Як ви прокоментуєте цю цитату?

 

фото с сайта "Украинская правда"

 

Ах, дворникам не выдают зарплаты:

самоубийства, нищенство, аборты...

Одна сожжёт себя, детей и хату;

другой тощает, глянь, а завтра- мёртвый.

Уволенные офисники, те  бодрятся:

"запасы есть, переживём полгода..."

Поют "про маму" бедные ребята

одетые в обноски, а погода

не по-февральски тёплая в Тавриде:

накормит? нет, зато и не обидит.

Я помню как пятнадцать лет назад

просил монетки бедный новобранец;

бомжей с вокзалов тихо убирали,

в вагон грузили; там, на полустанке

зимой ,безногих, сталкивали в снег.

Беззубые просили хлеба, манки.

Донашивали люди, доживали,

выкручивались все кто мог:

кто строил дом, кто зашивал сапог. 

А эти- реформировали, крали...

О чём тут мы? Давайте о морали.

Наведу тут кілька способів вижити й прогодуватися — за розповідями моїх предків та інших родичів.

Якщо в когось уже забрали скотину, а в Вас іще ні — ріжте й наїдайтеся, бо скоро заберуть.

Оскільки раніше хати були переважно з земляною підлогою, можна було викопувати схованку прямо в хаті. Найкраще місце — на порозі. Але потім кожного разу треба гарно затоптувати, щоб не було помітно. Ховати треба всю їжу, бо забирають усе — не лише зерно.

Також можна зберігати харчі в малій концентрації. Якщо кілька літрів зерна буде розсипано на хаті (на горищі), ніхто не збиратиме по зернинці, окрім Вас.

Якщо Ви бідні, Вам можуть перекинути на зберігання трохи зерна чи борошна багатші сусіди: їх обшукують ретельніше, Вас — не так. Відповідно звідти можна взяти якусь долю собі.

У водоймах водяться риби й жаби (в т. ч .пуголовки), їх можна ловити й їсти.

Якщо неподалік улітку було картопляне поле, взимку можна трохи накопати мерзлої картоплі й виварити з неї крохмаль.

Траву майже всю можна їсти. Наприклад, лободу. Але краще не сиру, бо буде розлад шлунку. Її краще відварити або ж потовкти у ступі, додати жменьку муки (якщо ще є) і зробити коржики.

Різні висушені шкурки кролів тощо дуже корисні: від них можна відрізати шматочки й кидати в каструлю, тоді буде гарний навар зі смаком м'яса.

Зелені яблука на час голоду стають дуже смачними. Влітку взагалі легше вижити — є різні фрукти (наприклад, шовковиці), і трави вдосталь.

Іще можна піти до міста й продати щось дорогоцінне в обмін на хліб або іншу їжу. Заготівельні контори "Торгсин" завжди радо приймали золото-срібло.

Якщо зовсім ніяк, краще втікати в інші регіони або за кордон, поки не пізно.

... в державі, де переважна більшість населення знаходиться за межею бідності.

Я особисто вважаю ненормальним витрачати мільйони (кому б вони не належали - державі, олігархам, простим громадянам) на спорудження пам'ятників, бо зрештою це наші з Вами гроші (наші податки, вкрадені у нас олігархами чи віддані добровільно). Їх можна було б використати корисно.

Адже зараз хронічно не вистачає коштів на медицину, оборону, освіту, та зрештою - на все, на повноцінне фінансування (і звідси - існування) усіх галузей економіки. Немає грошей на повноцінне харчування дітей в школах, солдат в армії, на забезпечення безпеки Чорнобильської АЕС, на ліки хронічно та смертельно хворим в лікарнях, на зарплати бюджетникам. Проте, людей просять якщо не пожертвувати на спорудження чергового пам'ятника (меморіалу), то виділяють на це бюджетні кошти... А потім або не зберуть всієї потрібної суми, або руки з ... виросли, або й не мали на меті взагалі того спорудження, бо все зводилося до банальних відмивання (розкрадання) коштів та піару якоїсь купки псевдо-патріотів...

