хочу сюда!
 

Катерина

45 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-50 лет

Заметки с меткой «здоров'я»

Гілкою по оку

На дачі без пригод не буває. В усякому разі, у цьому місяці. Пішли з мамою збирати обліпиху. Вдвох веселіше. Хоча краще б пішов сам. Збирали, збирали. Мама запропонувала підійти і збирати разом в одну тару. Так і зробив. Позбирали трохи, потім набридло (тому що ягідки маленькі, збирати муторно). Стали виходити. Мама відпустилиа гиівлику иі вона зарядила прямо по обличчю. Причому ляснуло і по оку. Добряче так. Пройшло декілька годин, трохи попустило. Але все одно око болить і таке враження, ніби щось потрапило в око.
Сподіваюся, що це не дуже серйозно. Тим паче, що не вперше. Але такого сильного лязгання по оку не пригадую. Напевно, забій ока.

Мати чогось почала єхидствувати: нічого страшного, на лікаря нема грошей. Стали відїжджати додому — так вона образилась. Сама ж винна. А якби їй по оку гілкою?! Коли збирали опліпиху, розповідала, що вона корисна для зору. Для зору корисно не робити механічних пошкоджень ока — от що корисно!

Це добре, що листям, а не голками (обліпиха з колючками). Бо тоді точно була б біда.

P.S.: Ще й з одного сайту пароль злетів. Нормальний деньок, що.

Зуб в унісон з грозою:)

Це зараз смішно. А цієї ночі було не до сміху. Минулого тижня лікувався у нової лікарки — але зуб все одно болів. А вчора здавалось, що ниє не зуб, а щелепа. Думав: хоч на ніч перестане. Ага! Лежу собі, думаю як заснути під грозу. Ще й зуб чи щелепа час від часу ниють. І от блимнула блискавка. І в той же момент в зубі різкий біль — наче хтось встромив шило всередину.
Може це просто співпадіння? Чи ігри мозку? Але дивна синхронність.

Ну а поки, тьфу-тьфу-тьфу, зуб не турбує. Напевно, то був останній аккорд нервів)

У нового стоматолога

В основному блозі писати не став. Хоча цікава ситуація.

Хочеш, не хочеш — а раз на рік доводиться ремонтувати зуби. Причому часто в один і той самий час. Добре, коли є постійний лікар. Однак з минулого року довелося шукати нову лікарку, бо знайому перевели на іншу посаду. Так шо такі справи... Звичайно, підхід трохи інший. Але зуби шлікувати треба.
На днях трапилася проблема з зубами. Терпів пару днів, а коли стало зовсім нестерпно, подзвонив до стоматолога. Виявилось, що вона у відпустці. Сказала, щоб не чекав, поки вийде з відпустки, а йшов до спеціаліста, до якого (чи якої) направлять у реєстратурі. Так і зробив. Хоча нервувався. Новий лікар мене не знає. Я не знаю лікаря. Розпитування, історія зубів. Ще підписав идоговір, що ознайомлений з умовами лікування. Мабуть це після трагічних випадків у стоматологічних клініках, що показували по тєліку. Порадували і подорожченням. Звернувся би на декілька днів...

Здивувала методика лікування: нерв видалили одразу. Зазвичай його вбивають миш'яком, і лише під час другого візиту видаляють. А тут все й одразу. Так шо зекономив час і нерви. За два візит, за два дні справився. Раніше таке лікування могло розтягуватись на тиждень. А ще ж нові матеріали. Час не стоїть на місці.

Зрпозумів, що відчували клієнти, коли працював дизайнером. Сам відчув, що спокійніше мати справи з тим, кого знаєш. Але новою лікаркою залишився задоволений.
Тільки тепер питання: до кого далі звертатися, якщо виникне потреба? До попередньої лікарки, чи до нової?

Погане самопочуття

Розумію, що ставити діагнози по інтернету — то фігня, але можливо в когось щось подібне було. В поліклініці навряд чи щось порадять (коли мати потрапила в лікарню, то місцеві медики так і не змогли поставити діагноз, лише в обласній допомогли). Лікар, в ягого спостерігаюсь, у відпустці. А дільничного лікаря нема. Та взгалі на всю поліклініку тільки два дільничних лікаря. Це на 40-тисячне місто і прилеглий район. Нормуль, так?  Так шо: «От, валяй у поліклініку» — не аргумент.

