25. Республика Никарагуа (Центральной Америка, между Коста-Рикой (на юге) и Гондурасом (на севере).
[ Смотреть дальше ]Анатолий Мозжухин Минибасни
СЫЧ
Сыч ласков был со всяким,
кто был старше,
Приветлив был в приемной
с секретаршей.
Не отличал барокко он
от рококо,
Зато по службе смог подняться высоко.
Щодо можливого кандидата на посаду глави СБУ, то Таран вважає, що це буде людина, наближена до сім’ї Януковича.«На його місце може прийти хтось невпливовий від Партії регіонів. Це буде людина, яка має відношення насамперед до сім’ї президента, можливо,це хтось із зовнішньої розвідки», – додав він.
За словами політолога Тараса Березовця, Хорошковський давно шукає шляхи для роботи в уряді, тому його перепризначення на посаду міністра фінансів цілком реальне.«Те, що Хорошковський отримав звання генерала армії викликало нездорову реакцію всередині Служби безпеки. І він очевидно шукає можливості просуватись далі. Відомо, що в нього є прем’єрські амбіції – перейти зразу на посаду прем’єра. Втім, наразі це досить складно. Тому призначення його міністром фінансів – це можлива сходинка до просування. Однак навіть якщо Хорошковський прийде працювати в уряд, то максимум напосаду міністра фінансів, але навряд чи на посаду віце-прем’єра. Оскільки це може викликати прямий конфлікт всередині урядової команди і навряд чи на це піде Янукович», – зазначив Березовець.
На його думку, варто враховувати й те, що Хорошковський має досвід роботи в уряді. «Загалом це питання амбіцій самого Хорошковського, який давно шукає можливості перейти на посаду до уряду і себе реалізувати. Також не варто забувати, що свого часу він був на посаді міністра економіки європейської інтеграції при президентові Кучмі», – додав він.«Питання відкрите. У президента коротка лава запасних, тим більше людей з досвідом роботи в СБУ. Думаю, це буде не стороння людина. Варіанту з Хорошковським, коли призначалася людина без жодного досвіду в структурі,не буде. Скоріше за все, це буде кадровий працівник СБУ, але вибір буде суто за критеріями лояльності до президента і ця людина буде не така публічна, як Хорошковський», – заявив Березовець.
Тиждень
1. Австрия.
[ Смотреть дальше ]Предисловие Стран-ника. Этот завтрашний пост в "Кабачке Странника" , где я редакторствую, публикую сегодня, в День чекиста. Ибо!
Предисловие от Редактора. Автор - не я. Автор, - "дорогой Ибрагим" - говоря геймерским языком, ушёл в "туман войны". По ряду организационно-технических причин, публикация этого поста в Кабачке не согласована с "публикатором" (хозяином того открытого ресурса, откуда она перепечатывается без изменений). Пан Публикатор, видите ли, тоже непоседа и странник и только сегодня, прибыв к своим баобабам, вышел на связь в Сеть. Возможные пожелания пана Публикатора пан Редактор удовлетворит на счёт "раз".
Священики, ініціатори відродження історії подільського православ’я, відновили на теренах Вінницької єпархії Української Православної Церкви особливе богослужіння — «Чин моління за святі ікони».
Унікальність цього священнодійства полягає в тому, що віряни у цей день приносять до храму Божого найшановніші в родинах ікони, які освячують по певному Чину та окроплюють святою водою. Потому, усі присутні підходять один до одного із вітанням «Христос посеред нас – і є, і буде!», по черзі прикладаючись до усіх священних образів.
Як розповів керівник історичного відділу Вінницької єпархії єрей Назарій Давидовський, священнодійство є унікальним для усієї повноти Православної Церкви.
Чин було написано у далекому в 1922 році архиєпископом Вінницьким Інокентієм (Тихоновим), на той час єромонахом Інокентієм, насельником Олександро-Невської лаври м. Санкт-Петербург та затверджено митрополитом Петроградським Веніамином (Казанським), який, як і владика Інокентій, нині є священномучеником.
Сенсом богослужіння, за словами о. Назарія, є бажання архиєпископа Інокентія відновити в свідомості людей благоговійне, шанобливе ставлення не лише до церковних ікон, а й до наших домашніх, які часто нашою неуважністю та недбайливим ставленням зневажаються та профануються.
Звершити богослужіння вдалося лічені рази в декількох храмах м. Санкт-Петербурга, доки хвиля репресій не понівечила долю владики Інокентія.
І ось 94 роки по тому, під час підготовки матеріалів щодо канонізації Вінницьких святих, єрей Назарій Давидовський випадково віднайшов книгу Сергія Зегжди «Олександро-Невське Братство», в якій, окрім житія владики Інокентія та інших насельників монастиря, містився рукопис цього особливого чину. Священику вдалося поспілкуватися з автором книги в останні дні його життя та отримати живі спогади про мученицьке життя священиків того часу та їх духовні подвиги. http://risu.org.ua/ua/index/exclusive/holidays_and_customs/62864/
Начало здесь: http://blog.i.ua/user/4521263/1104464/
Не включай пока музыку, ещё рано.
Сегодня.
Раздалась музыка.
А вот теперь - включай звук.
Капитан Корабля пел с экипажем.
Медленными волнами накатывала мелодия. Проникновенно и печально звучала песня. Многим "надуло ветром" глаза.
Души моряков прощались с Берегом и готовились к уходу в Море. Уходу в Иной Мир, в Мир Второго Дня, где только Море и Небо с солнцем и звёздами и только Ветер носится над волнами...
Их Путь был предопределён, но сокрыт... И его дОлжно было пройти.