Він прожив лише 47 років, та мало хто знає, що маючи надзвичайну славу художника і поета, митець Т. Шевченко залишався нещасливою в особистому житті людиною. Тема любові, сім’ї, дітонародження – одна з центральних у творчості письменника, більше того, вона основна в житті Шевченка. Степан Балей писав: „Знаємо, що доля не позволила поетови пережити повну, щасливу любов, а знаємо, як глибока була в його душі потреба любити і бути любленим. Доля… казала йому бути бездомним цілий його вік…”.  Їх було вісім – знакових жіночих постатей у бентежному і сповненому драматизму житті Тараса. Імена більшості з них ми б не знали, якби не любов до них великого поета. Найчастіше  його обраниці не могли оцінити ані поетичного, ані художнього генію великого митця. Тому він втішався, переконував себе у правильності «запорозького вибору»: 

стирено
ТатусяБо

Вона
... Вона каже, що їй сумно, а я не знаю що мені зробити, щоб їй стало весело. Може мені треба в такому випадку співати, а може навіть дати гопака, щоб їй стало веселіше. Я ніколи не знаю, що мені робити з нею. Тому цілую її в тім’я, бурмочу, щось непритомне, обіймаю, а вона вкладається калачиком у мене на колінах і тихо плаче. А в мене ж серце може луснути від оцих її тихих сліз. Ну навіщо ви плачете? Га? І не можете пояснити, звідки у вас ті сльози, і де народилося ваше «сумно», не кажете що зробити. Вам раптово стає сумно, навіть якщо ви тільки-но сміялися з якогось фільму, а тоді отак «хоп» і сумно. А мені ж треба щось робити, щось вирішувати кудись бігти.
Або от каже мені, «Так сіро, що хочеться хурми, і щоб пахло апельсинами, а навколо абрикоси, ті що мурелі, такі як у бабусі, давай переклеємо шпалери в коридорі». І я думаю, що це ж тільки зачепи ті шпалери, там двері нові потрібні, шафу нову, світильник, треба переносити розетки, а це шукай електрика, і оці всі грунтовки, штукатурки, переклеювання, кілотонни пилюки і бруду – хіба ж це весело? І де тут мурелі? Йду купую хурму, а вона не пахне апельсинами, хоч ти лусни, хурма пахне хурмою. І як це сіро? Як це у вас буває «сіро». Ну сіро, то й сіро. Колір такий та й усе. А вам сіііііро? І від того сіро, я не знаю спокою.
Іноді вона вночі перестає дихати. Ну як… дихає як квітка, так що навіть не чути сопіння. Я тоді схоплююся, кладу їй пальці на шию, щоб знати, що там ще тріпочецця жилка… чи ця… як її… сонна артерія. А вона прокидається і каже, що я ворочаюсь як ведмідь. Ведмідь, чуєш? Я десять років з цією жінкою, вона цілу цистерну наревіла на моїх колінях, і я скаженію від самої думки, що вона дихає як квітка, нечутно. Хай би краще хропіла як бугай, чи там кричала вночі. А то ледь-ледь шелестить у своїх снах. А мені боляче не чути її дихання. Розумієш? Боляче.
Якось вона сказала, що їй боляче. Скрутилася калачиком і дивилася якусь смішнючу комедію, а сама навіть вустами не повела, не посміхнулася і не заплакала. Я запитав її про що це кіно, а вона сказала «не знаю. Тут якісь люди бігають і все». Отак укуклилась в своє «боляче» і лежить. Сказала б уже неси мені аналгін чи нурофен, клич мені лікаря, вези мене в лікарню. Я б її на руках відніс. Але ж ні, їй боляче, і вона лежить в смішних своїх котячих шкарпетках. Я питаю, що їй зробити, чим допомогти. А вона зводить на мене свої величезні очі і каже «Нічим. Все добре. Просто трошки боляче. Я полежу тут, а ти погладь мене по голові». Хіба так лікують біль? Я глажу її волосся і намагаюся взагалі зрозуміти, що цій жінці треба. А вона тільки тихо ойкає і все, аж поки засне. Я бачив як вона переносить біль, від якого я б мабуть подерся на стіни, а вона зціпила зуби і посміхалася. Всі лікарі бігають кричать, а вона посміхається і тільки тоненька зморшка на лобі вказувала на те як їй важко.
Як же мені з нею важко. З вами усіма так важко? Ви всі такі? Я зустрічався до неї з кількома, але зустрівши її я забувся, як це бути з ними, як їм коли боляче, чи сумно, чи сіро. Таке враження, що мені пам’ять стерли і все. І що нікого не було тільки вона, і її жилка під моїми пальцями і її сіро, сумно, боляче, весело.
З нею і справді весело. Буває працюю, стоп’ята сторінка документу, я весь похований уже під тими літерами. А вона раптом стане перед монітором і каже, що терміново хоче, щоб я її поцілував, і це треба негайно, і якщо я зараз її не поцілую, то трапиться щось страшне. І я встаю і цілую її, так ніби до цього і не цілував. Ніби не цілував її вранці, і з вечора, і ніколи. А вона завжди каже що мало. Хіба може бути мало людині поцілунків? Це ж не хліб, якого мало і в тебе голод, і не вода без якої мучить спрага – це ж поцілунки. Але я їй вірю, що якщо не поцілую то станеться щось страшне.
Мені з нею страшно. Вона надто гостро усе переживає. От до прикладу, скис борщ, ну скис то і скис, біс із ним. Скільки в людей скисає борщів?! Тонни. Викинь його і забудь. А вона сердиться на себе, або може розплакатися. Або сміється голосно аж до гикавки, і каже «уявляєш, взяв і скис, падлєц». І мені смішно з нею, і сумно буває за той борщ і страшно. Колись подзвонила з такими риданнями, каже потрапила в аварію, «що мені робити, я все зіпсувала». Я поки долетів до неї, думав, що вона тим своїм жучком півміста рознесла. Приїхав, а там маленька подряпина на сусідній машині, і водій того авта бігає навколо, намагається її заспокоїти, каже, що таке у всіх буває, що він все одно планував її перефарбувати і здати в металобрухт, а вона плаче і вже збирається в тюрму і питає, чи я навідуватиму її в буцигарні. Яка буцигарня? Це ж тільки подряпина на бампері, на чортовому бампері, чортового старого ланоса…
Знаєш оту вічну байку, про чоловіків, які розкидають шкарпетки. Так от у нас її шкарпетки скрізь. І мені це здається кумедним. При тому вона завжди знає де який лежить. Так і каже «подай мені ті з ведмедиками – одна під диваном, а друга в коридорі». От як так можна?! Як у неї так виходить? А ще світло, ніколи і ніде не вимикає світло. Живемо, як в церкві. І я їй кажу, що треба вимикати, а їй завжди мало сонця.
Якось я поїхав у відрядження, на три доби. Вона складала мої речі, і казала, що це класно, ми відпочинемо один від одного. Пекла мій улюблений пиріг , примовляючи, щоб я харчувався там по-людськи, бо однієї язви в хаті досить. Язвою це вона себе називає. Я поїхав, та ще по дорозі до Харкова зрозумів, що не протримаюся там три дні, вирішив усі питання за півдня і вночі уже був під нашим підїздом. Дивлюсь, у вікні світиться, і вона балансує на купі стільців. За той день, за один день, вона зробила три перестановки, розламала комод, і перефарбовувала кухню. Каже що без мене раптом почався армагедон. І я їй вірю… без неї теж армагедон.
Я ніколи не знаю чи вона щаслива зі мною. Адже їй буває сіро, боляче, сумно, страшно… Ви всі такі? Слухай, може їй купити апельсинів? Та хрін із ним, я переклею коридор шпалерами в абрикосах, біс з тією шафою – заміню, і розетки, усе зроблю. Хай вона бурмоче, що я товчусь як ведмідь, я хочу чути, що її життя б’ється під моїми пальцями з усіма її сіро і сумно, і хай не болить…
Добраніч)
Чудесної ночі!

