Сьогодні цілий день, куди не поткнуся, скрізь пишуть/розказують про гриби...
Цього року жодного разу не була на тихому полюванні... уявіть собі, нікого не можу намовити поїхати по гриби   навіть просто за компанію, посидіти біля вогню, поки я пошастаю з лісовичками поспілкуюся...
біда! а минулого року тільки й встигала готувати гриби

[ Читати далі ]

ALTER EGO*

31 жовтня 2012 о 09:47

Искрящаяся трава в лесу весеннем
Лучезарная улыбка и радости полный вздох
Беззаботность... и ярко-желтые лучи солнца слепящие
Пусть не все гладко и не все отлично в жизни
Только мне не до этого сейчас и ни единой мысли о том.

Влажный воздух леса черемухой цветущей пахнет, утро...
Я бегу наслаждаясь ветром в лицо с примесью хвои
Сырая тропа под ногами упругая и мягкая
Где-то ёжик спугнулся, убежал, притих

Утреннее солнце любит меня, ласкает
И я люблю тебя, лес! Улыбаюсь...

Вот и он здесь - очень милый мальчишка.
На велосипеде и с полной любви душой
Насобирал тайком ландышей мне, подарил и убежал, глупышка!
Оставив в памяти спортивный рослый силуэт и блеск копны черных волос.

Моё удивление и ту лучезарную улыбку безмятеги
Только птицы запечатлели и спели об этом песню на своём языке
Вот такой вот он май, мой былой Май, прощай!
И новый давай! Давай скорей наступай, Май!!!

День перший.           Прохолодно. Сніг не йде. Голки починають синіти. Нудно.

День третій.            Голки посиніли. Веселіше, не стало. Усі сплять, а мені не спиться. Сумно. Холодно. Білка Маша – єдина подруга – і та кудись поділася! Навіть дятла Фені (зараз мабуть і йому б зраділа!) ніде не чути… Може заспівати гімн лісорубів?

День четвертий.      Недаремно співала. Лісоруби приїхали. У таких прикидах…Та на такому джипі, із сотовим телефоном... А яка у них бензопилка!

День шостий.            Відігріли...Як добре! Дятлів немає. Відмили, прикрасили. Саме зараз розумієш що життя – це насолода!!!

День восьмий.          Приємно бути в центрі подій... Ой, ну що ви, не треба хороводів - голова паморочиться. Давайте краще пісеньку... Ну звичайно про мене! А про кого ж іще!?

День дев'ятий.          Голова болить... Нічого не пам'ятаю. Пили - пам'ятаю, танцювали - пам'ятаю... Більше нічого не пам'ятаю... поруч валяється пластмасовий Дід Мороз у желе і губний помаді. Трошки далі - гірлянда в тарілці з вінегретом згорнулася калачиком. Жах! Безладдя! Ну, хто-небудь…дайте пива!!!

День дванадцятий.   Спостерігається деформація голок і зміна інтенсивності кольору. Щось в мене погане передчуття…Терміново потрібно до лікаря.

День чотирнадцятий. Лисію. Кора чешеться. З'явилася сухість у горлі й оніміння кінцівок. Невже це кінець!?!

День шістнадцятий. Усі скінчилося. Чому я не слухала тата й маму? Вони ж попереджали… А тепер живу лише спогадами. Де ви мої рідні: Феня, Маша, дітки і ти, рідний Степан? Правду говорять - цінуєш тільки коли втрачаєш…

 День двадцятий. Я на цвинтарі ялинок. Пишу на останньому подиху.

Заповіт

Я, Ялинка, при повній пам'яті і здоровому глузді, заповідаю:

·         стружку (13 528 шматочків деревини) - білці Маші, 3-я сосна від узлісся;

·         шишки (38 штук) - дятлу Фені - нехай вдавиться!!!

·         два ялинчатка - Колючку і Зеленого - передаю на піклування ліснику Степанові.

На цьому свій заповіт завершую. А на останнє хотілося б усім сказати...Гей, бабця ти чого? Куди ти мене тягнеш? Дай хоч дописати! Перед тим як перетвориться в попіл, останній лемент екс-королеви балу: Люди – бережіть природу!

