хочу сюди!
 

Наталія

43 роки, овен, познайомиться з хлопцем у віці 40-45 років

Замітки з міткою «город»

Город мечта

        Когда я говорю что Тывров это город мечта, Вы должны понимать, что какая нибудь Вена или тот-же  Штутгардт вполне могут остаться монолитными вкраплениями в произнесённом невзначай предложении - и без эпитетов подчёркивающих их достоинства. Тыврову в этом плане повезло меньше. Тыврова (просто) не достаточно даже для людей которые не смотря ни на что научились его любить. А оставаясь наедине с предложением он становится ещё меньше, оставляя на полотне впечатлений небольшое серое пятно, размером в пять минут за которые отражения его домов и улиц исчезают с тонированных стёкол проезжающих мимо авто.

        И именно поэтому - Тывров - это город мечта!, город который не похож не на один другой! Город который не настолько сложен что-бы выдержать одиночество в предложениях которые мы произносим невзначай.

Мы рисуем, мы везде рисуем...

Киев, как ни печально, очень ухоженным не назовешь. Здесь доводят до аварийности памятники истории и архитектуры. Даже в центре много зданий с обшарпанными фасадами. Бывали случаи, когда обваливались карнизы, балконы. Многие наши подземные переходы, лестницы, мосты, подъезды, дворы выглядят весьма неэстетично.  Вряд ли в ближайшее время ситуация изменится к лучшему -  денег на это нет.  Но мы держимся. uhmylka
 Мы рисуем! ura dance smile

Подол.
      

      

      

Андреевский спуск.
      

      

Центральные улицы.
      
Некоторые рисунки - сами по себе - вполне симпатичные. Бывает, они сглаживают уродство, добавляют ему юмористическую нотку, но отнюдь не маскируют. А бывает, когда любые художества просто неуместны. 

Недавно читала и видела снимки: на пр. Леся Курбаса украсили деревья -- нарисовали на стволах маки...  Дело вкуса, конечно. Мне нравится естественная красота деревьев. Только бы не гадили под ними, мусор не бросали.

Передріздвяні прогулянки Львовом

На Новорічно-різдвяних канікулах їздили з моєю дівчиною у славетне місто Львів! До речі, у зв’язку з тим, що залізниця відмінила продаж квитків по документах, нам прийшлося весь день їхати автобусом, бо на потяг квитки були розкуплені!

Були у Львові 2-5 січня, так як Новий рік, у зв’язку з сімейними обставинами, зустрічали вдома і на Різдво теж хотілося побути в родинному колі. Висидіти 9 днів вдома таки було б важко, безглуздо і не цікаво! Хоча раніше ми планували поїздку по Полтавщині, але зовсім несподівано намалювався ключик від квартири у Львові. Гріх було не скористатися нагодою... У Львові ми вже були влітку 2006 року, затрималися там на 3 дні, бо саме звідти починався наш тур по Карпатському регіону.


На цей раз погодка була не дуже привітна. Морози сягали 15-18 градусів, тож особливо містом не погуляєш! Добре, що саме в цей час додому (у Борислав) з заїздом у Львів їхав один гарний знайомий зі своєю дівчиною. Разом ми провели чудово день! Спочатку мене уговорили піти на каток! Його залили на центральній площі біля Ратуші. Я перший раз в житті став на ковзани help!  Перші 15-20 хвилин їздив перебираючи руками по бортику, потім вже наважився відірватися і після невеличкого роз’яснення працівниці катка і Тані я вже міг сковзати на льоду... Залишилися гарні враження, хоча адреналіну виділяється менше, ніж при гірськолижному спуску! smile А ще ходили в кафе, стилізоване під землянку бійців ОУН УПА. Це дійсно підвальне приміщення, вхід в яке в глибокій темнуватій арці, без всяких вивісок. І увійти туди можна лише назвавши пароль!call Всередині дерев’яні столики та стільці, на стінах і стелі предмети вжитку та боротьби, починаючи з гасових ламп, гармошки і закінчуючи автоматами тих часів. А також фото повстанців. kill Особливу увагу привернуло меню! Виконане в стилі старої газети з кумедними назвами та коментарями до страв. До речі, не дуже і дорого! Борщ “Причастя героя” коштує 10 грн!

