Многие "великоросы" чтять и уважают Михаила Васильевича Ломоносова. Но никогда не читают его. Историю "великоросы" предпочитают изучать по творениям Шлецера, Миллера и Карамзина, которые сфабриковали историю в угоду немецкой правлящей династии Романовых. Действительно не пристало немке править полудикими фино-уграми, куда престижней быть правительницей Великой Руси. Та и "Императрица всея Руси" звучит солиднее чем "Императрица чуди, веси и мурома". Поэтому "идеологи" Российской империи начали создавать миф "Московия - наследница Руси". Но не забыли и о "нордической" составляющей своих писюлек. Отсюда и норманизм - варяги, спасшие Русь от дикости и варварства. И тут уже чисто "арийские" начала Екатерины ІІ выглядели просто как мессианские, так бы говоря продолжение традиций Рюрика -варяга, несшего культуру "диким словенам". 

   Казати про те що українці є прямими нащадками трипільців - це по меньшій мірі дуже некоректно.
   Однак не треба забувати, що трипільці зникли не унаслідок жорстокого завоювання, а у наслідок асиміляції і споріднення з іншими сусідніми племенами, що вібрали в себе частину трипільської культури і передали її своїм нащадкам далі.

  
ЦЕ ПРИКЛАД ТРИПІЛЬСЬКОГО ГОНЧАРСТВА




А ЦЕ РЕКОНСТРУКЦІЯ ТРИПІЛЬСЬКОГО ЖИТЛА. ТАКІ ХАТИ Й ПОНИНІ МОЖНА ЗНАЙТИ В СЕЛАХ УКРАЇНИ Й МОЛДОВИ...

   Отож стверджувати про пряме родство українців і трипільців не можна, але факти говорять самі за себе. В УКРАЇНЦЯХ ТЕЧЕ ДОБРА ЧАСТИНА ТРИПІЛЬСЬКОЇ КРОВІ.

   П.С. Якщо монгольська орда приєднавши до себе кілька слов'ян стала називати себе нащадком Русі і слов'янським народом - то ЧОМУ УКРАЇНЦІ НЕ МОЖУТЬ ЗВАТИ СЕБЕ ПРЯМИМИ НАЩАДКАМИ ДРЕВНІХ ТРИПІЛЬЦІВ?

Друзі, так би мовити продовжимо тему http://blog.i.ua/community/3062/724097/

Досить несподівана відвертість російського історика Лева Прозорова, як на мене. До речі, він позиціонує себе як патріот Росії, тим не менш це не заважає йому писати такі речі. 

На мій погляд, шкідницька діяльність "псевдоісториків", котрі розповідають версії про те, що слов'яни захопили увесь світ і навіть Будда був слов'янином, спричинила те, що деякі дійсно важливі питання стосовно слов'янства залишаються вартими уваги. Наприклад це версія про "відсталих" слов'ян, котрі і меч не тримали в руках до Х століття породила оту саму теорію "слов'ян - унтерменшів", якій деякі історики (а українські майже всі, окрім деяких унікумів, які кинулися у іншу крайність, що ледь не всі люди пішли від слов'ян) досі підтримують. 

Останнього часу в мережі публікуються достатня кількість матеріалів наукового та науково-популярного характеру відносно походження українців та української мови, які прямо протилежно відрізняються і суперечать загальновідомим і прийнятим теоріям. Перший матеріал, який вартий уваги і який зробив певний резонанс в українському сегменті мережі - це фільм власного виробництва ТРК "України" "ДНК портрет нації". Хто ще не ознайомився - наполягаю цієї ж неділі переглянути ТУТ. Фільм постійно видаляють з Ютюба. Так що якщо це посилання вже не працюватиме на момент прочитання цієї замітки, то його також можна взяти ЗВІДСИ. 

