Accоциация "Футдаблбол – новая эра" проводит конкурс на создание оригинального дизайнерского макета кубка чемпионата Киева по футдаблболу.

Участниками конкурса могут стать художники, скульпторы, дизайнеры, архитекторы ,  студенты соответствующих художественных учреждений, а также художественные союзы и объединения, небезразличные к состоянию современного искусства, одержимые потребностью творческого самовыражения, наполненные блестящими оригинальными идеями и готовые к конструктивному взаимодействию. 

Более детальные условия проведения конкурса на сайте ассоциации. www.footdoubleball.org.ua

Открыто местонахождение органа, который отвечает за жадность, вернее за "пресыщение"? Орган контролирующий мозговую деятельность направленную на обладание находится...в заднице! Взяточничеством любят побаловаться все! хоть мало-мальски власть имущие, но справедливо, чем дольше чиновник на попе.... уже пожалуй на жопе сидит, тем больше у него запросы. Причем, и это факт, запрос исходит из головы и ему даже предшествует мозговая деятельность, кстати весьма болезненна. Наблюдательный человек сразу заметит, при попытке чиновника назвать сумму взятки от боли у него суживаются зрачки, причем чем сумма выше тем эффект заметнее, чиновника даже может пробить пот, и теряется голос иногда им приходится изъясняться письменно. Вы скажете но причем тут по… жопа? А при том, что именно она вернее орган в ней (наверное очень маленький) не дает чиновнику с легкостью выпаливать трех - четырехзначные суммы типа 100-1000. Она как бы  притормаживает: "Эй,  там наверху! поаккуратнее!" Народ давно подметил способность задницы "чуять неладное". Однако отсидев этот орган, чиновник будто теряет эту чуйку. Вот в новостях: "Поставлен рекорд взятки в Украине. Глава райгосадминистрации Броварского района требовал 42 000 000 долларов". Посчитали нули? Я не думаю, что зад этого чиновника скромно бы молчал услышав такой запрос...Однако орган явно был засижен до смерти, потому главу увели под белы ручки...
А как же люди "сидячих" профессий, справедливо заметит читатель...Скажите себе честно, вы откажетесь от 42-х миллионов, ну хотя бы тысяч долларов?
Не спешите...
Подумайте, хорошенько...
Представьте себе эту кучу бабла...
Дотроньтесь до них....
Да!! это исполнение всех желаний....
.....чувствуете запах? Это ваш зад говорит - осторожно! с такой халявой можно "попасть"...

А если серьезно, то привычка отдавать и платить добром и помогать бескорыстно, будь то водитель, остановившийся помочь или программист, помогающий ламеру переустановить виндоуз или ….. да мало ли кто, именно отзывчивость и трудолюбие превращает «орган чуйки» в нечто неосязаемое. Чего не скажешь об атрофировавшемся органе чиновника за решеткой... наверняка сокамерники постараются ему помочь и промассировать орган так, чтобы чиновник к концу срока отбывания, его физически осязал.

Взяточничество - болезнь государства, народа и её надо лечить со школьной скамьи. Мы приучили наших детей давать взятки, а потому им ещё сотни лет не вырваться из бюрократического произвола и жить под гнетом, воспитанных нами же чиновников.  И даже, чтобы сдать анализы и получить реальный результат, надо или взятку или по знакомству. В исполкоме или налоговой и даже в жэке, чтобы безболезненно решить свой вопрос,  необходимо надеть маску учтивости и благодарности и терпеть фыркание и пренебрежение.

16 вересня 2007 року гурту «САД», учасників якого з упевненістю можна назвати монстрами концептуального хард року в Україні, виповнюється  25 років. Дата досить значна для музичного колективу, особливо враховуючи те, що він пережив зміну епох і, пройшовши крізь величезну кількість труднощів і випробувань, залишився вірним кращим традиціям року, не забуваючи при цьому і про національну самобутність свого народу, і про вірність вищим ідеалам людства. Невелика бесіда з лідером і ідейним натхненником гурту Сергієм Решетником або просто Сірим.

- Яка саме музика вплинула на тебе і спонукала стати музикантом? Чи це було щось іще?

