Розроблена нарешті модель нової економіки України повинна відвести країну від застарілих індустріальних гігантів до малого і середнього бізнесу. Від теорії до практики, правда, далеко не один крок.

При колишніх власниках кабінет Айвараса Абромавічуса, міністра економіки, виглядав зразком радянської бюрократичної класики – ваговиті меблі, картини у жанрі соцреалізму в масивних позолочених рамах. Новий господар прибрав все це, заповнивши простір, що звільнився зразками сучасного мистецтва. “Це наша філія PinchukArtCentre”, – напівжартома кажуть про робоче місце патрона Абромавічуса підлеглі.

Приблизно таку ж модернізацію міністр затіяв і в економіці. Під цю справу у відомстві підготував повноцінну стратегію економічного розвитку, навіть прийняту міністерством до виконання. Ключова її ідея – потіснити фінансово-промислові групи і дати дорогу малому і середньому бізнесу.

Для міністерства це революція – відомство довгі роки займалося зворотним, намагаючись захищати інтереси великих підприємств: металургів, хіміків, машинобудівників. Ні до чого хорошого це не призвело: Україна все більше занурювалася в стан відсталої держави, що експортує в основному сировину. “Повна відсутність реформ з початку незалежності і провал економічної політики. Додаємо 70 років комунізму. І отримуємо, що в Україні сто років економіка управлялася неправильно “, – міркує Абромавічус.

Для країни те, що задумав міністр, – теж революція: Україна чекає велика лібералізація, приватизація і деолігархізація. “У світі вже на 3D-принтері печінку друкують, а ми все ще тримаємося за якісь застарілі промислові гіганти, – обурюється глава Мінекономіки.- Шлях України – це шлях Польщі та Словаччини, де ВВП зріс за рахунок середнього бізнесу, різних виготовлювачів меблів, деревообробної та харчової промисловості, переробки продуктів харчування “.

Орієнтир на процвітання

Версія побудови світлого майбутнього України від Мінекономіки з’явилася в червні у вигляді набору принципів, названих Шлях до процвітання. Мета цієї нової економічної політики по-українськи – високий рівень доходів населення і стабільно високий зріст економіки.

Документ готувала команда професіоналів-економістів, в тому числі Гліб Вишлінський з Центру економічної стратегії та Олена Білан з інвесткомпанії Dragon Capital. Курирував роботу Іван Міклош, словацький політик і екс-міністр економіки. Останній, за словами Абромавічуса, “власними руками зробив реформи в Словаччині”.

Експерти оцінили досвід успішних модернізацій в різних країнах, орієнтуючись в першу чергу на Східну Європу. Ці кейси, стверджує міністр, переконливо показали: для зростання України серйозно не вистачає економічних свобод. Насамперед йдеться про скорочення регуляторного і будь-якого іншого впливу держави на бізнес.

У підсумку з’явилися п’ять китів концепції: верховенство закону, нульова толерантність до корупції, захист прав інвесторів, однакові умови ведення бізнесу і невтручання держави в економіку.

Мінекономіки вже анонсувало тотальну дерегуляцію, тобто скасування всіх дозволів, зборів та іншого. У результаті бізнес звільниться від хабарів і поборів, річний обсяг яких експерти оцінюють в $15 млрд.

Також план команди Міклоша передбачає зниження податків, чим займеться Мінфін. У цьому відомстві НВ заявили, що поки не можуть назвати, до якого рівня вони опустять фіскальне навантаження.

Планом передбачені й точки швидкого зростання. Для негайного пришвидшення реформ Мінекономіки вирішило передати митниці в аутсорсинг іноземної компанії, а бізнес-суперечки – в міжнародні арбітражні суди. І прискорити приватизацію, причому навмисно продавши об’єкти західним стратегічним інвесторам. На цьому наполягають представники ради з реформи держпідприємств при Мінекономіки, що складається з людей рівня Павла Тамборського, глави Варшавської біржі.

Показові продажі, за задумом авторів української НЕП, повинні залучити іноземців і зупинити відтік капіталу з країни. “Ми своєю репутацією ризикувати не будемо, – говорить Абромавічус. – Перші два підприємства – Одеський припортовий завод і компанія Центренерго – повинні бути продані нормальним іноземцям. Не якимось українським олігархам, а саме іноземцям “.

Але головна мета плану – зміну основ української економіки.

Зараз частка малого та середнього бізнесу у ВВП України становить 6%, тоді як у США – 50%, в Японії – 55%, а у Франції – і зовсім 62%. Навіть у Росії вона досягає 21%. Мета Абромавічуса для України – мінімум 40%.

Міністр розуміє, що активний розвиток малого та середнього бізнесу може призвести до скорочення певних галузей промисловості, що живуть за рахунок протекціонізму і дотацій, але його це мало турбує.

Вишлінський, один з творців нової економічної стратегії, пояснює, чому Абромавічус в даному випадку має рацію. Велика промисловість за визначенням більш стійка, ніж малий бізнес, і вимагає меншої підтримки уряду. “Підтримка повинна надаватися малому і середньому бізнесу, у якого набагато менше доступу до капіталу, зате більше підприємницької енергії та нових ідей”, – пояснює суть доктрини експерт. І відразу обмовляється: країни, які пішли цим шляхом, досягли бурхливого зростання економіки.