Приклади:

1. Спорудження меморіалу жертвам голодомору у Києві (сума 750 млн. грн.);
2. спорудження памятника Мазепі в Полтаві (сума приблизно 1,5 млн. грн.);
3. Спорудження меморіалу Бандері у І.Франківську (сума близько 5 млн. грн.).
і т.д....

Хай ці пам'ятники та меморіали на честь дійсно великих людей, патріотів нашої країни, чи загиблих від голодомору і війни... Але. Хай ініціатори такого встановлення роблять це за свій власний кошт (за кошт своєї організації) або шукають тих, хто зробить роботу безкоштовно. А не вишукують по копійці у собою ж обібраного народу.

Ілюстрування моїх доводів тут:
http://gazeta.ua/print.php?&id=268931
http://maidanua.org/static/viol/1234851929.html
http://pravda.if.ua/news-6492.html

К богатству тем и сюжетов летнего политического сезона, добавилось еще одно событие, которое невозможно обойти вниманием.

Работники архива Службы безопасности Украины опубликовали на своем сайте давно обещанный список работников НКВД-ГПУ, причастных к организации Голодомора и политических репрессий в Украине 1932-1933 годов.

Скажу сразу: сенсации не получилось. Фамилии работников советских спецорганов с начала 90-х годов уже не раз публиковались в различных печатных изданиях. Ничего нового, кроме специфической компиляции данных, из которых следует, что главные виновники украинской трагедии - Сталин, русские, балтийцы и преимущественно евреи.

Там, где еврейство некоторых лиц не явно выражено, работники архива СБУ особенно постарались и дали необходимые разъяснения в скобках возле фамилий. Подобные вещи в истории уже были.

Во-первых, в фашистской Германии, когда нацисты обвиняли евреев во всех грехах. Тогда в нацистских средствах массовой информации печатались фамилии и имена будущих жертв, а в скобках – указание на их еврейское происхождение.

Когда в 1941-1942 годах гитлеровцы оккупировали Украину, они вели активную антисемитскую пропаганду среди населения, обвиняя "еврейское НКВД"  в Голодоморе на Украине. Вот один из фашистских опусов, напечатанный в лживой колоборантской газетенке:

"Каганович, самый подлый
Красный сталинский нарком.
В тридцать третий год голодный
Украинцев ел живьем.
Целых восемь миллионов
Умертвил своих рабов,
Без попов, крестов, без звонов
Их зарыли без гробов…
Опустел и край казачий,
Заросли травой поля,
Над станицей ворон крячет,
Зажурились тополя…
Все забрали: плуг и скрыню,
Свиту, сало и плоды,
Превратили край в пустыню
Коммисары и жиды".

Во-вторых - в сталинском Советском Союзе во времена пресловутой войны с "космополитизмом" и "дела врачей".

В те дни чуть ли не ежедневно газета "Правда" публиковала статьи под общей рубрикой "Убийцы в белых халатах". "Вот они, позорные убийцы и отравители" – гласил редакторский текст. "Под фамилией профессора Белова скрывается некий Вайсман, под истинно русской фамилией "Зеленин" – вражеский агент Гринбаум, а фамилию профессора Сахарова носит убийца и вредитель Цукерман".

На явные этно-идеологические акценты в работе тех, кто готовил "списки СБУ", указывает наличие в них людей, которые не могли иметь реального отношения к организации Голодомора.

Вот, скажем, упоминается руководитель учетно-статистического отдела ДПУ УССР. В силу своих служебных обязанностей такой работник мог только обобщать полученные документы.

Никакие указания на арест, отбор хлеба или репрессии он, конечно, давать не мог. Как не мог являться и организатором террора указанным в списке исполняющий обязанности секретно-политического отдела ДПУ УССР, потому что это ведомство занималось внешней разведкой.

