Вчися знаходити в житті радість -
ось найкращий спосіб привернути щастя.
Б. Франклін
Ось і настала прощання пора
З роком, що вже промайнув непомітно
Вже копошиться навкруг дітвора
Ялинки яскраво розкві`тчаної
Ми полюбляєм святкову цю мить,
Готуєм келихи і напої всілякії
І тут важливо помилки не забуть
Лишити в році, що полишає нас...
Прощавай же рік високосний,
В якому полишили частку себе
За столом сидим ми „колгоспним”
Почуваючись щасливими вже...


Кілька пензлів і
пожовклий ватман.
Келих коньяку напівпорожній…
Я хотіла щастя
малювати,
Хоча з мене той
іще художник.
Кількома мазками
– як інакше.
І не варто змішувати фарби.
В темних силуетах
– душі наші
Міняться незнайденим ще скарбом.
Звісно що – без
підпису і дати,
Наче лист, відправлений у завтра.
Нам іще до себе
доростати,
Мій у снах
загублений співавтор.
Нам іще торкатися
світанків,
Щоб впізнати: він
– ну от, нарешті.
А у вікнах – леготом – фіранки.
І цвіте за
вікнами черешня.
І, такий досвідчено-невиннй,
Промінець побачить на світанні,
Як на полотні малюють тіні
Перший ранок нашого кохання.