хочу сюди!
 

Julietta

37 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 35-54 років

Замітки з міткою «мои стихи»

Уходя в тишину

Уходя в тишину, оставляйте открытыми двери, Пусть за вами никто не пойдёт, Пусть всем будет и тут хорошо, Даже если уход не составит особой потери, Даже если не будет никто от того сокрушён. Даже если в попытках добиться не вызрело толку, Не сплелось, не сроднилось, и тенью не стало живой, Уходя в тишину, не забудьте оставить хоть щёлку, Чтоб на мир посмотреть, где цвели и взрывались душой. Уходя в тишину, не ленитесь оставить на память Что-то тёплое, милое, малое, ...

Читати далі...

Перезимуем)

[Приєднана картинка]Соберу горсть тепла, уходящего в прошлое, лета,Щебет птиц говорливых и бабочки нежной полет,И веночек из радуг, из яркого чистого света...Тороплюсь, тороплюсь... скоро вьюга поля заметет. Все свяжу паутинкой и спрячу подальше в карманчик,Там надежно, уютно, не страшен трескучий мороз,Заблудившийся лучик - смешной золотой одуванчик,Рыжий солнечный зайчик украдкою высунет нос.В тесноте - не в обиде, живут и зимуют со мноюНе покину одних на потеху бездушным...

Читати далі...

Мене Ви не покликали до раю

Мене Ви не покликали до раю, Навіщо божевілля Вам в раю? А я не знаю, що іще чекаю, Даруючи мелодію свою. А я не знаю, що у ній такого, Що чують люди виключно своє, Що там знайшли величного й п’янкого? Чим серце полонило їх моє? І я себе і мучу, і караю, І невідомо нащо ще пою. Мене ж Ви не покликали до раю, Навіщо божевілля Вам в раю?

Пігмаліон

Шепочеш «Ні» світанками на вухо, Душі не крають пісня та мольба, Ти мій ковток повітря і задуха, Єдина в світі радість і журба. Моє неперевершене творіння, З тобою сяє небо в унісон, Ти – смерть моя і, разом, воскресіння, А я всього лише Пігмаліон…

Люди, не умирайте

Не всякое может быть вечным, Гораздо всесильнее прах, Но, люди, не умирайте, Прошу вас, не умирайте, Живите в добрых делах. И время, и солнце, и небо, Останутся в прошлых мечтах, Но, люди, не умирайте, Прошу вас, не умирайте, Живите в добрых словах. Закончится всё то, что было, И в красках, и в полутонах, Но, люди, не умирайте, Прошу вас, не умирайте, Живите в улыбках и снах. Когда-нибудь каждый узнает, Что прячет...

Читати далі...

Квітне місячна заграва...

Квітне місячна заграва, Розіллялась навкруги, Ти печаль, а не забава, Ти не літо, а сніги. Ти не пісня великодня, І не зоряні світи, Та мені твою безодню У житті не обійти. Ти зі свого задзеркалля У мої приходиш сни. Я кричу в твоє провалля, Та не чую і луни. Я – палаюче-яскравий, Та тобі не до смаку, Ти – печаль, а не забава, Білий сніг в моїм віку.

Ты будешь помнить

Ты будешь помнить, даже если яУйду туда, откуда не приходят,И тайно этим миром верховодят,Ты будешь помнить, светлая моя.Ты будешь помнить, кто ты для меня,Хоть это не болит тебе, не ноет,И лишний раз собой не беспокоит,И мы с тобою даже не родня.Ты будешь помнить до последних дней,И знание нести, в себе скрывая, А будешь ли жалеть – того не знаю,Хоть для меня нет знания ценней.Ты будешь помнить – всё, что дали мне,И большего я сделать не посмею,А то, что досказать я не успею...

Читати далі...

У безмятежности такие нежности...

У безмятежности Такие нежности, Благополучности И милозвучности. Свежо дыхание И расстояния Не давят силою И не унылые. Там нет страдания, Но, жаль, желания, Пусть не преступные, Мне недоступные.

На зламі непритертих поколінь

На зламі непритертих поколінь, Приховувала сенс небесна сила, Пливли хвилини в сиву далечінь, Напнувши свої зоряні вітрила. Йшли в небуття забуті племена Та згадували з сумом про минуле, І вічність обплітала сивина, І пам'ять покривалася намулом. Та поки світ на порох не зітлів, І вітер не розніс, немов полову, Я разом з ним пручався і горів, Життя його підтримуючи словом.

Не бесконечна автономность...

Не бесконечна автономность, Есть край у самопогруженья, В борьбе за собственную скромность Корёжит мироощущенье. Изменно всё, что слыло вечным, И путешествуют границы, Но улыбаются беспечно Некстати выбранные лица. Наивные…