Фамилии уполномоченных работников ДПУ по Крыму никак  с общим списком не вяжутся и, как говорится, "притянуты за уши". Крым в это время входил в состав Российской Федерации, и, по утверждению некоторых недобросовестных историков, голода там вообще не было.

Не вызывает сомнений, что трагедия 1932-1933гг. была общей трагедией для всех народов Украины. Вместе с украинскими крестьянами, попавшими под молох сталинского террора, погибли сотни тысяч представителей других национальностей: русские, немцы, поляки, евреи, молдаване, болгары, греки и др.

Для нынешних и будущих любителей поэксплуатировать еврейскую тему в сложных политических буднях нынешней Украины скажу: господа, никакого политического капитала вы таким способом не накопите! И политических дивидентов не получите.

Почему произошел Голодомор в Украине, и кто его виновники, давно известно. Голод 1932-1933 был вызван политикой "большего сталинского прыжка" в социализм.

Денег на индустриализацию не было. Запад никогда бы не стал инвестировать в Советский Союз. Тогда валютой стало зерно, а крестьянство – в первую очередь украинское – заложником политики сталинизма. Началась битва за хлеб, битва за власть с собственным народом.

В 1933-м едущий через Украину на отдых Сталин резко отреагировал на мольбы о помощи голодающих: "Они против советской власти. Пусть подыхают…"

Не осталось в стороне и руководство Советской Украины. Пламенный сталинист, руководитель украинских коммунистов Косиор заявлял: "Крестьяне саботируют хлебозаготовки. Они хотят обречь на голод рабочий класс… Мы им покажем, что такое голод…"

20 ноября 1931 года вышло специальное постановление совета народных комиссаров Советской Украины, подписанное его руководителем Власом Чубарем "О мероприятиях по усилению хлебозаготовок", которое давало зеленый свет советским партийным правоохранительным органам на откровенный грабеж крестьян и использование репрессий против всех тех, кто не выполняет распоряжения Советской власти.

В документе подчеркивалось: "… Натуральные штрафы  и другие репрессивные мероприятия должны обеспечить выполнения планов хлебозаготовки."

6 декабря 1932 года теперь уже в совместном постановлении Совнаркома Украины и ЦК КП(б)У, подписанным Чубарем и Косиором, говорилось о занесении на "черную доску" сел, которые злостно саботируют хлебозаготовки.

Этим постановлением высший исполнительный орган Советской Украины вместе с руководителем компартии Украины фактически вводили в сельской местности "товарную репрессию". Согласно документу, это означало: "…немедленный вывоз всех товаров из деревни, запрет торговли с крестьянами, которые не сдают государству хлеб и массовые аресты среди колхозников".

Это постановление и стало первой страницей в страшной истории украинского Голодомора. Заместитель народного комиссара юстиции и Генерального прокурора Украины Приходько 25 ноября 1932 года своим распоряжением "о мероприятиях по усилению хлебозаготовок" ориентировал прокуроров всех уровней на "обеспечение самой эффективной репрессии в области хлебозаготовок".

Есть еще две темы, неудобные для тех, кто пытается исказить историю и переложить ответственность за Голодомор на представителей не титульной нации.

Во-первых, (раз уж "историки-спецслужбисты" затронули эту тему) то это национальный состав руководящих органов НКВД-ГПУ в 30-е годы.

По подсчетам историков, он выглядит следующим образом: 15 570 (65%) русских, 2 509 (10,5 %) украинцев, 1 776 (7,4 %) евреев, 980 (4,1%) белорусов, далее идут представители других национальностей.

Во-вторых – активная роль в раскулачивании или грабеже односельчан Комитетов Незаможных Селян.

Никто кроме местных жителей не мог знать, как живет та или иная семья, где прячут от продотрядов посевной, спасительный хлеб. Комнезамовцы, то есть "свои", были самыми страшными грабителями на селе.

Были случаи, когда раскулаченная семья просила их: "Зерно забирайте. А картошку оставьте. У нас же дети!" В ответ – грязная ругань и насмешки. "Ничего вам не поможет. Все равно подохните, кулацкая сволочь." С награбленного комнезамы получали мзду от государства 10%.

