хочу сюди!
 

Анна

42 роки, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 35-45 років

Замітки з міткою «кохання»

Свіча кохання. Вінок сонетів 3.

Все мариться отак мені,

Що я несу тебе від моря,

Й солоні краплі осяйні

На персах тішаться прозорі...

В твоїй мрійливій глибині -

Небесна синь, в приємній зморі

І дух вечірніх полинів

На неосяжному просторі.

Я радісний, я усміхаюсь...

Тендітні пальчики твої

Мене так люблять, сподіваюсь...

Вони дзвінкі, як солов ї...

Сни несподівані мої:

Що я лечу й не повертаюсь...

В. Кулик, 2001 рік

Свіча кохання. Вінок сонетів. 2

В тобі до краплі розчиняюсь,

Вловляю музику садів,

Мов до джерела нахиляюсь -

Грудей твоїх спиваю спів.

І в здогадках щемливих маюсь:

Де той, що лиш тебе хотів?

Беру твій цвіт, і не вагаюсь...

І тут уже не треба слів.

Не відаю, чи "так", чи "ні"

Промовить погляд, вранці чистий -

Ще зорі сяють в вишині -

І шлях лежить в поля імлисті,

І сяють доли променисті -

Все мариться отак мені...

Свіча кохання. Вінок сонетів. Сонет 1.

Гублюсь в солодкій глибині,

Жаждиво дихаю тобою.

І безтурботному мені

Так хороше горіти грою...

Безкрая далина ланів

Стає під небом голубою...

Це наші неповторні дні,

Повязані навік судьбою.

Я двері настіж відчиняю -

Туди, де квилять журавлі...

А твої теплі рученята,

Мов неприкаяні жалі....

Ми тільки двоє на землі -

В тобі до краплі розчиняюсь...

Валерій Кулик, травень 2001 року

P.S. Цей вірш дарую А....В.. smile

Етюд при двох свічках

Той вечір...

І лице натхненне,

І рук, мов крил, граційний змах....

І над усім - етюд Шопена,

При двох запалених свічках.

Мелодія краси і цноти заповнює кімнату, дім...

А я перегортаю ноти й милуюсь профілем твоїм,

Волосся білого розмаєм....

І не вві сні, а наяву, тебе вже вкотре, - відкриваю,

Так добре знану, і - нову.

О господи, яке ж ти диво!..

І ноти випуска рука, і свічі гаснуть соромливо,

Й Шопен здивовано змовка....

Коли роки й життя буденне

Любов і нас утомлять вкрай,

Я попрошу: "Етюд Шопена при двох свічках мені заграй".

І в припорошеній замрії,

Під звуки дивні оживу

Й тебе - укотре вже! - відкрию,

Весь вік і знану, і нову;

Весь вік незбагнену й натхненну...

Ні, я нічого не скажу:

Лишь вибачусь перед Шопеном

І знов дві свічки погашу.devil

І. Немирович

Научиться любить

До недавнего периода я не задумувалась, что любить-то оказывается еще и уметь нужно. Мне казалось - я люблю, и ничему мне учиться не надо, ведь моя позиция всегда правильная, и вообще - по жизни я не очень люблю критику и поучение менятакойхорошей...)) В итоге в личной жизни у меня оказалась ситуация, полностью противоположная той, какую я бы хотела иметь... Так продолжается уже больше полугода (в смысле - вообще никакой личной жизни), я все это время пыталась найти выход из ситуации, но как теперь это видно - не там.

Я давно искала источники, где найти ответы на мучившие меня вопросы взаимоотношений между мужчиной и женщиной… Друзья оказались плохими советчиками, поскольку не могли вникнуть во все нюансы проблем, которые у меня были, и кроме того - опыт и мудрость приходят с возрастом. Статьи и форумы во всевозможных интернет-изданиях давали только поверхностные ответы… Но вот я нашла наконец источник ответов на все мои вопросы – выводы и изречения мудрых людей. Мысли мудрецов о любом  жизненном вопросе – наилучший способ получить ответ
на мучивший тебя вопрос.

Прочитав множество мнений на тему "что такое любовь" я пришла к выводу, что любить то я и не умею… Потому что я позволяла себе по отношению к объекту моего чувства такие нехорошие вещи, как ревность, раздражение, гордость, иногда даже злословие… Тогда как надо было всему верить и доверять, молча и уверенно переносить все трудности… Жаль, что я поняла это только сейчас, но очень хорошо – что вообще поняла, и теперь не допущу непоправимого – продолжения пути в никуда, мучения и давления на моего любимого человека.

А почитав сегодня блог Коринфянина, окончательно убедилась, что с сегодняшнего дня я начинаю жить по новому.


Чего и Вам желаю – мудрости и разрешения всех Ваших проблем!

Далёкая и близкая

Стану    лёгким  я    ветерком,    
Полечу    далеко.
К    той    далёкой    и    близкой    мне,      
Что    дороже    всего.
Если    вдруг    загрустит    она,    
Я    развею    тоску,
Закружу    в  лёгком    вальсе    с    ней
И    тихонько    скажу:

           Далёкая    и    близкая,  
           Тебе    признаюсь    искренне:
           Ты    жизнь    моя,    ты    песнь    моя,  
           Любимая.
           Близкая,  далёкая,    
           Подружка  ясноокая,
           В  родных  краях,  любовь  храня,  
           Ты  ждёшь  меня.