Після розвалу совка люди, стомлені науково-марксиським матеріалізмом, кинулися на вчення духовності. В цей час на благодатному ґрунті людського пошуку почали плодитися усілякого роду течії "духовних пошуків" - "крішнаїтнуті", "свідєтєлі по справі Єгови", "реріхнуті на всю голову" та інші. І грець би з ними з тими полудурками "ери Водолія", якби дехто не почав пристьобувати це невігластво до слов'янської культури, кажучи, що ці всі "егрогори", "нова ера", "п'ята корінна раса", "божествена уфологія" має якесь відношення до слов'янської культури. 

На щастя німці краще відносяться до старожитностей, навіть до чужих, ніж часто українці. Музей Дюппель - це реконструйоване поселення слов'ян лютичей 13 століття в Берліні. Як відомо Берлін став столицею лише у 18 столітті завдяки Фрідріху І, до того головним містом Східної марки був - Бандербург - місто-фортеця. Бранденбургом він звався у німців, а ось самі господарі називали його Бранні Бор, тобто "оборонний ліс", слов'янська фортеця, тому Бранденбург лише калька зі слов'янського Брані Бору. Берлін також відомий в 13 столітті, але як незначне містечко. але етимологія Берліна також може віднести нас до місцевих слов'янів, адже у полабській мові Берл - значило болото, є правда версія, що походить від німецького Бар - ведмідь. Як би там не було, але факт, що до 13 століття на цих землях жили слов'яни, допоки не помер князь Бранібора Пшибислав (в хрещенні Генріх) і граф Альбрехт І Бранденбургський (він же Альбрехт Ведмідь) не скоїв свій "драх нах остен" і Бранібор не став Бранденбургом. Включення слов'ян, як німецької марки, до держави німців не відбулося спокійно. Лютичи і бодричі увесь час підіймали повстання, через що Східна Німеччина перетворилася на довгий час арену бойових дій. Але не можна списувати все на етнічний конфлікт (як це роблять слов'яністи - ура-патріоти Росії), адже слов'янам дуже часто допомогали сакси, а ось німецьким королям слов'яни поляки. І деколи поляки були на голову жорстокіші і фанатичніші за німців в знищенні своїх родичей.

Небесные Законы о чистоте Рода и Крови
Законы РИТА - это Небесные Законы о чистоте Рода и Крови. О Законах РИТА, по которым жили с древних времён все Славянские и Арийские народы, в современном мире узнали в середине XIX века.

Сейчас для обозначения Законов РИТА используется греческое название – Телегония. В медицине называется явлением первого самца». Телегония является образным и единственным параметром передачи наследственности из поколения в поколение.

Явление Телегонии вновь обнаружил в XIX веке в Англии, приятель Чарльза Дарвина, лорд Мартон, который под влиянием идеи своего друга тоже решил заняться биологией. Он скрестил чистокровную английскую кобылу с жеребцом – зеброй. Потомства не получилось, через некоторое время, когда он её же скрестил с английским жеребцом, кобыла принесла жеребёночка «англичанина», с явными следами полос на крупе, как у зебры. Лорд Мартон назвал это явление – Телегонией.

До 1960 – х годов, учёными разных стран проведено множество исследований, в которых было установлено, что явление Телегонии распространяется и на людей. Оказалось, что наследуются не только внешние признаки первого полового партнёрства, но, и его болезни: венерические, психические, заболевания крови и т.д.
С этим явлением постоянно сталкиваются те, кто держит и разводит чистопородных голубей. Если сизарь «потоптал» чистопородную голубку, её сразу убивают. Потому, что в дальнейшем, даже при самом элитном «супружестве» у неё будут одни «чигражи», т.е. нечистоплотные птенцы.

Любой собаковод знает, что если он не уследит за своей породистой сучкой и она первый раз погуляет с дворнягой, то породистых цинков от этой суки не дождётся никогда. Такая сука считается испорченной.

В Славяно – Арийских Ведах, и в любом религиозном учении мира, будь то Тора, Библия, Коран и др. есть упоминание о явлении Телегонии, разве что само слово Телегония в Священных текстах не используется. У евреев Закон гласит: «Еврей должен жениться только на еврейке».

