хочу сюди!
 

Маша

50 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 37-65 років

Замітки з міткою «люди»

Про розумних та мудрих



Розумний знає як вилізти з лайна, в яке сам і заліз по своїй глупості.
А мудрий в те лайно не вступить, бо розуміє, що то є лайно.

Кожен народ має право діяти та робити так як він того забажає. І кожна частина народу теж має своє право робити та діяти так, як вони того забажають, якщо це не суперечить законам Всевишнього !
Це напевно аксіома для розвинутих та демократичних народів та суспільств.

Мене, як пересічного, трішки всеж дивує позиція наших опозиційних лідерів, які як чорт ладана бояться того "немирного" спротиву народу.
Маю таку думку, Що
коли тобі плюнули в лице, а ти витерся та стерпів, то тобі обов'язково наступного разу дадуть по голові. Якщо ти і це стерпиш, тоді будеш весь час отримувати копняки та стусани, якіб переконання ти не сповідував.
Така вже реалія нашого Українського життя в 2014 році.

Мудрий політик передбачає та прогнозує всі наслідки прийнятих ним рішень на багато кроків наперед. Розумний же політик просто крокує та приймає рішення.

Тому мені ну дуже хочеться почути відповідь від наших опозиційних лідерів -
А на що вони сподіваються, коли будуть вести перемовини з "групою фахівців" яку їм підсовує янукович ?
Невже не вистачає тої мудрості, щоб нарешті зрозуміти, з ким вони мають справу та почати називати речі своїми іменами ?

Може тому і прийшов до влади в Україні янукович, що у нас немає мудрих політиків ?
А може то просто ми всі розівчились, а може і не вміємо визначити - якій політик розумний, А якій мудрий !

Напевно забагато ми дивимось тих зомбоящиків, які спотворюють весь наш світогляд та наші розумові здібності.
Людям легше та простіше впізнавати, чим пізнавати, бо це не вимагає зусиль розуму. Протягом тривалого "радянського часу" людям показували бутафорію для очей і розуму. Тому ми такими і стали.

І на коня ще одна моя думка - янукович взагалі нічого не вирішує в державотворенні, в тому, що відбувається в сучасній Україні. Це навіть не маріонетка. Це просто ставленик, який займає крісло.
Просто дайте собі відповідь - чому азаров, табачник, клюєв і ко вже 4 роки керують нами , і досі на своїх місцях ?

Про розумних та мудрих



Розумний знає як вилізти з лайна, в яке сам і заліз по своїй глупості.
А мудрий в те лайно не вступить, бо розуміє, що то є лайно.

Кожен народ має право діяти та робити так як він того забажає. І кожна частина народу теж має своє право робити та діяти так, як вони того забажають, якщо це не суперечить законам Всевишнього !
Це напевно аксіома для розвинутих та демократичних народів та суспільств.

Мене, як пересічного, трішки всеж дивує позиція наших опозиційних лідерів, які як чорт ладана бояться того "немирного" спротиву народу.
Маю таку думку, Що
коли тобі плюнули в лице, а ти витерся та стерпів, то тобі обов'язково наступного разу дадуть по голові. Якщо ти і це стерпиш, тоді будеш весь час отримувати копняки та стусани, якіб переконання ти не сповідував.
Така вже реалія нашого Українського життя в 2014 році.

Мудрий політик передбачає та прогнозує всі наслідки прийнятих ним рішень на багато кроків наперед. Розумний же політик просто крокує та приймає рішення.

Тому мені ну дуже хочеться почути відповідь від наших опозиційних лідерів -
А на що вони сподіваються, коли будуть вести перемовини з "групою фахівців" яку їм підсовує янукович ?
Невже не вистачає тої мудрості, щоб нарешті зрозуміти, з ким вони мають справу та почати називати речі своїми іменами ?

Може тому і прийшов до влади в Україні янукович, що у нас немає мудрих політиків ?
А може то просто ми всі розівчились, а може і не вміємо визначити - якій політик розумний, А якій мудрий !

Напевно забагато ми дивимось тих зомбоящиків, які спотворюють весь наш світогляд та наші розумові здібності.
Людям легше та простіше впізнавати, чим пізнавати, бо це не вимагає зусиль розуму. Протягом тривалого "радянського часу" людям показували бутафорію для очей і розуму. Тому ми такими і стали.

І на коня ще одна моя думка - янукович взагалі нічого не вирішує в державотворенні, в тому, що відбувається в сучасній Україні. Це навіть не маріонетка. Це просто ставленик, який займає крісло.
Просто дайте собі відповідь - чому азаров, табачник, клюєв і ко вже 4 роки керують нами , і досі на своїх місцях ?