Дійсно, у рейтингу Індексу економічної свободи, що розраховується міжнародними експертами Heritage Foundation, у першій десятці знаходяться саме адепти масового підприємництва – Естонія та Ірландія. Причому остров’яни пройшли шлях до процвітання всього за 20 років – з середини 1980-х до середини 2000-х, а прибалти – і зовсім за 10 років після розпаду СРСР.

Показово і порівняння України з Польщею. З 2005 по 2015 рік індекс економічної свободи в західного сусіда, активно розвивається малий і середній бізнес, зріс з 60 до 69, а в Україні – впав з 56 до 47. Відповідно, ВВП на душу населення в доларах в Україні зріс за 10 років лише на 23%, а в Польщі – на 74%.

Якщо всі пункти української НЕП будуть виконані, Мінекономіки розраховує отримати на виході зростання рейтингу України в Індексі сприйняття корупції принаймні на 50 пунктів (з 142-го місця в 2014 році). І створити найбільш привабливий податковий режим у Центральній і Східній Європі. А також добитися і більш відчутних результатів: подвоїти – c нинішніх $ 3 тис. – номінальний ВВП на душу населення через 15 років, отримати щорічний приплив $ 8 млрд прямих іноземних інвестицій протягом наступних десяти років.

Для України це – амбітні цілі, хоча насправді країна лише почне наздоганяти сусідів: так, у Польщі номінальний ВВП – $ 14,4 тис., у Росії – $ 12,7 тис., в Білорусії – $ 8 тис.

Інша правда

Зниження впливу на економіку фінансово-промислових груп, тобто деолігархізації, передбаченої стратегією Мінекономіки, від керівництва України вимагають і західні кредитори.

Тарас Качка, глава Української медіа-центру реформ, пояснює, що саме антитрастове законодавство, спрямоване на дроблення монополістів, що заважає розвиватися ринку, допомогло США свого часу зробити ривок до світового економічного лідерства. Аналогічним чином діє і Євросоюз. “Думаю, що всі уряди, які захищають інвестиції, зроблені в Україні, зацікавлені у функціонуванні саме такої моделі економіки, де не буде великих олігархів”, – упевнений він.

Але у команди реформаторів достатньо опонентів всередині країни.

Так, Олексій Кредісов, керуючий партнер міжнародної аудиторської компанії Ernst & Young, вважає: великий ризик того, що Україна так і не зможе розвинути малий та середній бізнес. При цьому, позбавивши підтримки експортерів в особі великої індустрії, упустить всю економіку. “В результаті ми можемо не досягти тієї мети, до якої прагнемо. Але при цьому угробити існуючий великий бізнес, за який варто триматися “, – говорить він. Дійсно, частка великого бізнесу у ВВП за підсумками минулого року склала 78%.

Емоційно реагує на новації і Олексій Голубов, голова Союзу хіміків, типовий представник великих промислових підприємств. Він вважає, що Абромавічус хоче знищити промисловість. “Це такий непрофесіоналізм, який важко навіть оцінювати, – впевнено заявляє Голубов.- Існує інфраструктура, існують підприємства, існує сировинна база для тієї ж металургії. І влада каже – давайте якось без цього обійдемося, а почнемо створювати нове. Маячня”.

Серед його аргументів – за закриттям великих підприємств підуть масові звільнення. А падіння промвиробництва хімік вважає катастрофою, порівнянною з війною. “Якщо порівнювати з 2012 роком, то в хімії це падіння більше 38% – такого вже ніяка економіка пережити не може. По суті, вся промисловість падає “, – продовжує Голубов.

При цьому він дорікає прем’єру і міністру економіки в тому, що вони не проводять галузевих нарад, щоб зупинити спад. А ось за часів Леоніда Кучми, мовляв, проблеми великих виробників уряд обговорював щотижня. “Обговорювали питання імпортозаміщення і те, що ми зробили для цього, – згадує глава Союзу хіміків. – А зараз всім наплювати”.

Вишлінський парирує, що державне планування економіки призвело України у складі СРСР до практично повної втрати конкурентоспроможності. У підсумку на світовому ринку відносно непогано себе почувають лише сировинні підприємства і деякі представники важкого машинобудування.

Нова ж економічна модель, на його думку, створить максимально привабливі умови для будь-якого бізнесу і будь-яких інвесторів. І ринок сам визначить переваги України та її підприємців набагато більш ефективно, ніж уряд, що знаходиться під тиском неконкурентоспроможних підприємств і лобістів.

Трохи політики

Іван Компан, керуючий партнер компанії Kompan Consulting і викладач Единбурзької бізнес-школи, зазначає: ефективні економіки, побудовані на 3-5 великих промислових кланах, у світі дійсно існують. “Це чеболі в Південній Кореї з її Samsung, LG, Hyundai. І це японська модель, – говорить він. – Але ніде немає такої корупції та протекціонізму, як у нас “. “Азіатські тигри”, мовляв, все одно створили рівні умови для підприємців і підтримують градус конкуренції. Це дозволяє місцевим промисловцям розвиватися і виробляти високотехнологічну продукцію, а не черпати сировину без капіталовкладень, як це роблять українські олігархи.

