрушающихся проекций, и многое открывается перед ним. Он видит, что первое, из-за чего болеет человек – это не душевная боль, а боль, связанная с разрушением проекций.

Человек приходит в жизнь, и в его представлении ему обещано счастье на все оставшиеся годы. Он даже не подозревает, через что ему придется пройти, сколько потерять, сколько найти, какое видение ему понадобится для того, чтобы прожить свою собственную жизнь. Он не подозревает, не представляет, и с детства пытается вписаться в огромность жизни с уже готовым обещанием самому себе, что все будет хорошо. И вдруг - крушение.

Главным для человека всегда будут отношения с другими людьми. Но живые отношения не строятся по заранее заказанному проекту, результат будет одним и тем же: фрустрация и разочарование по поводу встречи.

Есть расхожее мнение: самые счастливые любовники те, которые не встретились. Разочарование можно скрыть от себя, подавив в подсознание, а можно признать, что оно есть, и жить с ним. Тогда двери для нас не закрываются, мы сможем выйти из этих отношений, мы будем открыты для новых встреч, для новых отношений. В противном случае двери закрываются, и мужчина с женщиной просто влачат существование.

Истинное счастье – это когда мы не упускаем жизнь, а идем вместе с ней, не закрывая глаза, а, значит, обучаемся видеть реальность и жить с реальностью. Это – взрослая жизнь.

Культура поведінки від чого вона залежить, чи залежить вона від чогось взагалі. Культура залежить від виховання, від національності так так уявіть собі і від національності також, від оточення людини, у рідких випадках ти можешь знайти людину культурну у підвалах ГЕТТО, від особистості - самої людини! Так ви колись бачили культурного БОМЖа, я так - це була людина добре вихована але яка здалась, перестала боротися за інше краще життя або звикла - не знаю. Також культура поведінки залежить від образу життя, а який образ життя нав*язують нам я промовчу...
Культура поведінка і взагалі культура це не безгулзде дотримання традіції чи якиїсь анохронізм, Ні це засіб збереження традіций та гармонізаціі з оточуючим тебе довкіллям також, як і культура мовлення. Людина яка розмовляє не рідною мовою в ріднії країні не є гармонійною особистістю вона знаходится в хаотичному стані , вона не знаходить добробуту тому що вона загубила свою культурну спадщину.

Погоджуюсь з Сашком! З нас роблять користувачів, і цікавої реклами по Ті Бі майже немає! А що в и думаєте про рекламу?!

Лекция в Москве для академиков ВАН КБ 19 декабря 2006 года



Утверждение о том, что мы сегодня живём в условиях цивилизационного кризиса, наталкивается на следующие возражения: Какой кризис? О чём вы говорите? Свет, тепло есть, еда есть, какой кризис? Какие проблемы? Вы посмотрите на наши технические достижения, на полёты в Космос и всё остальное! Давайте, разберёмся, так ли велики наши достижения, и во что они нам обошлись? Да, наша технократическая цивилизация достигла определённых успехов, по нашим меркам. Но путь развития, по которому идёт наша цивилизация сегодня, ведёт не только к её гибели, но и к гибели самой планеты Земля. В этом легко убедиться, если вспомнить хотя бы об экологических проблемах, создаваемых нами (уничтожение озонового слоя, загрязнение воздуха, воды и земли, растений; повсеместное снижение уровня здоровья людей и пр.) и о том, что мы практически безсильны и беззащитны перед этими самыми проблемами. Неужели кто-то в здравом уме может утверждать, что наши действия, наш путь развития и нашу цивилизацию можно назвать разумными?..

[ Читать дальше ]

Проблемы экологии

Лекция в Москве 20 января 2007 года



Об экологии все слышали и почти все «точно знают», что это такое, почему-то в первую очередь, имея в виду только загрязнение Окружающей Среды. Я разделяю экологию на 3 взаимосвязанные части: Экологию Человека; Экологию Социума и Экологию Планеты, составляющие вместе одно целое. Каждая из этих частей имеет свои особенности, которые можно выявить, только рассматривая части во взаимодействии друг с другом. Экология Человека не зря стоит на первом месте, от деятельности человека зависит, собственно, и Экология Социума, и Экология Планеты. Да и сам человек является жертвой своей же, не совсем разумной деятельности, расплачиваясь за это своим психическим и физическим здоровьем. Причина же всех этих «неприятностей» – стара, как Мир, и эта причина – НЕЗНАНИЕ. Правда, сейчас к ней всё чаще добавляется НЕВЕЖЕСТВО…

[ Читать дальше ]

Піранья – дрібна паскудна рибця, яка пожирає все живе, що лишень трапить до ареалу її існування.