Пятница, 08.12.2017

10 признаков любовной зависимости

08.12.2017 Наталья Стиль жизни

Между любовью и любовной зависимостью тонкая грань. Отличить одно от другого не так просто: оба чувства невероятно сильны и захлестывают с головой. Но если любовь — это созидательное состояние, то любовная зависимость разрушает нас изнутри и подтачивает основы нашей личности.

Итак, поговорим о тревожных признаках любовной зависимости, на которые точно стоит обратить внимание:

1. Все мысли только о нем. “О чем он думает? Вспоминает ли меня? Почему так давно не пишет?” — знакомо?

Скучать по любимому не преступление, но вот если вы не можете думать ни о чем, кроме него и часами гипнотизируете телефон в надежде получить смс, то ситуация явно вышла за рамки нормы. Как минимум, мы имеем дело с болезненной фиксацией на другом человеке, как максимум — самую настоящую любовную зависимость.

2. Вы готовы отменить все свои планы, если он позовет встретиться.

Вы с нетерпением предвкушаете вечер в баре с подругами или поход на выставку, как вдруг молодой человек сообщает, что неожиданно освободился сегодня. И вы сразу же бросаете все, чтобы отправиться на другой конец Москвы в объятия любимого. Нет ничего плохого в спонтанности, но если вы всерьез готовы жертвовать своими планами всякий раз, когда парню пришло в голову увидеться, — это явный признак поведения зависимого человека.