П.С, надмірне вживання алкоголю шкодить вашому здоров’ю, вживання алкоголю в поганій компанії руйнує його взагалі!

 

Холод, дощ, негода  на  дворі

останнє листя прямує до землі.

Це осінь нам показує стрептиз

свої багряні шати скидає в низ.

 

Але без похоті  ця  голизна,

кому приємна така от новизна.

Чорні і непохитні стоять всі крони,

каркають  на  них  лиш  каркарони.

 

Стебла самі по собі повсихали,

гілячки  листя собі  поскидали,

що  захотіли  те  й  зробили,

от самураї,себе на харакірі засудили.

 

А хто пташок подалі всіх послав,

всіх гарних і співучих повиганяв?

Хто хазяйнує тут? У чому справа?

Кому потрібна,така ото розправа?

 

Це ж осінь з вітром так зійшлася,

що  аж  пиль  за ними понеслася.

Не витримало небо,заплакало дощами,

щоб ця пиль не стояла перед очами.

 

Обличчя обдуває прохолодний вітерець,

танцю осені, крутого, видатний творець.

Хлопець  він  моторний, хоч  куди  козак,

гудуть від жаху електричні проводи,це так!

 

Зі стін злітають навіть дахи,

коли  він робить свої  махи.

Він  гарячкує, іде  в рознос,

коли не до вподоби йому прогноз.

 

Погляньте! Він як дитина грається тепер,

постановкою складних прем’єр

зайнятий  цей  режисер.

Осені чудовий він партнер.

 

Вона стрімко крила розправляє,

коли він з нею вихором кружляє

у  піруетах  бездоганих

по площах й вулицях прибраних.

 

Вони мають вигляд – карнавальних,

сяють розмаїттям кольорів натуральних,

яскравих, барвистих, полум’яних,

від зелених, аж до багряних.

Це  па-де-де  чарує  все  живе,

все що ворушиться в танок іде.

І пташки з ними весело кружляють,

так потихеньку у вирій  відлітають.

 

Плоди  вже  зібрані  давно,

відкрите  навстіж  моє  вікно,

а за вікном, летять ключом, журавлі,

небесні кораблі,їм мало місця на землі.

 

От і летять собі за небокрай,

курличуть,мене кличуть:

- “Давай,  злітай, злітай,

курли,курли,ходи,ходи”- мені кажуть.

 

“Ти  повір  у  чудеса,

поглянь лиш у небеса

води тут, мегатони  блукають,

атмосферний тиск собою понижають.”

 

Повіривши у ці дива

за  ними  я  майнув.

Віра мені тайну цю відкрила

і у небо,безмежне я полинув.

 

Тому  що  ми така  є нація

не страшна нам левітація

і притаманна телепортація,

в раю вже буде реінкарнація.

 

Європа,Азія у ній Китай,

чудес тут,хоч відбавляй.

Америка,Атлантика,Європа.

Опа! Я вже в Україні, в дома.

 

Отакий миттєвий мій вояж,

неймовірний,як осені пейзаж,

в якому,свій,вона веде танок,

скидає  за  листком  листок.

 

Осінь  навмисно все  оголяє,

це вона так землю підготовляє,

до  сну  глибокого,  зимового

і сорому у цьому,нема ніякого.

 

У сні, ми сорому  не  відчуваємо,

а проснувшись,щось там одягаємо.

І  робиться  це все навмисно,

але кажуть,що воно корисно.

 

Справа зими – покрити теплою ковдрою,

а весни – прикрасити чарівною обновою,

а справа людини – не робити шкоди

для  цієї  ніжної, чарівної  природи!

 

«Для Віктора Януковича з наближенням мисливського сезону готують безпечну зону для полювання в Дніпровсько-тетерівському лісо-мисливському господарстві.Щоб максимально унебезпечити президента від ризиків, пов’язаних з полюванням, для Віктора Федоровича ізолюється великий шматок лісу між селами Авдієва Нива, Ритні, Рихти. Це квадрат майже чотири на чотири кілометри, більше тисячі га лісу.