 

- Я був музикантом від народження. Мій батько володіє грою на декількох народних музичних інструментах, і в нашому будинку щодня звучала музика в його виконанні. Коли мені було 3 роки, я ходив по нашому великому дворі і співав пісню (популярний на той час хіт) «В жизни раз бывает восемнадцать лет». Сусіди за це мені давали фрукти, цукерки і печиво. Потім, у вісім я сам пішов до музичної школи і домовився з викладачем  по класу баяна про те, що вчитимуся музиці. Батькам залишалося тільки констатувати факт і оформити документи. І лише з дванадцяти-тринадцяти років я почав слухати рок-музику і освоювати гітару. Звичайно ж це був класичний hard rock.

 

- І не було ніяких заморочок, типу льотчика, водолаза, космонавта?

 

- Ні, я не морочився мріями про космонавтику та  інші «популярні спеціальності». Музика була для мене єдиною мрією і метою. Хоча, ні, здається, я ще дуже сильно хотів стати чарівником, знову ж таки для того, щоб за допомогою чар володіти грою на всіх відомих музичних інструментах.

 

- Коли мова йде про рок-н-рол, звичайно ж встає питання СВОБОДИ, з якою власне і з'явився рок-н-рол на своєму знамені. І вашому колективу, з відомих причини, це прапор доводиться нести. Тому цілком закономірно виникає питання, що ви думаєте про свободу, і що вона означає для вас?

 

- Практично всі, хто тільки вступає на тернистий творчий шлях, відчувають надзвичайне натхнення і колосальний потенціал своїх можливостей, вимагаючи їх сьогохвилинної і успішної реалізації, не підозрюючи, що свобода (у тому числі і творча) не може бути абсолютною, що це цілий комплекс усвідомлених самообмежень. Успіх же, який в результаті такого незнання раптом і нібито на порожньому місці чудово виникає, як правило, є ілюзією, банальним безкоштовним сиром в мишоловці, а не проявом свободи.

 

- Змінюються часи, люди, змінюється музика і її роль в суспільстві. Як гадаєшь, які завдання рок-музики тепер, коли сам факт її існування вже не є викликом системі або яким будь-яким засадам?

 

- Нести світло усвідомлення людству - завдання музики, як одній з вищих форм мистецтва. Якщо цього не відбувається, музика стає простим набором звуків. Рок-музика зобов'язана вирішувати ту ж задачу.

 

- Ну і хотілося б дізнатися, як ви відноситесь до відомого рок-гасла: "Секс, наркотики, рок-н-рол"?

 

- Як до гасла західної молоді 70-х. У СРСР реалізувати це хіпарське гасло в повному об'ємі було практично не можливо. Сьогодні зовсім інші пріоритети, тому "Секс, наркотики, рок-н-рол" – це вже історія, з якої потрібно брати тільки те, в чому є сенс і необхідність.

 

- Могли б  ви якось визначити девіз власної групи?

 

- Heavy metal - в кожну хату!

 

- Як різні періоди впливали на вашу музику?

 

- Совок нас забороняв, ми шифрувалися, шифруючи музику і тексти. Офіційно совок помер, але він продовжується в свідомості людей. Ми змінили шифр.

 

- Ваш склад неодноразово мінявся, як це позначалося на творчому процесі?

 

- З одного боку негативно, оскільки доводилося втрачати час на пошуки і підготовку заміни музикантів, що залишали гурт, замість створення нових творів. З іншої – позитивно, оскільки раніше створена музика отримувала нові можливості за рахунок іншої її інтерпретації новоприбулими.

 

- Чи є окрім музики в тебе які-небудь хобі?

 

- Рок-н-ролл та наш гурт займають практично весь час в моєму житті, залишаючи невеликі його відрізки для релаксації з допомогою велотуризму і купання в холодних джерелах.

 

- А як впливає життя музиканта на його особисте життя?

 

- Дуже добре! Сім’ї немає, дітей також. Є тільки любов, музика та гурт.

 

- Ви маєте дивовижну можливість донести свої думки, почуття, ідеї до слухача. Чи завжди вдавалося це зробити? Не виникало відчуття, що щось залишається недомовленим?

 

- Ми завжди прагнули і прагнемо робити це з максимальною результативністю. І якщо з якихось причин в цьому сенсі виникали проколи, то переживали гостре відчуття провини, яке проте примушувало нас робити необхідні висновки і прикладати всі можливі зусилля для недопущення їх повторення.

 

- Чи були серйозні розчарування на твоєму творчому шляху?

 

- Швидше за все це стосується лише так званого «людського фактору». Надмірно завищене відчуття власної важливості, обман та зрада колег і ближніх.

