етюд "на уроці української мови"
- 23.05.15, 00:35
Вчительна здивовано випросталася на всю свою стрункість постави, суворо окинула наболілу ученицю поглядом від маківки, до кінчиків підошв її черевиків і назад - до маківки, і пропікаючи до сліз засверлила поглядом тій очі.
- Ти?... Ти наврядчи щось можеш любити писати, тож розслабся. - Марія Йванівна в ту ж мить вже й забула про питання і про ученицю, бо в коридорі проминула постать її керівника, якого важко вислідити, тож Марья Йванівна перелякано, що зараз втратить знов так потрібну їй людину з поля зору, стрепетнулася з криком - Микола Опанасовичууууу! - побігла з якоюсь папкою паперів за ним коридором, намагаючись вирішити свої проблеми зараз, а не після робочого часу.
Дівчинка ж понуро й з відчуттям своєї негідності задумалася над тим, якого оце дідька вона вчила вчора того вірша, хай йому грець, якщо Марья Йванівна все одно не поставила п'ятірку, а лише четвірку, оце щойно на уроці. Дуже-дуже хвалила за інтонацію та за те, що єдина в класі вивчила, але... четвірка.
У наступну мить їй вже було не цікава ні та довбана українська мова, що її "втирають" на уроці, ні ті грьобані вірші. А вдома увечері писала свої оповідання так, як уміла відправивши весь світ у славнозвісне місце на тілі людини.
9
