хочу сюди!
 

Маша

44 роки, терези, познайомиться з хлопцем у віці 42-53 років

Замітки з міткою «одеса»

Як Одеса-мама рятувала Неньку-Україну

«Шторм» на Луганщине
Михаил Жирохов
Автор: Михаил Жирохов «Фраза» 
Историк
31.08.18 09:24
 2560
«Шторм» на Луганщине

Созданные весной 2014 года батальоны милиции особого назначения были совершенно не похожи на какие-либо милицейские подразделения до этого. Как уже писалось не раз, в эти батальоны записывались многочисленные добровольцы, которые по разным причинам не шли в армию. Эти батальоны (зачастую не дотягивавшие до роты) в основном несли службу на прифронтовых территориях, не попадая на передок. Исключением стали батальоны, которые волею судьбы попали под Иловайск, и одесский «Шторм».

Шеврон подразделения

В апреле 2014 года одновременно с другими областями при УВД Одесской области стал формироваться батальон милиции особого назначения, который очень скоро получил собственное название «Шторм». Его основу составили действующие сотрудники органов внутренних дел (в том числе и несколько бывших бойцов «Беркута», которые уволились из органов еще до событий на Майдане), а также активисты местной «Самообороны». Серьезным отличием батальона стало то, что практически все офицерские должности заняли военнослужащие запаса, получившие милицейские звания.

Считается, что батальон на службе с 14 мая, однако фактически на тот момент он только проходил слаживание и подготовку. Хотя из-за нехватки личного состава он активно участвовал в охране общественного порядка. Так, 11 мая бойцы батальона обезвредили дезертиров, которые сбежали с оружием из воинской части в районе с. Чабанка Коминтерновского района.

А через месяц после формальной организации  в зону проведения антитеррористической операции ушла 1-я рота, а 20 июля — 2-я. Вот последней и пришлось выдержать реальные боевые действия, причем не просто против бандформирований, а кадровых российских военных.

Прибывших 52 милиционера командование сектора «А» отправило на зачистку только что освобожденную Георгиевку, которая была на тот момент важным ключевым пунктом для снабжения гарнизона Луганского аэропорта (более детально см. Ключевой эпизод «Битвы за Луганский аэропорт» — Георгиевка https://fraza.ua/analytics/250109-kljuchevoj-epizod-%C2%ABbitvy-za-luganskij-aeroport%C2%BB-georgievka-).

Тут они пробыли месяц — вплоть до 20 августа, когда россияне решили взять инициативу в свои руки и отбить поселок. На тот момент основу обороны составляли бойцы 9-й роты 24-й мехбригады при поддержке батареи противотанковых орудий МТ-12 «Рапира» 128-й отдельной горно-пехотной бригады, ну и одесские милиционеры.

Бойцы батальона, лето 2014 г.

В 04:30 в наступление пошли две роты 234-го гвардейского десантно-штурмового полка ВС РФ (место дислокации — г. Псков) при поддержке роты 15-й отдельной мотострелковой бригады (Самарская область) и местных боевиков. Благодаря активной работе артиллерии поначалу россиянам удалось овладеть инициативой, сбив блокпост на дороге Георгиевка — ЛАП. Затем огнем двух танков был сметен второй блокпост. В итоге нашим военным удалось удержать два блокпоста. И мало того — организовать силами 30-й и 24-й мехбригад контратаку, в ходе которой были уничтожены российская БМД-2 и танк Т-72БМ. Потери в живой силе только 1-й роты 234-го парашютно-десантного полка составили от 16 до 22 убитых. Сколько было погибших в других ротах, сказать сложно, однако они однозначно были. По крайней мере, известно, что после боев 20 августа роту вывели в РФ ввиду полной потери боеспособности.

Такое развитие событий подтверждали и боевики. Так, один из участников тех боев в своем интервью заявлял буквально следующее: «А вот десантура псковская попала под раздачу. Их из САУ накрыло, я потом сам ребят раненых таскал с поля боя под Георгиевкой и помогал ловить по зеленке разбежавшихся. Все первый раз под обстрелом, все в шоке, глаза квадратные! Пацаны совсем молодые, срочники. Я разговаривал с ними: они только накануне ввода подписали контракты. Говорили, что никого не заставляли, а просто предложили — кто хотел, тот подписал...».

Были и потери у наших военных, причем не все они погибли на поле боя. Младший сержант милиции Руслан Коваль из «Шторма» вспоминает: «Был там досадный случай, что псковские десантники захватили блокпост 24-й бригады и раненых бойцов вывели на высоту. Воткнули, говорят, [в землю] пиратский флаг („череп с костями“) и воткнули флаг ВДВ России и наши пацанов раненых расстреляли в затылок. К большому сожалению, мы не смогли ничего сделать, так как от этого блокпоста до нашей ближайшей позиции было примерно полтора-два километра». Всего в эти дни погибло 8 бойцов 24-й бригады.