 

- Чи влаштовує вас теперішнє становище гурту? Можливо, щось хотілося б змінити?

 

- Наше колишнє і теперішнє становище можна охарактеризувати як «підводний човен в степах України». Це нас цілком влаштовує. Проте, хотілося б в найближчому майбутньому здійснити кругосвітню підводну подорож.

 

- На ліричній сторінці вашого сайту http://[email protected]  є слова:

“Кто света жаждет - должен сметь взглянуть тьме в самые зрачки, и выдержать и взгляда не отвесть..”

Чи довелося поглянути цій самій тьмі в очі? Адже ваша творчість наповнена саме жаданням світла.

 

- О, так! І не раз. Але лише на короткий проміжок часу. Приголомшливе відчуття! Хоча ми завжди пам'ятаємо про згубність і підступність передозування і пітьмою і світлом.

 

- Як виникла ідея об'єднати хард рок  і поезії Тараса Шевченка в єдиний проект?

 

- Ми завжди прагнули до створення складної, концептуальної музики. Але для її наповнення була потрібна відповідна поезія. Класика – найоптимальніший вихід, вирішили ми. Так народилися композиції на вірші Данііла Андрєєва, Костянтина Бальмонта, Максиміліана Волошина, Шарля Бодлера, Мігеля де Унамуно і... Тараса Шевченка.

 

- Чи без проблем лягали вірші поета на музику?

 

- Легкість створення музики на вірші Тараса Григоровича пояснюється просто: збірка його віршів «Кобзар»  з самого початку була призначена для співу. Тому сьогодні програма «Доле, де ти?!» налічує вже двадцять дві композиції. І процес творення продовжується.

 

- У вашому першому альбомі ви запропонували деякий новий варіант напряму рок-музики - mutant-rock. Хотілося б дізнатися докладніше, що це таке? І як це відбилося у ваших подальших альбомах?

 

- Часи для рок-музики тоді були дуже важкі, і випливати нам вдавалося дуже вкрай важко. Суспільство постсовкової країни  мутувало, бандитизм і рекет процвітав, демократія народжувалася в муках. Звичайно нам захотілося відобразити цей процес перевтілення в музиці. Mutant-rock – це деякий скафандр, в якому ми занурювалися у це агресивне середовище, а альбом «Трансмутатор» - криве дзеркало, в якому ми спробували відобразити побачене при цьому зануренні. Так що в подальших альбомах ми творили вже без mutant-rock-скафандра.

Але якщо знадобиться знову пірнути - за нами не заіржавіє!

 

- Чи є у гурта нові проекти і ідеї? Над чим працюєте зараз?

 

- Поки що відбувається поступальна реалізація вже створеного. В надрах групи зріють нові речі, які ми ще поки що не оформили в якісь об'єднані програми. На даний час майже готовий до виходу другий сольник Сірого, а також йде організаційна підготовка до запису студійної версії шевченківської програми «Доле, де ти».

 

- Ну що ж, Сірий, щиро бажаю вам успіхів в реалізації задуманого, і якнайбільше нових творчих ідей! І на завершення нашої розмови, чого б хотілося побажати  групам-початківцям, виходячи з вашого значного творчого досвіду і нелегкого шляху серед нетрів українського шоу-бізнесу?

 

-          Завжди пам'ятати, що тільки колективними зусиллями можна домогтись бажаного результату!

Бесіду вела  SkyЛилиt.

"Манчестер Юнайтед" представил новую домашнюю форму на сезон 2007-08



На официальном сайте клуба была представлен новый домашний комплект "Манчестер Юнайтед" на сезон 2007/08.На лицевой стороне футболки изображен логотип и спонсор, внизу проведена надпись The Red Devils. По центру задней стороны пройдет черно-белая полоса с изображением красного дьявола.
В дополнении будут белые шорты и черные гетры.





Фанаты уже увидят своих любимцев в новой форме на предсезонных играх в Тайланде, а в продажу комлпект поступит 1 августа.       

источник:

http://www.manutd.com.ua/forum/index.php?topic=870.0     

Завтра, 15 июня, в 9:40 утра в конференц-зале корпуса №6 НТУУ "КПИ" начинается круглый стол по устойчивому развитию и касательно сети BSUN (Black Sea University Network ).

Круглый стол открывает министр образования и науки Украины - С.М. Николаенко, ведет - ректор НТУУ "КПИ"
акад. М.З. Згуровский.