У цьому ж разі «піранею» я образно називаю людину певного типу. Людина-програма для знищення. При чому, ця людина абсолютно не усвідомлює своїх дій, що дуже привертає увагу і дивує.

Спостерігати піраній доводилося у своєму житті, у житті знайомих, збоку в чужому житті, та в усіх умовах де створювались і мали місце скупчення людей.

 

Хочеться провести психічну анатомію людини-піраньї, що я і зроблю зараз.

 

За моїми спостереженнями й експериментами людиною-піранею рушать незалежні від її самої мотиви й цілі. Часто її пагубні дії нею самою не зрозумілі, вона чи він намагаються самі собі пояснити навіщо вони те чи інше зробили. Якщо розмовляти «по душам» це звичайні люди, такі самі як і інші, і добрі, і свідомі, й кмітливі. Але – не можуть охопити власним розумінням тих моментів, коли ними рушать пагубні для інших мотиви. Якби це було можливим – то можна було б припустити, що це запрограмовані люди, люди-програми, які інколи «вмикаються» і так само «вимикаються».

 

Як проявлялися дії цих людей в мому власному житті. Знала і знаю дотепер таких осіб кілька.

У певні моменти життя, коли я «вхопила хвилю успіху» і впевнено й старанно, не шкодуючи сил, йшла до своєї мети в якійсь справі. Якийсь час мені щастило «плавати вільно» і робити все, що мені було необхідно. Досягати цілей, радіти успіхам й наздобуткам. Але в якомусь випадковому порядку, так само, як підхопити грибок під час примірювання взуття (може статися – а може й ні) до мене чіплялася така людина і починала свою програму знищення. Часто її дії безглузді до сміху. Часто неадекватні. Але завжди призводять до одного й того самого результату – тебе гальмують.

Приклади дій піраньї:

-        якщо ти вчишся через слухання якоїсь передачі по радіо – ця людина без будь-яких причин підійде і розіб’є це радіо навіть не зважаючи на те, що після цього ти можеш їй поставити фінгала. Вона через своє страждання виконує свою програму будь-якою ціною.

-        якщо ти співаєш – ця людина буде навмисно біля тебе розмовляти по телефону, чи жалітися на біль у голові, вигадувати будь-до аби тільки зупинити тебе в твоєму розвитку;

-        якщо ти вчишся на «відмінно» в інституті – ця людина намагатиметься тебе зкомпроментувати будь-якою ціною аби скасувати твій статус. В мене, наприклад, така людина «внедрилася» через соц-сіті до спілкування з моїми однокурсниками і всіляко псувала мені репутацію, розпалила конфлікт, знищила повагу до мене на курсі;

-        якщо ти успішно працюєш на роботі людина-піранья буде вдаватися до будь-чого аби тільки знищити тебе, не дивлячись на те, що твоя робота ніяк не перетинається з її роботою. В мене був випадок, коли така людина просто безглуздо стрибала навколо мого робочого місця й «лялякала», ніби тільки й мріючи про бійку. Бійки не було, безглуздя призвело до повного ступору моєї роботи. І ця піранья домоглася свого – вона загальмувала мене, спинила мій розвиток тим ступором. Я так і не змогла там працювати, бо відволікання були постійні. При чому, при особистій розмові ця людина проявляла дружність й бажання товаришувати.

 

Особливо цікаво було спостерігати на чужих прикладах потерпання від людей – піраній.

Так, наприклад, спостерігала, як не знайомого мені хлопця-спортсмена зпоювали. Яскраво-виражений чоловік-піранья підлабузничав до того хлопця, всіляко «підмазувався» типу він йому найкращий, найщиріший дружбан. Але тільки-но той хлопець робив якісь кроки у бік здоров’я – цей чоловік ставав суровим і страшним, тільки-но той хлопець «здавався» робити щось корисне для себе і повертався до чарки – чоловік-піранія добрішав, ласкавішав, і просто таки у млинець розплескався перед тим хлопцем. Через дрібні рефлекси «добре» й «погано» хлопець згодом сам не помітив як почав намагатися робити тільки «добре», тільки те, за що отримував приязну любов від того названого другана-піраньї. Доля хлопця мені не відома, але той чоловік-піранія супроводжував хлопця скрізь, мало не за руку водив. А помічаючи моє спостереження – зустрічався з моїм поглядом холодними жорстокими очима, які виражали одне «тільки спробуй наблизитись і завадити».

 

Яскравий приклад людей-піраней можуть визначити всі бажаючі. Цьому посприяли люб’язні творці проекту «Мастер-шеф» четвертого сезону. Усі минулі сезони були інакшими, і тільки в цьому, таке враження, що спеціально, для представлення публіці «диковинних осіб» домоглися високої концентрації наявності цих дивовижних. Хто дивився – розуміє про що я.