Наши потери в технике тоже были достаточно значительные — так, россиянам удалось сбить один Ми-24П из состава 7-го отдельного полка армейской авиации. Экипаж в составе подполковника Олега Бирюка и капитана Антона Родионова погиб.

Вспоминает один из российских десантников: «В разгар боя появилась пара вертолетов Ми-24 ВСУ. Совершив первый оценочный проход и заметив бронетехнику, вертолеты стали разворачиваться и легли на боевой курс. По ним сразу же открывается огонь из автоматических пушек бронемашин и пулеметов. Видимо, испугавшись большой плотности огня, летчики решают сойти с боевого курса, даже не пробуя отработать НАРами. Отвернув в сторону, Ми-24 пошли вдоль окраины поселка, параллельно позициям противника, на удалении от них. Зенитное подразделение сил, подвергшихся воздушной атаке, производит пуск двух ракет по вертолетам. Один Ми-24 при попадании ракеты взрывается в воздухе. Пуск по второму вертолету оказывается менее удачным, так как он, маневрируя, резко ушел на снижение. Далее уничтожить вертолет не было возможности, „крокодил“ ушел почти впритирку с крышами домов».

И еще один результат тех боев — две захваченные БМД-2 российского производства, а также большое количество тяжелого пехотного вооружения (пулеметов и гранатометов). Опять-таки Коваль продолжает свои воспоминания: «Нашим батальоном тогда во время боя были захвачены БМД-2 2013 года [производства], там была масса документов, которые подтверждали, что машина принадлежит Псковской дивизии...».

Захваченная российская БМД-2

По горячим следам журналист телеканала «Интер» Роман Бочкала выложил в Интернет несколько фотографий, на которых, кроме трофейной БМД,  были запечатлены боевой устав ВДВ, личные вещи российских военнослужащих. Но главное — страницы из журнала вечерней поверки со званиями, фамилиями и инициалами 60 военнослужащих одного из подразделений 76-й Псковской дивизии ВДВ (из них — один майор, остальные — сержанты, ефрейторы, рядовые). Последняя запись в журнале была сделана 12 августа, что прямо позволяет говорить как минимум о дате начала полномасштабного вторжения.

Хотя в том бою у одесситов потерь не было, война собрала свою кровавую жатву: 24 августа в 13:00 во время артиллерийского обстрела погибли рядовые милиции Вадим Рудницкий и Степан Петровский, которые дежурили на наблюдательном пункте.

В конце августа позиции батальона оказались в тактическом окружении. Утром 30 августа одесситы без потерь вывели колонну из 62 единиц техники, включая трофейный БМД (позже передан в Академию сухопутных войск в Одессе) и более 50 автомобилей и автобусов с жителями села Георгиевка и города Лутугино. В основной своей массе это были люди с проукраинскими настроениями и после оккупации их домов россиянами и коллаборантами их участь была бы трагической. Интересно, что несколько мужчин из этой колонны вступили в «Шторм» и служат в батальоне по сегодняшний день.

Последние свои потери в этой ротации «Шторм» понес не в бою:  в ночь на 20 сентября водитель автобуса, на котором 34 бойца «Шторма» возвращались из зоны АТО, не справился с управлением (заснул), в результате катастрофы погибли лейтенант милиции Александр Романюк и старший сержант милиции Александр Лысоконь.

Погибшие бойцы БМОСН «Шторм»

Пробыв на фронте два месяца, 2-я рота батальона потеряла четырех человек погибшими, а всего награжденными по результатам командировки на фронт были 5 человек (только один не посмертно).

Затем было возвращение в Одесскую область, где тоже хватало проблем с общественной безопасностью. Бойцы батальона были брошены на усиление пограничников, дежурили на блокпостах. В апреле-мае 2015 года — в период наивысшей террористической угрозы на южных рубежах нашей родины — бойцы «Шторма» взяли под контроль все въезды-выезды в Одессу. Причем в сентябре батальон был расширен за счет организации 3-й роты «Болград».

Осенью 2015 года батальон снова отправился в Донецкую область — на вторую и третью линию обороны. Затем был апрель 2016 года и мариупольское направление. И еще много выездов на ротацию — всего на май 2017 года их было около двадцати, и это не считая того, что бойцы подразделения ездили на фронт в составе других сводных подразделений.

Десь між Малою та Великою...

Арнаутськими вулицями ми й живемо... Затишна, зручна чистенька квартирка, що вікнами виходить на типовий одеський дворик...


Ці сходи бачили багато поколінь людей, а народилися більше сотні років тому.



