хочу сюди!
 

Юля

39 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «радость жизни»

Очередной стих на двойку.))))))))))

Это было летом
Грешно или свято.
Волны.Много света.
Нежностью распятый,
Мокрый и счастливый,
Волны нас ласкали.
Их ловил за гривы,
Губы целовали.
Нам играло море 
Птицы.Крик над нами.
Мне послушать что ли
Все советы чаек ?
Ты был кораблём мне,
Я -- твоей Америкой.
Этой схватки томной
Компасом, критерием.
Мне кричать хотелось,
Но кричали птицы.
Я была пантерой
С мокрыми ресницами.
Я всегда с тобою
Обретаю счастье.
Город или море...
Этот миг прекрасный.
Я тебя целую,
Сердцем всем люблю;
Доверяюсь в бурю,
Словно кораблю.
Стали дни короче,
Тише вечера.
Я приму, что хочешь,
Лишь в глазах "ура" !

Сегодня



Сегодня,
Первый раз за две недели,
На небе - солнце яркое в зените.
Сегодня
Бросьте все,
Что не успели,
И любоваться осенью идите!


Прошелестите
По притихшим паркам,
Взбивая в воздух ярких звезд каскады -
Кленовых листьев.
Пусть вам станет жарко!
В петлицу - гроздь рябины,
Как награду...


Внимайте миру
Ясными глазами!
Там - деловитых птичек разговоры,
Там - под березы желтыми слезами
Краснеют в бурой травке
Мухоморы...


Как в детской сказке,
Ярок и чудесен
Осенний бал красавицы-природы.
Пусть каждый день ваш
Будет яркой песней!
Пусть вас пьянит
Бодрящий дух свободы!!!


Мелочи жизни



Это то, что умиляет.
Это то, что очень просто.
Так серьезно, безвопросно
Смысл жизни составляет.



Это то, что безыскусно,
Так доверчиво-красиво.
Если будешь это видеть -
Станет жизнь твоя счастливой.



Звонкий стук случайной капли,
Кустик, вылезший из снега,
Алые лучи заката
И лазурный праздник неба...



Леса стройные колонны,
Где в траве горят лисички,
И мордашка у малышки,
Банты в тоненьких косичках.



Это - золота дороже,
Это - радости чудесней.
Это - то, что серость жизни
Делает цветною песней!



Фото малышки взято отсюда: http://photo.i.ua/user/4182626/274748/7864115/  Фото 1, 4, 6 - мои.

Про Одуванчики

  
Бывают такие моменты в жизни... точнее - встречи... встречи случайные, но именно они возрождают в душе веру в людей и в то, что все все-таки может быть хорошо...

     Мы уже давно привыкли жить по правилу "Человек человеку - волк". Считаем это правильным и бесспорным постулатом, практически залогом благополучной жизни. На идущего по улице улыбающегося человека смотрим с недоумением, и вслед ему крутим пальцем у виска, думая: "Тю, больной какой-то". И люди сливаются в серую массу, где очень часто даже детские глаза не горят, потому что смотрят исключительно в экраны мобильников и планшетов; там, в приносящих кому-то бешеные прибыли жестоких играх бессмысленно просаживаются время и душевная доброта, натираются бесчувственные эмоциональные мозоли. И тем удивительней для меня было увидеть живые, по-детски широко распахнутые глаза и искреннюю улыбку на лице... старенькой бабушки...

    Она ходит ко мне уже года полтора. Покупает дешевые конфеты и пряники, старается помогать детям и внукам. На мой вопрос:"Бабулечка, как вас звать-то?" - удивленно ответила: "А зачем тебе? неужто меня, старую, запомнишь?" Да, не привыкли наши старики ко вниманию.... И когда пришла в следующий раз, с порога заглянула и застыла в ожидании. "Здравствуйте, бабушка Маша!" - и морщинистое ее личико расплылось в широкой ясной улыбке: "Надо же! Не забыла!" А потом, окончательно посчитав меня за свою, она спросила доверительно: "Как думаешь - сколько мне лет?" Я окинула бабушку взглядом: старенькая, но бодрая и крепкая, ясные глаза, руки со вздутыми венами.. одета бедненько, но чисто. И то идущее от нее удивительное ощущение чистоты и по-детски искренней радости от жизни, от солнышка, от доброго слова - не передать никакими словами... "Ну, лет 70..." Она рассмеялась: "Нет, деточка, если Боженька разрешит, то весной девяносто отпраздную"...