Про розумних та мудрих.



Розумний знає як вилізти з лайна, в яке сам і заліз по своїй глупості.
А мудрий в те лайно не вступить, бо розуміє, що то є лайно.

Кожен народ має право діяти та робити так як він того забажає. І кожна частина народу теж має своє право робити та діяти так, як вони того забажають, якщо це не суперечить законам Всевишнього !
Це напевно аксіома для розвинутих та демократичних народів та суспільств.

Мене, як пересічного, трішки всеж дивує позиція наших опозиційних лідерів, які як чорт ладана бояться того "немирного" спротиву народу.
Маю таку думку, Що
коли тобі плюнули в лице, а ти витерся та стерпів, то тобі обов'язково наступного разу дадуть по голові. Якщо ти і це стерпиш, тоді будеш весь час отримувати копняки та стусани, якіб переконання ти не сповідував.
Така вже реалія нашого Українського життя в 2014 році.

Мудрий політик передбачає та прогнозує всі наслідки прийнятих ним рішень на багато кроків наперед. Розумний же політик просто крокує та приймає рішення.

Тому мені ну дуже хочеться почути відповідь від наших опозиційних лідерів -
А на що вони сподіваються, коли будуть вести перемовини з "групою фахівців" яку їм підсовує янукович ?
Невже не вистачає тої мудрості, щоб нарешті зрозуміти, з ким вони мають справу та почати називати речі своїми іменами ?

Може тому і прийшов до влади в Україні янукович, що у нас немає мудрих політиків ?
А може то просто ми всі розівчились, а може і не вміємо визначити - якій політик розумний, А якій мудрий !

Напевно забагато ми дивимось тих зомбоящиків, які спотворюють весь наш світогляд та наші розумові здібності.
Людям легше та простіше впізнавати, чим пізнавати, бо це не вимагає зусиль розуму. Протягом тривалого "радянського часу" людям показували бутафорію для очей і розуму. Тому ми такими і стали.

І на коня ще одна моя думка - янукович взагалі нічого не вирішує в державотворенні, в тому, що відбувається в сучасній Україні. Це навіть не маріонетка. Це просто ставленик, який займає крісло.
Просто дайте собі відповідь - чому азаров, табачник, клюєв і ко вже 4 роки керують нами , і досі на своїх місцях ?

Вервь - люди - мир - задруга.

Один, из наших Друзей, в шутку или всерьез, высказался по-поводу моего НИКа - "АриандыНити", предложив подкорректировать его звучание и смысл, прежде всего. Он предложил заменить мой НИК, на - "Ариадны-Вервь". Точно я не знала значение этого слова, а лишь догадывалась, что, корень слова похож на слово "веревка".

Слова: "нить" и "веревка" обозначают "ТО", что связывает, является "связующим" между ...

В слове "АриадныНити" заложен смысл:Связь, по Серебрянной Нити, с Высшим. 

А что же обозначает слово "ВЕРВЬ"? - Я решила узнать, чтобы понять: какой смысл вкладывал наш Друг, в предложенный им, новый НИК, для меня?! Ведь, НИК, как и АВАтарка несут смысловую нагрузку, некие характеристики владелицы / ца /. 

И я пошла искать эти "характеристики". Но не для того, чтобы изменить свой НИК, а токмо для того, чтобы понять 

смысл слова - "ВЕРВЬ". Но, прежде, спросила у мужа своего - ведь, он - русский. А значит, должен знать. Но, к моему удивлению, он, также, как и я, только предположил ... 

Спасибо Комендору - его пост сподвиг меня поинтересоваться значением этого слова. А меня привлекает наша История - История моих Предков. И это правильно, я считаю! Надо не просто беречь, собирая по крупицам, Историю нашу, но и передавать собранное, нашим детям, внукам, правнукам ... 

И я обратилась к ВИКи. - Делюсь с вами, Други мои! 

Всем известно и понятно такое выражение  “ Быть связанным одной веревкой” и идет это понятие из глубокой древности от такого значения как вервь .

Вервь – это община во времена древних славян и свое

[ Читать дальше ]


~ Ариаднынити ~

Создай свой сайт на taba.ru


Політичне об’єднання «СИЛА ЛЮДЕЙ»

Хто ми?
Ми люди, які втомилися пасивно дивитися як бандити, олігархи та політики-корупціонери обкрадають наше майбутнє. Ми об’єднуємося в політичну силу, щоб побудувати суспільство, де найвищою цінністю є Людина. Сила людей потрібна, щоб забезпечити краще життя та змінити політичну свідомість.
Щоб жити інакше потрібна інша політика. Для справедливої та правової країни необхідні новітні підходи. Тому СИЛА ЛЮДЕЙ будується:
     відповідальними людьми;
     за правилами;
    прозоро та знизу догори;
    з фінансовою незалежністю від олігархів;
    з можливістю людям впливати на всі рішення;
    назавжди.

