Відгреміли чергові вибори і партія-переможець почала будувати нову країну. Щоправда деякі люди подейкують, що будують вони “нову країну” десь у Середземному морі – на Кіпрі, але факт активного будівництва резиденцій чиновниками спростовує це (чого тільки Межигір’я варте!).

            Взагалі процес будівництва нової країни доволі складний і потребує неабиякої здатності до мислення, що спростовується найпростішим поглядом на нашу владу та її проффесорські обличчя. Отож збудувати нову не вийде, а от реставрувати стару…

Наприклад чому-б не взяти УСРС, яку Азаров і Янукович мабуть вважають за ідеальний державний устрій. А чому-б ні?

Якщо подвитись на інтерв’ю наших чиновників то можна виокремити тези про розвиток металургії, вугледобування тощо. Тобто ніш де не потрібно створювати високотехнологічний продукт, а лише брати те що лежить на поверхні. Що це значить? – Це значить що замість того, аби отримувати достойню зарплатню за технологічний продукт, ми будемо ризикувати своїм життям і здоров’ям за продукт зовсім не технологічний (ну якщо технологією тільки не назвати 100-річний процес). Розвинений світ вже років із 20 як постіндустріальний – тобто не виробляючий, а конструюючий (виробити будь-який дурень зможе – а от придумати…). розвиваючи металургію і вугледобування наші керманичі із ПР тим самим нам пропонують прописатися поряд із африканськими народами.

Особливістю вітчизняного країнобудування є те, що в країні будується най-най-най совковіша демократія, навіть з однією демократично обираємою партією. До слова країнобудівники навіть намагаються затулити язики ЗМІ, що доречі дуже гарно виходить, щоправда “по-совковому” – найпродвинутіші вже давно інфо з Інету беруть. Дуже ефектно виглядає будівництво з точки зору арешту опонентів – за 40тис грн (до слова Янукович в Межигір’я вклав не менше 5 млн грн бюджетних коштів).

Іноді дивитися на “реформи” влади дуже весело – особливо прикалує їх розповіді “про гречку”, та про “кровосісів”, однак веселощі дуже швидко зникають коли дивишся на реальні ціни і тарифи. Прикольно ще те, що народ “реформатори” тримають за лохів – в нас ціна на бензин вже більше 9 грн, а вони нам розповідають про економічний рост та всебічний розвиток (мабуть через розвиток ми отримали інвестицій на 40% менше, аніж у “кризовй” 2009-й рік).

От про що розповідає влада від ПР – “хрєн прассиш”. То вони кажуть про те що кредити МВФ брати не можна, то беруть іще 15 млрд долярів в кредит – причому нам доведеться вже віддавати більше 20 млрд (праценти як ні як). А кредити використовується по призначенню – то гелікоптерчик для глави держави прикупити (доречі найдорожчий у світі!), то на день народження скинутися… Ех беріть кредити – ми платимо!

Був колись ще один країнобудівник – Коля Чаушеску… Так вже добудувався – починав з тих-же кроків що і наші країнобудівники. Цікаво – чи не родичі?

                                                                                        http://pipernews.wordpress.com/

Цей кліп демонструє радикалізацію суспільства. Причому радикалізацію молоді - молодість завжди перемагає старість (це закон природи). Найцікавіше те що вся влада представлена стариганами - Янукович (60 років), Азаров (63 роки)... Що вони можуть дати молоді - вони відстали від сучасного світу років на 30, що вони можуть дати українцям - вони-ж не мають жодної краплі української крові? Що може дати Донбас? - Купу сміття, що зветься металобрухтом, або вугілля яке дешевше зовсім не видобувати, а може тотальне старіння населення цього регіону, чи найбільшу смертність в Україні? Донбас - це промисловий регіон а-ля Уганда - рабські умови праці та надзвичайно швидке старіння населення, багатії-олігархи та (пост-)комуністичні чиновники, що стали новою місцевою аристократією. Донбас - це не вчорашній день, це позавчорашній день. Це регіон який міг-би бути лідером в 60-х, 70-х - але не пізніше. Сучасному світу потрібні інформаційні технології та агропромисловий комплекс - це все є на Заході та Півдні, але не в Донбасі. Донбас - це найбідніший, дотаційний регіон який вважає що годує інших, Донбас - це вимерші міста Луганщини та Донеччини, це повальне пияцтво в місцевих селах та регіон пенсіонерів. У нього нема майбутнього. А тим часом Західні регіони демонструють зростання народжуваності - на Заході вже більше молоді аніж на Сході і з кожним днем ця різниця зростає. А що далі? Далі - вибух, який можна відстрочити, але не зупинити. Антиукраїнський режим Януковича-Азарова нездатний протриматися довго.

