Нема поетам спокою у мирі,

Та є у цьому користь все одно:

Словами торувати шлях у вирій

Для тих, кому злетіти не дано.

Там, тільки там омріяна домівка,

Обіцяні пророками краї,

І я стелю слова, немов бруківку,

Та чи підуть по них людей рої?

Не любиш. Знаю. Що іще сказати?

Не купиш серце і не продаси,

Та почуття продовжують хитати

Жаданого покою терези.

Та почуття продовжують кричати,

Шукати те, що викликало їх,

Бажаючи на мить заколисати,

Та радощів почути тихий сміх.

Та якщо доля – мачуха, не мати,

Її здолати неможливо гнів.

Не любиш. Знаю. Що іще сказати,

Коли уже немає навіть слів?

Ночь. Ломает. Несёт

Из ничто. В никуда.

Непонятная, странная сила.

Я люблю – вот и всё,

Остальное – вода.

Не смешно. Примитивно. Не мило.

Вроде бы не дурак,

Не хулитель всего,

Не диктатор, затёртый веками.

Я люблю. Как же так?

Почему? Для чего?

И зачем я был избран богами?

Где же край колдовству?

Где же нужный ответ?

У тебя и спросить-то робею.

Я люблю и живу,

А иного и нет,

Молчаливой загадкой твоею.

Глухої ночі звістка чорнокрила

Встромляє в спокій пам’яті ножі,

І вітром осінь знов заголосила,

Й заплакала віршами від душі.

Думки ламають всесвіту основу –

Така за чисті помисли платня…

Я осінь цю переживаю знову

Вже майже рік. Щотижня. І щодня.

Спокушений солодким принадами,

Туман душі летів до виднокола,

І вибухала осінь листопадами,

І вибухало серце листопадами,

І вибухали рими листопадами,

Фарбуючи дивами все довкола.

Виблискуючи в небі міріадами

Минулих літніх днів, таких колючих,

Жила красива осінь листопадами,

Жило красиве серце листопадами,

Жила красива рима листопадами

Та скарбом почуттів непосидючих.

Наповнений небаченим всесиллям,

Листками тихо вітер шарудів,

І ляскали дощі по жовтим хвилям

Засмучених та сонячних лісів.

І хмари у небеснім зоопарку

Шукали сон, звичайний теплий сон,

Тримала осінь характерну марку,

Черговий перейшовши Рубікон.

Гарного тобі ранку!

Доброго тобі ранку!

Погляду любого й милого

На золотім світанку.

Гарної тобі долі!

Доброї тобі долі!

Всього, що я бажав собі,

Й не зустрічав ніколи.

Гарного тобі… Доброго тобі…