Зібралися на дачу. Але ще в дорозі стала кружитися голова. Ну, може, укачує (хоча давно цього не спостерігалось). А як приїхав на дачу то стало нудити. Хоч нудило, але не настільки, щоб проблюватись. Далі — ще цікавіше: з'явився озноб (а це значить, що підвищилась температура). Десь під вечір температура спала і перестало нудити. Зате вночі знову піднялась температура і розболілась голова. Ледве попустило. Хоча голова зрідка болить у скронях. Поміряв тиск: в нормі.

Думаю, міг травонутися (хоча чим? Яєшня, каша, кава з цукром). Але продуло (бо напередодні, та й під час поїздки було тепло, але дуже вітряно. Не знаєш: чи в шапці, чи без). Подумав про кліщів, бо і на дачі, і по паркам лазяю. Однак на собі ще не ловив. Так шо навіть не знаю, що це може бути. А так, таке враження що всі системи дають збій.

Как выбрать частную клинику

Здоровье играет первостепенную роль в жизни каждого человека. Любая деятельность зависит от самочувствия, а в случае возникновения проблем – появляется необходимость в медицинском вмешательстве, включающем осмотр, обследование и лечение.

Сегодня медицинская система отличается от той, что была раньше. Все большую популярность приобретают медицинские центры, частные клиники и кабинеты. По этой причине перед человеком становится выбор, куда пойти и где получить самую качественную медицинскую помощь. Одним из советов специалистов является выбор качественного медицинского оборудование в Украине. Клиники всегда выбирают проверенных поставщиков, одним из которых является www.medika.kiev.ua

Государственные медицинские учреждения плохо развиты в плане проведения приема и коммуникаций с пациентом. Чего не скажешь о частных аналогах, славящихся своей заботой о пациентах и высоким уровнем обслуживания.

К выбору частной клиники стоит подойти со всей ответственностью, чтобы в итоге получить действительно профессиональную помощь и обслуживание. Ведь мошенничество распространено повсеместно, а его целью является вытянуть с клиента как можно больше денег. В лучшем случае, такие действия потянут за собой бессмысленную трату средств, а в худшем – нанесут серьезный урон здоровью.

Рекомендации высококвалифицированных врачей по выбору частного медицинского учреждения:

  • Лицензии и сертификаты. Хорошая клиника должна полностью соответствовать всем медицинским международным стандартам. Данный факт требует документального подтверждения.
  • Дорого – не значит хорошо! Завышенная стоимость услуг не дает гарантии качества, ведь это не помешает неквалифицированному врачу назначить мнимое лечение и озолотиться на бедах пациента. Здесь все наоборот, солидные клиники стараются максимально снизить цены, ведь для них главное помощь людям с разным уровнем доходов, а не деньги.
  • Репутация. Важным моментом является то, что думают об учреждении конкуренты и коллеги по призванию. Хорошим показателем станут победы в международных или отечественных конкурсах, или хотя бы участие в них.
  • История клиники. Необходимо обратить внимание на количество лет, которое существует клиника, отзывы о ней и ее заслуги на этом поприще.
  • Гарантии. Все моменты относительно услуг и гарантий на них от отсутствия очередей до видеоматериалов осмотров и операций должны быть четко прописаны.
  • Страховка. Огромным плюсом является наличии добровольного страхового договора в крупной компании. Этот факт красноречиво говорит о надежности клиники, ведь у страховых компаний очень жесткие требования к учреждению при заключении такого договора.
  • Соблюдение интересов пациента. Человек, который приходит в клинику, приходит туда не просто так. Люди, имеющие проблемы со здоровьем требуют к себе особого внимания, им должно быть комфортно во всех отношениях.

Выбирая подходящую частную клинику, не стоит торопиться и идти в первую попавшуюся. Гораздо правильнее обратиться в ряд учреждений и сравнить предлагаемые услуги, цены на них и поискать отзывы. Отзывы говорят о многом, являясь одним из видов благодарности довольных и здоровых пациентов, а иногда наоборот проявлением недовольства.