Так, ми створюємо політичну силу назавжди. В усіх розвинутих країнах політична сила – це інституція, фактично - частина держави. Так буде і в Україні. Люди, які мають стійкі погляди, сповідують демократичні цінності, об’єднуються щоб разом збільшувати простір справедливості та законності в суспільстві.

Потрібно діяти! Тому вже зараз:
1.          Створюється ідеологічна платформа;
2.          Ведеться інформаційна кампанія;
3.          Розпочато створення оргкомітетів;
4.          Йде підготовка написання програм на всіх рівнях.

Давайте проявимо свою громадянську відповідальність, разом змінимо нашу країну та отримаємо впевненість в завтрашньому дні! Об’єднуймося!

Візія
Людина - найвища цінність. Людина освічена, розвинута, вільна та відповідальна, яка живе в достатку, є головною метою України:
    розвинутої країни з громадянським суспільством та високим рівнем культури та духовності;
    сильної країни з міцною економікою, де впроваджуються інновації;
    справедливої країни, в якій влада для людей, а не люди для влади;
    самоврядної країни, в якій люди об"єднані в сильні громади на місцях і самостійно вирішують, як їм жити.

Солідарні та самодостатні люди, впевнені в завтрашньому дні - основа країни!

Засади
Черпаючи натхнення з Великих документів, що змінили хід історії, зокрема:
    Загальної Декларації прав людини, Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, Хартії засадничих прав Європейського союзу;
    Конституції України, як основного Закону та суспільної угоди народу України;
    З української хартії вільної людини, як заклику моральних авторитетів України до нас, представників нової хвилі політично та суспільно активних діячів, стверджуємо, що в своїй діяльності ми керуємось наступними засадами:

Гідність
    Людська гідність є абсолютною цінністю і є визначальною в ставленні до кожної людини;
    Її слід усіляко плекати і не можна обмежувати за будь-яких обставин, в тому ж числі у випадках коли хтось оступився чи вчинив злочин.

Свобода
    свобода зобов’язує нести відповідальність за свої слова та вчинки;
    свобода без відповідальності – це крок до анархії та хаосу.

 Відповідальність
    усвідомлена відповідальність – ознака зрілості людини та суспільства; Кожен має нести відповідальність за власні слова та вчинки;
    відповідальність передбачає дотримання домовленостей. Угоди між суспільством та владою, між людиною та державою, між партнерами по бізнесу  укладенні в інтересах сторін – така ж частина законодавства як і будь-який закон, за порушення яких мають притягувати до відповідальності;
    найбільші проблеми людства, найжорстокіші війни починалися з порушення попередньо встановлених порядків і укладених угод. Їх дотримання та вдосконалення – шлях до миру.

 Справедливість
    справедливість – одна із головних передумов мирного співжиття людей;
    справедливість передбачає рівність можливостей для всіх та рівність усіх перед законом, а також винагорода та стимуляція тих, хто проявляє активність і працьовитість у створенні суспільних благ;
    забезпечення достатнього рівня справедливості – засаднича функція держави, без якої вона перетворюється на репресивний апарат;
    справедливе правосуддя – це головна передумова для можливості відстояти свої інтереси, права та свободи; З цієї причини воно є головним гарантом внутрішньої безпеки і спокою в країні, а тому воно має бути на особливому контролі суспільства.

 Відкритість
    влада має бути відкритою та контрольованою суспільством;
    свобода слова, думки – засадничі і невід’ємні права кожної людини.

 Дієвість
    аби змінити Україну, замало самого усвідомлення та аналізу проблем і викликів, що стоять перед народом та державою, слід діяти.
    якщо якісь процеси в житті країни відбуваються не належним чином, ми не критикуємо, а виробляємо проекти рішень, що усунуть недоліки;
    ми будуємо країну поважаючи закон, змінюємо правове поле та формуємо умови згідно з його нормами;
    у своїх діях спираємося на власні сили -  самоорганізацію та самоврядність, які є мірилом успіху, розуміючи, що ми самі найбільше зацікавлені навести лад та забезпечити розвиток власних громад, регіонів та країни.
 