Також в цей день сходили в Музей Королівські кімнати (здається так) через Італійський дворик. Там є досить унікальні вироби, окрім меблів інкрустованих міддю, латунню, слоновою кісткою, є сонячні та зоряний годинник 16-17 століття, діючий поліфон та перші парцелянові вироби. Натрапили також на музей-підземелля під собором (назву забув). Щоправда, крім древнього фундаменту, кількох черепків та кам’яної труни нічого нам не показали, але дядько-екскурсовод дуже гарно та емоційно розповів і історію Львова і про важливість її вивчення. Там же діяла виставка “Леви Львова”, де були виставлені фотографії статуй та барельєфів з зображенням лева чи його голови з адресами де можна побачити їх “вживу”, а також дитячі малюнки та виліпки з пластиліну у формі левів.

А ще лазили на часовою в Ратуші. 3 грн і 450 дерев’яних сходинок! Вигляд зверху просто вражає! Супер! Як тільки будуть фото, обов’язково додам їх до розповіді! Не доходячи кілька сходів є “кімната відпочинку”, де можна перепочити, подивитися фото з краєвидами, зробити медальйон з гербом Львова з 25-копійочної монети (коштує 3 грн), почитати книгу відзивів від гостей Львова та залишити свій!

З"явилися кілька фото (тисни тут) !!! morgun


В наступний день, ми вже вдвох, озброївшись картою міста, вибрали територію дослідження, в яку попали архітектурні споруди різних часів, епох і призначень. Спочатку ми оглянули палац Потоцьких, що на вулиці Коперніка, і пішли далі від центу. Наступним об’єктом на мапі був оборонний комплекс Цитадель! Дійсно оборонний! Ми туди ледь видерлися... Зараз ця споруда з червоної цегли циліндричної форми обнесена захисним ровом використовується як книгосховище бібліотеки. Вигляд досить “потасканий”. Далі оглянули будинок органної музики та ознайомилися з репертуаром... Найближче дійство мало бути аж 8-го січня! То ж ми пішли далі оглядати фасад головного корпусу Львівського Політеху. Далі собор святого Юри. Він вразив нас своєю величчю і не характерними для християнських соборів фігурами старців, апостолів, а на верху, сам Юрій-змієвержець верхи на коні списом долає великого змія. Думаю такі фігури більш характерні для античних древньо-гречеських храмів... Далі, на нашому маршруті був собор Святих Ольги та Єлизавети. Теж дуже потужна та своєрідна гостроверха споруда з величезними вікнами. В інших храмах я таких вікон не пам’ятаю.

Звідти ми вже достатньо голодні та замерзлі піймали маршрутку і поїхали в кінотеатр на “Зачаровану” грітися. До речі, з кінотеатрами у Львові просто скрута! Ми нарахували 2,5! Тобто 2 в центрі і один в спальних районах. Всі вони належать мережі “Кінопалац”. Кінотеатр “Дзвін”, що не входить в мережу, виглядає досить страшненько ззовні і транслює фільми здається 90-х років. Після фільму, повечерявши в “молочній кухні” супом, та млинцями з грибним соусом на 28 грн, поїхали додому. Жили ми далеченько... У Рясному, це щось на зразок Київської Троєщини: спальний квартал у хріна на рогах... До речі, проїзд у всіх маршрутках по Львову коштує 1,25 грн, а трамвай 60 коп.