Вот, что гласят Славяно-Арийские Веды: «Не допускайте Чужеземцев к дочерям вашим, ибо совратят они дочерей ваших, и растлят Души их Чистые, и Кровь Расы Великой погубят, ибо первый мужчина у дщери оставляет Образы Духа и Крови…Чужеземные образы Крови из детей Человеческих Светлый Дух изгоняет, а смешение Крови приводит к погибели…, и сей Род, вырождаясь, погибает, не имея потомства здорового, ибо не будет той внутренней силы, что убивает все хвори-болезни…» (Саньтии Веды Перуна).

Согласно данному Священному тексту, первый мужчина в жизни девственницы, оставляет свой Образ Духа и Крови – это психический и физический портрет детей, которых она родит. И только от этого мужчины зависит здоровье и полноценность будущего ребёнка.
Все последующие мужчины дают женщине лишь семя, но рожает она детей первого мужчины, давшего ей Образ Духа и Крови. Помимо семени, от последующих мужчин, женщина берёт и передаёт детям различные болезни. Полученная от разных мужчин энергия сжигает её изнутри, предварительно старя и убивая.


Первый мужчина, который нарушил девственность у девушки, является единственным отцом всех детей, которых она родит в своей жизни, независимо от того, скольких мужчин она будет иметь за всю свою жизнь.

Доказательством «явления первого самца» служит показ телепередачи «Моя Семья», которую, с нежным сочувствием смотрела вся Россия. Нам показали, как Славянская женщина первоначально жила с негром, а затем вышла замуж за Славянина и родила ему негритёночка. Они обратились на телевидение, и это преподнесли как чудо.

Законы РИТА запрещают межрасовые браки Славянских народов с негроидными, монголоидными, еврееидными. Смешение Крови выше перечисленный народов между собой приводит к деградации, заболеванию крови (СПИД), вырождению всей ветви данного Рода.

Здоровая наследственность нашими Предками сохранялась благодаря девственной чистоте невесты, от гулящей девушки хорошего потомства не получишь. Нравственно падшую девушку считали испорченной, не достойной замужества. Когда юноша брал в жёны «порченую» девушку, такое воссоединение называли «браком», а не Семейным Союзом.


Люди Родов Расы Великой должны знать, что Мужчина, во время полового контакта, отдаёт женщине энергию одного года своей Жизни: энергия трёх месяцев идёт на закрепление Образа Духа и Крови, а энергия девяти месяцев на вынашивание плода. И если мужчина ведёт беспорядочную половую жизнь, то он растрачивает понапрасну свою Энергию Жизни, что приводит к преждевременному старению, облысению. Академик Павлов отмечал, что смерть человека до 150 лет следует считать насильственной. Норма жизни нашего биологического тела 300-400 лет.

Когда мужчина живёт с любимой и единственной супругой, потери энергии Жизни не происходит. Эго супруги не только получает энергию Жизни от своего мужа, но и открывает в нём связи с Космосом, откуда и он получает энергию Жизни, восстанавливая то, что передал жене. Каждый мужчина должен знать только свою жену, кроме периодов лихолетья (войны, эпидемии…). Если Родам Расы Великой грозит вымирание, жена не может отказать мужу дать семя другой женщине, по её просьбе, для продления Рода её мужа, погибшего, защищая Отечество.

Ведущая беспорядочный образ жизни женщина, получает болезни сердца, крови, душевные болезни, а, накапливая различные Образы своих партнёров, она губит первоначальный Образ будущего ребёнка, ибо при наслоении различных Образов, изначальный образ первого мужчины размывается. Это приводит к рождению детей непохожих на своих родителей. Дети должны нести явные черты своих родителей.

В советские времена выпускали презервативы с надписями на пакетах: «Проверенно электроникой». Для чего резинку проверять электроникой? Учёные знали, что передаётся энергия Образа Духа и Крови и, делали всё, чтобы этого не было. Всё это привело к рождению большого количества неполноценных детей (уроды и дебилы, косоглазые, рыжие, немые, косые, задержка психического развития).

