Міжнародні стереотипи, або з кого сміються інші народи
Тут вирішила перекласти таку статтю, древню, але цікаву. І трохи переробивши. В той час, поки українці змагаються в складанні анекдотів з росіян, думаю, цікаво було б дізнатися з чого глузують інші народи
Англія, Ірландія і Шотландія
Ці нації мають сотні анекдотів один про одного. В англійських анекдотах ірландці постають дурними і питущими, ірландці зображують англійців манірними снобами і задирами, про чию смерті ніхто не пошкодує. Шотландці також недолюблюють англійців за їх агресивну поведінку в минулому. У всіх трьох націй можна знайти анекдоти, де героями є англієць, ірландець і шотландець.
Ірландський гумор
[spoiler]
У бар заходять три англійці і помічають біля барної стійки ірландця. Вирішили
до нього позадиратись. Один з англійців підходить до стійки:
- Слухай, ірландцю, а ти знаєш, ким був ваш Святий Патрик насправді?
- Нє, не знаю. Ким?
- Він був злодієм! Уа-ха-ха !!
- Так? Не знав, - байдуже відповідає ірландець і продовжує пити. Англієць
повертається до своїх:
- Слухайте, цей ірландець якийсь дивний.
- Та ну тебе, зараз я його швидко з себе виведу, - відповідає другий. Підходить
до ірландця:
- Слухай, ірландцю, а ти знаєш, що ваш Святий Патрик насправді був голубим?
- Нічого собі! Ні, я цього не знав, - спокійно відповідає ірландець.
- Цей хлопець, схоже, не в собі - говорить другий англієць, повертаючись.
- Та годі вам! Зараз я йому таке скажу, що він точно не витерпить! Дивіться.
І в свою чергу підходить до стійки:
- Ірландцю! А ти знаєш, що ваш Святий Патрик насправді був англійцем?
Обличчя ірландця просвітлюється, він повертається до англійця і радісно плескає
його по плечу:
- Так ось що намагалися пояснити мені твої друзі !
- Місіс О'Хара, я чула, що ваш син переїхав жити до Лондона. Як він там?
- О, чудово! Він влаштувався працювати в крематорій!
- ???
- Ви уявіть: він спалює англійців, а йому за це ще й гроші платять !!!
Пропав якось Бог на 7 днів. Повертається щасливий, задоволений. Апостол Павло
тут же запитує:
- Де пропадав?
- Та створив нову планету, Земля називається. І все у мене вийшло збалансовано
і контрастно. Ось бачиш Північну Америку, там будуть жити багаті люди. А ось в
Південній будуть бідні. А от в Європі люди будуть білі. А в Африці - чорні.
- А що це за маленький зелений острів на півночі?
- О, це Ірландія! Місце, де будуть народжуватися веселі люди, великі музиканти.
Вони будуть багато подорожувати і варити дивовижний темний напій Гіннес.
- А де ж баланс і контраст?
- А, Павле, ти ще не знаєш, яких покидьків я поселю на сусідній острів.
Хлопець заходить в паб і гнівно вигукує:
-Чорт! Всі англійці - нехороші люди.
З-за столика повільно піднімається двометровий качок в наколках і вимовляє:
-Забери свої слова назад!
-А що, Ви англієць? - здивовано запитує хлопець.
-Фу, ні! Я нехороша людина.
Ірландський священик у Белфасті читає проповідь, спрямовану проти пияцтва:
«Діти мої, пияцтво - це жахливо... Віскі змушує нас втрачати розум... ми
сваримося з британцем і стріляємо в нього... і промахуємось...»
Дві британки стоять на вулиці коло ірландки і обговорюють куди б їм
відправитися на канікули. Одна каже:
-ми з чоловіком збираємося в Девон, кажуть, там відмінно
-Та Ти з глузду з'їхала! Там же повно ірландців!
-Жах! А ти куди збираєшся?
-О, Ми з чоловіком хочемо поїхати в Сеілсборі, ось де справжній рай!
-О ні! ми з чоловіком були там минулого року! Це місце просто кишить
ірландцями!
Нарешті ірландка не витримує і радить:
-Знаєте, чому б вам не відправитися в пекло? Там немає жодного ірландця.
... Англієць приїжджає на екскурсію в Голуеї і гуляє вздовж берега, милуючись
видом зі обривистих скель. Раптом бачить - два мужики з розгону стрибають зі
скель у бурхливе море, але вже через хвилину виявляються на обриві знову і
стрибають знову ...
Англієць підходить до мужиків і питає:
-Як Це вам вдається стрибати з такої висоти і з такою швидкістю знову опинятися
неушкодженими нагорі?