 Колись територія Дніпровсько-тетерівського господарства – понад 30 тисяч га – мала статус заповідної і вхід туди простим смертним був заборонений. Та в період свого першого прем’єрства Віктор Федорович облюбував ці місця для полювання і постарався, щоб цей статус було ліквідовано. Однак закритість території залишалася. Керівництво господарства пояснювало це підпорядкуванням Кабінету міністрів та особливим режимом відвідування через наявність державних резиденцій «Острів» та «Акація».

Потім ці резиденції були приватизовані фірмою «Дім лісника». Як відомо, вона близька до бізнесу родини Віктора Януковича. При цьому пропускний режим на території господарства зберігся. Цю абсолютно незаконну закритість території автору цікаво пояснював директор господарства Микола Гордійчук. Він розповідав, що в ліс нікого не пускають, бо їх господарство знаходиться за крок від отримання статусу заповідника.

Однак, коли президент Віктор Ющенко підписав указ про внесення господарства до переліку заповідних територій шляхом перетворення на Національний парк, залежне від Януковича керівництво Дніпровсько-тетерівського господарства почало блокувати виконання цього рішення. Мовляв, не можна тут робити Національний парк, бо територія господарства жахливо радіоактивно забруднена. Розсмішили!!! Адже якщо це правда, то охорону екс-прем’єра та нинішнього президента Януковича потрібно судити, адже вона неодноразово допускала тривале перебування високопосадовця на небезпечній для життя території.

Одним словом з заповідним статусом нічого не вийшло. А керівник Господарства Микола Гордійчук за боротьбу з «заповідництвом» отримав підвищення – очолив Громадську організацію «Товариство мисливців та рибалок «Кедр». Ця структура також близька до бізнесу родини Януковича. Працівники Дніпровсько-тетерівського господарства влучно називають її «надструктурою» над їх державною організацією.

Отже у підсумку господарство, яке було заповідним, залишилось закритим, як заповідник, але змінило статус на мисливський.

Нині це мисливське господарство, більше закрите ніж в попередні роки. На в’їздах в ліс чатують охоронці, які пропускають лише за перепустками. Коли приїжджають віп-мисливці, пости з’являються і всередині господарства таким чином ізолюються ті чи інші шматки лісу. Окремі дороги час від часу перекриваються шлагбаумами. Плюс господарством завжди розїзджають «природоохоронні» патрулі, які чомусь мають нашивки приватної фірми з Донецька – «Деліт», бійці якої охороняють і відоме «Міжгір’я». Біля сіл, які знаходяться в господарстві, і які Янукович, на його превеликий жаль, ніяк не може ліквідувати, розставлені сотні плакатів, які попереджають, що в ліс ходити не можна, рибу ловити не можна, плавати на човнах не можна, гриби збирати не можна. Плакатами звичайно наших людей не дуже зупиниш. Тому патрулі час від часу ловлять людей в лісі і залякують.Але попри такі міри жителі сіл все одно не хочуть сидіти в межах відведених їм зон і просочуються у ліс. Тому, очевидно, і з’явилася думка оточити його парканом.

По-суті, всі 36 тисяч га господарства перетворилися на приватну власність одного віп-мисливця. З одним лише зауваженням. Справа в тому, що законна приватна власність на землю, це не лише права, але і обов’язки. Наприклад, якби цей ліс був приватизований насправді, то власнику довелося би платити податок на землю, а це величезні кошти зважаючи на величину лісу. А так нічого платити не треба, більше того – будь-який благоустрій фінансується Держлісом. Лише в цьому році платники податків виклали кілька мільйонів гривень на лісників і охорону, на ремонт доріг, на будівництво майже чотирьох кілометрів паркану, на сотні плакатів з забороною ходити в ліс – фактично за утримання приватного лісу Януковича».

«Lb.ua».