На образ и психику будущего ребёнка, в значительной степени, влияют используемые женщиной различные приспособления, заменяющие мужские половые органы. Вся вина лежит на тех, кто всё это выпускает и распространяет, прикрываясь благими намерениями.

«Самое Великое Зло – это незнание и невежество»

С Пращурных лет на Руси говорилось: «Береги Честь смолоду». На Славянских землях, понятие девственница было понятием Образа Чистоты и Непорочности. Когда родители жениха искали невесту для своего сына и приходили к Родителям девушки, первый вопрос был: «Чиста ли девка ваша?». Родителей жениха интересовало, не была ли девица замужем, несёт она или нет Образ другого мужчины, болел ли кто в их роду серьёзными заболеваниями? Всё это они узнавали для того, чтобы их Род продлевало полноценное потомство.


Наши Предки знают, что в первую супружескую ночь мужчина передаёт супруге:

1.Образы Духа и Крови.

2.Энергию одного Лета (года) своей жизни (для вынашивания потомства).

3.Дар Материнства (дар заботы о ребёнке).

4.Женскую Долю (родовая генетическая память девушки).


Наполнив супругу своим образом Духа и Крови, супруг отдаёт ей энергию одного Лета (года) своей жизни. Наделяет супругу Даром Материнства, ибо их главная цель в жизни – иметь детей. Мужчина воспринимает свою супругу как мать своих детей. Если же Образы Матери супруг в жене своей не увидел, то у них детей может и не быть.

Муж раскрывает в супруге Женскую Долю - Родовую генетическую память, побуждая в ней Мудрость её Матери, её Бабушки, её Прабабушки. Она подсознательно начинает понимать, что и как лучше и правильнее сделать. Женщина должна воспринимать своего супруга, как единственного мужчину отведённого Богами Небесными для неё. Она заботиться о муже, как о своём ребёнке.

Новые семейные союзы создавались только между представителями различных Родов Расы Великой. Семейные Союзы между родичами запрещены и противоестественны, т.к. это приводит к вырождению Рода.


Плод Любви - Чадо - слияние Земного и Небесного. Женщина, как Мать Сыра Земля, даёт ребёнку Тело, Отец - Образ Духа и Крови, Жива Богородица – Душу, Бог-Покровитель Рода – Совесть. У славян считалась семья полной, когда в ней было 16 детей (потомственный Круг). Долг перед Родом- 9 детей, по 16 детей это преуспевающая семья, хотя и это не предел. Воспитанием детей всегда занимается Отец. Закон РИТА гласит:

«Не используйте в воспитании детей отрицательные
формы и образы. Не запрещать, а разъяснять!»

Любой Славянский ребёнок, на подсознательном уровне, подражает и хочет подражать взрослым. Только на собственных примерах воспитываются дети Родов Расы Великой. Они с детских лет умеют различать Любовь и Влюблённость, Влюбчивость. Они знают, что влюблённость приходит и уходит, а любовь остаётся, и её человек несёт в своём сердце, проходя через Миры Яви, Слави, Прави.

«Отречение от кровных Заповедей
является предательством перед своим Родом»

«Кто отказывается
от обладания Мудростью Древней,
Тот изгоняет из себя Силу Жизни» (С)

Слов’яни — автохтонне населення Європи, велика супер-етнічна спільнота. Наш суперетнос сягає своїм корінням багатотисячолітніх глибин, він має свою самобутню духовну культуру та народні звичаї, узгоджені з власним слов’янським менталітетом. Близькість наших мов, спільні риси етнічного світогляду, релігійних культів, звичаїв, свідчать про єдине родове коріння.