Діана Бабошина. Яскраво виражена людина-піранія, запрограмована на знищення інших людей. Вміло і влучно «прикипає» до найуспішніших, аби згодом їх підставляти й топити на дно.

Якщо прослідкувати її спілкування у соц.-сіті, то можна помітити численні намагання нею пояснити свої дії, виправдати, запевнити інших у відсутності злих намірів. Помітно, що дівчина насправді сама по собі цікава, дружня, привітна. Але у певні моменти в неї вмикається програма дій, яку вона сама не може ніяк ідентифікувати, пояснити, аргументувати.

 

Цікава особливість – цих піраній не цікавлять всі підряд люди. Вони «прикипають» виключно до тих, хто має всі дані досягти успіху в чомусь, розвинутись.

Діють за принципом похвали і заохочення всіх, хто «не висувається», хто бовтається в багні убогості, всіх, хто залежні від шкідливих для здоров’я звичок, всіх, хто убогий за спілкуванням, заражений «паршею» шкідливих слів, тощо. Таких, як щойно описано, людей піраньї активно підтримують, заохочують, леліють, плекають, і ведуть за собою.

І як бик на червоне реагують на будь-які прояви світлих якостей в людях. Вдаються до найпідліших методів. Можуть втиратися у довіру дуже довго, аби згодом нашкодити. Можуть дуже довго прикидатися найближчим другом, аби потім підлаштувати капость, або навіть влаштувати цілу трагедію з нацькуванням фізичної розправи інших, тощо.

 

Найненависніші якості для людей-піраній:

-        тверезість (люди, які не вживають алкоголь);

-        відсутність шкідливих звичок;

-        спортивність;

-        розумність, прагнення до знання, зацікавленість різними інтересами, розвитком;

-        харизматичність, - коли людина приваблює до себе увагу інших, може переконливо висловитися, кмітлива.

 

Отже, маю всі підстави вважати фактичним існування певного осередку людей, що мають за сенс життя знищувати перспективних особистостей.

Маю деякі підстави вважати, що ці люди діють не свідомо. Що програма по знищенню закладена в них настільки глибоко, що вони самі можуть й не мати гадки про неї. Адже, завжди на питання «навіщо ти це зробив/зробила» вони відповідають «я не знаю» або «я не навмисно», і це виглядає щиро.

Принцип завжди схожий:

-        за всі прагнення розвиватись, вести життя здоровим чином, ці люди «колькають» на кшталт електричних розрядів для створення дискомфорту і породження рефлексу «погано зробив». Це можуть бути безпідставні сварки, бійки, та створення будь-якого дискомфорту людині за кожного її кроку догори розвитком. Так, щоб людині не ставало сил більше рухатись догори.

-        І різко протилежна реакція на будь-які дії донизу сходинками розвитку. Це яскрава реакція радості, якщо раптом вирішив приєднатися до розпування горілки, або підтримати іншу шкідливу розвагу. Так, людині, яку знищують можуть дарувати подарунки за кожну брудну справу, лестити, пестити, виражати бурну любов, тощо.

 

Принцип полягає в тому, щоб вкоренити у підсвідомість знищуваної людини на чуттєвому рівні, погані відчуття під час прагнення щось покращити у своєму житті. Аби зрештою це перетворилося в асоціацію «робити добре це погано, нестерпно, неприємно».

 

Так, наприклад, коли я роблю ремонт у квартирі, то ці люди (в мене їх кілька різних) починають сваритися, влаштовувати бійки, відволікати, і робити це кожного разу, як я беруся до ремонту. Таким чином, з’являється відчуття, що ремонт краще не робити.

Так, на прикладі інших людей бачила ситуацію, коли батько в сім’ї бувший спортсмен намагався повернути себе до форми, припинити вживати горілку, почав тренуватися, бігати, після деякої перерви (що дуже змінила його стан здоров’я, зовнішність у гірший бік). Його жінка влаштовувала йому скандал без причин кожного разу перед його пробіжкою. Висміювала його бажання змінитися, та методично повторювала кожного дня «нічого в тебе не вийде, гівно». Зрештою він зірвався до чарки – скандали припинилися, жінка заспокоїлася. Він продовжив щоденно бухати й лінуватися.

 

Тема цікава. Хотілося би її досліджувати далі. Адже щось таки таке є! Якщо люди-програми існують, то це дивовижно! Я ніби вже давно все собі вислідкувала й доказала, але й досі сама собі не можу повірити, що таке дивовижжя має місце бути. В народі цих піраній називають просто «ущербные люди». Тому велосипеда я не вигадала. Та мій меседж про те, що вони існують не просто так і не випадково.

 

 

 

 Стикалися з подібним?

