хочу сюда!
 

Елена

44 года, близнецы, познакомится с парнем в возрасте 40-55 лет

Заметки с меткой «одесса»

Это фото свидетельствует против лжи...!!


Это фото с фасада Дома профсоюзов в Одессе!! Вот они террористы, которых призывал задерживать и обезвреживать  наш губернатор..




а это мирные протестующие...



которые убивали, добивали и жгли...



тут гости давали ссылку на фото, на котором "сеператисты" стреляли, а на этом фото мирные протестувальники стреляют в людей, которые спасались на карнизах и подоконниках горящего здания


Два старых кота из Одессы



                                                  


Из цикла: Стихи- дурашки в стиле Гном.


***

Весною два старых кота
на солнышке грели бока.
- Начало апреля...
- Да, вроде теплеет,
на крышу вылазить пора.

***


Однажды два старых кота

домой возвращались с утра.
- Щас будут купать...
- Я буду орать!..
- Ты "связки" берёг бы до вечера.

***


Два старых кота за мышами

охотились за гаражами.
- Послушай, Черныш,
А как узнать мышь?
- Сарделька с хвостом и ушами.

***


Так вышло, два старых кота

не виделись день или два.
- Привет, старина!
По кошкам пора!..
- И шо мне теперь с ними делать?..

***


Два старых кота - забияки

опять "доставали" собаку-
сначала шипели,
потом обнаглели,
с акцентом кошачьим облаяли.

***


Двум старым котам в понедельник

одели "блошинный" ошейник.
- И шо, помогает?..
- А кто его знает,
пока только давит на шею.

***


Два старых кота у окошка.

Во двор вышла новая кошка.
- Смотри- ка, блондинка!!!
- Ша, только без крика,
культурно пойдём, помяукаем...

***


Два старых кота валерьянку

нашли и устроили пьянку:
скакали, орали,
собаку поймали
и морду набили- не "тявкай"!!!

***


Два старых кота на заре

к собачей ползут конуре.
- Послушай, мой друг,
вдруг кого- то сожрут,
я песню сложу о тебе!

***


Два старых кота, как котята

за мухой гонялись- занятно:
поймать, отпустить
и снова ловить...
А мухе, как было приятно!..

***


Два старых кота возле ёлки

застыли, увидев иголки.
- Вот видишь, мой друг,
ежи здесь живут,
линяют, меняя иголки!..

***


В подъезде два старых кота

спускаются вместе по лестнице:
- Фи!.. Чем ты воняешь!?..
- Шампунь, понимаешь...
- Айда на помойку, проветримся!


***


Один старый кот у "горшка"

стоял обалдело с утра:
- Вы гляньте в "горшок",
не сменили песок!..
И где мне от "счастья"- обгадиться?!..


***


Двух старых котов на машины

в корзинках с утра погрузили-
на лето, на дачу!
Какая удача!
Меня вот, представьте, забыли...








© Copyright: Гном Котя, 2011
Свидетельство о публикации №11112010696



Влюбиться в Одессу навсегда

Я достаточно долгое время не мог до Одессы добраться. Много раз собирался, но все как-то не получалось.







А потом добрался и обнаружил массу причин, чтобы этот город полюбить. Об этом здесь...

Миссия выполнима

Не собирался сегодня писать, но прёт - так прёт. На неделю выпал из блогожизни, и вот те раз: оказывается весна, это плохо, потому что авитаминоз, из-за которого все друг другу готовы глаза выцарапать. Зимой было плохо, потому что холодно и мерзко. А осенью было плохо, потому что скоро зима и будет холодно, а за ней опять весна и будет авитаминоз. Бля, остаётся только лето, но будет же жарко, пиво теплое и тётки потные... Что делать?

А вы посмотрите внимательно: женщины нутром чуют, что делать. Неделю наблюдаю, как у красавиц отрастают длинные ноги, сантиметр за сантиметром укорачиваются юбки, свежеют лица и начинают блестеть глаза. С чего бы это?
Мои глазки тоже заблестели, особенно неделю назад, когда я случайно оказался в нужном месте в нужное время. Словно прозрел и вспомнил о своей незавершенной миссии. Теперь опять плохо сплю, но меня это совсем не напрягает, а даже наоборот – радует. Я тоже знаю, что делать: на некоторое время растворюсь в весенних ароматах и понежусь на солнышке, которое тем и ценно, что выглядывает лишь на миг. А если попаду под дождь - так это же весенний дождик, он вымывает шлаки и очищает душу. Долго втыкать нет времени, зато есть желание нежданно-негаданно материализоваться в каком-то городе нашей славной родины. И как снег на голову солнце из-за туч, нате вам: я – о. Фунес, прошу любить и жаловать! А не будете жаловать – так я легко завтра окажусь в другом месте, где аборигены всегда рады видеть о. Фунеса. Ну, товарищи блогеры, отгадайте, куда именно меня на этот раз занесёт дорога? (Знающим – молчать, ибо я ещё сто раз могу всё переиграть)