Під слов’янською етнокультурною мається на увазі природну автохтонну культуру слов’янських етносів, створену ними на власній землі, засобами рідних мов, рідного світогляду та господарської діяльності, розвиненої на рідній землі. Над усіма цими видами культури, як правило, пріоритетне значення має духовна культура, яка була водночас і морально-звичаєвим регулятором життя наших народів. Йдеться про автохтонну етнорелігію. Зрозуміло, шо без Духа тіло не живе: так само не живе народ без власної одухотвореної духом предків системи світогляду і знань. Втрата слов’янами Рідної релігії через насильницьку християнізацію (а особливо поділ на слов’ян-католиків і слов’ян-православних) посилила процеси дезинтеграції слов’янського суперетносу, спричинила безліч братовбивчих війн і, загалом, ослабила етнічний імунітет. Втрата рідної природної релігії — стала причиною втрати родової пам’яті. Не будемо доводити юдейське коріння християнської віри — це відомо кожній освіченій людині. Згадаємо тільки, що в XI—XII ст. наші Предки самовіддано боронили рідні храми від навали германських феодалів-христоносців, що за вказівками і під керівництвом єпископів почали вирубувати священні гаї слов’ян, руйнувати і спалювати храми, катувати служителів слов’янських Богів — волхвів і жерців. Руський князь Святослав ясно усвідомлював загрозу християнського нашестя. Він розумів його як засіб поневолення духу слов’ян. Оскільки загроза насувалася з Візантії, Святослав Хоробрий намагався побудувати заслін від християнства в Болгарії на Дунаї, об’єднавши слов’янські племена в єдину імперію. Після загибелі Святослава 972 р. роз’єднані слов’яни не змогли протистояти германським племенам, які під виглядом пропаганди "християнської благодаті" і користуючись фінансовою й військовою підтримкою Ватикану, завойовували все більше слов’янських земель. Важливі висновки зробив ще в XIX ст. А. Чертков: "Війна Святослава... стала найважливішою подією X століття. Успіх цієї війни міг істотно змінити на багато століть політичний склад європейських держав, дати рішучі переваги слов’янського елемента над німецьким, а численне слов’янське плем’я поставити пануючим над рештою Європи". По всій Слов’янщині прокотилася хвиля протестів, повстань проти християнізаторів. Однак, сили були нерівні. В 1004 - єпископ Вігберг вирубав Священний гай, у 1068 -єпископ Бурхард знищив святиню лютичів Ретру, 1128 князь Лотар спалив храм Триглава. Цей перелік можна продовжувати. Найдовше трималася святиня Аркона на о. Руян (нині перейменований в Рюген): її пробували підкорити чотири рази 1136, 1159, 1166, 1168. Лише остання спроба під керівництвом архієпископа Абсальона вдалася. Завойовники (в тому числі війська князя Вольдемара І, Казимира і Богуслава) сподівалися захопити найкращі землі слов’ян. Оборонці святині самовіддано захищали храм і статуї Рідних Богів, вони винесли на мур своєї твердині священне знамено "Станіцу", яка виносилась лише в час вирішальних битв. Коли противник підпалив стіни храму, слов’яни кидалися у вогонь, віддаючи перевагу смерті перед духовним рабством. Священна Станіца згоріла разом з оборонцями Аркони. Історичні наслідки християнізації слов’ян ще й донині не осмислені з точки зору язичницької ідеології. Християнство здійснювало зовнішній тиск і зовнішнє втручання у внутрішні справи язичницьких держав, підкоряючи їх духовно і політично, воно було засобом політичної експансії. Існує прямий зв’язок між прийняттям християнства і втратою самостійності держав, їхнім політичним ослабленням (пор.: у свідомості народу татаро-монгольське нашестя в Русі розглядалося як покарання за зраду Рідних Богів). Християнство, всупереч існуючому в науці стереотипу, не сприяло і розвитку писемності, а навпаки — загальмувало розвиток етнічних мов та роз’єднало єдину колись слов’янську писемність не тільки за конфесіями, а ще й за типом азбуки, насильно впровадивши латинку. Етнорелігія несе в собі культурний досвід багатьох поколінь