Трагедию Голодомора пережили еврейские национальные аграрные регионы: Сталиндорфский, Калининдорфский, Новозлатопольский, еврейские местечки Подолья и Волыни.

Например, в еврейском аграрном районе, названном в честь Сталина, местные активисты обнаружили типичную для того времени картину - умирающую семью колхозника Браверманна.

В стадии физического разложения находились четверо его детей в возрасте от пяти до десяти лет.  По всей Украине, особенно там, где были еврейские местечки, на кладбищах сохранились надгробные камни со скорбной датой – 1933 годом.

На Волыни жертвами Голодомора стали межнациональные колхозы, где национальный состав селян выглядел таким: 50% украинцев, 30% поляков и 20% евреев.

На страницах советской печати 30-х годов неоднократно публиковались материалы о занесенных на "черную доску" еврейских колхозах и сообщения об аресте их руководителей за укрывательство хлеба.

Кстати, при подходе немцев к Киеву в конце лета 1941 года в Лукьяновской тюрьме находилась большая группа евреев, приговоренных к смертной казни и отбывающих сроки заключения по пресловутому "закону о пяти колосках" от 7.8.1932.

Исследования межнационального аспекта Голодомора в Украине 1932-1933 годов только начинаются. Но почему-то вместо объединения представителей всех национальностей вокруг темы Голодомора и памяти жертв, которые понесли все вместе и каждый в отдельности – мы имеем дело с тенденциозностью и каким-то подстрекательством.

Остается надеяться, разве что, на неумышленный характер подобных "исторических изысканий" и на то, что СБУ в своей дальнейшей работе будет более объективной. 



Александр Фельдман, президент "Украинского Еврейского Комитета"

Українська правда.

ООН не будет рассматривать Глолодомор на своей сессии. И это не может не радовать. Потому что, идиотизм в который превратил институт президента Виктор Андреевич не должен накрывать весь шарик. 