Рабочий язык: английский.

Приглашаются все, кому интересна тематика круглого стола.

                                Я дуже люблю свою країну і тому вирішив написати цього вірша.

Для мене моя Батьківщина,

Завжди важлива, бо ніяк,

Не можна дать собі забути,

Які страшнії вона муки

Перенесла. І все для того,

Щоб ти сьогодні вільним був.

І пам’ятав, що ти повинен,

Всіх поважати тих людей,

Які життя своє поклали заради волі,

Задля тебе. Задля країни. України.

 

Можливо зараз ти байдужий,

І все живеш своїм життям,

Не пам’ятаючи минуле. Страшне минуле.

Але я,завжди згадаю тих людей,

Які дали мені майбутнє. Моє майбутнє.

 

Ще скажу: Любіть, цініть і поважайте,

Все те, що маєте. Бо ви –

Творці майбутнього. І будьте

Патріотичними, хоч трохи!

Бо той, хто любить рідний край,

Вартий поваги від людей,

І здійснення своїх бажань.

                                        

                                                                    (c) 2007

ЗЫ В деяких словах наголос на останні літери

еще несколько фотографий здесь

Під час нещодавньої зустрічі в Москві українського та російських президентів у числі інших зачіпалася тема "спільних сторінок історії".

Це стало відомо зі слів Путіна під час прес-конференції за підсумками переговорів. Він заявив про можливе "спільне святкування 300-річчя Полтавської битви". Також Путін заявив, що вважає за доцільне обговорити це питання з "шведськими партнерами".

Деякі російські видання при цьому повідомили, що обидва президенти справді досягли домовленості щодо тристороннього "святкування" річниці Полтавської битви, і що нібито масштабна інформаційна кампанія з цього приводу має розпочатися восени нинішнього року, в рамках підготовки до 300-річчя руйнування гетьманської столиці в Батурині.

Отож, Кремль пропонує нам спершу спільно "відсвяткувати" річницю влаштованої московським військом різанини українців у Батурині, а потім, залучивши ще й шведів, так само гуртом відзначити нашу поразку під Полтавою.

Воістину, немає меж московському блюзнірству!

"Шляхта була, все взяла, кров повипивала,
А москалі і світ Божий в путо закували…"

Невже вони таки сподіваються, що ми разом з ними будемо гарцювати на кістках наших предків, "святкуючи" ворожу перемогу, результатом якої стало остаточне закабалення України в московське ярмо?

Невже ми справді справляємо враження народу "без честі, без пуття і без поваги" - якщо нам пропонують таку ганьбу?

Чому дозволяємо чужинцям плювати нам в обличчя, та ще й при цьому мовчки витираємося, а дехто й запопадливо облизується - замість того, щоб відповісти силою на таке нікчемне приниження?..

Якщо Москва хоче відзначати свої криваві перемоги, то нехай влаштовує торжества і гульбища на безкрайніх і нині малолюдних територіях, завойованих нею впродовж п’ятисот років безперервних загарбницьких воєн, і які тепер заселяють жовті брати московитів - китайці.

Ми ніколи не погодимося на спільні з Москвою історичні "святкування" – тому що у поневоленого народу, яким були українці впродовж століть, своя правда історії.

Наша правда кардинально відрізняється від "правди" поневолювача, котрий нас нищив і намагався зробити своїм підневільним рабом, силкувався паралізувати нашу волю, відібрати мову й переписати історію.

Наша правда – це усвідомлення того, що Москва ніколи не була союзником України, а завжди виступала як лютий і підступний ворог, як нещадний агресор, як зажерливий колонізатор, котрий знищив, зморив голодом, перетворив у табірну пилюку мільйони і мільйони наших співвітчизників.

Ми не збираємося жити в ненависті до сусіда, нехай і такого, як Росія, але водночас ми свідомі того, що у нас з цим сусідом – різні правди і різні дороги, і ніколи вони не зійдуться.

У нього – дорога в Азію, звідки він ніколи і не виходив, і потрясіння й метаморфози, які чекають цю останню на планеті імперію у двадцять першому столітті

У нас – європейський шлях, на який скалічена українська нація, після століть рабства, з Божою поміччю нарешті, попри численні перешкоди і різноголосся, починає ступати.

Михайло Сидоржевський.

Джерело: "Українська Правда".