своїх етнічних Предків і становить собою основу історичної й генетичної пам’яті етносу. Християнство перервало цей живий ланцюг міжпоколінної передачі етнічних знань і родового досвіду. Надмір фактів, у тому числі й наведених тут, свідчить про християнський етноцид слов’янських народів. Повернення етнічної пам’яті — складний і тривалий процес, бо історія близьких нам етнічних спільнот досі не вивчається ні в школі, ні у вузі, а якщо й вивчається, то все під тим же християнським кутом зору. Слов’янські мислителі здавна забили тривогу, побачивши загрозу знищення слов’ян. Чому досі не перевидані праці Шафарика, Коллара? Бо глобальні маніпулятори людською свідомістю диктують нам свої правила гри: все, що пов’язане з національною культурою, вони піддають остракізму, висміюванню, звинувачують у відсталості. Натомість пропонуються інтернаціональні космополітичні лжецінності, світові глобальні релігії рабства, збочення і наркоманія, які призводять до виродження народів, втрати людської гідності. Для порятунку слов"янських цінностей Зоріян Доленга-Ходаківський закликав етнографів поспішити зібрати той безцінний скарб — народні знання, традиції та ремесла, які ще можна встигнути врятувати. По всій Європі на початку XX століття поширилась ідея Консервативної революції і Традиціоналізму. Нові мислителі розвинули ідеї Ф. Ніцше. Як альтернативу космополітичному богу християнства Ніцше пропонував кожному народові мати "власного Бога": "Народ, який ще вірить в самого себе, має також і свого власного Бога. В ньому він шанує умови, завдяки яким він піднявся, — свою шляхетність. Хто багатий, той хоче давати; гордий народ потребує Бога, щоб жертвувати". Польський мислитель Ян Стахнюк викрив систему християнської "вспакультури" (антикультури), у своїй праці "Християнство і людство", один з розділів якої він назвав "Християнство як прихована вспакультура". Вихід з цього тупика він вбачав у необхідності "здемаскувати хворобу вспакультури". Про відродження Віри Предків на новому історичному етапі відверто заговорили діячі польської "Задруги" і український професор Володимир Шаян. Саме він у 1934 році у Львові створив язичницьку організацію Орден лицарів Бога Сонця. Його перу належить збірник праць "Віра Предків наших" (виданий уже після смерті автора). Володимир Шаян став основоположником відродження Рідної Віри в Україні. Нині у нас зареєстрована конфесія Рідної Віри, що має свій релігійний центр Об’єднання Рідновірів України, свій духовний навчальний заклад, релігієзнавчий часопис "Сварог". В Україні діє 15 регіональних громад Рідної Віри. Такі ж громади є в інших слов’янських країнах: Польщі, Росії, Білорусі, Болгарії, Словаччині, Чехії. Це свідчить про те, що відродження Рідної Віри — не випадковість, а закономірність і безперечний факт. У 2003 році ми зробили першу спробу міжнародного з’їзду язичників-слов’ян у Києві (Україна), назвавши її Родовим Слов’янським Вічем. Тепер такі зустрічі ми проводимо щороку в різних країнах. З нашою діяльністю можна познайомитися з наших книг, часописів та міжнародного порталу РОД, адреса якого: rodoved.info , а також з газети "Слава!" Наведених фактів цілком достатньо, щоб констатувати початок Слов’янського етнорелігійного відродження. Це нова ознака нашої етнічної культури. Відродження етнічних релігій сьогодні — одна з найбільш радикальних новаторських спроб узгодити життя етнічних спільнот з їхніми природженими (автохтонними) духовними системами. Етнорелігійний ренесанс — один з небагатьох духовно-культурних рухів нашого сьогодення, який може стати альтернативою глобальному релігійному засиллю іноземних місій і церков, які зомбують, нівелюють національну різноманітність людства. Вивчення сучасних етнорелігійних рухів дає змогу встановити спільні тенденції відродження природних релігій та визначити місце слов’ян у контексті європейського етнорелігійного ренесансу. 

Доповідь Галини Лозко на ІХ Всеслов’янському з’їзді у Мінську 2 липня 2005 р.