Насправді дуже важливе питання.
Виникає часто у кожного з нас.
Ми навіть не задумуємось іноді що шукаємо відповідь на нього.

Пам'ятаєте ?

Если хочешь быть счастливым 5 минут - спой песню.
Если хочешь быть счастливым день - выпей.
Если хочешь быть счастливым месяц - влюбись.
Если хочешь быть счастливым год - женись.
Если хочешь быть счастливым всю жизнь - будь здоров!
Так будьте счастливы ежеминутно, ежедневно,
ежемесячно, ежегодно и всю жизнь.

На скільки щастя ви розраховуєте? На скільки себе оцінюєте? А "всю жизнь"- це не межа, є ж ще діти, внуки ....

Величезна калюжа
І машини снують.
В мене лиш одна думка "як оминуть?"
Тую прірву глибоку...
Та хлопець один накидав мені дров - пропонує іти.
Відкриваймо, кажу я, купальний сезон?
Ще  ж зарано! - сміюсь...
А він: - Я готов!
Ні, не можу мочити Ваш я респект.
Інший хлопець
Схопив і в руках переніс.
От дива так дива!
 я суха і щаслива, як давно не була!
Ой, яка ж ти шалена і мила, весна!

Вчися знаходити в житті радість -

ось найкращий спосіб привернути щастя. 

 

Б. Франклін

Ось і настала прощання пора

З роком, що вже промайнув непомітно

Вже копошиться навкруг дітвора

Ялинки яскраво розкві`тчаної

 

Ми полюбляєм святкову цю мить,

Готуєм келихи і напої всілякії

І тут важливо помилки не забуть

Лишити в році, що полишає нас...

 

Прощавай же рік високосний, 

В якому полишили частку себе

За столом сидим ми „колгоспним”

Почуваючись щасливими вже... 

Жінка-вода
Осінні дощі.
З неба впадуть, як надії її.

Жінка-ріка,
що у море впадає
Вся у коханні себе розливає.

Жінка мінлива мов гірський ручай.
Сьогодні її ти, завтра - "Прощавай!"

Жінка - сніги,
що навесні
нове життя дарують тобі.

Спробуй сказати все і саме зараз. 

Кілька пензлів і пожовклий ватман.
Келих коньяку напівпорожній…
Я хотіла щастя малювати,
Хоча з мене той іще художник.

Кількома мазками – як інакше.
І не варто змішувати фарби.
В темних силуетах – душі наші
Міняться незнайденим ще скарбом.

Звісно що – без підпису і дати,
Наче лист, відправлений у завтра.
Нам іще до себе доростати,
Мій у снах загублений співавтор.

Нам іще торкатися світанків,
Щоб впізнати: він – ну от, нарешті.
А у вікнах – леготом – фіранки.
І цвіте за вікнами черешня.

І, такий досвідчено-невиннй,
Промінець побачить на світанні,
Як на полотні малюють тіні
Перший ранок нашого кохання.