Один з мужиків відповідає:
-Тут такі повітряні потоки - само тебе підхоплює і переносить назад! Спробуй -
тобі сподобається!
Англієць спокусився і стрибнув. Тут другий мужик і каже першому:
-Так, Патрику, хоч ти і святий, але сволота ти відмінна!
Екстрений випуск CNN: Терористи з Ірландської Республіканської Армії захопили
повітряну кулю із заручниками на борту і врізалися в Big Ben три рази ...
[/spoiler]
Англійський гумор
[spoiler]
Найкоротший анекдот про ірландців: "йшов ірландець повз бар"
анекдот ще коротше: «два ірландця ВИХОДЯТЬ з бару .."
Ви чули про ірландця, який пішов на полювання? Він не піймав жодної качки, бо
не зміг підкинути свою собаку досить високо.
Чому ірландці танцюють національні танці, щільно притиснувши руки до стегон?
Щоб гроші з кишень не повивалювались!
Північна Ірландія,
католицька школа. Під час занять черниця-наставниця запитує молодих майбутніх черниць:
- Сестpо Маpто, ким ти бyдеш?
- Черницею!
- Молодець! А ти, сестро Мері, ким будеш?
- Черницею!
- Молодець! А ти, сестро Джен, ким будеш?
- Проституткою!
- КИМ ?!
- Проституткою!
Монахиня-наставниця, полегшено зітхаючи:
- Фy-y, а мені здалося - протестанткою!
Англійці кажуть про Шотландію:
Англієць, ірландець і шотландець сидять в барі. Кожному у келих пива потрапляє
по мусі. Англієць каже: «Бармен, в моєму пиві муха, принеси мені інше пиво».
Йому приносять. Ірландець каже: «Ах, чорт з нею» - і випиває пиво з мухою.
Шотландець витягує муху, трясе її і кричить: «Виплюнь, Виплюнь!» (Згідно
стереотипу шотландці - сварливі і жадібні.)
Єдине хороше, що там є, - це дорога до Британії і те, що вона прокладена в
обидві сторони: щоб шотландці могли повернутися назад.
Розмовляють два шотландця: - Може купити собі новий гребінець? У старого
зламався зубчик.
- Ти що! Через один зубчик купувати новий гребінець?!
- Але це був останній...
Редактор лондонської газети отримав листа з Единбурга, в якому попереджалося: -
Джентльмени, якщо ви не припините друкувати анекдоти про скупих шотландців, я
перестану займати вашу газету у свого сусіда.
Турист в Шотландії вирішив перевірити, чи правдиві байки про скупість
шотландців. Дзвонить в перший-ліпший будинок. Виходить мужик.
Турист: - Попити не дасте?
Мужик йде і повертається з горщиком молока.
Турист п'є і говорить мужикові: - Брешуть все про вас, що ви жадібні. А ви
першому зустрічному відмінне молоко даєте.
Мужик: - Ну, якщо бути чесним, я б його вам не дав, якби у ньому щур не
втопився.
- ЩО?!! СВОЛОТА!!!
І турист жбурляє горщик, той у друзки.
Шотландець: - Вандал!!!
Повертається і кричить дружині - Елізабет, ти бачила, цей козел розбив нічний
горщик твоєї мами?
Компанія оголосила конкурс на кращу пропозицію з економіки. Переможцю обіцялась
премія в 25 фунтів. Переміг шотландець, який запропонував скоротити премію до
10 фунтів.
Шотландець пригощає дорогого гостя смаженою картоплею, примовляючи:
- Їжте, не соромтеся! Вона власного виробництва...
- Але у вас же немає городу!
- Ми з дружиною купили собі місце на цвинтарі, але поки ще живі - я і саджаю
там картоплю...
Екскурсовод при відвідуванні туристами печери каже: - Ця печера виникла завдяки
одному шотландцеві - Шеймусу Фіннігану, який поскаржився своїм родичам, що
випадково впустив в лисячу нору галеон.
Шотландець грає на волинці. Повз проходить англієць: - Сер, якби Ви перестали
тискати цю тваринку, може бути вона перестала б так огидно верещати.
Сидять в ресторані єврей і шотландець... Настав час платити, офіціант підходить
з рахунком, раптом єврей:
- Дайте рахунок мені - я за все плачу!...
Наступного ранку в газетах заголовки: «Учора в ресторані був по-звірячому
задушений шотландець-черевомовець»...
Джон скаржиться приятелеві: - Іноді я абсолютно не розумію свою дружину.
Сьогодні, наприклад, вона зажадала, щоб до відпустки я купив їй новий
купальник. І це лише тільки тому, що у старого крихітна дірочка на коліні!