Подытоживая все вышеперечисленное, необходимо добавить, что ни одна клиника и ни один врач не может 100% гарантировать результат и, если доктор уверяет, что безусловно вылечит вас, что результат заранее положительный и что в итоге все будет просто великолепно, не стоит слишком уж доверять таким специалистам, а лучше обходить их стороной. 

Источник: http://medicina.ua/presscenter/news/itm/7912/

Звернення Михайла Жванецького до народу


Читати повільно і вдумливо
Звернення сатирика Михайла Жванецького,

що цього разу не жартував ...
Боятися не треба!


- Що може бути?
- Все.
- Що робити?
- Давай так: страх відчувати МОЖНА, А БОЯТИСЯ НЕ ТРЕБА.

Досить чіплятися за це життя. Як ми переконалися - в ньому нічого доброго. Кілька разів смачно, кілька разів добре. І це все.
Будь-який уряд або нас садить в помиї, або ми його садимо туди. Тобто воно нами керує звідти. І навіть не керує, а посилає і забирає.
Що там було в цьому житті? Я вас запитую, що там було в цьому житті ... Багато різної горілки, тому нічого згадати неможливо ...
- Міша, як ви мене не згадуєте, ми ж в поїзді літра три випили ...
- Тому й не згадую, синку.
Бо, як радість, ми п'ємо ревно, до стану радості; як горе - п'ємо до стану заглушення ...
Так. Цього шкода. Горілки з друзями шкода. Горілки на кухні, бесіди рот в рот шкода. Любові на підвіконні шкода. Це тільки ми, це тільки у нас: лампочку в парадній хрясь і любиш, як ротний старшина, як бездомний кіт, що горить зсередини.
Любові шкода, випивки шкода. Повернень. Блудних слідів своїх плутаних з
другом, удвох мокрим ранком туманним, нельотним, міліцейським шкода ...
Снігу шкода тихого в лісі, шапочки хутряної і личка під ним рум'яного, окатого, що переходить в ніжки ніжні, приховані під джинсовим панциром ...
Шкода. Так ... За все життя, за всі роки, за всі життя мого діда, прадіда, батька, вітчима, другого вітчима і мене - жодного толкового уряду.
Воно що, присуджено? Воно що, там глибоко нагорі вирішено, що ми повинні мучитися?
Клянуся,
про взаємини з владою згадати нічого. Ну нічого!
Відняти і послати. Послати і відняти. І з нас же! З нас же!! На моєму житті, з того, що я пам'ятаю, ніколи не міг сказати, що ця компанія звідк
ілясь приїхала.
Ну пики минулі ми ж всі пам'ятаємо! Ну, ще раз напружимося: пики, ті, що біля кіоску з ранку, ті і там, нагорі. Як ці не можуть двох слів зв'язати, так і ті. Ці - очі маленькі, обличчя велик
і, ідей немає, і ті - очі маленькі, обличчя великі, ідей немає ... Ці думають, чого б з ранку, і ті ... Жодного разу ніхто не сказав правильно по-російськи. Все через мат. Я сам матом можу. Всі ми матом можемо.
І
що далі?


Зараз деякі наші з оскаженілих кричать:
- Кращий генофонд знищений! Ми знайшли винних! Давай за нами!
Куди ж за вами, якщо кращий генофонд знищений. А ви тоді хто? За вами підеш, знову морду наб'ють. Де ж знайти пристойний генофонд?
Куди подітися людині не зовсім здоровій, але тихій і порядній?
Чому у нас старий від молодого мізками не відрізняється - згадати нічого.
Щось є типу дрібниці в кишені: сирки в шоколаді за вісімнадцять копійок, півлітра за три шістдесят дві, фруктове ескімо за вісімнадцять копійок ...
І тільки стародавні люди похилого віку пам'ятають по-крупному: глибоке і постійна зміна нашого життя на гірше. Тобто безперервне поліпшення, що приводить до погіршення життя на основі будівництва комунізму, розвиненого соціалізму і недорозвиненою демократії з нашим обличчям.
Пишіть мемуари. Мат, стояння в чергах, очікування у приймальнях, довгі, безглузді розмови з вождями і стос власних жалюгідних заяв:
"Прошу не відмовити", "Прошу врахувати", "Прошу звернути увагу", "Прошу виділити", "Прошу поховати" ...
І така ж погана резолюція в лівому кутку: "Іван Васильович, при можливості прошу вишукати".
А я мати його в труну!
Давай згадувати далі, щоб виправдати несамовите прагнення до цьому житті.
У тридцять років починається поправлення раптом підірваного здоров'я на тлі безперервного зменшення виділень на медицину.
- Вам треба на операцію. Збирайте вату, бинти, шприци, крапельниці, гімалези, гідалези, банку крові. Лежите з цим всім. Ми вас розріжемо і пошукаємо всередині. Нам теж цікаво, чому ви так схудли.
Повна втрата інтересу до свого здоров'я з боку хворих та лікарів зробила нас однаково красивими. Про роти я розповідав, сирний колір шкіри згадував, запах з рота описував. Сутула спина і стирчить живіт доповнюють зовнішній вигляд будівника комунізму.
Що ж, я так думаю, чіплятися за це життя. Коли і як ми переживемо сьогоднішніх начальників, щоб побачити світлу смужку, я вже не кажу - відчути ...