З нічними стоянками у старих кварталах проблема, вірніше, їх просто нема, тому машини охороняють місцеві люди, а паркують на ніч прямо на вулицях. 


А оцей старенький тут сидить вже другий день. Зранку немає, увечері теж. І собачка така в нього трохи хворенька. Колоритна парочка.


Ідемо, сунемо ніс майже в кожну шпарину, нас скоро гнатимуть євреї зі своїх дворів))


Прямо, наліво, направо, прямо - і ось ми біля нескінченних східців на Ланжирон 


Нарешті дійшли до пляжу


Море вчора було кращим: трохи прохолодне та прозоре, як сльоза. Сьогодні майже прозоре, штиль, але надто тепле. Людей тьма, світлину зроблено о 19.00, народ потроху почав розходитися.

На шляху додому полюбилося нам місце зі смачним форшмаком, пивом та величезними порціями вареників. Персонал гарно говорить мовою. Ціни дуже демокритичні: удвох смачно повечеряти можна вкластися у дві, максимум три сотні гривень.


Солодких вам снів! Я теж вже все світло вимкнула, бо в нас режим: завтра до спеки треба повернутися з ранкового моря podmig

Олександр Палій про свої враження від Одеси сьогодення

Одеса: портове місто може процвітати лише з процвітаючою метрополією



Олександр Палій

політолог

Побував в Одесі на представленні соцопитування Європейського інституту соціальних комунікацій. Враження суперечливі.

З одного боку, більше 47% одеситів визнають, що останнім часом ситуація в місті покращилася (проти цього 41%). При цьому таке зростання не позначається на рейтингах довіри до центральної влади. 

Тобто серед одеситів немає очевидного, здавалося б, розуміння того, що добробут портового міста напряму залежить від ситуації в країні: є економічне зростання – є транзит товарів. 
Місто, яке народилося, виросло і досі живе на експорті української пшениці і імпорті товарів в обмін на неї, виявляється, може собі думати, що воно саме-по-собі досягає добробуту.

Як наслідок, чималі рейтинги всіляких пострегіональних пройдисвітів, типу Бойка, рецидивіста Рабіновіча і навіть блазня Зеленського. 

Тож, електорат з «некрозом моралі», який голосував за Януковича, знаючи що він злодій і бажаючи стати подільниками злодія, нікуди не дівся. Він просто сховав вуха. 

Це означає, що для того, щоб не дати спаплюжити подвиг Небесної Сотні й наших солдатів, українці мають бути особливо пильні, чутливі до неправди і, що дуже важливо, одностайні. 

Соцопитування виявило, що оцінка сучасного матеріального стану самими одеситами уже навіть краща, ніж була в 2013 році. Тоді зізнавалися, що не мають ніяких матеріальних проблем 25%, зараз 27,5%, найбідніших було 33%, стало 30%.

Ці дані в цілому підтверджують дані державної статистики, які свідчать, що нині купівельна спроможність населення України перевищила купівельну спроможність 2013 року.

Дуже просто, за середню зарплату в 328 доларів США у квітні 2018 можна купити значно більше товарів, ніж на середню зарплату в 359 доларів у лютому 2014 р. Але цей елементарний арифметичний факт, який легко перевірити гуглом, дуже тяжкий для сприйняття людьми, для яких учора завжди краще ніж сьогодні.


Домінуючою етнічною групою в Одесі назвалися українці (66,8%). Приміром, в 1989 році українцями назвалися 49% одеситів, у 2001 – 61,6%. Водночас, це опитування явно не проводилося в орендованих квартирах, де мешкають іноземці. В Одесі приплив арабів і турків досить стрімкий. Не був там три роки – і це кидається в очі. Це, до речі, непрямий, але дуже явний показник економічного зростання в Одесі. Схоже, замість виразного єврейського впливу на обличчя міста вже дуже скоро можна буде говорити про арабо-турецький.

Однак, якщо про дискримінацію якоїсь мови і можна говорити в Одесі – то це про українську. І це на 27-му році Незалежності! Половина міста вважає рідною українську, але ця українська більшість практично не має свого голосу. 22% місцевих одеситів декларують у соцопитуваннях, що вони думають українською, але українську на вулицях чутно переважно серед туристів.

Причини очевидна – зрощена за два століття місцева бізнесова і кримінальна еліта в обмін на економічні преференції декларувала і поширювала імперський шовінізм. Тому для місцевих українців і всієї України стоїть життєва задача – ліквідувати вікову соціальну дискримінацію українців Одеси, добитися природного місця більшості у місцевій владі та утвердити її економічні та культурні права. А для всіх одеситів буде корисно зрозуміти, що портове місто може процвітати лише з процвітаючою метрополією.