[/spoiler]
Шотландський гумор
[spoiler]
Шотландський комік Френкі Бойл: «У нас, в Шотландії, складне ставлення до
глобального потепління - адже ми будемо сидіти на горах і дивитися, як тоне
Англія».
З затонулого в морі судна врятувалися троє - англієць, ірландець, шотландець.
Вони потрапили на острів, населений диким плем'ям, але встигли відправити з
пляшкою сигнал лиха. - Через рік їх знайшло рятувальне судно. За цей час
шотландець став головним економічним радником тубільного царька; ірландець -
інструктором з військової справи; до моменту прибуття рятувальників англієць
все ще чекав, коли його представлять.
Англійська армія на шотландській території. З-за величезного придорожнього
каменя виходить не менш величезний шотландець і голосно говорить: "Я
Дункан Маклауд з клану Маклауд і кажу вам, що ви тут не пройдете !!!"
Командувач англійців відправляє трьох кращих бійців розібратися з нахабою. За
каменем якась метушня, потім знову з'являється шотландець: "Я Дункан
Маклауд з клану Маклауд і кажу вам, що ви тут не пройдете !!!" Командувач
відправляє дюжину кращих - ситуація повторюється. Після того, як за камінь
вирушило півсотні бійців, один з них зміг виповзти, вмираючи, підповз до
командуючого і прошепотів: "Зрада ... Засідка ... Їх там ДВОЄ"
[/spoiler]
Іван Патриляк
від 9 червня
![]() |
З одного боку, на початок ХХ століття і ті і ті на заході та на сході Європи дуже символічно обрамлювали невирішеність національного питання на старому континенті. З іншого – коли в 1920–1930-х роках ірландці вже будували власну республіку, українські націоналісти взяли на озброєння їхній свіжий досвід революційної боротьби, припускаючи, що наслідування форм дасть змогу отримати аналогічний позитивний результат.
Першим практиком українського націоналістичного руху, який дійшов висновку про необхідність боротьби новими методами, був полковник Євген Коновалець. Він один із перших національних лідерів зрозумів потребу в глибинній підготовці революції, повторивши шлях свого великого ірландського попередника Джеймса Стефенса.
ДІТИ НЕВДАЛИХ РЕВОЛЮЦІЙ
Джеймс Стефенс, що народився 26 січня 1825 року, походив із багатодітної ірландської родини з міста Кілкенні. Його можна охарактеризувати як запеклого ірландського патріота «від колиски», оскільки батько Джеймса, дрібний клерк, належав до «Молодої Ірландії» й виховував дітей в атмосфері любові до минувшини. У 1845-му він закінчив інженерно-будівельну школу і працював інженером, а згодом машиністом на залізниці. Тоді молодий Стефенс уже сформував власні цілком сепаратистські погляди, які своєю радикальністю виходили за межі ідеологій провідних ірландських революційних організацій того часу. Великий інтелектуальний вплив на юнака мав мер Кілкенні Роберт Кейн, який був обережним націоналістом і членом «Молодої Ірландії». Проте сам Джеймс вважав молодоірландців надто поміркованими і не приєднувався до їхнього руху, більше схиляючись до радикальнішої групи «Молода Конфедерація Ірландії».
У 1840-х роках Ірландія була спустошена катастрофічним голодом, легальний рух за скасування англійського управління і створення місцевої самоуправи перебував у занепаді, в країні витала атмосфера бунту. Ці настрої привели до радикалізації «Молодої Ірландії» та «Молодої Конфедерації Ірландії».
У серпні 1848-го розпочалося повстання. До нього приєднався молодий залізничник із Кілкенні Джеймс Стефенс. Він узяв на себе командування групою погано озброєних добровольців із 40–50 осіб, які руйнували залізниці в Ірландії. Проте лідер повстання Сміт О’Браєн виявився ніяким вождем. Його нерішучість вражала: забороняв без дозволу власників рубати дерева для спорудження барикад, зайвий раз стріляти в поліцію, боячись кровопролиття і надмірних жертв. Головні події розгорнулися в місті Баллінґаррі, куди стягувалися невеликі сили повсталих, зокрема й загін Стефенса. Однак поліція за кілька годин оточила й розбила погано озброєних інсургентів. Оскільки основна сутичка відбулася на городі біля будинку вдови МакКормак, в історії Ірландії подія отримала глузливу назву: «битва при грядці капусти вдови МакКормак».
