вірші
- 25.09.09, 09:56
Ця примружена осінь римує нас в довгі вірші.
Ти вціляєш у кошик червоно-смарагдовим яблуком.
А під ноги встеляються миті, дощі, спориші,
І сповзає до заходу сонце розгубленим равликом.
Я, розкинувши руки, впаду ув обійми трави,
Перестань мене кликати клекотом, осене! Ось воно –
Я кричу, я благаю, я мовчки молю: оживи!...
А мене тільки жовтень обніме заплакано-росяно…
Ти вціляєш у кошик червоно-смарагдовим яблуком.
А під ноги встеляються миті, дощі, спориші,
І сповзає до заходу сонце розгубленим равликом.
Я, розкинувши руки, впаду ув обійми трави,
Перестань мене кликати клекотом, осене! Ось воно –
Я кричу, я благаю, я мовчки молю: оживи!...
А мене тільки жовтень обніме заплакано-росяно…
4
Коментарі
Brodyaga
126.09.09, 09:55
Твои стихи так насыщены чувствами и эмоциями, что в них запросто можно утонуть...
Мне очень нравится, это честно и без всякой лести.
Гість: Katy-1
226.09.09, 10:02
очень чувственно
igor @
326.09.09, 15:19
Анатель
427.09.09, 02:18Відповідь на 1 від Brodyaga
Спасибо огромнейшее
Анатель
527.09.09, 02:18Відповідь на 2 від Гість: Katy-1
Спасибки
Анатель
627.09.09, 02:19Відповідь на 3 від igor @
Мурррси
Дядька Ёжка
727.09.09, 11:01
Анатель
827.09.09, 17:37Відповідь на 7 від Дядька Ёжка
Спасибки
sevama
927.09.09, 17:51
поетично ж як, Господи !
Анатель
1027.09.09, 17:54Відповідь на 9 від sevama