Одного разу я гуляв по лісі, бачу криниця... Ну я підходжу, заходжу в ліфт, сідаю на велосипед, заводжу мотоцик, тут Бац, до мене кондуктор підходить, і каже: ''Дядя, уступи місце'' А я кажу шо не курю. Так ця дитина як почне плакати! Але я не розгубився , і як не дам їй по пиці, а вона хапається за коліно і кричить: ''Моя спина! Моя спина!'' А я думаю, може вона зовсім вже того..? Виходжу я із цієї електрички, дивлюсь, маршрутка стоїть... Ну підходжу і кажу: ''вінстон синій і водяри 0,5'' Ну вона мені і дає Bond і пиво, я беру цю приму і самогон, і втікаю від цих мусорів! Так ці пожежники мене на швидкій наздогнали! Наздогнали і кажуть: ''Ви здачу забули!'' Ну я беру кілограм яблук, і іду на базар торгувати! Приношу, тільки встиг викласти ці банани, тут же ж бабка підбігає, і скупляє в мене всі персики, і каже, шоб я все склав в кульочок! А я думаю, зовсім бабка здуріла, як я їй 20 кавунів в сумку покладу?! Взяв я гроші і пішов додому! Більше я в ліс не ходив....і гриби не рухав...і ти їх не рухай)))

Як то в анекдоті: в парку культури і відпочинку відпочинку більше, ніж культури.

Нещодавно бачила в лісі просто купи-купи-купи сміття.

Та дійсно ж, сміттєвих баків ніхто в лісі не ставить. Що ж робити зі сміттям, яке залишається після відпочинку?

Спробувала написати нехитрі поради.

Органіка: такі відходи, котрі належать до органичної групи, швидко розкладаються, тому для їх збору потрібно викопати відповідного розміру ямку в землі. До цієї ямки ти будеш скидати і виливати тільки органичні відходи - очистки, кожуру, недоїдену їжу. А перед своїм від'їздом цю ямку слід закопати. Так ти залишиш після себе безпечне і естетичне місце для відпочинку.

Папір: Папір (газети, етикетки) і використані вологі серветки слід спалювати. Так ти утилізуєш цю групу відходів щвидше за все. Недопалки цигарок, крім виділення ще частки нікотину і смоли до атмосфери, не спричинить оточуючим людям шкоди. Чи ж їх теж можна викидати до ями з органичними відходами.

Пластик: Пластик ні в якому випадку неможна спалювати, адже при горінні він виділяє всі отруйні речовини, котрі містить, чим отруїть і навколишню природу, і оточуючих тебе людей, включаючи і тебе самого. Розкладатися у природі пластик буде не менше 300 років, виділяючи в землю, повітря, а через землю - и до найближчих водоймищ, ті самі отруйні речовини, що виділяв би при горінні, поступово отруюючи ґрунт і воду. Тому пластикові пляшки, поліетиленові пакети і упаковки з-під косметичних засобів і кремів слід забирати з собою і викидати вже в місті до сміттєвих баків, призначених для збору ПЕТ.

Залізо: Залізо розкладається у природі в середньому за п'ять років, тому при неможливості вивезти його до міста, його теж можна закопувати до землі. Консервні банки складаюються з заліза, але вкриті оловом, тому спочатку консервні банки слід перепалити в багатті, щоб оплавилось олово, а потім, якщо нема можливості вивезти їх в місто і викинути там, теж закопати. Перепалені консервні банки розкладуться у природі за три роки.

Скло: скло - це, звісно, природний матеріал, але розкладається воно так само довго, як і пластик. Звісно, при цьому воно не спричиняє шкоди природі. Та це за умови, що скляний виріб залишається цілосним. Та частіше за все викидають саме розбиті скляні предмети. А це може призвести до травмування тварин і людей. Так що скло теж треба вивозити з собою, а вже в місті здавати до пунктів прийому вторсировини. Адже вже з'являються пункти прийму не лише пустих пляшок, але й некондеційного скла.

Тканина: Буває так, що не хочеться забирати з собою одяг, якщо він порвався. В археологів навіть є традиція спалювати одяг або взуття, які порвались. Однак, на жаль, більшість тканин зараз синтетичні і при спалюванні або розкладанні у природі будуть виділяти не меньшу кількість шкідливих речовин, ніж пластик. Тому одяг і взуття необхідно забирати з собою. А там все таки в першу чергу спробувати полагодити її чи використати вдома як ганчірки.