На наступний день, щоб не мерзнути дуже, ми вирішили пройтися по музеях... Зі списку музеїв, що написаний на карті міста, був вибраний музей Львівської Залізниці, як початок маршруту, бо знаходився найдалі від центру. А також визначили кілька музеїв, заради яких потрібно приїхати сюди ще! По перше це МУЗЕЙ ПИВА з ДЕГУСТАЦІЄЮ beer, бо коли на вулиці –10, то пива не хочеться взагалі; та Музей Народної Архітектури та Побуту... Адреса музею Львівської Залізниці була вул. Федьковича 39! Ми знайшли будинок за цією адресою, але там навіть натяку на музей не було... Це був звичайний львівський 3-поверховий жилий будинок, далі вже починався приватний сектор... Дійшли до кінця вулиці... Повернулися назад... Обійшли весь квартал, заглядаючи в відворотні та арки...whosthat В одній з арок на нас навіть кинувся собака... А от музею так і не знайшли... Як вияснилося вже пізно ввечері за допомогою довідника “Весь Львів”, справжня адреса музею Федьковича 56 (це далі (за поворотом) і на іншому боці вулиці). Повернувши свої стопи до центру, ми зовсім несподівано, знайшли вивіску “Пиріжкова”. Зайшли погрітися... Таке прикольне місце, чимось схоже на Совковські столові. З двома каструлями з краниками “чай”-“какао” та вибором пиріжків з різними начинками... Пиріжки були смачні, і какао, як в дитинстві в дитячому садку: солодке і зі згущенкою... А ще, по дорозі ми завжди заходили в книжкові магазини smile! Грілися та шукали книжку по ґрунтознавству look (був такий пунктик, у Києві її купити не вдалося) ...

Дочекавшись 9-го трамвая ми поїхали в центр, бо ще потрібно було забігти на сувенірний ринок... От що цікаво в Львівському трафіку, так це його неквапливість... По перше, вулиці вузькі, по друге більшість їх вимощено бруківкою, тож комфорт від їзди на мерседесі та трамваї думаю майже однаковий, а ще, зовсім дика риса, з точки зору киянина, паркувати авто прямо посередині дороги! Тобто 2 трамвайні колії, по яким зі швидкістю трамвая їдуть і решта автівок, а між ними просто по центру стоять машини. Де ви ще таке побачите? І ще, за весь час, що я там був, так і не збагнув по яким правилам і якій логіці водії розуміють хто куди має повертати, першим проїжджати, пропускати пішоходів??? Де і коли пішоходам переходити дорогу? Ні! Звичайно там є світлофори, переходи (не завжди розміщені у зручному місці), але вони якось існують окремо... І не зважаючи на все це ДТП там на два порядки менше, ніж у Києві!

9-й трамвай довіз нас до центру по величезній дузі, зате комфортно і неквапливо! І ще одна дивна річ для киянина: дуже часто 5-го(!!!) січня нам траплялися люди, що везли додому новорічні ялинки... Чого? Мабуть їх там прийнято ставити саме на Різдво...

Купивши на сувенірному ринку подарунки для рідних та близьких та собі на пам’ять магнітики з краєвидами Львова, ми пішли знову в кінотеатр на мультик “Ілля Муромець та Соловей-розбійник”. Далі пробіглися по магазинах, купили мелену каву та фірмових цукерок. Швиденько повечеряли в Молочній кухні і ще встигли забігти на каву cup_full у кафе “Соната”, що поряд з пам’ятником Королю Данилу. Вона нам сподобалася ще у минулий приїзд... Після смачної кави з фірмовими цукерками з сумки podmig ми впіймали маршрутку і поїхали додому збирати речі, бо ввечері вже мали їхати додому... Вийшли з дому заздалегідь, але потрібну маршрутку чекали хвилин 20-25, то прийшлося бігти за потягом, ледь встигли! До речі, минулого разу (влітку) ми теж бігли за потягом на Яремчу... Се ля ві! Це як візитна картка Львова! Взагалі-то кожне місто з певною історією має свій характер! У Львова це гостинність, але з гумором та норовом! Наступного разу, перед поїздкою туди, потренуємось побігати 100-метрівку! smile Але обов’язково ще поїдемо! Чекай нас, славетне місто Львів!

Парк фотографии

Альбом с фотографиями - 













Зарегистрироваться на фотохостинге можно здесь - http://www.lookmytrips.com/?referalCode=56f5c2a5ff93677d95047449 , и делиться своими фотографиями с друзьями и подписчиками.

Стамбул - Олюдениз - Стамбул часть №1

ДЕНЬ ПЕРВЫЙ:
Стартовали с родного города, первый раз был в нашем аэропорту, впечатление смешанное, с одной стороны тихо мирно бет толкотни, с другой стороны как же убогенько umnik
Вылетели с Днепра на самолете Эмбраере

Перелет прошел быстро и без приключений, с самолета порадовался нашим бескрайним просторам.
 
