хочу сюди!
 

Наталія

40 років, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «кохання»

Свіча кохання. Вінок сонетів 5

Ув очі я дивлюсь ясні І весь тону, уже безсилий... Живуть в мені твої пісні, Як профіль твій до болю милий. Печаль в невипитім вині: Де ж ви мене, вітри, носили, Що я на воронім коні До тебе доскакав насилу?.. До пліч коханих доторкаюсь... Як я тебе в цю мить люблю! З небес омріяних спускаюсь І заклинаю, і молю: Не покидай мого жалю! Перед тобою тихо каюсь... В. Кулик

Свіча кохання. Вінок сонетів 3.

Все мариться отак мені, Що я несу тебе від моря, Й солоні краплі осяйні На персах тішаться прозорі... В твоїй мрійливій глибині - Небесна синь, в приємній зморі І дух вечірніх полинів На неосяжному просторі. Я радісний, я усміхаюсь... Тендітні пальчики твої Мене так люблять, сподіваюсь... Вони дзвінкі, як солов ї... Сни несподівані мої: Що я лечу й не повертаюсь... В. Кулик, 2001 рік

Свіча кохання. Вінок сонетів. 2

В тобі до краплі розчиняюсь, Вловляю музику садів, Мов до джерела нахиляюсь - Грудей твоїх спиваю спів. І в здогадках щемливих маюсь: Де той, що лиш тебе хотів? Беру твій цвіт, і не вагаюсь... І тут уже не треба слів. Не відаю, чи "так", чи "ні" Промовить погляд, вранці чистий - Ще зорі сяють в вишині - І шлях лежить в поля імлисті, І сяють доли променисті - Все мариться отак мені...

Свіча кохання. Вінок сонетів. Сонет 1.

Гублюсь в солодкій глибині, Жаждиво дихаю тобою. І безтурботному мені Так хороше горіти грою... Безкрая далина ланів Стає під небом голубою... Це наші неповторні дні, Повязані навік судьбою. Я двері настіж відчиняю - Туди, де квилять журавлі... А твої теплі рученята, Мов неприкаяні жалі.... Ми тільки двоє на землі - В тобі до краплі розчиняюсь... Валерій Кулик, травень 2001 року P.S. Цей вірш дарую А....В..

Етюд при двох свічках

Той вечір... І лице натхненне, І рук, мов крил, граційний змах.... І над усім - етюд Шопена, При двох запалених свічках. Мелодія краси і цноти заповнює кімнату, дім... А я перегортаю ноти й милуюсь профілем твоїм, Волосся білого розмаєм.... І не вві сні, а наяву, тебе вже вкотре, - відкриваю, Так добре знану, і - нову. О господи, яке ж ти диво!.. І ноти випуска рука, і свічі гаснуть соромливо, Й Шопен здивовано змовка.... Коли роки й життя буденне Любов і нас утомлять вкрай, Я...

Читати далі...

Научиться любить

До недавнего периода я не задумувалась, что любить-то оказывается еще и уметь нужно. Мне казалось - я люблю, и ничему мне учиться не надо, ведь моя позиция всегда правильная, и вообще - по жизни я не очень люблю критику и поучение менятакойхорошей...)) В итоге в личной жизни у меня оказалась ситуация, полностью противоположная той, какую я бы хотела иметь... Так продолжается уже больше полугода (в смысле - вообще никакой личной жизни), я все это время пыталась найти выход из ситуации, но как...

Читати далі...

Далёкая и близкая

Стану лёгким я ветерком, Полечу далеко. К той далёкой и близкой мне, Что дороже всего. Если вдруг загрустит она, Я развею тоску, Закружу в лёгком вальсе с ней И тихонько &nbsp...

Читати далі...

Самотні чи вільні для нових стосунків?

Ось взяти блогерів на i.ua. Нас багато, але подивіться, як відрізняємося ми тим таки ставленням до КОХАННЯ: 1) є стільки людей, котрі вже кохають, мають (чи ще ні) власну сім*ю і пишуть про це світле та життєдайне почуття; [Приєднана картинка] 2) ще частина мучається від невзаємного кохання; [Приєднана картинка] 3) купа хлопців та дівчат хочуть і активно (чи не дуже) шукають цього Кохання, вони марять любов*ю і мріють поповнити першу групу...

Читати далі...

Капітуляція

За прихильність щиру твого серця, За очей незбагнену блакить Ринувсь, щоб тебе, немов фортецю, Взяти штурмом, з ходу підкорить. Думав, що здобуду перемогу, Увірвуся вихором, зімну... І не вийшло... Довелось облогу Розпочать - тривалу й затяжну. Воював я вперто і зухвало, Як, мабуть, ніколи і ні з ким. Ти ж усі атаки відбивала... І тоді упевнився в однім: Битву цю програв я. Зізнаюся. Й силкуватись далі - не резон. Я складаю зброю. Я здаюся. Прошу, забери мене в полон.

Любимой девушке посвящаю!

Я знаю як воно буде: Засмика всього , затрясе, Вогненість прониже груди, Й зупиниться серце. І все. Приблизно й коли - вже знаю: За рік, а чи півтора. ...Без мене з-за небокраю Проміннями сонце загра. Буятимуть трави зелені, Цвістимуть весняні сади; Дощі ітимуть без мене Так, як ішли завжди. Хтось віритиме у Бога, Хтось в вірі вбачатиме зло... Не зміниться в світі нічого - Все буде, як і було. І тільки мене не стане У цій сутолоці земній: Спливу кудись за туманом, Де...

Читати далі...