Отпуск оформлен. Деньги получены. Рюкзачок собран.
Сигара, подаренная мне на 23 февраля, ждёт своей спички.
Остатки Джэка Дэниелса приныканы для облегчения нахождения общего языка с аборигенами.
Nightwish залит в КПК и радует меня воистину будоражащими темами.

Вперёд, миссионер о. Фунес, аборигены ещё сами не знают, но уже жаждут твоих проповедей!

Одеса ніколи не була російським містом

Переписи населення 1799 року, середини ХІХ століття та 2001 року свідчать, що понад половину населення Одеси завжди становили українці

Від часів незалежності України одеситів почали переконувати, що вони живуть у російському місті. Це була реакція на посилення інтересу до української культури. Серед активних русифікаторів – нинішній мер міста Олексій Костусєв (родом із містечка Нєвєльск, Сахалінська область РФ). Ще 1993 року він активно збирав підписи за надання російській мові статусу офіційної. Подібна активність дістала хорошу фінансову підтримку від сусідньої держави. У місті з'явилися проросійські ЗМІ, екскурсоводи,«історики» та відверті шовіністи. Тому вже два десятиліття одеситам і туристам розказують альтернативну історію.

Штурм фортеці Хаджибей: як це було насправді

Щоб населення забуло про справжніх героїв Одеси, русифікатори героїзували інших історичних постатей. Тому нині більшість одеситів чула про те, що місто постало завдяки звитязі Іосіфа де Рібаса. Іспанець був фаворитом імператриці Катерини Великої і зробив стрімку військову та політичну кар'єру в Російській імперії.

Солдату удачі Іосіфу де Рібасу, на честь якого названо центральну вулицю міста, приписують успішний штурм фортеці Хаджибей 1789 року. (У фортеці над гаванню розмістилися 300 турків, які охороняли базу турецького флоту з берега.) Від часу захоплення замку одесити ведуть свою історію. За легендою звитяжний штурм здійснив мужній де Рібас на чолі з російськими солдатами. Та історичні документи, що зберігаються в одеських архівах, суперечать цій версії. Про те, яким насправді був штурм Хаджибею, розказує керівник відділу «Стара Одеса» Одеського історико-краєзнавчого музею Олег Ґава «: Заселяти території навколо нинішньої Одеси предки українців почали ще у XV столітті.

Могили перших одеситів

До місцевих лиманів із різних районів перебиралися цілі козацькі родини, щоб займатися прибутковим соляним промислом. Після ліквідації Запорізької Січі козаки, що були родом із цих районів, повернулися додому. Разом із ними прийшло багато козаків-побратимів на поселення, бо на цих землях не було кріпацтва. Поруч із Хаджибеєм стає більше українських хуторів, розростаються села. У ІІ половині XVIII століття на землях Північно-Західного Причорномор’я тривають російсько-турецькі війни. Російська імперія хоче приєднати слов'янські землі, здобути вихід до Чорного моря, побудувати портові міста та налагодити торгівлю із Європою. Потьомкін переконує Катерину знову сформувати із козаків полки і приєднати їх до російської армії. У козаків був багатий досвід штурму турецьких фортець і боротьби із турками, що передавався від батька до сина. Саме цим досвідом і хотіли скористатися. За службу козакам пообіцяли надати землі, на яких вони зможуть поселитися після війни і жити вільними. Козакам почали платити зарплату, дали офіційну назву – чорноморські».

Читайте також: Інший Донбас. Північна частина Донеччини є осередком української ідентичності в регіоні

Із донесення князя Григорія Потьомкіна Катерині ІІ відомо, що 12 вересня 1789 року де Рібас направився до фортеці Хаджибей із трьома кінними і трьома пішими полками козаків, – продовжує Олег Ігорович. – А з рапорту голови військового корпусу Івана Гудовича, при якому служив на той момент де Рібас, відомо, що у штурмі замку брали участь Чорноморські козацькі полки та піхотний Троїцький батальйон у складі двох рот.