Кто по вашему "говорит от имени" Бога ?

http://vokintrop.livejournal.com/1006696.html 

За последний месяц я совершенно случайно познакомился сразу с несколькими людьми, имевшими в прошлом отношение к различным пророссийским движениям нашей области. Конечно, я не мог упустить такого случая, и постарался узнать у каждого из них как можно больше информации о том, что из себя представляют русские фашисты в Донецке. Кто-то делился информацией охотно, кто-то - нет, но так или иначе кое-что мне все же удалось выяснить. Результатом нашего общения и стала эта статья, в которой я в общих чертах хочу рассказать, что же из себя представляет русское движение Донбасса.



Букв много, предупреждаю сразу. Имена своих собеседников я не называю, ибо обещал. В этом тексте они будут зваться Анонимами. Никаких причин не доверять им нет. В разное время они сами были участниками различных пророссийских сил, но со временем царящие в этих силах порядки и нравы отвратили их от русского движения (но не от их взглядов). 

Итак, рассаживатесь поудобнее, берите попкорн. Щас вам будет донецкий Викиликс.)

Сьогодні подзвонила одна знайома. Запропонувала, за 100 гривень, потусувати завтра, 22 січня, під прапорами ПР. Й ще цікавилась, чи не знаю 10 продажних, які б на теє погодились.

Режим внутрішньої окупації на чолі з януковичами-азаровами-литвинами посилює переслідування українських патріотів. Після узурпації влади шляхом конституційного перевороту бандугрупування “Партія регіонів” та його приспішники використовують будь-які бандитські методи на шляху знищення тих, хто відчуває і називає себе українцем.

Окупаційний режим, реалізовуючи програму “Україна без українців”, розпочав широкомасштабний наступ на все українське. Безпідставні репресії проти опозиційних політичних сил, націоналістичних організацій, незалежних журналістів і письменників стали нормою життя в державі Україна. Попри всі декларації про європейський вибір, демократію та законність, кліка Януковича впевнено скеровує країну до кримінально-олігархічної диктатури. Відчуваючи хиткість свого становища і стрімко зростаюче невдоволення народу, внутрішньо-окупаційний режим намагається за будь-яку ціну знищити все, що може чинити спротив – економічно незалежних підприємців, політиків і партії, які не продалися Партії регіонів, діячів культури та ЗМІ, які мають національний світогляд. А насамперед націоналістів, які своєю ідеологією здатні підняти націю на боротьбу.

Нещодавні безпідставні арешти членів ВО “Тризуб” довели, що ця влада не дотримується ніяких законів і норм права, крім права сили. Абсурдні і нічим не доведені звинувачення, утримання неповнолітніх без повідомлення батьків, катування, відмова у виклику адвоката, незаконні обшуки і вилучення майна – далеко не повний перелік порушень окупантами їхніх же законів. Розгон підприємницького майдану, заборона на мирні мітинги та демонстрації, повернення цензури ЗМІ доводять неможливість мирних демократичних впливів на цю владу.

Якщо нація хоче вижити, їй лишається один шл

«Народна самооборона» закликає вільних людей віддати голос на захист Луценка

Сьогодні лідера «Народної самооборони» Юрія Луценка разом із десятьма колишніми урядовцями через надумані звинувачення кинуто за ґрати. Арешти опозиціонерів влада пояснює бажанням «побороти корупцію» та «навести порядок у країні».

Але насправді цими красивими гаслами старанно маскується зовсім інше: ретельна «зачистка» країни від опозиційних політиків, вільних журналістів, активних громадських діячів та письменників — всіх, хто має свою власну думку і, не боючись влади, відкрито її виголошує.

Сьогодні Луценко сидить за ґратами тільки тому, що не мовчав про сьогоднішнє повернення до влади вчорашніх бандитів, які хочуть нав’язати цілій країні зовсім іншу систему цінностей — систему, де не буде свободи, справедливості, чесності, законності та демократії.

Нехтування законами, утиски вільної преси та громадських діячів, переслідування «незручних» для влади громадян поступово стають нормою для цієї влади. Для всіх нас це означає тільки одне —Україна з кожним днем усе стрімкіше скочується у прірву тоталітаризму.