     Не хотілося про це писати, але, мабуть таки треба...
Насправді мене дуже радує що у земляків є якась національна свідомість, що вони відзначають пам"ятні дати з історії нашого народу. Але з властивою слов"янам зарозумілістю, все завжди із перегибами.
     Тепер пояснення. Тут на днях день пам"яті жертв голодомору, що завдяки Віктору Андрійовичу став у нас культовим... Взагалі до попереднього президента у мене претензій мало, на багато менше ніж до нинішнього, але мова не про те піде... Ну хай там буде дата червоною в календарі, ну хай позапалюють люди свічки, а патріарх київський проведе з цього приводу службу, але ж нащо проголошувати всеукраїнську скорботу, і ще щось там... Ну подумайте головами врешті-решт... Мені тут казали, що "величезна кількість людей померла від штучного голодомору, а ми маємо веселитись?Святотацтво!" А тепер повернімося до глузду: скажіть панове, вони всі померли у цей день? - НІ! Я також не знаходжу виправдань цих дій радянської влади, але кому стане легше від того, що всі будуть плакати і журитись цілий день?
     Мені також тут казали щось на зразок: "я б подивився, як ти веселитимешся, коли твої близьки помруть, ще не дай бог від голоду..." - ну це вже взагалі інфантильність вищого гатунку... Вже не сподіваюсь на свідоме розуміння, тому знову ж таки поясню: є похорон, є поминки, і все... так я не любитель тих процесій... Скажіть панове "моралісти", а вам хотілося б своєю смертю пересрати життя своїм близьким, щоб вони потім те й робили, що журились? Сподіваюсь, що ні... До вашого відома, у деяких народів похорон то взагалі свято, хоча це не в"яжеться і з моєю свідомістю. Хтось з вищих хоче вас, тобто нас пожурити, посіяти повсемісний смуток, що, повірте, не допомагає жити, а тим більше розбудовувати країну... Навіть Тарас Григорович писав "...Поховайте, та вставайте!...", а не "сумуйте", "ридайте", хоча меланхолії у Кобзаря у віршах багацько... Я не проти якихось там пам"ятників голодомору, якщо не робити їх домінантами в містах... А то аж занадто "життєстверджуюча" обстановочка у нас з вами виходить...
      Про головний монумент - то взагалі суміш "синдрому Царітелі" із цвинтарною архітектурою... Була собі домінанта, обеліск слави (я не фанат культу ВВВ, але композиція була грамотна, врівноважена, продумана) а тепер вони сперечаються з новим монументом, замість того щоб підтримувати один одного композиційно. То впринципі поняття специфічні, не багатьом зрозумілі, однак ніхто не сперечатиметься що цим "шедевром" перепаскудили кілька чудових київських панорам із видом на лавру. Музей же під землею, то може й не треба було дертися в гору?..
     Залишимо архітектуру в спокої, повернемося до події... Знову ж таки, не сперечаюсь, дата важлива, але чи можна і чи треба з нею носитися як з писаною торбою?? Взагалі, в історії України чимало таких кривавих сторінок, і масово відзначати кожну не вистачить ані чорної тканини, ані сліз, ані навіть життя... Тут навпаки треба підіймати оптимістичний настрій нації, жагу до життя і розвитку народу як такого... До того треба як-не-як добиватись визнання нас як повноцінної нації у світовому суспільстві, а своїми нав"язливими заявами про геноцид і те що нас нещасних ображали, ми ту саму світову спільноту лише дратуємо.
     Я насправді розумію, звідки ростуть ноги, це якесь невміле калькування єврейської спекуляції на холокості і взагалі пригніченні їх народу. Але ж панове, вони цим займаються тисячоліттями, і цілі в них глобальніші, змусити світ бути їм винним. (я перепрошую, антисимітизмом не страждаю, однак верхівка світової єврейської спільноти дійсно завжди дозволяла собі просто немислимі речі). А от конкурентів у цьому ремеслі вони тим більше не потерплять... Подумайте над цим. До речі, у загальної маси своїми численими єврейськими музеями і акціями жалоби євреї викликають більше роздратування, аніж співчуття, але й це частина їх плану... то найвишуканіші в світі провокатори.
    А дехто ударяється в нікому непотрібні ритуали великої скорботи. Може ще додати самобічування, як колись?... Якщо вони так по релігійно-християнському до цього віднеслись, то нехай згадають одну дрібничку, що смуток вважається одним із семи смертних гріхів.
   Хоча... навіщо метати бісер перед тими, хто одразу переходить на особистості, коли йому навіть не нав"язують, а просто пропонують альтернативну точку зору... Сподіваюсь, що здоровий глузд таки відвідає їх голови, бо нам спільну країну будувати, а з таким підходом а-ля "навчи дурня богу молитися..." це вкрай важко. Їм сказали - вони роблять, а "...якби вчились, так, як треба, то й мудрість би була своя..." Що не кажи, а слова вічні

Маразм крепчает... А може - ні?

Як би там не було, вчора Ющенко видав наступний Указ:

«УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 856/2008

Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів

У зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні та з метою гідного вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу, належної організації заходів до Дня пам'яті жертв голодоморів (22 листопада 2008 року)

постановляю:

1. Кабінету Міністрів України:

1) розробити за участю Організаційного комітету з підготовки та проведення заходів у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору в Україні і затвердити у десятиденний строк план заходів на жовтень-листопад 2008 року до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні та Дня пам'яті жертв голодоморів, передбачивши в ньому, зокрема:

проведення презентації Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні;

відкриття у місті Києві першої черги Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні;

проведення 22 листопада 2008 року Загальноукраїнської акції «Засвіти свічку»;

презентацію в листопаді фільмів, присвячених темі геноциду Українського народу 1932-1933 років;

організацію у місті Києві виставок, зокрема документально-художньої, друкованих видань, фоторобіт, які висвітлюють події, пов'язані з Голодомором 1932-1933 років в Україні, демонстрацію відповідних тематичних виставок та експозицій у інших населених пунктах;

2) забезпечити у повному обсязі фінансування проведення заходів до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні та Дня пам'яті жертв голодоморів;

3) передбачити під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» кошти для фінансування спорудження у місті Києві другої черги Меморіального комплексу пам'яті жертв голодоморів в Україні, заходів з публікування архівних, науково-популярних та художньо-публіцистичних видань, а також для здійснення Українським інститутом національної пам'яті дослідницьких робіт з питань голодоморів.