Про штурм замку писав відомий одеський краєзнавець Олександр Дерібас (внучатий племінник Іосіфа де Рібаса). У його збірнику «Стара Одеса» читаємо, що між запорожцями (яких привів де Рібас штурмувати замок. – Ред.) та козаками, які проживали в районі Хаджибею, були приятельські стосунки. Місцеві козаки запропонували свою допомогу із штурмом замку, до якого не можна було підійти непомітно. Козак Кондратій Табанець повів військовий загін балками та ярами і вивів коло самої стіни замку. До неї приставили штурмові драбини, і за мить козаки билися із турками. Штурмом керували запорізькі старшини Чепега, Головатий, Білий, Височина та інші.

Читайте також: Інший Південний схід. Херсонщина ментально відрізняється від сусідніх областей своєю проукраїнськістю

«Бій тривав недовго і завершився капітуляцією турків. Загинуло п'ятеро козаків, четверо з яких – з вини російської батареї Меркеля. Вона дала залп по замку, коли козаки вже билися із турками на стіні фортеці», – каже Олег Гава.   

Козаки та росіяни мали різні погляди на тактику ведення бою. Козацький отаман ніс відповідальність за кожне життя. Тому план захоплення фортець продумувався дуже ретельно. Завжди обирався той варіант, що передбачав найменші людські втрати. Якщо правило порушувалось і траплялись випадки невиправданої загибелі людей, то отаман складав з себе повноваження. Інакше діяли російські військові начальники. Брали не тактикою, а кількістю солдатів.

Де насправді був Іосіф де Рібас у момент штурму фортеці Хаджибей? Відповідь дає план-схема штурму, яку детально зобразив ще один легіонер на службі російської армії, фламандець Франц де Волан – друг де Рібаса. За планом наступ на турків здійснювали три військові колони (див. фото 1). Колона де Рібаса із російськими солдатами пішла битися з турецьким гарнізоном, що охороняв склади провізії та зброї (об'єкт був на території нинішнього парку Шевченка. – Ред.). Колона секунд-майора Воєйкова, що очолював Миколаївський гренадерський батальйон, іде на військові укріплення перед замком. Колона Головатого, що складалася із козацьких полків, йде по дну балки за Табанцем і виходить під самою стіною фортеці.

Серед записів Іосіфа де Рібаса про штурм Хаджибею є натяки на те, що він штурмував саме фортецю. Крім нього ніхто з його сучасників у своїх записах не має жодних згадок про це. Звісно, як старший за військовим чином учасник штурму він отримує подяку і нагороди від імператриці. При дворі його зустрічають як героя. Тому, власне, вибору він не має, окрім як розказувати всім, як завзято дерся на стіну фортеці. Типова поведінка для успішного кар'єриста та фаворита, яким і був іспанець.

Після захоплення Хаджибею для місцевих українців життя швидко повернулось у звичне русло. Російська армія та чорноморські козаки пішли штурмувати інші турецькі фортеці. Через п'ять років на плато, де була зведена фортеця, почали будувати портове місто. Воно мало виконувати дві функції: бути військовим гарнізоном Російської імперії і торговою точкою з Європою. Будівельним матеріалом був камінь черепашник. Його випилювали місцеві українці на шахтах Шкодової гори, селах Нерубайське, Лізинка, під одеським плато тощо. Ті ж українці були головною робочою силою на будівництві міста. Вони та їхні сім'ї стали першими одеситами.

У 1889 році, через сто років після штурму Хаджибею, одеська міська дума попросила дозволу у Санкт-Петербурга встановити поблизу того місця, де був замок, монумент на честь завойовників фортеці. Дозволу на це не отримали. Пізніше зі столиці Російської імперії надійшов наказ встановити пам’ятник Катерині II. 

        

З приводу подяки, яку дістали Чорноморські козаки від імператриці за свою службу на російсько-турецькій війні. Їм веліли разом із сім'ями перебиратись на Кубань. У такий спосіб Катерина вбила двох зайців: забезпечила охорону кордону від кавказьких племен та відселила волелюбних та непокірних українців на околицю. Багато хто не витримав переходу і помер у дорозі. Інші не схотіли коритися й оселилися в районі Одеси. Місту потрібні були жителі, тому непокірним дозволили залишитись.

Привіт, етнічна пам'яте   

Наочна історична правда захована під Одесою, в селі Усатово. Це старий козацький цвинтар (могили датовані XVIII–XIX століттями), що називається «Сотниківський». Хрести та могили старші за Одесу. На цвинтар їдемо з Тетяною Бельковою, авторкою єдиної в Одесі екскурсії «Козацька Одеса». Матеріали для екскурсії збирала в архівах. Самоосвіта зайняла чотири роки.