Солідарність
    країни процвітають лише тоді, коли в суспільстві панує солідарність, а отже доброзичливість, єдність та взаємодопомога;
    солідарність виростає з усвідомлення спільності людських інтересів;
    лише у відстоюванні інтересів усіх ми зможемо відстояти інтереси кожного;
    жодна добра ініціатива не може бути втілена у життя в суспільстві де панують розбрат і ненависть один до одного.

Конкурентність
    лише в чесному змаганні за правилами встановленими в інтересах суспільства знаходиться оптимальний шлях для його розвитку;
    змагальність у підходах, механізмах, підтримка найкращих ідей та найдієвіших засобів розширює потенціал, надає нові ресурси для руху вперед;
    конкурентне змагання, а не війна на виживання забезпечить успішне досягнення результату, а всім учасникам процесу саморозвиток та спільну вигоду від його досягнення;
    відсутність конкуренції призводить, зокрема, до застою в державі, монополізації економіки та погіршення якості товарів та послуг, а також деградації суспільства.
 
Добробут
    прагнення добробуту – природне бажання людини;
    мірилом ефективності влади є рівень зростання добробуту її громадян; Якщо добробут людей погіршується – маємо змінювати таку владу.

Ці засади  покликали нас до спільної праці, ставши основою для всіх наших дій.
Стверджуємо, що втіливши ці імперативи в життя України, ми змінимо нашу країну і світ навколо нас!

Новорічна статистика СИЛИ ЛЮДЕЙ 01.01.2014
Кількість первинних оргкомітетів – 100
Кількість окружних оргкомітетів – 9
Кількість міських оргкомітетів – 4
Кількість районних оргкомітетів – 13
Кількість регіональних оргкомітетів - 1
Кількість членів не об’єднаних в осередки – 394 особи
Кількість прихильників - 129 осіб
Соціальні мережі – понад 5,5 тис. осіб. ВК 1021 – осіб, у ФБ 4520 – осіб

З Новим Роком та дякуємо усім хто з нами будує нову Україну. Новий рік - наш простір для змін.
Разом - СИЛА ЛЮДЕЙ!!!

https://www.facebook.com/sylalyudey
http://sylalyudey.org/ua

Політичне об’єднання «СИЛА ЛЮДЕЙ» планує побудувати Україну без олігархів
Новини >> Запоріжжя    21-06-2013, Марина Ботнарева

Презентація політичного об’єднання «СИЛА ЛЮДЕЙ», яке бачить щасливе майбутнє України з політикою без олігархів, старих політиків та… без Президента відбулася 20 червня в Запоріжжі.
Ініціатори «СИЛИ ЛЮДЕЙ» стверджують, що у майбутньому в об'єднанні не буде єдиного вождя, а буде багато лідерів, рішення прийматимуться не одноосібно, а перші особи лише виконуватимуть волю членів партії. Найважливіше те, що нова політична сила засновуватиметься знизу догори – від місцевого рівня, через регіональний до загальнонаціонального.

ПОЛІТИЧНІ ІГРИ ЯК ФУТБОЛЬНИЙ МАТЧ
Для того, щоб змалювати картину нинішньої політичної ситуації в Україні та ролі «СИЛИ ЛЮДЕЙ» у політичній грі представник ініціативної групи об’єднання, експерт Інституту політичної освіти з Києва Олександр Солонтай запропонував порівняти політичні партії з футбольними командами: «Деякі футбольні команди перемагають завдяки тому, що в них є «зірка», – розпочав він. – Однак у нашій країні політичні команди перемагають не завдяки талановитим «зіркам», а завдяки тому, що кожен виходить на поле з битою в руках. Народ же не тільки є бездіяльним спостерігачем підступних ігор, народ навіть не може розрізнити команди, адже їхні члени мають однакові цілі та однакові засоби для досягнення перемоги.
Крім цього, гравці прямо під час гри змінюють свої команди. Чи можемо ми змагатися в футболі за прописаними футбольними правилами, якщо для суперників їх не існує? До того ж у нас немає «зірки», яка б все вирішувала. Тому нас запитують, як ми виграємо цей матч? А хто сказав, що ми на таке небезпечне поле взагалі вийдемо?! Хто сказав, що ми не візьмемо своїх уболівальників та не оточимо той стадіон з усіх боків? Чому б не підвести кожного гравця-злодія до відповідальності перед народом? Покажемо відеоряд, як ті гравці діставали кортика з-за поясу, коли змагалися з іншими командами.
А ось коли на полі встановиться порядок, будуть поставлені чіткі правила, під якими усі команди рівні, коли з’явиться справедливе суддівство, в такому чесному поєдинку ми залюбки візьмемо участь. Не слід заганяти себе в стандартну політичну матрицю, в якій зараз перебуває країна. Наша мета – створити іншу систему на основі принципів та цінностей. Народ має встановлювати правила на полі, адже саме для нього й була розпочата гра», – виказав основні положення «СИЛИ ЛЮДЕЙ» Олександр Солонтай.

РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЇ ВЖЕ РОЗПОЧАЛАСЯ
Виступаючі наголосили, що нині «СИЛА ЛЮДЕЙ» – це ідея для об'єднання однодумців, а не сформована політична партія чи громадська організація. Ідея полягає в тому, щоб створити нову політичну силу, де членам будуть такі принципи та цінності, як гідність, свобода, відповідальність, справедливість, відкритість, дієвість, солідарність, конкурентоспроможність, добробут. А найвищою цінністю буде Людина.
Ініціаторами створення «СИЛИ ЛЮДЕЙ» стали громадські діячі, депутати місцевих рад, представники інтелігенції, малого та середнього бізнесу з усіх регіонів України. На разі вони вирушили Україною в пошуках однодумців.
Презентації ідеї об’єднання вже відбулися в 20 містах України – Києві, Сімферополі, Луцьку, Рівному, Ужгороді, Львові, Чернівцях, Івано-Франківську, Сумах, Хмельницькому, Харкові, Донецьку, Житомирі, Чернігові, Одесі, Тернополі, Кіровограді, Олександрії, Кременчуці та Полтаві. До речі, ці зустрічі не пройшли даремно: «СИЛА ЛЮДЕЙ» знайшла чимало прихильників і тих, хто вирішив вступити до її лав.
Найближчим часом планується створити оргкомітети в містах, районах та областях, а після цього делегати від них зберуться в Києві, щоб заснувати нову політичну силу.
Щодо програми, то її формуватимуть усі майбутні засновники політичної партії. Нині на сайті розміщенні тези для обговорення. Там же всі охочі можуть зареєструватися та поповнити лави об’єднання. Однак членами «СИЛИ ЛЮДЕЙ» не можуть стати особи, які впродовж останніх десяти років були нардепами, президентами, міністрами, губернаторами, генпрокурорами або суддями Конституційного Суду України.
Ще одним важливим моментом, на якому наголосили ініціатори, є фінансова незалежність. В майбутній «СИЛІ» не буде не лише старих політиків, але й жодних олігархів. Планується фінансувати діяльність за рахунок внесків та пожертв, які не мають перевищувати 500 у.о. з людини. Все фінансування буде прозорим, а відповідна інформація з'являтиметься на веб-сайті.
«Ми будуємо не таку країну, де будуть лише багаті або бідні, а таку, в якій основне багатство належатиме середньому класу, тобто добропорядним громадянам. Це інтелігенція, освітяни, науковці, дрібні та середні підприємці, управлінці, представники місцевого самоврядування тощо. Для цього потрібно відмовитися від олігархічної моделі спочатку в політиці, а потім і в економіці», – підсумував адвокат з Чернігівщини Олексій Гончарук.

ХОЧ ЗЗОВНІ ВСЕ ІДЕАЛЬНО, АЛЕ ВІД КРИТИКИ НЕ ВТЕЧЕШ
У багатьох, однак, залишаються сумніви, як довго протягне обезглавлена країна, чи не відбудеться розкол всередині партії через плюралізм думок, який передбачає партія, хто та як буде приймати остаточне рішення та що станеться з думками тих, хто залишиться у меншості.
Також деяких слухачів здивувало, чому губернаторам та народним депутатам брати участь у політиці не можна, а колишнім мерам та депутатам місцевих рад дозволяється адже ж вони також були при владі й мали змогу себе показати.
Інших насторожує те, що деякі члени об’єднання раніше входили до партій «Наша Україна», «Батьківщина» та «Удар». Вони навіть починають натякати про «тушкуватість» об’єднання.
У будь-якому разі поки що це непідтверджені здогадки. Ідея ж, як погоджується більшість, не просто має право на існування, а є бажаною для реалізації.
http://porogy.zp.ua/?page=view&article=5296


90%, 27 голосів

10%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Посвящается ....

Мне так больно смотреть ,
Что все больше людишек 
Продаются под ноль за "три пары трусишек" ! 
Даже пусть за бунгало - это просто противно ,как торгует собой большинство интенсивно ! 
Нас пожрали блага,
изнутри
без остатка! 
Помешались мы ныне жить не просто в достатке!
Позабыли любовь 
И про честь позабыли 
Любим милых себя 
Ну и автомобили. 
Что же делать теперь ?
Где же все потерялось ? 
Там где вера твоя , 
Там же все и осталось ! 
Будем верить в любовь 
Будем верить в надежду!
И тогда может быть 
будет все,как и прежде!
Люди будут добрей,
Солнце ярче засветит, 
В доме будет теплей 
Мир придет на планете!

