Замітки вірш

Замітки з міткою «вірш»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

вірші

25.09.09, 10:11
вірш, вірші

Ця задумлива повня – мадонна осліплої ночі.
У прочинені двері поволі заходять волхви.
Розтуляють вуста в онімінні дитинно-пророчім,
Боячись, і не вірячи в те, що речете їм Ви.
А із їхніх долонь витікають посріблені ріки,
І затерплі слова клекотять, наче в прірву вода.
Три премудрі, а й ви, як і я, ви такі ж недоріки,
Що ж шукаєте Бога, коли відсіяла звізда?

Коментарі: 4

Анатель

вірші

25.09.09, 10:05
вірш, вірші

Набубнявіло небо дощем.
Не впусти моїх рук, не впусти.
Чуєш: осінь навшпиньки ходить
І колише очерети.
А з її золочених очей
Двоє дивляться – я і ти.
Обійми мене… тихі води
Срібно падають з висоти…

Коментарі: 8

Анатель

вірші

25.09.09, 09:56
вірш, вірші

Ця примружена осінь римує нас в довгі вірші.
Ти вціляєш у кошик червоно-смарагдовим яблуком.
А під ноги встеляються миті, дощі, спориші,
І сповзає до заходу сонце розгубленим равликом.
Я, розкинувши руки, впаду ув обійми трави,
Перестань мене кликати клекотом, осене! Ось воно –
Я кричу, я благаю, я мовчки молю: оживи!...
А мене тільки жовтень обніме заплакано-росяно…

Коментарі: 10

Foreat98

Виртуальная любофь

18.09.09, 10:50
ЛЮБОВ, ЕРОТИКА , СЕКС
вірт, вірш, інтернет, кохання, переписка

Я нашел в Интернете любовь,
Виртуальную юную стерву,
Что попала мне в глаз, а не в бровь,
Правда, был этот случай не первый.
Я по клавишам серым долбил
Лихорадочно несколько суток
И любил ее, стерву, любил
Настоящей любовью, без шуток.
Я дарил ей игрушки, цветы,
Что похитил с соседнего сайта,
От ее неземной красоты
Я балдел до последнего байта.
А она издевалась, змея,
Посылая мне новые фото,
От которых в мозгах у меня
Закипало неясное что-то.
Проведя три недели без сна,
И ни в чем ей уже не переча,
Я ее уломал, и она,
Согласилась на первую встречу.
Долго ждал. Жизнь прокручивал вспять.
Думал встретить ее комплиментом.
А она оказалась опять -...
Бородатым очкастым студентом...

Коментарі: 32

The Beauty!

ПІгмаліон і Галатея

04.09.09, 11:16
вірш, двоє, жінка, кохання, любовь, поезія, стихи, чоловік

Це диптих - спочатку каже він, а потім вона

Я – твій творець…

Тебе відтворюю з уяви,

Життя вдихаю у бездушний камінь,

Закохано і трепетно торкаюсь…

Твій полонений я – Пігмаліон,

О, мила серцю Галатея!.....

Я – Галатея…

Була я мертвим каменем -

Одна між тисяч мармурових брил.

Від теплих ніжних рук твоїх

В мені життя зануртувало.

О, мій творець, Пігмаліоне!

04.09.2009

Коментарі: 23

Alucart

Коротше ніж життя, але довже ніж мить...

26.08.09, 08:23
білий вірш, вірш, комплімент, почуття

Мало слів,
А сказано багато-
І чьортенятами в очах
І почуттями в голосу.

Хочеться зробити все на світі,
Щоб торкнутися промінчика,
До теплого соняного зайчика,
Щоб зберегти і зігріти,
Підтримати і захистити
Від усіх насвіті!!!!

Але її неспіймати,
Вільну, швидку і веселу..
І невтримати нікому-
Можна тільки насолодитися митю:
Коротшою за життя,
Коли вона поруч,
Коли тепло її гріє душу
І змушує повірити в казку...

Це найприємніше У світі-
Розуміти що ти потрібен,
Не на все життя,
Але трохи довше ніж мить!!!

Коментарі: 24

Анатель

вірші

21.08.09, 16:53
вірш

Переляканим сном відсахнулась пронизлива тиша
Від розбитого вщерть, недожитого чашкою, дзвону.

Не чекаю тебе, не бажаю ні влади, ні трону...
Залишайся собі серед свого смішного полону,
Може хтось і про тебе колись щось путяще напише...
Перебите проміння прожовклого з давності сонця
Пересвічує наново ранку смутного палітру...
Ти не вірив – дивись я і справді прикута до вітру,
По прив’ялих щоках чорну туш із водою розітру,
І кричатиму п’яно про щастя, заковане в стронцій...
Надриватиму біль, наче землю розбурканий пагін,
Переспівом дверей, що за мною зачиняться гучно,
І тремтінням повік, шо впіймають твій подив беззвучно...
І беззвично твій подих штовхнуть в стіну барви засмаги...

Відведіть мою тінь у безпечне, знештормлене місце...
Від розбитого вщерть, недожитого чашкою, дзвону,
Він нагадує поминки... власне мої ж... і віконну,
Протрухлявілу раму... і сум у порожній колисці...