Хочу познакомить тех, кто еще не знает с таким явление, как Токежан, а также с увлиянием его на умы. С самим явлением знакомимся на видео

Так вот, сегодня в моей среде общения слово "Токежан" уже стало нарицательным. Если ты - разлил кофе, облился пивом, сморозил какую-нибудь хрень, набочинил что угодно - ты автоматически получаешь звание "Токежана". Глядишь со временем и "Токежан года" появится.

P.S. Продюсеры над ним явно поработали.

Не бачила, щоб хтось інший вів роздуми що до цієї теми, але я дозволю собі викласти у текст свої ВИГАДКИ.

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

 

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)

---

Каста «революціонери»

 

Це люди які покликані щось змінювати і вдосконалювати. Вони постійно щось «риють» докопуються до чогось, шукають істину, вивчають. Це всі винахідники, революціонери різних сфер (музика, кіно, політика, та інше). Люди хворі від постійного прагнення досконалості в усьому. Але, на відміну від загублених вони впевнені і чіткі у своїх цілях. У своїх переконаннях ніколи не сумніваються. Совістю та гідністю не торгують і вважають подібні торги абсурдом. Часто вони перфекціоністи, іноді педанти.

Переважно привабливі зовнішньо та фізично розвинуті, бо вважають нижче своєї гідності виглядати інакше, або чогось не могти фізично. І якщо з якоїсь причини їм не вдається це підтримувати – вони дуже переживають і можуть комплексувати від того, що для інших взагалі мрія, тільки тому, що воно не настільки ідеальне, як повинно було бути.

Зазвичай надто сміливі і можуть «наламати дрів» незначним порухом мізинця.

Часто дуже помітні у суспільстві, навіть нічого для цього не роблячи, тільки самою харизмою.

Можуть бути і набожними і релігійними теж. Можуть як і загублені податися до пошуків світла у душі. Але часто відповідальність за тих, хто від них залежить тримає їх і прив’язує.

Вирізняються відсутністю шкідливих звичок та гострою потребою підтримувати ідеальне здоров’я і уникати всього, що може шкодити здоров’ю. Тому дуже багато серед них ваганів, вегетаріанців, сироїдів, тощо.

Здається, ці люди пам’ятають всі свої минулі життя, бо вони дуже глибоко відчувають історію свого роду-племені, тому тяжіють до відповідних собі етнічних культур.

Через те, що вони дуже виразні, часто їх калькують інші та перетворюють у певний стиль, чи напрям моди.

Через те, що здоров’я та фізична охайність робить їх привабливими – в них може бути дуже розмаїте інтимне життя, яке одночасно просякнуте деякою релігійністю, святістю. Люди з касти «бляді» часто сприймають революціонерів за своїх.

Революціонери настільки залежні від своїх надуманих місій і зайняті ними, що особисте життя зазвичай налагоджується складно, або не налагоджується взагалі.

Зі сторони оточуючим здається, що революціонер постійно у проблемах, наче хтось наврочив, але насправді він сам шукає і знаходить проблеми, щоб їх вирішувати. Бо такий він вже є. Якщо у революціонера немає якоїсь проблеми для пошуків рішень – він чахне.

На роботі такі люди «згорають» бо простори для реалізації їхньої потреби вирішувати проблеми безкінечні, а ресурсів у революціонера вічних немає і він шкодує що не є залізним роботом. Їм часто «забувають» платити, бо знають, що революціонер все зробить заради результату, і може навіть сам забути про гроші. Тому він або «ламає дров» і красиво йде без копійки, або терпить все, якщо справа і справді дуже відповідальна і дуже важлива для світу, для людей.

Не цінують революціонерів тільки дурні, бо зазвичай вони коли працюють, то досягають успіху, і спрямовують до успіху кампанію за яку прийнялись.

У суспільстві такі люди виступають санітарами. Вони безпомилково вираховують збиточну ланку і починають на неї тиснути. Якщо у нього немає достатніх комунікабельних здібностей, то це може призводити до вибухових конфліктів, скандалів, тощо.

 

 

Одразу прошу вибачити мені те, що не можу описати своєї власної приналежності))). І це можна пояснити – я ж не бачу себе зі сторони. Але дуже добре можу бачити, аналізувати і вимальовувати те, що бачу навколо себе.

Дмитрий Митраков, 15 января 2012

Конкуренция – это звериные повадки, насаждаемые человечеству социальными паразитами и их верными слугами – мировой финансовой мафией. Человеку разумному гораздо ближе и понятнее сотрудничество и кооперация, а не конкуренция...



Миф о конкуренции

Автор – Дмитрий Соколов-Митрич

За последние 20 лет в наши головы заползло очень много тараканов. И один из самых крупных и заразных – это миф о конкуренции. «Стремление к конкуренции – приобретённый признак, он искусственно воспитывается социумом и не передаётся по наследству…»

[ Читать дальше ]