3. Вам плохо с возлюбленным — но без него еще хуже.

Вы плачете и жалуетесь на молодого человека, но как только расстаетесь, начинаете страшно по нему скучать. Не обольщайтесь: дело тут вовсе не в пламенной страсти. Ненормально возвращаться к тому, кто заставляет вас страдать. Так поступают только те, кто страдает патологической привязанностью к партнеру.

4. Вам кажется, что без этих отношений жизнь не имеет смысла.

Стоп: жизнь имеет смысл, даже если вы останетесь в полном одиночестве, без родителей и друзей. Потому что у вас всегда будете вы сами. Почему вы решили, что теперь должны посвятить всю себя любимому мужчине? Здесь возможны два варианта: либо у вас комплекс спасительницы, либо — любовная аддикция.

5. Вы уверены: вы всегда знаете, о чем он думает.

К сожалению, никто не может читать мысли другого человека. Если вам кажется, что любимый — открытая книга, и у вас ментальная связь даже на расстоянии, это тревожный звоночек, говорящий об этом: о болезненном слиянии с возлюбленным и невозможности жить без него.

6. После начала отношений вы забросили хобби.

Раньше вы с удовольствием фотографировали или писали рассказы, а сегодня совершенно остыли к старым увлечениям. Иногда так случается, но на место надоевшего всегда приходит новое хобби. Если у вас этого не произошло, у нас плохие новости: ваше хобби теперь — любовная зависимость. Ведь в здоровых отношениях партнеры наоборот чувствуют прилив сил для саморазвития и занятий любимым делом: их вдохновляет любовь.

7. Вы постоянно чувствуете себя виноватой.

Давайте сразу определимся: чувство вины — абсолютно нормальное явление, когда это реакция на реальную проблему или проступок. Тогда как в созависимых отношениях женщина берет на себя ответственность даже поступки любимого человека и объясняет его грубость тем, что недостаточно постаралась. Постоянное чувство вины — разрушительная эмоция, способная довести вас до глубочайшей депрессии. Разве «великая любовь» стоит лечения в психдиспансере?

8. Вам плохо, если он не говорит, что любит вас.

И вы можете переживать из-за этого целый день. Конечно, нам важно слышать, что нас любят, но если слова «я тебя люблю» становятся наркотиком, это пугающий симптом. Нормально чувствовать себя счастливой, когда любимый сказал, как дорожит вами. Ненормально биться в истерике, если он забыл вам сказать об этом, уходя в спешке на работу.

9. Вы безоговорочно доверяете его мнению.

Знакома ли вам такая ситуация: вы покупаете новую кофточку, о которой давно мечтали, а на свидании возлюбленный критикует ваш выбор. Сразу после свидания вы возвращаете покупку в магазин. Острая реакция на критику — первый признак низкой самооценки. А низкая самооценка — одно из неминуемых последствий психологической зависимости от любимого. Вам следует помнить, что у вас есть своя голова на плечах. Если любимый недоволен вашим выбором, что ж, на вкус и цвет товарищей нет.

10. Вы ревнуете его к каждой проходящей мимо женщине.

Фундамент здоровых отношений — доверие друг к другу. Необоснованная ревность нормальна на начальном этапе, когда вы еще не знаете, точно ли молодой человек любит вас. Но когда вы уже давно вместе, а все еще не можете простить ему смс-ку от школьной подруги в час ночи и готовы разодрать лицо каждой, кто ему улыбнется — это нехороший симптом.

Если вы узнали себя хотя бы в четырех пунктах из десяти, попробуйте проанализировать ваши отношения: возможно, вы стали жертвой любовной зависимости. Помните: самое страшное последствие в этой ситуации — потеря собственной личности, воли и желания жить. Не стесняйтесь обратиться с проблемой к психологу: лучше пройти несколько сеансов у специалиста, чем искалечить себе психику в созависимых отношениях. Далее: https://woman.rambler.ru/love/38626126/?utm_content=rwoman&utm_medium=read_more&utm_source=copylink

 

Квітки пелюстки в долоні -
невагомим шовком казки.
Ніч зі смаком сліз солоних -
це від щастя. Твої ласки
як тихенький теплий вітер
огортають обережно...
В іншому існую світі,
де кохають так безмежно.

Сховалась в обіймах ніжних
від привідів чорнокнижних.
Хай погляди, сміх, долоні
тримають мене в полоні.
Легенько торкнулась тіла -
подякувати хотіла.
Мій захист, моя відрада,
осяє зірок плеяда
твій образ безмежно милий.
Натхнення дарує сили.