Петиция в защиту музея Н.К.Рериха


Вход на страничку, чтобы подписаться. Там вы увидите число собранных подписей и количество нужных для того, чтобы эта петиция получила силу и была направлена президенту.

Значение культурного наследия великого русского художника Николая Рериха огромно, и это признается во многих странах мира. Оно включает в себя более 7000 картин, десятки литературных, научных и философских трудов. Миротворческие и гуманистические идеи Николая Рериха являются бесценным вкладом в отечественную и мировую сокровищницу культуры. Академик Д.С. Лихачев называл Н.К. Рериха «подвижником культуры всемирного масштаба», а министр культуры РФ А.А. Авдеев – «величайшим гуманистом ХХ века».

[ Читать дальше ]

Хороший человек

Хороший человек - это как я, только хороший.

И опять о ЛЮБВИ...Тени слов...

Я никогда не смог бы вышвырнуть Её прочь из моего сердца... Никогда...Даже когда устройство дел и управление ими грозило поглотить меня, как бешенная волна зимнего моря... Никогда. Разве что вместе с моим сердцем...

   ...Холодно...Как неуловимо и безжалостно пеленает тело и мозг зима. Как там я писал  не так давно, взглянув понезаметнее на состарившихся и часто болеющих соратников и друзей, которых ещё можно было бы назвать друзьями...
ЧТО ТАКОЕ ЖИЗНЬ, Я ВСЁ ГАДАЮ
НА КРАЮ ПОДКРАВШЕЙСЯ ЗИМЫ...
МЫ, КОТОРЫЕ ИГРУ СИЮ ИГРАЕМ?
ИЛЬ ИГРА, В КОТОРУЮ ИГРАЕМ МЫ?

Увлекательная, надо сказать, Игра - жизнь. Камни выпадают то так, то этак. А ты всё ставишь и ставишь свои фишки на свободные места, будто случайно выпавшие сочетания чисел имеют какой-то смысл, помогающий тебе победить...Но в какой-то момент вдруг понимаешь, что проиграл. Потому что два хода назад вон та фишка не была поставлена вот в эту лунку. И можно бы её как-нибудь скрытно переставить сейчас. Но это будет уже не по правилам...А что такое правила, собственно? Законы?... Иное беззаконие порой бывает не так ужасно, и даже более безвредно, чем доведённый до Абсолюта и разрушающий целые цепочки людских жизней и корёжащий безжалостно судьбы поколений  ЗАКОН.

    Да.   Игра... В одном своём давнем сне, случившемся со мной ещё во времена моей молодости, я тоже играл в похожую игру. Тот рыжий и усатый, странно одетый рябой  и весьма немолодой уже, с которым я играл тогда в этом сне, называл её "нарды". Что-то восточное, видимо...Да и сон был... Перед самым сражением я заснул прямо на берегу. Меня не могли добудиться. А я всё вглядывался в этот сон. Погружался. И никак не мог из него вынырнуть. И сон был...нелепый и странный....

   ....Я внезапно отказался от атаки с моря и стремительным маршем направил ядро войска к горам. Чтобы перевалить через хребет и беспощадным ночным кошмаром обрушиться на бунтовщиков с тыла. Это было совершенно против моих правил и здравого смысла. И больше приличествовало бы какому-нибудь предводителю банды беглых рабов, перепутавшему поставленную цель со средством её достижения. Но это был лишь сон, и сон тот всё прощал, хотя понял я это гораздо позже... Потом я совершил другую нелепость. Я отправился на разведку пути лично. С десятком преданных людей. И через полдня бесполезных скитаний в лабиринтах заснеженных скал заблудился окончательно...

    Приют на перевале возник передо мной внезапно и неожиданно, каким лишь бывает дарованное богами спасение в чёрном, как провал, несчастье. Публики там было немного. Но усталость и разочарованность в моих поисках не позволяли мне чересчур пристально вглядываться в них. Радушный хозяин, непростое прошлое которого нет-нет да и проглядывало в пристальности его внешне доброжелательного взгляда, снабдил меня кружкой чего-то горячего, ароматного и хмельного и сочувственно разместил близ камина. Уютно и тепло потрескивали дрова, неспешно напевала человеческим голосом что-то печальное флейта. Постанывали где-то поодаль струны...Забытье навалилось скоропостижно, как гибель, и я не успел ни воспротивиться ему, ни даже удивиться....Мне стало сниться...

