Я із надій будую човен, І вже немовби наяву З тобою, ніжний, срібномовен, По морю радості пливу. І гомонять навколо хвилі, З бортів човна змивають мох, І ми з тобою вже не в силі Буть нещасливими удвох. І ти ясна, і я прозорий, І душі наші мов пісні, І світ великий, неозорий Належить нам – тобі й мені. О море радості безкрає, Чи я тебе перепливу? Якби того, що в мріях маю, Хоч краплю мати наяву.
( Василь Симоненко )
Вчора їхав з навчання додому. Я трохи затримався в універі, один дипутат разом з ректором агітували голосувати за певного кандитата, нащастя одна з маршуток які їдуть в моє містечко проїджає майже поряд з моїм універом, тому мені не треба було пертися на автобусну а просто пройтися десь метрів 300-400 до зупинки. Зупинивши свій Еталон звичним помахом руки відчинились двері, я зайшов в салон. Перші ряди сидінь були занняті, я почав шукати очима два вільні місця (не люблю сидіти біля проходу), знайшов, майже в самому кінці Еталона. Я пробрався на те місце, передав гроші за проїзд і почав вмощуватись, їхати мені десь так півтори дві години, тому дістав наушники і почав їх помалу розплутвуати. Оглянувши автобус щоб подивитись чи нікого знайомого нема, я помітив знайоме обличя, це був напарник водія того самого автобуса. Він просто сяяв, очі блищали а на обличі була посмішка. Він був щасливий! Я спочатку подумав що чувак трішкі випив, але згодом помітив що з ним сиділа досить приваблива жіночка віком десь 25-27 років, доречі забув згадати чуваку десь під 30. Трішкі поспостерігавши за їхніми рухами зрозумів що вони пара. Він робив все для того щоб ця поїздка для неї була комфортною, їй це подобалось і вона дякувала йому поцілунками і пестощами. Я ж відкинув спинку сидіння, впихнув в вуха не зручні наушники (блін, ваукумкі дорогі стали) і повернувся до вікна.
Напевно все таки коли ти когось кохаєш і це кохання взаємне, тоді ти сама щаслива людина на землі. Ех, хороше відчуття напевно!
Покличу пошепки «кохаю!» -
Почуєш? – Серцем? Озовешся?
Сховаєш погляд? Посміхнешся?
Наблизишся? Не повернешся?
Самотня тінь в кутку зітхає,
Байдужо Місяць позіхає…
І ранок Сонцем вибухає!..
04.12.2009
Copyright © Stepans’ka Marina (SMG)
музика - Copyright © С.Грищук
Не питаю про кохання
Кажеш - зараз ти зі мною...
Знаю, зайве це питання
Чи надовго ми з тобою
Ти не дивишься в майбутнє
Так - воно того не варто
Ми живем в світі мінливим
Та й людей навкруг багато
Може щось зустрінеш краще
Підеш - буду я страждати
Хлопці зараз вже як жінки
А дівчата - як хлоп`ята...
Ти шукаєш вічно долі
Я знайшов - але не знаю
Чи надовго того щастя
Мені з неба посилають?
Ну, залишим це питання...
Хай все буде по програмі
Але все ж болить на серці
"безответное" кохання...
(c) Vadym Shevchenko, 30.11.2009
Удвох два довгих дні –
У часі мить. Як спалах!
Вдих – видих. Ми – одні,
Нам вічності замало.
Два дні - двокрапка : двоє.
Знак оклику! …питання?
Знак ділення : з тобою
Два дні. Навік. Востаннє…
написано 30.11.2009
© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11111292226
Суб'єкт у сфері онлайн-медіа
Назва онлайн-медіа – «i.ua»
Адреса: 04050, місто Київ, вул. Мельникова, буд. 12
E-mail: [email protected]
Телефон: 044-205-43-00
Ідентифікатор медіа – R40-06580
Матеріали сайту i.ua призначені для осіб старше 21 року (21+). Участь в азартних іграх може викликати ігрову залежність. Дотримуйтесь правил (принципів) відповідальної гри. При виявленні перших ознак залежності негайно зверніться до спеціаліста. Пам'ятайте, що участь в азартних іграх не може бути джерелом доходів або альтернативою роботі. Інформаційний ресурс i.ua не проводить ігри на реальні та/або віртуальні гроші, також сайт не приймає ні в якій формі оплату ставок та інших платежів, які пов’язані/можуть бути пов’язані з азартними іграми, букмекерами чи тоталізаторами. Будь-які матеріали на інформаційному ресурсі i.ua публікуються виключно в інформаційних цілях.