В умовах України процес укрупнення капіталів довів до того, що 100-200 людям належить 95% українського ВВП. “З такою структурою економіки перспектив у нас, як у цивілізованої країни, яка бачить себе частиною Європи, небагато”, – говорить Компан.

Розвиток малого і середнього підприємництва корисний для України не тільки з оглядкою на економіку. Сергій Лещенко, депутат пропрезидентської фракції БПП, вважає, що це необхідно нинішній владі ще й з політичних причин. Адже середній клас, що задовольнив свої базові потреби, більш активний у громадському житті. “Йому вже не потрібна монополія влади, яка розповість, як жити і де працювати за невелику подачку у вигляді надбавки до пенсії або заробітної плати”, – упевнений депутат. У підсумку саме середній клас стає ключовим двигуном розвитку суспільства та демократії.

У Мінекономіки не збираються зупинятися: там готують законопроект, який зобов’яже будь-який орган влади в країні, включаючи Верховну раду, узгоджувати свої рішення зі стратегією Шлях до процвітання. “Це дозволить покінчити з популістськими і лобістськими рішеннями, які зараз приймаються в країні”, – говорить Абромавічус.

Олег Гавриш

Гірничорудна компанія Ferrexpo з основними активами в Україні у 2017 році збільшила чистий прибуток на 108% - до $394 млн.

Згідно з річним звітом, опублікованим на Лондонській фондовій біржі в середу, минулого року компанія збільшила виручку на 21% - до $1,197 млрд, її EBITDA зросла на 47% - до $551 млн.

При цьому маржа EBITDA збільшилася на 8 п. п. - до 46% з 38%. Формально дивіденди на 1 акцію зросли у 2,5 разу - до 16,5 цента $/акція з 6,6 цента $/акція. Компанія пропонує фінальні дивіденди за 2017 рік на рівні 3,3 цента за одну просту акцію (на рівні 2016 року) і 6,6 цента за спеціальну акцію (вдвічі збільшити порівняно з попереднім роком).

Крім того, повідомляється, що обсяг виробництва окатишів у 2017 році скоротився на 7% порівняно з 2016 роком - до 10,444 млн тонн, продаж - на 11%, до 10,467 млн тонн. Частка преміальних (високоякісних) окатишів у загальному обсязі випуску продукції становить 95%. При цьому середня ціна реалізації зросла на 22% - до $71,3/тонна при зростанні собівартості на 17% - до $32,3/тонна. Дохід зріс на 21% - до $1,197 млрд.

Чистий борг компанії у 2017 році знизився на 32% - до $403 млн.

Невиконавчий директор групи Стівен Лукас (Steve Lucas) у своєму коментарі висловив задоволення результатами діяльності Ferrexpo, зазначивши, що вони відображають ситуацію на ринку, зокрема високий попит на високоякісні залізорудні окатиші Ferrexpo провідних сталеливарних заводів світу.

"Програма підвищення якості групи, що завершилася в 2015 році, дала змогу Ferrexpo повністю використовувати збільшення ринкових премій за більш якісну залізну руду з 65-відсотковим вмістом заліза", - пояснив він.

За словами С.Лукаса, у 2018 році Ferrexpo очікує подальшої раціоналізації сталеливарної потужності в Китаї, яка має підтримувати глобальну маржу сталі та, у свою чергу, сприятиме подальшому зосередженню на виробництві заліза.

"Ця динаміка, а також постійна увага китайської влади до навколишнього середовища і скорочення викидів в атмосферу мають забезпечити сприятливу ситуацію для залізних руд", - вважає директор компанії.

Як повідомлялося, Ferrexpo у 2017 році експортувала 10 млн 406,8 тис. тонн окатишів, зберігши 1-е місце за експортом цієї продукції серед аналогічних компаній країн СНД.

Ferrexpo - швейцарська залізорудна компанія з активами в Україні. Основною діяльністю є виробництво та експорт високоякісних залізорудних окатишів, використовуваних у виробництві сталі.

ПГЗК - основний актив британської гірничорудної компанії Ferrеxpo plc, що котирується на Лондонській фондовій біржі: вона володіє 100% акцій Ferrexpo AG, якій, у свою чергу, належить 99,11% акцій Полтавського, 100% Єристівського ГЗК і 99,9% Біланівського ГЗК.

Група Ferrexpo є найбільшим виробником і експортером окатишів серед країн колишнього СРСР. Поточні виробничі активи - Полтавський і Єристівський ГЗК.

У 2017 році компанія виробила 10,4 млн тонн залізорудних окатишів. Основними споживачами продукції є сталеливарні підприємства з Австрії, Словаччини, Чехії, Німеччини та інших європейських країн, а також із Японії, Тайваню, Південної Кореї та Китаю.

Акції Ferrexpo котируються на основному майданчику Лондонської фондової біржі під тікером FXPO.

http://ua.interfax.com.ua/news/general/493683.html