   ...Наша с Ней встреча на обеде у друзей. Ей восемнадцать. Я лишь на шесть лет старше, женат на вздорной и нелюбимой ради Мира в Державе, в знак нерушимой дружбы с соперниками за власть. У нас с Нелюбимой дочь, которой нет и года... Эта тоже несвободна, замужем за достойным. Её первенцу три года. Не смуглая и не бледная. Густые волосы цвета потемневшего старого дерева. Чуть высоковатые скулы и чувственные, почти мавританские, губы. Живые каре-зелёные глаза. Лукавство в них лишь притушено тенью густых ресниц. Будоражащий, ни с чем не сравнимый зовущий запах. Голос, от которого по всему телу пробегала томительная дрожь, из-за чего самому хотелось стать этим голосом...и даже просто его тенью.

    Я мгновенно понял тогда, что погиб. Безвозвратно. Она была почти точной копией младшей горничной в доме моей матери. Мне было двенадцать, когда та появилась в нашем доме, здорово старше меня, с дочерью, моей ровесницей. Тонкая талия. Волнующая линия удивительно выразительных ягодиц, изящно перетекающих в прекрасной формы бёдра. Точёные лёгкие икры и лодыжки, от чего всегда казалось, будто она просто скользит над полом - так неслышен был её шаг. Да и сама походка, и то, что она выполняла, работая по дому, казались нескончаемым и чарующим танцем.

   Двенадцать лет ужасный возраст для мальчика. Даже если он послушен, почтителен со старшими и хорошо учится. Проснувшееся естество его с прытью и навязчивостью рыночного зазывалы принимается пронизывать всё его сознание без остатка, вторгаясь в мысли, действия и чувства ежеминутно...И не оставляя в покое даже ночью.

   Она задела однажды меня краем своей одежды, проходя мимо. Легко. Будто вздохом. Совершенно случайно. Просто не заметила меня, выходящего из моей спальни в тёмный коридор...И я тотчас едва не рехнулся, разламываемый невыносимой жаждой повторить её прикосновения и тисками собственного патрицианского воспитания на вопящие от боли куски. Я, которому ненавистны всегда чужие касания, на которые я не давал соизволения. Мне нельзя было этого хотеть. Ни её прикосновений. Ни её саму...Она была из прислуги. И дочь раба. А я - потомок славных древних родов. Гражданин. И это никак нельзя было бросать под ноги своему бушующему желанию. И я временами почти ненавидел её за это. Удивительно, как об этом не стало известно моей маме. Ведь в наших домах ни от кого невозможно спрятаться. Почти всегда тебя кто-нибудь видит или слышит. Прознай мама об этих моих муках, она бы уж конечно распорядилась, чтобы эта горничная приходила ко мне ночами, как только я пожелаю...Но маме следует поменьше знать об эротических мучениях её сына. Да и у меня самого уже тогда были принципы. Года три я сражался с жаждой немыслимого и не то чтобы закалился, но научился с этим сосуществовать. Так наверное живут люди в Азии и Африке, соседствуя со скорпионами и змеями. Пришло и совершеннолетие. А события в Отечестве понеслись вскачь. Мама с частью слуг и сестрой для безопасности удалилась на виллу. А я остался ненадолго с двоюродным дедом, который меня усыновил и помалу вводил в дела управления. И я уже почти не помнил ту нашу служанку.... Почти...

   ...Всё это бушевало и взбрыкивало в галопе нахлынувших на меня внезапно чувств, когда мы с Ней встретились взглядом...Боги усмехнулись тогда, даровав мне Её, так похожую на ту, почти забытую, истязавшую меня неосуществимостью желания, из моего детства... Её...то покорную, как рабыня, то властную и непреклонную, как восточная царица...И слова, почувствовав свою ненужность, тихо удалились, оставив лишь свои тени кружить над нами...

   ...Пробуждение вернуло меня к осязанию бытия в обществе какого-то рябого рыжеусого субъекта, с жёлтыми глазам измотанного охотой или бегством волка и в непривычной взгляду одежде. По виду, ему было едва ли больше шестидесяти пяти. Лицо спокойное и задумчивое. И можно было лишь догадываться, что он несколько раздосадован случившейся задержкой в пути и ищет способа скоротать время.

    Камин меж тем весело потрескивал дровами, приглашая не огорчаться кульбитами Судьбы и непогоды. Народу в зале прибавилось. В разноголосье, впрочем, можно было расслышать, как два голоса, мужчины и женщины, поют самозабвенно и без надрыва, неспешно роняя слова в звуки свирели, арфы и гобоя.

    В душе моей мятежной Осень и Весна,

    Объятия смыкают меж собой, то яростно. то нежно.