І так ловко складається ситуація, що при громадянській війні ми знову будемо бити один одного: тобто беспайковий - беспайкового, низькооплачуваний - безквартирного, хворий - хворого.
Адже всі ми і ви розумієте, що до них справа не дійде і дачу їх не знайдеш.
І знову справа закінчиться масонами, завмагами, вірменами і світовою втомою, яка і дозволить усім вождям від районних до столичних знову зайняти своє місце. Що вони негайно зроблять з криком:
"Дорогу пролетаріату! Народ вимагає! Народ бажає, щоб ми негайно сіли йому на голову! "
А ми з вами порозчищаємо їм шлях своєю кров'ю. Такі ми козли, які не вміють жити ні при диктатурі, ні при демократії.
- Не готові наші люди, - кажуть вожді. - Не готові! Жити ще не готові. Помирати не хочуть, а жити не готові.
Ось я і пропоную: не боятися померти в цьому веселому й шаленому світі.
Ворогів не боятися. Хто б не прийшов - кримінальник або патріот, вождь або сексот.
Хто перший увірветься в квартиру - він і перевернеться.
Свобода варта того, а це життя того не варто. Мужність народжується від боягузтва. Перший постраждає, другий задумається.
І менше сидіти вдома. Легше йти на контакти. Настав час контактів і політичних знайомств. Шукати свого, порядного, якому теж шкодувати нема про що. Шукати легко - по очам, по обличчям. У порядних є обличчя, у непорядних і там, і там замість обличчя дупа ... І сходитися.
Все вже ясно. Коли з'явиться уряд, який задовольнить нас, - нас вже не буде. Коли з'являться закони, які дозволять нам, - нас вже не буде.
А коли вони увійдуть в дію - і дітей наших не буде.
Тому перше. Бійки не боятися - тоді її не буде.
Землю брати - тоді вона буде.
Свободу тримати зубами.
Вождів, що живуть з нами поруч, що угробили нашу юність, - тиснути.
І нічого не боятися. Досить кому б то не було і коли б то не було погрожувати нашому життю. Кожен сам знає, його вартість.

М. Жванецький, http://www.sphaerez.de/?p=12442

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Mikhail_Zhvanetsky_Odessa_International_Film_Festival_1.jpg






Захворів

От тобі й свято! Таки захворів! Хоча думав, що оминеться. А починалося все з банального запалення горла. 1 січня горло почало сильніше боліти. 2го з'явився насморк. Зранку температура була вище звичної. А ввечері... ууу! Відчуваю озноб, міряю температуру: гніхріна собі — 37,5 Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 /* Style Definitions */ table.MsoNormalTable {mso-style-name:"Обычная таблица"; mso-tstyle-rowband-size:0; mso-tstyle-colband-size:0; mso-style-noshow:yes; mso-style-parent:""; mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt; mso-para-margin:0cm; mso-para-margin-bottom:.0001pt; mso-pagination:widow-orphan; font-size:10.0pt; font-family:"Times New Roman"; mso-ansi-language:#0400; mso-fareast-language:#0400; mso-bidi-language:#0400;} . Далі цікавіше — 37,8 Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 , 38,5 Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 , 38,6 Normal 0 false false false MicrosoftInternetExplorer4 . Дивно: зазвичай, коли хворію, температура не піднімається, а це чогось розгарячився.

