_-_-_-_-_-_-_-__---__-_-_-_-_-_-_

Невже тільки у снах

Доленосний наш птах

Може жити у вільнім просторі?

У яких же світах

Сяє ще на устах

Поцілунок, що схожий на море?..

--------------

-->>>>>>>-------------<<<<<<<--

Затишок, спокій, тепло у душі,

То щастя і, певно найбільше...

Із ними щезають хвилини тяжкі,

Минають і дні всі найгірші

-------

Дарує тепло те - священна любов,

Кохання із вічності злите...

Знаходячи вперше, шукаємо знов,

Щоб серце вогнем цим зігріти...

-------

І прогнемо випити чашу до дна,

І злитись назавжди тілами...

У час той бесмертний нектар на устах

Збираємо разом губами...

-------

Зливаємось в ціле, єдине, одно...

О жінко - ти суть цього світу!

Для розуму серця блаженне вино

З небесного світла сповите...

...

Коли ніч синім обрусом стіл твій застелить стиха,
І нікого не буде поруч і взагалі,
Не кричи, не зови, не шепчи, і, мабуть, не дихай,
І ногами двома водночас не торкай землі.
То є знак – синій обрус на темне посохле древо.
Захитаються тіні на мертво-блідій стіні.
В спорожнілому місті ожиють камінні леви,
Щоб побачити бога в прочиненому вікні.

_-_-_---_-_-_---_------_---_-_-_---_-_-_

Що ж ти сонечко та і задумалось?

Може зранечку ще ти не виспалось?

В сірі хмароньки чомусь закуталось,

А проміннячко вчора ще сипалось...

-------

Розкажи мені, що на душі в тебе,

Може суму в очах та й поменшає.

Хоч на трішечки просто поглянь з небес

Бо ж від погляду твого аж лешає.

------

Не сумуй, не журись моя пташечко,

Не розгублюй сльозинки літаючи.

Прилети, заспівай мені нишечком,

Розвеселимось разом, співаючи...

-------

Пригорну твої ніжні ті крилечка,

Посміхнемось тихцем одне одному...

Хоч на спогад зоставиш лиш пір`ячко,

Не віддам тебе смуткові жодному.

--------

Ти для мене, і сонечко, й пташечка,

В небі зіронька, в полі ти - квіточка...

Напрекрасніша в світі ромашечка,

Найтепліше в душі моїй літечко...

...

_                 ---                _

Проходять дні, минають ночі.

Терпить Іван, і жде Іван...

Коли вже з нього врешті вийде

Той справжній український пан.

Та скільки б часу не минало

І скільки б зим не перейшло,

Щось не стає з Івана пана...

Один бур`ян, ну, як на зло!

Там, у сусідів, квітнуть вишні

І зеленіють пшениці...

То нашому Івану лишнє,

Чекає він у самоті...

Бо обіцяли ж ті міністри:

"Ще потерпіть хоч трохи часу

Ми проведем реформи хитрі

Й саме прийде до вас багатство!"

То що ж, він так чекає й досі,

А у сусідів вже жнива...

І без родючих чорноземів,

А на полях творять дива!

Дитячий сміх, веселий гомін,

Зітха на це наш друг Іван...

Щось не стає з Івана пана,

Довкола лиш один бур`ян...

...

_-_-_-_-_-_-_------------_-_-_-_-_-_-_

Як не крути, а два на два - чотири,

І два плюс три, і три плюс два, то п`ять.

Теорія проста тут має силу...

Аби лиш вмів ти рахувать!

А от комп`ютер - взагалі як геній...

Усяку всячину робити може!..

Та має він велику слабкість

Бо не живий - не робить помилок,

Не знає він підтексту скритих слів,

Не розуміє значення лапок...

В тім тільки люди знають толк!.. 

_    -    _    -    _    -    _

Вона зросла, вона розквітла...

І сонце, й вітер пестили її...

" Яка краса є на Землі!"

Хтось скаже зрідка,

Помітивши її крізь будні дні.

Та все ж, як не зросте вона високо,

Як не розпустить ніжні пелюстки...

На все те із землі бере всі соки

Й сама невдовзі вернеться туди...

просто приїлося, просто згадалося і... дотого ж знайшовся старенький один віршик... 

_-_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_---_-_-_-_-_-_

Ми всі чекаємо весни...

Пори розквітлих пелюсток,

Коли природа барви одяга рясні,

Коли багато легко вдягнених жінок...

Коли чимало випадає свят

І зачинаються надії теплих днів,

Коли студента зрозуміє строгий викладач,

Як той на лекціях складає про любов вірші.

Й таких багато є подій весняних,

Що виділяються чудовістю пори...

Весною символом одним живемо - юність,

Весни ж мелодія й краса - жінки!

...

_-_-_-_-_-_-_-----------_-_-_-_-_-_-_-_

Проти течії так набридло вже плисти.

Розбиватися об пороги самоти,

Розбиратися чи це я чи саме ти

В круговертях цих... проти течії

----------

Тут нема слідів, тільки хвилі на воді.

Береги круті й не причалити.

Ніби два брати - я і човен мій.

Може вже й доплив... та нема слідів

------------

Трохи сумно бо тебе нема.

Ти як зірка, що мене вела.

Де і стрімко, а де як могла.

Може ти пішла?.. щось так сумно

------------

Десь іде луна, видно вже мости.

Може ти є там? Треба ще гребсти

І бурлить вода, хоче геть знести

Чую я - струна!.. це твоя луна

------------

...