Розбиті революціонери рятувалися втечею в сільську місцевість. Британці виловлювали й арештовували їх по всій країні. Стефенс, який дістав два вогнепальні поранення, врятувався дивом. Юнак заховався у придорожній канаві, а згодом, щоб припинити свій розшук владою, організував власні «похорони». 19 серпня 1848 року в газеті «Кілкенні Модерейтор» друзі опублікували некролог. Його урочисто «поховали», наклавши до домовини каміння, спорудили могилу з епітафією: «Тут спочиває Джеймс Стефенс… Помер від ран, одержаних у Баллінґаррі…» Тим часом сам Джеймс емігрував. Відтоді колишній Стефенс справді помер, натомість народився професійний революціонер, людина, яка дійшла висновку про необхідність тривалої і копіткої підготовки до нового повстання, що спиратиметься на розгалужену підпільну структуру і переросте в національну революцію.
Через сім десятиліть подібний еволюційний шлях пройшов Євген Коновалець. Його розчарування українськими політиками, безнадія на «добру волю Антанти» спонукали колишнього полковника армії УНР приступити до створення дієвої підпільної організації. Як і Стефенс, Коновалець одразу після невдалої боротьби за незалежність опинився в еміграції. Проте якщо ірландський революціонер провів у Парижі довгі вісім років, готуючись до майбутнього визволення батьківщини, вивчаючи революційні методи, то Коновалець після нетривалого перебування в Чехії та Австрії повернувся до Львова вже в липні 1921 року й прагнув «по свіжих слідах» організувати нові революційні структури. Лише наприкінці 1922-го він покинув Україну, розуміючи, що в умовах жорсткої польської і радянської окупації нашвидкуруч створене підпілля буде неминуче розгромлено. Через п’ять років життя в еміграції колишній полковник остаточно дійшов висновку про необхідність створення широкої революційної структури, яка спиратиметься на ідеологію українського націоналізму.
КОНСОЛІДАТОРИ
17 березня 1858 року, в день Св. Патрика, покровителя Ірландії, Стефенс із однодумцями на лісовому складі Пітера Лангана на Ломбард-стріт у Дубліні створив Ірландське республіканське братство, відоме ще як рух феніїв (так називалися дружинники кельтських вождів у VII–X століттях, в Ірландії це слово було синонімом вільної людини. – Ред.). Фінансування ІРБ здійснювалося коштом емігрантів-ірландців в Америці. Братство будувалося за зразком французьких таємних товариств зі своєю присягою, таємними обрядами тощо.
У жовтні 1858 року Стефенс приїхав до США, щоб консолідувати ірландців і залучити їх до ІРБ. В Америці він розгорнув видавничу діяльність братства, згодом провів разом зі своїм помічником Томасом Кларком Любі пропагандистську кампанію в Ірландії. Восени 1863-го заснував газету «Ірландський народ» (Irish People). У 1864-му активно вів підготовку до нового ірландського повстання.
Аналогічно Євген Коновалець здійснив візити до українських поселень у Новому світі й заручився фінансовою підтримкою еміграції для створеної на початку 1929-го Організації українських націоналістів. Він поставив під свій ідейний контроль Українські стрілецькі громади в США та Канаді, сформував у Європі й Америці Українське національне об’єднання, що було під впливом ОУН, разом із соратниками розбудував націоналістичну мережу в Чехословаччині, Австрії, Німеччині, Італії, Франції, Бельгії, на території окупованих Польщею українських земель, а з другої половини 1930-х усе частіше займався проблемами створення революційного підпілля в УРСР.
У 1865 році британський уряд, інформований про підготовку виступу феніїв, здійснив масові арешти, розгромив редакцію «Ірландського народу». Проте Стефенсу вдалося уникнути арешту. Лише наприкінці листопада 1865-го його ув’язнять, але друзі-бойовики влаштують лідерові втечу. Його оголосять у розшук, за інформацію про місце перебування провідного революціонера пропонували 1000 фунтів і 300 фунтів. У 1866 році Джеймсу вдалося втекти з Ірландії. Він із Франції керував підготовкою нового повстання, яке британці придушували протягом березня 1867-го. Його розгром завдав невимовного удару по життю і здоров’ю Стефенса. До 1891 року він у бідності жив у Парижі, а потім повернувся до Ірландії, де помер 1901-го. На його могилі були викарбувані слова: «День, навіть година справжньої свободи варта цілої вічності рабства».
Цей вислів надихав наступні покоління ірландських революціонерів до збройної боротьби, яка врешті-решт завершилася створенням Ірландської Республіки на більшій частині острова. Натомість спротив, започаткований Євгеном Коновальцем, був останнім спалахом збройних виступів українців за свободу – їхній опір трансформувався в ненасильницькі форми. Два народи пішли до свободи різними шляхами й тому, вочевидь, отримали різні результати.