    Распрощались мы тепло, нажелав друг другу всего самого хорошего оптом и в розницу. А потом она исчезла. Через месяц я стала волноваться, через три заподозрила совсем плохое... И вот... однажды, в снег и невозможную скользоту, когда сама по дороге на работу пару раз хорошо приложилась об асфальт - она тихо зашла ко мне в склад, перевела дух и привычно обрадовалась тому, что ее узнали. Оказалось, был инсульт. Врачи говорили, что все... Но она решила по-другому. И через три месяца встала. А на мой вопрос: "Бабушка Маша, как же вас дети отпустили по такой-то погоде?" она застенчиво опустила глазки: "А я дождалась, когда они на работу ушли все, и сбежала. Скучно дома... да и детям помочь решила, закуплюсь немножко". Как все-таки важно старикам не чувствовать себя обузой, а быть полноценными и полноправными людьми, наравне со взрослыми детьми... Так и ходит она ко мне, каждый раз радуясь, что помню ее, и расцеловывая в обе щеки и желая счастья на прощание. И всегда после этих встреч я хожу до вечера как зачарованная, улыбаясь и радуясь даже самым мелким мелочам... Доброта и позитив - это так заразно!

    Так вот.. зачем я все это рассказываю? Просто удивительно... бывают люди - телом молодые, а душой старики, злобные и брюзжащие, считающие, что все им должны и все вокруг плохо... конечно, и старики такие бывают, ну да это можно понять - не прошел бесследно груз тяжких прожитых лет. Но уникальны люди другие - те, которые и в свои 60-70-80-90 лет как солнечные одуванчики - приносят свет и радость окружающим... когда года не меняют к худшему, а только улучшают качество человеческого характера... когда  не жалуются и не стонут, хотя имеют на это причины и право, но становятся пусть очень хрупкой, но надежной опорой для близких и далеких... и когда эти одуванчики покрываются белым пухом и улетают в небеса, они оставляют за собой чувство светлой грусти и нежной радости, что бывают на земле такие люди....

  Долгих вам лет, бабушка Маша! и всем тем, кто так на вас похожи. Да благословит вас Бог!


Русь Изначальная.

БЛАЖЕН КТО ВЕРУЕТ, А СИЛЕН КТО ВЕДАЕТ.
Русь поведет за собою весь мир - земное человечество, взяв под свое крыло! И это не будет "унизительно", ни для одного, из народов! Потому что никто иной так четко не осознает, как стоявший у Истоков земного Человечества, что планета Земля - наш общий Дом; что
[ Читать дальше ]
~ Ариаднынити ~

Дніпро Моунтейнс ) и сон-трава для флешмоба ))

Так, так, саме таку назву ми знайшли на мапі Дніпропетровська (Дніпровські гори). 
Кожного року на весні ми ходили в гори у Крим, звичайно це було не в березні-квітні, а у травні, але ж організм звик до гір і з цим щось треба робити ))) Ми вирішили подивитись що ж за гори можуть бути серед лісо-степу lol  Тим більше, знову ж, це перекликається з хоббі, бо цеглу і черепицю робили з глини. А де її добували? Звичайно в балках. 
Був такий виробник черепиці Сємєргєєв, а на карті є Балка Семергейка. Можливо там і був черепичний заводик? Ну у нас як завжди, перший похід без карти ))) Забрели не в ту сторону, а так як вже були значно стомлені і зголодніли, почемчикували додому. Зате ж є нові плани на подальші вихідні bravo 

05.04.2015

Як тільки ми покинули жилі вулиці і зійшли з гірки, обернувшись побачили Українські Мачу Пікчу umnik  lol  І це Вам не хухри мухри, а роками передавалось з покоління в покоління любов до рідної Землі  prey





Йдемо далі і зустрічаємо весняні першоцвіти







Вперше в житті побачила Сон-траву живою і в природі. Знаючи, що вона занесена в Червону книгу, ми ніжно зробили фотосесію і пішли далі.



А ось дерево, таке дивне явище: воно зламане, зігнуте зовсім, але воно живе, на його молодих гілочках набухлі бруньки. 



Далі зустріли дерево, схоже, що в нього вдарила блискавка. Бо вигоріло воно знизу і навколо нічого окрім нього не згоріле.



Ми йшли, і на всьому шляху на пагорбах виглядала глина. Вона була різного кольору. Так як і черепиця бувая червонішою, буває більш жовта. 

Червона глина - ми поліпили її, вона масна і дуже липка. Одразу зліпилась і зовсім не розпалась.





А поряд була біла глина. Вона ще липучіша ніж червона.



Коли ми пройшли трохи далі, то знайшли пісок hypnosis Що нас дуже здивувало. Як може пісок знаходитись окремо від води? Можливо ми помиляємось, але все ж таки це дивина. Він чистий, чистий, білесенький і цукристий. Я пам"ятаю такий пісок бачила лише в дитинстві.



А цю глину ми побачили пізніше, але вона взагалі не ліпиться, одразу ж розсипається.



