хочу сюда!
 

Катерина

45 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «мудрість»

Де шукати правду?

Сьогодні отримала чергового листа з заміткою про низькосортність темношкірих, небезпеку для білої раси і тому подібне. Черговий раз відповіла, що не читатиму того, бо мене це не цікавить. Не  цікавить, бо темношкірі мене ніяким боком не обходять, я не "за" і не "проти", просто начхати, а заклики до міжрасової боротьби - це взагалі щось незрозуміле - ми всі представиники родини приматів, виду Homo Sapiens, просто різного окрасу. Та й не ті часи, щоб боротись між собою - глобалізація, прогрес і все таке... А потім почалась балачка про політику мультикультуризму, про різницю між цивілізаціями, про Хантінгтона і Ейнштейна, філософію і соціологію... Одним словом, наші уявлення про світ радикально відрізняються. Я навела парочку прізвищ соціологів, точка зору яких на певні проблеми мені імпонує. У відповідь на це мені сказали, що всі мої уявлення насправді не мої, а вчених дядьків, і ці "жидосоціологи" (цитата) пишуть всяку єресь, а я на неї ведусь.

А хіба є вихід? Що робити, якщо власних спостережень замало, якщо широта розмаху думки в моєму віці ще не та, щоб сказати щось нове, а осягнути світ ширше нема можливості? Шукаю доступні способи пізнання - книги. В них є багато відповідей, в той час як в тому, що можна охопити своїм розумом самі лише питання. Це що ж означає, що я ідіот? (Нє, ну є трохи, але зараз мова не про це)

В книгах лежать гігабайти цілком доступного досвіду великих умів. Треба просто взяти до рук книгу і переймати результати інтелектуальної праці визнаних людей. Переймати, щоб порівнювати, думати, робити висновки, розуміти. Співставляючи прочитане з побаченим, можна вибудувати адекватне уявлення про світ. Якщо би всі покладались тільки на свій досвід, то, мабуть, і зараз ми бігали б по лісах з дрючками, полюючи на мамонтів. Або перебили б одне одного к чортовій матері, як це прийнято у дикунів. Так що читайте, гражданє, і може перестанете ненавидіти чорних. І чорні хай читають і, дасть бог, перестануть ненавидіти білий.

мудрость

У одного мудреца спросили:
– Почему бедные более приветливы и менее скупы, чем богатые?
– Посмотри в окно, что ты видишь?
– Вижу, как дети играют во дворе.
– А теперь посмотри в зеркало. Что ты видишь там?
– Себя.
– Вот видишь. И окно, и зеркало – из стекла,
но стоит добавить немного серебра – и уже
видишь только себя…

Омар Хайям


Великий Махатма Ганді казав...

Зпочатку тебе не помічають...
Потім над тобою сміються...
Потім з тобою боряться...
Потім ти перемагаєш...

Я зараз десь між першим та другим етапом... скоріш би вже третій...

Путь к творчеству.

Солнца луч —

к творчеству путь

мне Богом был озарён.

Не могу сказать,

что мне лёгок был он —

у каждого он свой.

И нельзя сказать,

что пришёл к концу —

ведь у творчества нет конца.

Если стал на путь —

иди, не стой,

ведь если остановился — упал.

Змушує задуматись...

В чаті з другом зайшла мова про творчу кризу...  Мудру річ він написав:

"От я думаю, кому воно все нахер потрібно. Оті блоги, вся ота метушня. Ми ж нічого нового для світу не кажемо. Так, серемо у вічність словами.  Та ж сама *** (з етичних міркувань виріжу ім"я). Написала щось на умняку, прийшло купа флудерів, витратили весь свій день на перекидування тупими фразами, які ВЗАГАЛІ нічого не значать. А люди в цей час могли ЖИТИ"


зі "Щоденника страченої"

Цікаво, на старості людина печально-неметушлива лише від досвіду і знань, чи печаль старіє разом зі своїм носієм-господарем і робить людину мудрішою? Може, навпаки – мудрість робить людину печальнішою?

М. Матіос  

Мудрость от Сент-Экзюпери

Вот почему, возвратившись из полета над Аррасом и, как мне кажется, многое за время полета поняв, я стою один в ночной тишине, прислонившись к изгороди, и составляю для себя простейшие правила, которым никогда не изменю.
Раз я неотделим от своих, я никогда от них не отрекусь, что бы они ни совершили. Я никогда не стану обвинять их перед посторонними. Если я смогу взять их под защиту, я буду их защищать. Если они покроют меня позором, я затаю этот позор в своем сердце и промолчу. Что бы я тогда ни думал о них, я никогда не выступлю свидетелем обвинения. Муж не станет ходить из дома в дом и сообщать соседям, что жена его потаскуха. Таким способом он не спасет своей чести. Потому что жена его неотделима от его дома. Позоря ее, себя он не облагородит. И, только вернувшись домой, он вправе дать выход своему гневу.
Вот почему я не снимаю с себя ответственности за поражение, из-за которого не раз буду чувствовать себя униженным. Я неотделим от Франции. Франция воспитала Ренуаров, Паскалей, Пасторов, Гийоме, Ошедэ. Она воспитала также тупиц, политиканов и жуликов. Но мне кажется слишком удобным провозглашать свою солидарность с одними и отрицать всякое родство с другими.


(с) Сент-Экзюпери

Олекса Бригас. Життя.

Різдво, Великдень, Спасівка, Покрова – Злітають роки стрімко в небуття. Не все в житті складається чудово, Чудовим є лише саме життя.

Дароване Господнім провидінням, Миттєвістю в історії Землі, Як вищий дар за несвоє терпіння І муки, для початку, не свої.

Ідем вперед, відлічуючи кроки І вже ніхто за руку не веде. Позаду десь давно шкільні уроки, Та головний екзамен – хто-зна де.

Хоч іспит свій складаємо щоднини Перед Його невидимим Лицем, Не знаєм до останньої хвилини, Що буде нам присуджено Творцем.

Тож, вийшовши з темниць гріха на волю, З відкритим серцем спробуймо іти, Не завдаваймо ближньому хоч болю, Якщо немає сил допомогти.

Добро творім і нам воно воздасться, Із вдячністю сприймаймо каяття, Не зводьмо на чужих невдачах щастя – І соромно не буде за життя!

19.01.2004

Школа життя

В юності - у дорослих набираємося мудорості

В зрілому віці   - у дітей вчимося розуміти  чим є щастя. ~ Peter Rosegger~