    Так жизнь моя осколками диковинного сна

    Мозаику сплетает разочарованья и надежды...

Плавно и трогательно кружились пары. Какие-то две забавно причёсанные девчушки в бальных нарядах сноровисто сновали меж публики, разнося кружки и тарелки с закусками. Можно было и впрямь не печалиться...раз уж всё равно ничего не изменить...

   Неслышно и споро приблизился хозяин, неся кружки для нас с рыжеусым. Хозяина здесь все непринуждённо называли Бадди. А он также непринуждённо знакомил людей друг с другом. Выяснилось, что рыжеусого зовут на иудейский манер Иосифом. Мы выпили за знакомство. Потом за Осень и Весну в жизни...Потом за единство разочарований и надежд... Потом за погони и засады...Потом откуда-то возникло вот это... очень похожее на какой-то гимн..."Мы седлаем Мечту. Бок ей шпоря Удачей, в пыль за спину швырнём за верстою версту....по ушедшим не плача...чтоб в погоне горячей упорхнувшее Счастье схватить на лету..."   И мы, обнявшись и раскачиваясь в такт, как подгулявшие матросы, вместе с этим рыжеусым, Бадди, персидским купцом и каким-то оборванцем со странными стекляшками на глазах, пели , торжественно и чувственно...Выпуская на волю эти сказанные кем-то и когда-то слова. А может и не слова вовсе. А ожившие в их звуках воспоминания и былые мечты...Потом...

   ...Чувство тяжести в голове и яркий солнечный свет добрались к моему сознанию одновременно с криками, шумом прибоя, треском ломающихся мачт и вёсел и сигналами командирских рожков. Мои ближайшие соратники, пытаясь разбудить меня, восприняли какое-то из моих мычаний, как сигнал к бою, начали сражение. И я ещё не вполне пришёл в себя, а мой верный друг Марк уже прибыл с рапортом о победе.

    Так бывало в моей жизни не раз. И мне невольно вспоминалось то, о чём мы, в хмельном кураже, беседовали в том странном сне с рыжеусым. Победитель - не тот, кто наносит противнику поражение. А как раз тот, кто поставит плоды победы себе на пользу. По прошествии лет и десятилетий, если удастся их прожить, почти никто и не вспомнит, как ты был выбит из лагеря и спасался бегством, потеряв шлем и плащ, а потом вернулся через сутки, когда неприятеля уже разбили. Кто сейчас вспоминает всех этих Панса, Гирция, Антония и прочих? Если в Державе мир и процветание, а враги боятся даже голос повысить? И никому уже не интересно задумываться над такой забавной вещью , к примеру. Меня возносят до Небес и почитают, как Бога, как раз за то, за что моего двоюродного деда объявили тираном да и убили, рассердившись с перепугу. А то Государство, что я моими стараниями создал, называют Лучшим Образцом Республики. Память человеческая достойна удивления...право же...

    А Любовь так и вовсе способна создать кандалы - никакому рабу и не снилось. Умей только пользоваться ею, позволяя или не позволяя людям любить друг друга, - и никакой хлыст, чтобы править запряжённой ими повозкой Державы, не понадобится.

   Но вслух я этого, прозвучавшего во сне между мною и тем рыжеусым, говорить, понятное дело, не стану. Это только моё. Как и моя Любовь, с которой я так счастливо прожил...хвала бессмертным богам!



 

из жизни МЧС или Смех сквозь слёзы


Женщина застряла головой между перил во время секса в подъезде. (с)

Вызов в полицию поступил из одного из домов по улице Циолковского около трех часов ночи. Звонивший сообщил, что на лестничном марше на коленях стоит обнаженная женщина, голова которой зажата между металлическими прутьями перил. Прибывшие на место происшествия спасатели и стражи порядка увидели именно то, что описал вызвавший их гражданин.

Впрочем, как выяснилось, криминала в этой истории нет. 46-летняя женщина оказалась не жертвой сексуального насилия, а искательницей новых ощущений. Она пояснила, что пошла на смелый эксперимент, решив "освежить сексуальные отношения" со своим сожителем. Возможно, парочка решила вспомнить юность и в качестве места для любовных утех выбрала подъезд.

По данным других местных СМИ, женщина была в подпитии. Ее любовник, понимая всю курьезность ситуации, ретировался. Зато на лестничную площадку выглянули соседи. В итоге очевидцам и полицейским оставалось лишь наблюдать, как спасатели извлекают из ловушки жертву бурных страстей. Представитель управления по делам ГО и ЧС Липецка Алексей Доценко отметил: "За все время работы спасателем подобного случая не припомню".(с)