Вкус горячий душистого кофе Греет горло глоток за глотком... Сколько сладостных нот в этом слове Согревает волшебным теплом... И волнующий, срощенный с кровью, Гордый, свежий таинственный дух, Наполняет огнем и любовью, Избавляет от скуки и мук... И в коричневых жареных зернах - Солнца плещет бразильская страсть, Жаркой ночью в волнующих стонах  Воплощает кофейную власть.. (с)

Ну ось...  мій перший запис тут.

Дивно мабуть?... П*ятниця, а я сиджу перед монітором. Треба було б знайти якихось пригод на свою дупу: влаштувати, наприклад, нічну прогулянку парком, випити солодкого вина аба глінтвейну...  Та, чомусь, мені так добре тут, так тепло та затишно... З віконця дме осіннім вітерцем а на дні чашки янтарно-духмяна рідина  -  мій улюблений чааааай!!! :)

Я бажаю всім, хто читає ці літерки, теплих посмішок і справжнього, осінньо-романтичного настрою :)

і...  пригощаю чаєм :)

 

Я -  листок тополиний осінній,

Скибка сонця на гілці самотня.

Зацілована західним вітром,

Сонця крапля тремтяча, тендітна…

Полетіла, зіщулившись, вниз…

 

09.11.2009

© Copyright: МаринаСтепанская, 2011Свидетельство о публикации №11111160958

Гарного вечора і відпочинку!  

Каприччіо пристрасне, примхливе -

Смичок і струни, таїнство єднання.

Крик, стогін, плач і сміх бурхливий -

Жагучі ноти вічного кохання.

   

[ Читать дальше ]

 У мене надзвичайна подія - зацвів мій кактус!!!
Квіточка його відкрилась ...пізно ввечері! Запах її був настільки чудовий, що всі французькі перфуми сховаються . Цвіла моя квіточка, рівно добу .  Велике щастя, що встигла  зробити їй ранкову фотосесію при сході сонця . Прошу помилуватись цим подарунком природи



Ти втретє цього літа зацвітеш
 Такою квіткою тендітною п'янкою.
 Кімната втратить риси супокою,
 Бо речі увійдуть у твій кортеж.



 Обернеш пил на срібло і кришталь,
 Наділиш тіні здатністю до тліну.
 Одна із пелюсток розсуне стіни.
 Ти – даль, і подолаєш іншу даль.


 В людей уже нема своїх святинь –
 Ти можеш стати першою, одначе
 Знай, біля тебе жоден не заплаче,
 І пам'ятай два дні всього цвісти.



 Ти втретє цього літа зацвітеш
 Такою квіткою тендітною п'янкою.
 Кімната втратить риси супокою,
 Бо речі увійдуть у твій кортеж.

[ Читать дальше ]

Почему трехлапая собака вызывает больше сочувствия, чем одноногий человек? Вид больной обезьяны терзает душу сильней, чем нищая старуха, ковыляющая в магазин за буханкой хлеба. И ведь нельзя сказать, что животных мы любим, а людей – не слишком. Себя-то уж наверняка любим больше всех собак и обезьян, сколько их ни есть. Ребенок смотрит сериал “Ники”, рыдает, видя раненного дельфина, из последних сил рвущегося на свободу. Спустя полчаса этот же ребенок лупит своего сверстника – завалил на землю, уселся сверху и тычет кулачками в замурзанную физиономию побежденного.
Мы нервные, как бешеные голуби. Скандальные, как зайцы весной. Хрюкаем, ржем, рычим. Мы видим в зверях – людей, вот и сочувствуем. А в людях мы чаще всего людей не видим. Разве что в зеркале.
Г.Л.О. ©