Турецкий берег:

Прилетели в Стамбул в 15.30

Ехали мы чудо компанией: -  я, жена, сестра жены и подруга жены. Сестру жены  из-за разницы во внешности паспортной и реальной долго не хотели пропускать на паспортном контроле. Поэтому девушки подумайте прежде чем координально менять внешность, вас банально не признают в паспорте:). 
Затем дюти фри и кептэн морган и мартини, обмен денег и поиск спуска в метро.Поменяли в аэропорту 100 баксов получилось 212 лир, не самый лучший курс, но ехать за что-то до отеля надо. Садимся в метро и едем до станции Аксарай, там есть продажа Траспортной карты, которая позволяет экономить на проезде. Покупаем транспортную карту, пересадка на трамвай. 


Доезжаем до станции Финдикли и начинается истерический поиск отеля, спустя минут 40 ходя вокруг да около находим этот отель в подворотне мимо которой прошли раза три.

И тут начинается следующая неожиданность - дверь закрыта на звонок никто не реагирует на телефон тоже, начинаем немного истерить на улице уже темнеет на часах начало восьмого!!!

Пока с Аней идем искать магазин, девчонки выясняют у живущих тут же русскоговорящих что хозяйка куда то ушла и когда будет не известно.  Идем на набережную которая через дорогу садимся на лавочке, открываем фляжку коньячка и под бутеры с самолета и сникерс приговариваем пол фляжки, это позволило немного расслабиться.

Знакомимся с местными жителями:

Идем узнавать не пришла ли хозяйка оказывается что уже да, селимся. 
Номер оказывается полностью соответствует тому что было на фото при заказе, парочка фоточек интерьерчика:


это гостинная, еще была спальня и ванная.
Довольные бросаем вещи и уходим в сторону пешеходной улицы Истикляль, по ней идем до Галатской башни и далее до галатского моста где было решено есть рыбный бутер, а есть хотелось уже серьезно так!

Толпы народа сводят с ума :) 


Пробиваемся до моста ищим где делают рыбные бутеры, садимся в одну из прибрежных кафе, один бутер обходится в 7 лир, чай 2 лиры, 0,3 колы 2,5 лиры.

Рыбный баркасик, тут они готовят бутеры.
Идем через галатский мост в район Эминоню. Гуляем улочкой вдоль движения трамвая, берем турецкую шаверму - 3 лиры. Прогуливаемся до Ай-Софии, садимся на обратный трамвай. У себя рядом с отелем находим вечерний магазин, берем питьевой воды, айран, печенье, йогурт, пиво и сок. Идем в номер, там чай, мартини и обсуждение дня и планов на следующий день...

Немного о словесности (раз уж мне так везёт)

Для разминки вывеска с названием одного питейного заведения в г.Вышгороде, расположенном чуть севернее Киева:

Здесь все в порядке с орфографией, и можно даже допустить, что это - дочернее заведение киевской "Бочки", хотя врядли, однако при быстром прочтении слова "Паб" и "Бочка" у меня складываются в некую "ПАБОЧКУ" или "ПОБОЧКУ", что может толковаться снобами как side effect, и что, возможно, является просто предупреждением для клиентов, мол, А МЫ ВАС ПРЕДУПРЕЖДАЛИ О ВОЗМОЖНЫХ ПОБОЧНЫХ ЭФФЕКТАХ. И Минздрав доволен.bravo

Идем дальше. Так как я уже таки еду, и таки в Одессу 9-го мая для того, чтобы 10-го поучаствовать в проведении мероприятия под названием "Ночь рекордов", размещаю киевский вариант одесского сленга зафиксированный мною в киевской маршрутной телеге, следовавшей по 301-му маршруту. НаслаждайтесЯ:

Кстати, предусмотрительный автор, видимо, на всякий случай, употребяет 2 варианта написания слова пассажир. То есть читающий волен выбирать любой вариант на свой вкус. Такой себе "шведский стол".

Мої фото - про моє місто

Відвідавши мій фотоальбом, Ви обов'язково потрапите на нову папку "Полтава", присвячену місту в якому я народився і живу. Заходьте, дивіться, знайомтеся з моїм містом. Обіцяю поповнювати цю колекцію щотижня. Буде багато фото, зроблених особисто мною.

Главная площадь страны на Новый Год








Просто несколько фотографий для тех кто не был в городе. Это первого числа вечером.