2. Запропонувати релігійним організаціям провести 22 листопада 2008 року панахиди за жертвами Голодомору.

3. Оголосити 22 листопада 2008 року о 16.00 на вшанування пам'яті жертв геноциду Українського народу хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях (крім підприємств, де це не допускається за технологією виробництва), рух громадського та приватного транспорту з подаванням відповідних звукових сигналів.

На території України 22 листопада 2008 року приспустити Державний Прапор України, обмежити проведення розважальних заходів, внести відповідні зміни до програм радіо і телебачення.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

1) забезпечити до 22 листопада 2008 року:

проведення презентацій обласних томів Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні;

урочисте відкриття меморіалів, пам'ятних знаків у населених пунктах, які постраждали від Голодомору 1932-1933 років в Україні;

2) активізувати роботи з демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків особам, причетним до організації Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних репресій, а також з відповідного перейменування вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах;

3) організувати у День пам'яті жертв голодоморів покладання траурних вінків і композицій із житніх та пшеничних колосків до пам'ятних знаків, місць поховань жертв голодоморів, вшанування пам'яті загиблих хвилиною мовчання, запалення свічок та проведення щорічної Загальноукраїнської акції «Засвіти свічку», а також вечорів-реквіємів та інших скорботних заходів;

4) вжити додаткових заходів щодо поліпшення медичного та соціально-побутового обслуговування, сприяння у веденні присадибного господарства, надання матеріальної допомоги особам, які пережили Голодомор 1932-1933 років в Україні.

5. Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерству культури і туризму України разом із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями забезпечити проведення в населених пунктах України завершального етапу міжнародної акції «Незгасима свічка».

6. Міністерству освіти і науки України забезпечити проведення у листопаді 2008 року в усіх навчальних закладах України «Уроку пам'яті», а також підведення підсумків Всеукраїнського просвітницько-патріотичного конкурсу вчинених дій щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні «Пам'ять народу» та щорічної Всеукраїнської акції «Колосок пам'яті».

7. Міністерству закордонних справ України:

1) забезпечити проведення закордонними дипломатичними установами України заходів до Дня пам'яті жертв голодоморів, а також участь представників дипломатичного корпусу іноземних держав, акредитованого в Україні, в офіційних заходах, які проводитимуться в Україні;

2) сприяти Міжнародному координаційному комітету Світового конгресу українців для планування відзначення 75-х роковин Голодомору в Україні у проведенні представниками української громадськості за кордоном заходів з ушанування пам'яті жертв геноциду Українського народу.

8. Державному комітету телебачення та радіомовлення України забезпечити широке висвітлення в засобах масової інформації підготовки та проведення заходів до 75-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні та Дня пам'яті жертв голодоморів.

9. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

25 вересня 2008 року»

*********************************************
Витратити такі кошти на пам'ятник, яким би шляхетним він був, мені особисто видається маразмом (ХІБА ЩО ЦІ КОШТИ ПРОСТО ПЛАНУЮТЬ ВІДМИТИ, тоді тут вже не маразмом пахне, або просто черговий піар-хід технологів до наступних виборів), при наявних проблемах в країні, можна було б знайти краще застосування коштам. Якщо зважити, що, наприклад на фінансування НАНУ у цьому році  виділено 1.951.042,7 грн... А постраждалим від вибухів газу людям у різних містах досі не надали житла чи коштів за зруйноване житло... Чи що постраждалі від повені у західних областях і досі "плавають"...

А ви як до цього ставитесь?