Так ми обійшли одну балку по горбах, потім в розщелині і стали доходити до її закінчення. Тут нас зустріли природні ворота. Як наче перехід з одного рівня на інший )))



Ми пішли по стежці, звернули і тут відкрилась цікава картинка - Поклади граніту )))





Подякувавши цій Балці, ми пішли далі. І тут диво. Ну здавалось би дві балки, які знаходяться поряд, але вони різні. В одній балці більш сиро і трава стара, нової майже немає, лише на пагорбах. А інша балка вже зелена, сухенька і така привітна. От в цій балці ми і побачили Дніпро Моунтейнс lol  Звичайно це не Роман Кош, не Ай-Петрі, не Мангуп, але все одно це наша природа, наша рідна Земля.









А чим це не Мармурова гора? Ну подумаеш, трошки з глинки, але ж як кльово виглядає uhmylka




До речі вона дуже тверда, майже як кам"яна. Колупали її, але вона не сипеться, а лише відбиваються великі кам"яні брилики, які теж дуже тверді.



А ця гора bravo ну чим не Ай-Петрі? ))))





Балку завершили такі цікаві Хоббітські ворота, вийшовши в які, ми піднялись на верх і на останок оглянувши пагорби пішли додому.
 





Весняна прогулянка

Минулого разу http://blog.i.ua/user/729788/1638421/ ми ходили шукати закинутий хутір, щоб знайти там щось старе, а головне черепицю або цеглу. Так як карту ми не роздрукували, то звичайно трішки заблукали, ходили навкруги та поряд, але хутір залишився не знайденим. Це дуже турбувало головного збирача, отже наукову експедицію було поновлено lol  Карта роздрукована, орієнтири наведені, вперед 

22.03.2015

Вже весна, погода була прекрасна, по ходу фоткаю все що мені подобається

Метелик гріється на сонечку





Нора, якоїсь животинки. Поряд з норою ми знайшли голки їжачка unsmile тому біля нори затримувались не довго.





І от ми знайшли закинутий хутір. З одного боку було якось жутко, а з іншого цікаво. Звичайно, що він не такий древній як нам хотілось, але все одно було цікаво розглядати і уявляти, що тут жили люди, займались господарством. а вечорами збирались на лавочці відпочити від трудового дня і поспілкуватись із сусідами. 

Це схоже на погріб. В перший ми не стали залазити, він хоч і виглядав міцненьким, але все ж таки весь знаходиться під пагорбом і можливо міг би обвалитись. Зверху над ним звисають корені дерев. Взагалі виглядало як якась кімната з фільму жахів hypnosis  lol   А другий погріб вже кращий, укріплений, побілений, склалось таке враження, наче тут ще вчора хтось ходив. І навіть здавалось, що до нас зараз вийде господар і ми заведемо розмову звідки ми прийшли, а він розповість нам щось про те, як він тут поживає smile  







А це завалений будиночок. Сумно на нього дивитись :(



Біля одного з будинків ми знайшли жорнова. Вони зроблені з каменя, дуже тверді і важкі.





А це місце мені особливо сподобалось. Таке охайне і душевне, видно, що люди все робили турботливо і якось відчулась добра енергетика господарів цієї садиби.



Звичайно, що в нашій місцевості багато глини і всі будівлі будувались на її основі, отже для хоббі ми багато не знайшли, але все ж таки пару екземлярчиків відрили з огорожі минулої клумби. Дуже жаль, що жорнова важучі і потягти їх ми були не в силі lol 




Напитані сонцем, весною, радістю знахідок і задоволені ми попрямували додому. Щоб подивитись ще краєвиди, пішли трохи іншими доріжками. І були нагороджені весняною красою.







Прекрасного весняного настрою! smile


  

Фотопрогулка. Зима на речке

Зима в наших южных краях скоротечна.
Дни с морозом, а тем более со снегом можно пересчитать на пальцах.
Например в прошлом году таких дня было всего 3.
В этом году немного больше, на совсем чуть-чуть)))
Но морозы были сильные....Ночью доходило до -25....
Поэтому все любители зимнего отдыха пытались урвать от этих дней по полной.
Наиболее популярным местом в городе стала замерзшая река.
С раннего утра и до ночи ее оккупировать и дети и взрослые..
Рыбаки, хоккеисты, те кто пытается встать на коньки, и просто покататься по льду...
Давайте понаблюдаем за ними, выхватим моменты радости от зимы и мороза


[ Читать дальше ]

Пой душа

ПОЙ, ДУША !!!
@@@@@@@@@

Майский дождик освежил весны дыхание.
Ветерок перебирает листья вишни......
Переполнена душа очарованием .---
Музыкою Сфер, что еле слышна......

Всё вокруг звучит весны аккордом.
В восхищеньи, в радости душа !!!
И в полёте чайки смелом, гордом
Жизнь бурлит светла и хороша !

Небо ! Небо ! Слышишь?! Я с Тобою!
Жизнь прекрасна! И она во мне !.....
Пой, Душа,наполнившись Любовью,
В каждом новом,приходящем дне !....

*******            / май 2010 год /


Сторінки:
1
2
3
попередня
наступна