Як лікувати — у всіх рівзні методи. Хтось вважає, що треба використовувати «хімію». Хтось — за народні засоби (гарячий чай з малиною, провітрювання кімнати). Народні засоби не допомогли. Довелося використовувати жарознижуючі ліки.

Сьогодні відчувається слабкість, з'явився кашель, температура трохи підвищена. Але горло вже майже не болить.От думаю, що робити? Вчора збиралися викликати лікаря, але запропонуютиь у лікарню. А мені яка різниця де хворіти?! Тимп паче, в лікарні такі спеці, що навіть діагноз поставити не можуть (батьки зверталися раніше). Причому про некваліфікованість медперсоналу кажуть навіть сторонні люди. До того ж, якщо не даси хабара, ніхто лікувати не буде. А в обласну лікарню без направлення не візьмуть. От і думай, що робити.


Зневоднення організму – причина поганого настрою

Щоб покращити собі настрій, необхідно випити… Але зовсім не алкоголь, для цього достатньо звичайної питної води. Це експериментально довели фахівці з американського університету Тафта (штат Массачусетс). Вони виявили, що кількість випитої води безпосередньо може відображатися на настрої.
Під час експерименту 31 студенту (як юнакам так і дівчатам) запропонували протягом 60-75 хвилин активно займатися аеробікою, а достатньої кількості води для пиття не дали. У порівнянні з іншого контрольною групою, учасники якої не були обмежені у вживанні води, вони набагато більше відчували втому, депресію, занепокоєння і навіть дратівливість. Цікаво: у тих студентів, що отримували достатньо рідини протягом помірних спортивних навантажень, спостерігалося незначне зневоднення організму. Тобто, навіть переконання та відчуття у достатній гідратації організму насправді може не відповідати фізіологічному станові. «Звичайно, якщо спортивні навантаження зростають, наприклад, в змаганнях на межі можливостей, то рівень зневоднення, ймовірно, буде вищим», - вважає Крістен Дансі (Kristen D'Anci), науковий співробітник у області психології та провідний автор дослідження.
Дослідники з Тафта також вивчили міру впливу зневоднення організму на здатність мислити. Вона, як з'ясувалося, значно менша, а ось настрій від нестачі води погіршується досить істотно. Отож достатня гідратація - запорука хорошого настрою!
Безперечно, для гідратації та підняття настрою можна використовувати різноманітні напої, крім алкогольних - солодкі газовані, соки, морси, компоти, чаї практично на 90% складаються з води. А такі, наприклад, як популярна Кока-Кола, сприяють хорошому настрою ще й завдяки вмісту натурального цукру.


Вбивство української пісні

Немало сил потратили загарбники аби вбити українську мову. Та і неможливо її вбити, коли народ український без пісні нікуди. На працю з піснею, на свято з піснею. Козаки не співали лише коли їли. Пісня лікувала від заікання, наприклад. Пісня сприяла гармонійному розвитку. Винищення кращих композиторів, авторів пісень, антиукраїнська політика на радіо і телебаченні посунули українську пісню, замінили її російською. На жаль, розвиток техніки теж сприяє лінощам. Навіщо співати, коли кнопку натис і слухай пісню.

Вважаю, треба частіше звертатися до українських пісень. Їх мільйони, незаслужено забутих, недоспіваних.


Фантазія травневих ночей

Слова і музика Володимир Івасюк


У ночи травневі наснилась мені

Моя добра зірка.

І світ весь засяяв, і стало в душі

Так радісно, так зірно.

Здається , вийшов в мої дні весняні

Бентежний неспокій.

І всюди святково на рідній землі

Дзвенять мої кроки.


Приспів:

Мабуть, в житті призначено

Шукати всім зорю ясну

І нести її в очах і снах

В свою заповітну далину.


Минають роки і зростають в мені

І радість і муки ...

Піднімусь угору і зірку візьму

Схвильовано в руки.

Мов долю жадану її понесу

У дім свій зелений —

Хай щедро осяє всі думи мої

І щастя пісенне.

Приспів:

Мабуть, в житті призначено

Шукати всім зорю ясну

І нести її в очах і снах

В свою заповітну далину.