Своє життя треба влаштовувати до тих пір, поки життя не почне влаштовувати тебе!

В кожного з нас життя складається з багатьох сторінок. 

Повісті переплітаються з романами, поезія з прозою, комедія з трагедією і т.п.

Моє життя як Фантастика

У часи Радянського Союзу водій проходив навчання на водійських курсах протягом півроку, потім, якщо не помиляюсь, три роки він був у статусі "новачка". 

На одному з автомобільних сайтів знайов ось таку ніби рекламу, на замовлення футболки на літо. "Обманка для ДАІ". Додана картинка яка наглядно показує переваги.

але знайшовся варіант з продовженням.

Сам чомусь звик користуватись ремінем виключно за містом. Чому так, не можу пояснити навідь собі, майбуть надія на те що в місті більше 100 не поїдеш... (але 100 це добра ж швидкість!).Погоджуюсь з тими хто скаже - моє життя! Хочу пристебнусь, не хочу не буду!Але наше життя належить не тільки нам, ще є наші рідні та близькі.

Одна з найкращих соціальних реклам Канади.

Автомобільне страхове товариство Канади: «Пристебніть і залишся живим».

Сподобалось:
Тиха місячна ніч над
принишклим селом
Оповила біленькі оселі.
Лиш пустун-вітерець
над люстерком-
ставком
В срібних хвилях гойда
каруселі.
Продерчав десь деркач
у заплавах ріки,
На хвилину
сполохавши тишу,
Очерет з осокою про
щось гомінкий
Тихо шепче і чубом
колише.
Запізнілий туман, мов
отара овець,
Суне попаски вбрід
понад лугом.
Замаячив ледь-ледь
вдалині острівець
Й непомітно сховався
за пругом.
Тишу ночі німу в
світанковій зорі
Горлані-когути
розірвали.
Зарум’янився день, біг
на кожен поріг,
Ясні зорі на небі
згорали.
Зажеврів горизонт
акварелями фарб,
Ожило,
закрохмалилось небо,
І заграв промінець в
хмарках сотнями барв,
І несміло поповз понад
степом.
Народивсь новий день,
прокидалось село,
Сни міцні, сни химерні
зникали.
Закипіло життя –
ожило, попливло,
Срібні роси по шибці
сповзали.
Придивися,
прислухайся, дух
затамуй –
Це не можна в словах
передати.
Неповторну красу
бережи, не руйнуй!
І не дай їй з планети
зникати!
Автор: Віктор
Геращенко

Музика: Анатолій Пашкевич
Слова: Микола Негода
Виконання: Держ. Черкаський український народний хор під керівництвом Анатолія Пашкевича. Солістка Ольга Павловська

Степом, степом йшли у бiй солдати.
Степом, степом даль заволокло.
Мати, мати стала коло хати,
А кругом в диму село...

Степом, степом розгулись гармати,
Степом, степом — клекiт нароста...
Степом, степом падають солдати,
А кругом шумлять жита.

Степом, степом поросли берiзки,
Степом, степом сонце розлилось...
Степом, степом — встали обелiски,
А кругом розлив колось.

Степом, степом — людям жито жати,
Степом, степом даль махне крилом...
Мати, мати жде свого солдата,
А солдат спить вiчним сном.

Слухати

Совість-багатство.
А у нас фінансова криза.
Подайте на совість.

А ви вірите в існування альтернативних реальностей? Нуууу, так.. вчені теоретично й (начебто) практично довели, що такі реально існують. І от сижу я зараз і їм яблуко, жваво так хрумкочу, а десь, як то кажуть, у задзеркаллі все навпаки - я п"ю чай з бубликами. А ще в іншому альтернативно реальному світі, їм я собі спокійнісінько яблуко і смачно запиваю чаєм. Весело, правда?) І наше минуле, це зовсім і не минуле. Воно існує самостійно, відокремлюється від нас і живе, як альтернатива вже своїм власним життям. Тисячі минулих епізодів з життя... які відбулися або ж відбулися Б.
Тисячі
реально можливих ситуацій і безліч комбінацій, ключів їх вирішення... Зрештою, кожен наш день, вчорашній, сьогоднішній, завтрашній схожі - ось уже є принаймні три світи, які ніколи не перетнуться, бо насправді вони існують паралельно, накладаючись один на одний. Звучить безглуздо? Може й так.. бо в іншій, альтернативній реальності я не пишу цю замітку, я навіть не подумаю про неї... Це ж нісенітниця... Та й навіщо про таке думати, голова заболить=). Та все ж... Від кожного подиху, погляду залежить, в якій реальності ви будете перебувати завтра. Від непомітної на перший погляд речі залежить Все! Відповідально по-вселенськи! І от, згадується казка про Іванка-дурника, який стоїть на роздоріжжі й не може визначитись, який шлях обрати... Такі просто-складні істина у звичайні дитячій казці... А може не такій уже й дитячій... Мудрість поколінь. Мимоволі задумуєшся... Крапки не ставлю) справді, варто подумати