Сцены из Гарри Поттера
- 27.12.12, 00:06
Хороше Кіно!!! "ТОЙ, ХТО ПРОЙШОВ КРІЗЬ ВОГОНЬ".
Іван Даценко народився і виріс на Полтавщині, перед самою війною
закінчив Школу Пілотів. За свої 213 бойових вильотів получив
"Зірку Героя". Але у квітні-44 був збитий під Львовом – та попав у
німецький полон... Звідти він втік – але в сересері його вже записали
у зрадники (бо не застрілився, як подобає справжньому герою!) – і
одразу призначили у ГУЛАГ... Але він втік і з ГУЛАГу – і тоді його
об'явили "без вісті зникнувшим" – і на нього почалась ОХОТА...
Повертатись у лагеря більше не хотілось – тому він просто ЗНИК...
---
... Вряд чи хто колись би згадав героя – якби не Дивний Випадок:
в 1967 році на Всемирній Виставці у Монреалі нашу делегацію
запросили відвідати індейську резервацію – і люди були просто
ПРИГОЛОМШЕНІ, коли Вождь Племені Ірокезів запросив їх у свій
вігвам, і привітав делегацію НА ЧИСТІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ!!!
---
Через 40 років до цеї теми повернулись українські кінематографісти
на чолі з режисером Михайлом Іллєнком. Роль героя дали молодому
актору Дмитру Лінартовичу.
---
Мені сподобалось! А вам???
Скачать можна без проблем тут (у других місцях видалено...):
http://mohavk.ucoz.ru/blog/proshedshij_skvoz_ogon/2012-04-22-122
Какая-то собака прокусила маме моей внучки руку.
Сука!
Стольким хорошим людям настроение испортила. Пришлось даже в травмпункт ходить за уколами. Однако с уколами не судьба.
А самое ужасное, что эта сука прокусила еще и ноготь насквозь. И болеть будет долго и заживать хреново, а ведь надо внучку купать, пеленать, кормить и т.д. Попробую пошаманить, может нашими молитвами и обойдется.
А еще сегодня такой жуткий панкреатит у 6-ти летнего ребенка видел - просто кошмар. Даже моя поджелудочная изрядно потрепанная алкоголем и обжорством и то лучше выглядит.
Очень долго мучались, выясняя. Ну никак не найти причину - все правильное кушает ребенок. Ничего магазинного, ничего плохого вообще. Ни жирного, ни сосисок, ни колбасы ни кидеров-пиндеров всяких, ни мороженного, ни живчиков. Через пятнадцать минут допроса с пристрастием таки удалось выяснить - сахар. Мамаша и себе две столовых ложки в чай кладет и детенышу тоже не жалеет. И во все компоты и в кашу и куда попало.
А вообще, настроение почему-то хреновое. Ковырять всяческие проги стало неинтересно, даже виндоус переустанавливал хер знает сколько лет назад. Писать вирусы тоже давно надоело. А ведь как со своим первенцем носился - месяца два писал.
Люблю просто сидеть и думать. Сильно скучаю по своему детству и молодости. По 70-м, 80-м. Какие тогда были афиши! Сколько вообще интересного было. А сейчас только бабло, машины, вычурные балконы, рейтинги. А вот где эти афишы? Эээх... Как я тогда мечтал стать художником кинотеатра... Я как-нибудь отдельное что-то жопощипательное на эту тему напишу, если не забуду.