Так, так, саме таку назву ми знайшли на мапі Дніпропетровська (Дніпровські гори).
Кожного року на весні ми ходили в гори у Крим, звичайно це було не в березні-квітні, а у травні, але ж організм звик до гір і з цим щось треба робити ))) Ми вирішили подивитись що ж за гори можуть бути серед лісо-степу
Тим більше, знову ж, це перекликається з хоббі, бо цеглу і черепицю робили з глини. А де її добували? Звичайно в балках.
Був такий виробник черепиці Сємєргєєв, а на карті є Балка Семергейка. Можливо там і був черепичний заводик? Ну у нас як завжди, перший похід без карти ))) Забрели не в ту сторону, а так як вже були значно стомлені і зголодніли, почемчикували додому. Зате ж є нові плани на подальші вихідні
05.04.2015
Як тільки ми покинули жилі вулиці і зійшли з гірки, обернувшись побачили Українські Мачу Пікчу
І це Вам не хухри мухри, а роками передавалось з покоління в покоління любов до рідної Землі
Йдемо далі і зустрічаємо весняні першоцвіти
Вперше в житті побачила Сон-траву живою і в природі. Знаючи, що вона занесена в Червону книгу, ми ніжно зробили фотосесію і пішли далі.
А ось дерево, таке дивне явище: воно зламане, зігнуте зовсім, але воно живе, на його молодих гілочках набухлі бруньки.
Далі зустріли дерево, схоже, що в нього вдарила блискавка. Бо вигоріло воно знизу і навколо нічого окрім нього не згоріле.
Ми йшли, і на всьому шляху на пагорбах виглядала глина. Вона була різного кольору. Так як і черепиця бувая червонішою, буває більш жовта.
Червона глина - ми поліпили її, вона масна і дуже липка. Одразу зліпилась і зовсім не розпалась.
А поряд була біла глина. Вона ще липучіша ніж червона.
Коли ми пройшли трохи далі, то знайшли пісок
Що нас дуже здивувало. Як може пісок знаходитись окремо від води? Можливо ми помиляємось, але все ж таки це дивина. Він чистий, чистий, білесенький і цукристий. Я пам"ятаю такий пісок бачила лише в дитинстві.
А цю глину ми побачили пізніше, але вона взагалі не ліпиться, одразу ж розсипається.
Так ми обійшли одну балку по горбах, потім в розщелині і стали доходити до її закінчення. Тут нас зустріли природні ворота. Як наче перехід з одного рівня на інший )))
Ми пішли по стежці, звернули і тут відкрилась цікава картинка - Поклади граніту )))
Подякувавши цій Балці, ми пішли далі. І тут диво. Ну здавалось би дві балки, які знаходяться поряд, але вони різні. В одній балці більш сиро і трава стара, нової майже немає, лише на пагорбах. А інша балка вже зелена, сухенька і така привітна. От в цій балці ми і побачили Дніпро Моунтейнс
Звичайно це не Роман Кош, не Ай-Петрі, не Мангуп, але все одно це наша природа, наша рідна Земля.
А чим це не Мармурова гора? Ну подумаеш, трошки з глинки, але ж як кльово виглядає
До речі вона дуже тверда, майже як кам"яна. Колупали її, але вона не сипеться, а лише відбиваються великі кам"яні брилики, які теж дуже тверді.
А ця гора
ну чим не Ай-Петрі? ))))
Балку завершили такі цікаві Хоббітські ворота, вийшовши в які, ми піднялись на верх і на останок оглянувши пагорби пішли додому.