А тепер про позитиви. Ніякої кризи в Одесі нема й близько. В Одесі явно нема проблем з безробіттям. Ледь не кожен ресторан потребує офіціантів, а магазин продавців. Це ще один доказ економічного зростання. 

В туристах теж браку немає. Приміром, таксист розповів, що щодня віддає господареві машини 1000 гривень, крім того, що залишає собі. 

Одесити їздять по-європейськи, з незрівнянно більшою повагою до пішоходів, ніж це заведено в «русском мірє». 

Всі тротуари в центрі і ключових туристичних місцях застелили плиточкою. Досить акуратно, не зрівняти з дірявим асфальтом 1980-х, коли на одеському асфальті можна було козам пастися. 

Одеські вітрини – це щось. Жаль не фотографував, у Києві таких немає:) 

Дізнався, що таке «шаріковоє мороженоє» 
Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2018/07/04/odesa_portove_misto_mozhe_protsvitaty_lyshe_z_protsvitayuchoyu_metropoliieyu_1359095

Причина пожежі в Одесі - невимкнений кип'ятильник

28 вересня 2017 р.
У прокуратурі назвали ймовірну причину пожежі в дитячому таборі в Одесі
Зазначається, що для остаточних висновків необхідно завершення всіх призначених експертиз.

Пожежа в одеському оздоровчому комплексі «Вікторія», внаслідок якої загинули троє дітей, могла статися через залишений без нагляду ввімкнений кип'ятильник. Про це заявив прокурор Одеської області Олег Жученко. Він зазначив, що для остаточних висновків необхідно завершення всіх призначених експертиз.

«Разом із тим, підтверджую, що слідчими органами встановлено наявність залишків кип'ятильника саме в тому місці, де й був епіцентр пожежі. Крім того, згідно з показаннями свідків, керівник ансамблю, яка проживала в цьому приміщенні, сказала, що вона забула кип'ятильник і побігла...», - сказав Жученко.

Він зазначив, що наразі фахівці прораховують по секундах, скільки часу пройшло з моменту загоряння до моменту виклику працівників ДСНС. Підрахунки проводяться з урахуванням телефонних з'єднань, переписки дітей з батьками, коли неповнолітні просили, щоб їх забрали додому.

«Момент гасіння пожежі самостійно, без залучення рятувальників, телефонний виклик і прибуття. До речі, прибуття було через 4 хвилини. Тобто, відповіді на всі запитання дасть відповідна експертиза. Але наявна інформація дає підстави уявляти, що саме могло стати причиною загоряння», - підкреслив Жученко.

Як повідомлялося, 18 вересня Київський районний суд Одеси взяв під варту працівницю дитячого табору «Вікторія», яка відповідала за пожежну безпеку в закладі. 28 вересня жінку відпустили на поруки.

Нагадаємо, у ніч на 16 вересня в дитячому таборі "Вікторія" в Одесі згоріла двоповерхова дерев'яна будівля. У результаті загинуло троє дітей. Поліція відкрила провадження ч.2 ст.270 (Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки) Кримінального кодексу України.

Зачистка Одеси від сина загиблого Рибака

Поліція виявила у сховку "злодія в законі" в Одесі понад мільйон доларів



В Одесі правоохоронці проводять масштабну операція для покращення ситуації в регіоні. Для цього особовий склад Одеського гарнізону поліції був піднятий по тривозі.

Одним з перших «успіхів» одеських правоохоронців стало виявлення сховку "общака" "злодія в законі", в якому було 1,069 мільйонів доларів, 90 тисяч євро та 500 тисяч гривень. Про це повідомив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков.

Окрім того, з сьогоднішнього дня, 7 вересня, та до особливого розпорядження співробітники поліції працюватимуть в посиленому режимі несення служби, повідомили у відділі комунікації поліції в Одеській області.


Одеські правоохоронці працюватимуть у посиленому режимі

Читайте також: Рекордна партія наркотиків: в Одесі вилучили психотропні речовини на 15 мільйонів доларів

Також оперативно-розшукові заходи на Одещині проводитимуть і правоохоронці з інших регіонів.

Варто зазначити, що по Україні почали вилучати незареєстровану зброю. Масштабна спецоперація "Зброя" почалася з Одеси.


http://24tv.ua/ukrayina_tag1119?utm_source=seocopy

Я так само думаю

Radmila Korzh
2 год ·
Скажу відверто : оте, що трапилось три роки тому в Одесі, стало одним з основних етапів моєї особистої, корисної для організму, дегуманізації. Тобто, я вважаю, що трагедією б було те, якби загинуло 48 патріотів, а так, це всього лише один виграний бій. Закономірна утилізація ворога підступного , але дурного. А, і да, в таких випадках я прихильниця старого заповіту : око за око, зуб за зуб.