Сідаємо у трамвай №20, що ходить від мосту Пересип. Через хвилин сім трамвай повертає до села Усатово. У ньому лише одна вулиця, що тягнеться вздовж Шкодової гори. Праворуч – непоказні будиночки зі старими перекошеними хлівами. Ліворуч – поля фільтрації (ділянка землі, на поверхні якої розподіляють каналізаційні та стічні води Одеси з метою їхнього очищення). У теплу пору року тут стоїть нестерпний сморід. Коли йде дощ, то трамвайну лінію затоплює.

На цвинтарі тихо. Яскраво світить сонце. Під його промінням – кам'яні хрести та плити. Різної форми, віку та розмірів. Побиті дощами та подекуди порослі мохом. Під плитами – склепи з похованими козаками. В душі підіймається повага до людей – справжніх героїв Одеси. З’являється відчуття, що стоїш на землі своїх предків. Що ти – вдома. Відчуття нове, бо русифікатори чимало зусиль доклали до того, щоб українець почувався в Одесі, як у гостях. Тетяна Белькова розповідає про українські поселення біля Хаджибейського та Куяльницького лиманів.

«З метою заробити на сольовому промислі до лиманів приходять козацькі родини з інших регіонів. Селяться в районі сучасних Пересипу, Усатово, Нерубайське, Крива Балка», – каже Тетяна. – «Найбільше поселення було на місці сучасного Пересипу і називалося Чорноморська Слобідка. У XV столітті воно згадується в листах кримського хана з династії Гіреїв до литовського князя. Хан просив князя, щоб той вжив хоч якісь заходи, бо на його території ці розбійники життя не дають, грабують усі обози. Зроби щось із цими бандитами».

«Запорожці взагалі любили так звані виїзди на природу», – продовжує Тетяна Белькова. – «Невеликі загони раз по раз патрулювали Чорноморські степи і нападали на села і обози турків і татар. У XVI столітті, коли сольовий промисел був дуже прибутковим, запорожці стали, так би мовити, опікуватися Куяльницьким лиманом. Конкурентів сюди не пускали».

На території Чорноморської Слобідки була Ярмаркова площа, що зберегла свою назву донині. Люди з'їжджалися на Ярмаркову обмінюватися продуктами та різними товарами. Одеський характер – завзятий та веселий, з особливим почуттям гумору та хитрістю формувався на основі тутешніх українців.

                                        Тиждень

Не дождётесь! или Только попробуйте кричать «Россия, введи …»

     Сегодня в Одессе несет службу "Азов".  Можете повозмущаться, но "Азов"  охраняет не патриотов от ваты, он охраняет вату от патриотов. И если азовцы самым жестким образом пресекут провокации, то сохранят этим жизни обеим сторонам противостояния.

     Можете обзывать меня "пособником диктатуры", но я знаю, что, например,  Днепропетровск (где ваты полно!) избежал череды кровопролитий потому, что вата получила установку - говорите, что хотите, но дома, на кухне, гуляйте на выделенном участке, но только попробуйте начать убивать или кричать "Россия-введи" и будет плохо. Очень.

     Инструкции получил и Евромайдан - не отвечать на провокации, сами разберемся. И разобрались. Ни тебе пожаров, ни закопанных в посадках сотен пророссийских активистов, которых так хотели придумать пропагандоны из РФ. Город живет мирно. Да, любви между пророссийскими силами и патриотами нет, но все живы.

     Поэтому я всемерно одобряю принуждение ваты к миру. И меры приняты правильные - украинские граждане не должны убивать украинских граждан. Даже если для этого придется ограничить свободу буйных русолюбов.

     Демократическая страна должна уметь защищать свое внутреннее пространство от провокаций врага. Любые попытки пролить кровь и устроить эскалацию не только в Одессе, но в любом городе Украины должны пресекаться на корню.

(Ян Валетов, бизнесмен, писатель, блогер)

Одесса встретила фарион "горячо"

Приезд фарион

     

и ее друзей

                                

в Одессу как мы видим прошел в "мирной" и "дружественной" обстановке

 

ОДЕССА (обращение к россиянам)