Саме зараз прийшов час кожному з нас запитати себе: «Що я можу зробити для того, щоб відвернути це?». «Народна самооборона» закликає всіх, хто не байдужий, віддати голос на захист Юрія Луценка і поставити підпис під вимогою негайно звільнити його з-під варти. Це і буде особистим протестом кожного з нас проти встановлення в Україні диктатури бандократії. Це буде твій мінімум участі в політиці: публічне висловлювання своєї незгоди із діями влади!

Якщо ти вважаєш, що справа Луценка тебе не стосується, пригадай слова відомого німецького борця з нацизмом Мартіна Німьоллера: «У Німеччині вони спочатку прийшли за комуністами, але я не сказав нічого, тому що не був комуністом. Потім вони прийшли за євреями, але я промовчав, тому що не був євреєм... Потім вони прийшли за членами профспілки, але я не був членом профспілки і не сказав нічого. Потім прийшли за католиками, але я, будучи протестантом, не сказав нічого. А коли вони прийшли за мною — за мене вже не було кому заступитися».

Подумай. Якщо сьогодні ти промовчиш, то хто за тебе заступиться завтра?

Віддати свій голос на захист Ю.Луценка можна тут http://www.nso.org.ua/ua/news/8069

==============

якщо чесно, у мене самого є серйозні питання до пана Луценка. Але питання не в Луценку чи Тимошенко. Сьогодні - вони, завтра - підприємці, післязавтра - правозахисники, а потім настане черга за нами. Ми живемо зараз з вами у поліцайський країні

 Я навмисно не брав до уваги радикальні вислови. Радикали мало думають про Україну. Якщо перефразувати П.А.Столипіна, то можно сказати так: ЇМ потрібні великі потрясіння, НАМ потрібна Велика Україна  Маємо: "1.Мирослав Попович, директор Інституту філософії НАНУ:

НЕ ПРЕЗИДЕНТИ ВИРІШУЮТЬ, КОМУ БУТИ ГЕРОЄМ

Як сам указ, так і його скасування є актами, які посилили напруження в українському суспільстві. З боку Віктора Ющенка це була незрозуміла і непродумана акція. А ще гіршою акцією є рішення про скасування звання Героя України Бандері. Так, наче ми продовжуємо громадянську війну сьогодні на рівні судових процесів, указів.

Все закінчиться тим, що кілька облрад буде під чорно-червоними прапорами, а більшість України буде індиферентна до цього.

Я вважаю, що не президенти вирішують, кому бути героєм, а кому ні. Це вирішує історія.

Сьогодні є набагато серйозніші проблеми перед українським суспільством, ніж історія українського визвольного руху. Ми зараз всі повинні думати про перспективи втрати демократії. Сьогодні, коли опозиція відчуває себе під прицілом влади, це питання номер один.

2. Михайло Погребінський, політолог:

ЖОДНИХ ПІДСТАВ ДЛЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ НЕМАЄ

Сам факт того, що є рішення трьох обласних рад і є таке збурення серед національно стурбованих політиків, говорить про те, що потенційно все можливо. Просто тоді варто було б цим захисникам Бандери одночасно прийняти рішення про вихід з Ради Європи і про відмову від європейської інтеграції, оскільки позиція Європи стосовно присвоєння звання Героя Бандері відома, є навіть відповідне рішення ПАРЄ.

Ця антиєвропейська позиція трьох облрад фактично призводить до великих сумнівів Європи стосовно готовності України взагалі інтегруватися у європейський простір.

Але я не думаю, що це стосується більшості мешканців Західної України, в більшості галичани, насправді люди толерантні. І якщо їм пояснити, про що йдеться, вони будуть мати відповідне ставлення до цього. Але цього ніхто не робить.

Я вважаю, що жодних підстав для національної революції немає. І, звичайно, жодної революції не буде. Але те, що зараз відбувається у деяких обласних радах, серед політикуму Галичини – це серйозна підстава вважати, що вони взагалі не визнають нинішню владу, вважають її незаконною. Можливо, варто тоді ставити питання про вибори-перевибори, якимось чином треба визначатися: якщо ви не визнаєте владу в Києві, то чи варто брати у цієї влади гроші на соціально-економічний розвиток.

Здається, це спосіб тих, хто прийшов до влади в Галичині, показати, що вони якось діють, діють у політичній сфері, оскільки вони нічого не можуть зробити в економіці і соціальній політиці.

http://joff.ucoz.ru/news/dekilka_dumok_z_privodu_pozbavlennja_c_banderi_zvannja_geroja/2011-01-13-177