Обернусь  ясным  солнышком,  
Обогрею  собой,  
Хмурой  слякотной  осенью  
И  морозной  зимой.
На  рассвете  в  окошко  
Тихо  к  ней  постучу,
-  С    добрым    утром,  любимая,  -    
Нежно    ей    прошепчу.

Стану    ласковым    дождиком,  
Снегопадом  в  саду.
Ясным    месяцем    в    полночь    к  ней    
На  свиданье    приду.
Чтобы    помнила    обо  мне,  
Чувства  верно    храня,
Дорогая,    любимая,  
Помолюсь    за    тебя.                                                        
автор: Олег  Долишний  

Самотні чи вільні для нових стосунків?

Ось взяти блогерів на i.ua. Нас багато, але подивіться, як відрізняємося ми тим таки ставленням до КОХАННЯ:

1) є стільки людей, котрі вже кохають, мають (чи ще ні) власну сім*ю і пишуть про це світле та життєдайне почуття;

 

2) ще частина мучається від невзаємного кохання;

 

3) купа хлопців та дівчат хочуть і активно (чи не дуже) шукають цього Кохання, вони марять любов*ю і мріють поповнити першу групу.

4) далі йдуть розчаровані й ображені на весь світ і свою недавню ще половинку;

 

5) з ними поруч починуті чи зраджені, котрі ще в роздумах (чи вже вирішили), що ж діяти далі.

 

 

6) ще є ті, хто з філософським настроєм стверджують, що прийде кохання і вже тоді вони вирішать, що з ним робити, а спеціально нікого і нічого шукати не стануть.

7) але трохи людей думає, що кохання насправді не існує, а це лише одна з тем для заміток;

 

8) виявляється, дехто не хоче задумуватися про кохання, бо твердо збирається "трохи погуляти", а вже через n-ну кількість років можна буде подумати, як про любов, так і про серйозні стосунки.

--------------------------------------------------------------------------------------------------

Я ніколи не говорила, що я самотня чи що мене кинули/не люблять/використали, я тільки усміхалася: "я зараз вільна для нових стосунків і тому знаю, що зустріну своє кохіння".

Я й справді стріла СВОГО чоловіка.

 

Якщо зайняти позицію жертви, то всі й будуть ставитися до тебе, як до жертви, якщо ж мати впевненість, що все в житті відбувається вчасно, і, що твоє щастя обов*язково десь існує, то доля буде тобі усміхатися і ти побачиш всі її добрі знаки.

 

  Рейтинг блогов

 

 

Капітуляція

За прихильність щиру твого серця,

За очей незбагнену блакить

Ринувсь, щоб тебе, немов фортецю,

Взяти штурмом, з ходу підкорить.

Думав, що здобуду перемогу,

Увірвуся вихором, зімну...

І не вийшло... Довелось облогу

Розпочать - тривалу й затяжну.

Воював я вперто і зухвало,

Як, мабуть, ніколи і ні з ким.

Ти ж усі атаки відбивала...

І тоді упевнився в однім:

Битву цю програв я. Зізнаюся.

Й силкуватись далі - не резон.

Я складаю зброю. Я здаюся.

Прошу, забери мене в полон.

 

Любимой девушке посвящаю!

Я знаю як воно буде:

Засмика всього , затрясе,

Вогненість прониже груди,

Й зупиниться серце. І все.

Приблизно й коли - вже знаю:

За рік, а чи півтора.

...Без мене з-за небокраю

Проміннями сонце загра.

Буятимуть трави зелені,

Цвістимуть весняні сади;

Дощі ітимуть без мене

Так, як ішли завжди.

Хтось віритиме у Бога,

Хтось в вірі вбачатиме зло...

Не зміниться в світі нічого -

Все буде, як і було.

І тільки мене не стане

У цій сутолоці земній:

Спливу кудись за туманом,

Де - ні бажань, ні надій.

І, може, осиплюсь росою

На вранішні трави хмільні...

А ти умиєшся мною,

А ти побродиш в мені

І ще красивішою станеш,

І личко твоє засія, Моя надія остання,

Любове остання моя!

Eu

Eu

депресія...

враження, що та депресія, що почалась у мене на чужині, ніколи не скінчиться... ніби-то я щасливий, нічого не прагну... як в тому фільмі з Євстігнєєвим: "Что есть?" - "А, что надо!"
"А что надо?" - "А, что есть!"

тобто нема ні особливих потреб, ні бажання щось змінювати [тобто бажання є], дій немає)
якщо щось конче необхідно, то воно з"являється...
таке все "ялове"...сіре
можливо просто не вистачає кохання?! (у широкому сенсі цього слова) ...але, мислячи тверезо, розумієш що це тільки відмовка...
так хочеться крикнути на усі груди... що я потребую, щоб мою душу, повністю, до останньої краплини, переповнювали почуття...
та де ж їх набрати стільки?
це так, як в моєму [як раз через це] улюбленому фільмі Магнолія ..."в мені стільки кохання, а я не вмію кохати"... чи якось так

ось не встиг пожалітися, як вже здається знайшов теє кохання ... всеж таки ці блоги діють, чи не так?!