1 апр
ПРОШУ РЕПОСТ!!! Дорогие наши россияне! Я живу в Одессе. На днях всей семье посмотрели одно ваше политическое ток-шоу на канале «РТР-планета». Сначала было смешно смотреть и слушать этот бред, потом стало грустно, а потом страшно. К концу передачи мы поняли одно: ВАС реально готовят к войне, ВАС ВСЕХ готовят к тому, чтобы вы поддержали военную интервенцию на нашу территорию. Такого обилия лжи и переворота фактов мы еще в жизни не видели. Как можно верить в этот бред, идущий из уст ваших ведущих и политиков? Вы каждый год сотнями приезжали к нам на море. Вы сидели здесь месяцами, потому что у нас дешевле и вам это нравилось. Вас никто не обижал, вы прекрасно находили общий язык со всеми местными жителями и не считали нас «бандеровцами» . Почему же сейчас, вы так поменяли свое отношение к нам? Мы что, за несколько месяцем так изменились? Или вам настолько «промыли» мозги, что вы уже не оцениваете ситуацию реально? Скажите, разве мы неправильно выгнали Януковича? Разве вы считаете его нормальным президентом? Вы бы себе такого хотели??? Безусловно, у нас в стране масса проблем, в том числе и неадекватные придурки, впрочем, как и в любой другой стране. Но это не есть массовое явление. Почему Ваши СМИ берут единичные случаи и факты, и выставляют их как систему и массовость? Мы - нормальные, миролюбивые люди. Наши солдаты в Крыму даже не смогли выстрелить в ваших солдат, потому что у нас это просто не укладывается в голове. Но, посмотрев ваши передачи, я понимаю, что ваши - выстрели ли бы, и будут стрелять, если им дадут такую команду, и вы все их в этом поддержите, потому что вы «зомбированы», вы не анализируете, не читаете и не хотите видеть и слышать правду. Я не буду говорить о других «спорных» регионах Украины, я там не была, но я скажу точно, что Николаевская, Херсонская и Одесская области в абсолютном большинстве своем не хотят видеть здесь Россию. Поэтому, если вам скажут, что эти области просят о российской защите, знайте, это - очередная ложь. Посмотрите фотографии мои и моей семьи. Масса наших друзей и знакомых точно такие же. Мы похожи на людей, которых надо защищать? Люди, включите, наконец, мозги ! И взгляните объективно на те пророссийские митинги, которые вам показывают в Донецке, Харькове и т.д. Неужели вы не видите, что там практически нет нормальных людей? Там бритоголовые молодчики, которые не привыкли работать, а всю жизнь промышляют на вот таких митингах. Но основная масса украинцев так не выглядит. «За Россию» кричат либо бездельники и тунеядцы, которые не в состоянии заработать себе на жизнь в Украине, потому что просто не хотят ( так зачем эти нахлебники вам?), либо люди пенсионного возраста, у которых ностальгия по Советскому Союзу. А большинство работоспособного населения в Украине никуда не хотят. Мы не претендуем на ваше, а вы - не троньте наше. Помните, если начнется война, она будет и на совести каждого из вас. Потому что южные области, как Крым, вы не захватите. Спасибо каждому русскому человеку, который меня услышит и призадумается.


Что произошло?

Сегодня в 18:00 состоялся. вернее должен был, традиционный митинг возле Дюка. Чуть более традиционный, чем митинг на Куликовом!

Туда, к Дюку, пришло от 3 до 10 провокаторов, которые махали флагами, выкрикивали несвойственные этому месту лозунги и спровоцировали потасовку возле Дюка со своим участием. Самообороне удалось обезвредить и задержать нескольких. В сумках обнаружились биты, пистолет, цепи, метательные ножи. Нидзей, в конце концов передали милиции, а та их отпустила. Не знаем зачем и почему, но обычного воришку они б в райотделе мурыжили часами.

Возле Дюка всё успокоилось, но велики угрозы попыток штурма здания Областной государственной администрации этой ночью. Все извещены, все в боевой готовности!

Не позволим шайке оплаченных провокаторов дебоширить! Одесса - это Украина!

Что произошло?

Сегодня в 18:00 состоялся. вернее должен был, традиционный митинг возле Дюка. Чуть более традиционный, чем митинг на Куликовом!

Туда, к Дюку, пришло от 3 до 10 провокаторов, которые махали флагами, выкрикивали несвойственные этому месту лозунги и спровоцировали потасовку возле Дюка со своим участием. Самообороне удалось обезвредить и задержать нескольких. В сумках обнаружились биты, пистолет, цепи, метательные ножи. Нидзей, в конце концов передали милиции, а та их отпустила. Не знаем зачем и почему, но обычного воришку они б в райотделе мурыжили часами.

Возле Дюка всё успокоилось, но велики угрозы попыток штурма здания Областной государственной администрации этой ночью. Все извещены, все в боевой готовности!

Не позволим шайке оплаченных провокаторов дебоширить! Одесса - это Украина!


Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
50
предыдущая
следующая