Скоріше б зима. Бо літо вже набридло. Тим паче, зима навряд чи буде сніжною і морозною.

О 19-й було +30 вдома і +31-32 за бортом. По-моєму, це маленько занадто. Під вечір аж стало погано. А оскільки продуктів, з підозрою на зіпсованість, не вживав, то думаю, що стало погано від спеки. А коти ховаються від спеки по закутках.

Синоптики вже чотири дні обіцяли дощі, але щось їх нема. Мабуть і завтра не буде.

Від спеки природа перетворилась на джунглі. Від глобального потепління павуків стає більше. Ще й епідемія — а вірус полюбляє рідини (наприклад, піт).

В сильну спеку не хочеться ні відпочивати, ні працювати. Хочеться затінку.

Нажаль, через спеку довелося перенести поїздку.

Традиційне ниття. Цього разу — блогерське. За весь травень написав лише один фотозвіт, й то — про карантин. Для того, щоб написати одну тему, яка чекає аж з 2014 року, не вистачає матеріалів. Просив на різних форумах, може в кого є — але ніт. Значить, треба самому збирати матеріал. Вилазок ніяких нема. Хоча товариш сам їздив. В пориві злості збирався видалити його з месенджера, але на наступний день подобрішав і передумав. Правда, коли запропонує кудись з'їздити (і будь куди, а там, де я ще не був) невідомо. Так що не впевнений, що цього місяця буде тема для фоторепортажу. Хоча про карантин помаленьку назбирую матеріал.

Ось так. Раніше переживав. А зараз — нема про що писати, то й нема. За півроку подужав лише 11 звітів.

Медсестра з Італії закликає українських заробітчан і туристів не повертатись в Україну, щоб не наражати співвітчизників на небезпеку. А преЗЕдент з розпростертими обіймами запрошує і вітає евакуацію. Навіщо?! Де захворіли — там і лікуйтеся! Наші лікарні теж не впораються з натиском, якщо одночасно захворіють багато людей.

Приїжджих ніхто не зобов'язує залишатись і ізоляції, а лише рекомендують.Більшість (якщо не всі) з заражених — повернулись з-за кордону або контактували із особами, що повернулись з-за кордону (інфо)!

Вирішив продовжити нещодавню розпочату рубрику "Коротко про різне": про події в житті і всяке різне навколо.

Щось знову накрило. Другий тиждень вдома. Вчора набридло — сходив по магазинам. Враховуючи настрій, не втримався від солодкого — купив цукерки — міні батончики. Оскільки найбільш надіборані були "Milky way", їх і купив. Не сподобалось. Може підкажете, що з "міні"-серії батончиків смачно, окрім "Снікерсів"?

Зрозуміло, що в похід по магазинам фотік залишив вдома. Але хто фотографує, знає, що знайдеться що фотографувати якраз тоді, коли нема чим фоткати.

Ну, думаю, треба вийти спеціально на прогулянку. Але руки так змерзли, що захотів відігрітися. Але захмарилось, тож виходити на фотополювання маршруток не захотів. А фоткати є що! Тим паче, скоро повинні відкрити новий міський маршрут!!!

Був у нашому місті соціальний маршрут. З осені 2015-го (чи 2016-го). Особливість маршруту в тому, що він пролягав як по старій частині Боярки, так і по новій. І це був перший маршрут, який об'єднав дві частини нашого міста. Так ось, проїздив він рік, чи може навіть менше. І справа заглохла. І ось знову! Десь пів року велися балачки стосовно купівлі міськрадою нового автобуса і ось нарешті — звістка про впровадження нового маршруту. Причому, він буде в двох версіях: соціальний — з одною машиною і величезним інтервалом в годину (пільговикам доведеться чекати, проте "на шару") і комерційний — на 5 мікроавтобусів (цікаво скільки їх буде насправді). Правда, треба провести конкурс на обслуговування маршруту. Так що ще невідомо коли його запустять. Але факт приємний. Чим більше маршрутів маршруток, тим крутіше місто і транспорте обслуговування. Тепер можна буде доїхати до Одеської траси і на Радуницю до міського кладовища без пересадок.

Робота підходить до завершення, тому запропонували написати статтю. За день настрочив на 6-7 тисяч знаків. Але не вдавалось досягти високої унікальності тексту. Алгоритм розпізнання запозичень якийсь недолугий займенники, числівники і тип продукції сприймає за копіювання. Сьогодні вирішив скоротити найменування, створивши абревіатуру. Допомогло, але не дуже. Не хочеться, щоб праця була марною і не знаю як "добити" статтю, щоб текст вийшов унікальний. Там така тема, в якій не "шарю" і в загальних рисах особливо не розгуляєшся. Можна збільшити кількість тексту, але стаття й так вийшла завеликою — збільшувати нікуди. Не знаю що робити: переключитись на інші завдання, чи домучити текст (тільки як?)?

З радістю б взяв вихідний і кудись поїхав чи злазив. Однак напарник менш, ніж за день, скасував вилазку, яку чекав два тижні!!! Настрій зіпсувався. Можливо, варто самому з'їздити? Тим паче, судячи за статистикою, нова вилазка повинна бути одиночною.

Ще й надодачу скрутило вени. Нога другий день болить і такі відчуття, ніби за день пройшов кілометрів 20-30. Давненько не було таких проблем. Сподіваюсь, що пройде.

Ось такі справи... Де взяти оптимізму?

Вчора таки наважився встановити відеоредактор. Дякую, на одному форумі підказали. Правда, подивився відзняте і зрозумів, що відвик тримати камеру. Відео так трусить, що хаж. На ходу точно краще не фільмувати. Ну а голос нічо. Хоча теж треба тренуватись і записувати по декілька дублів. Можливо, як музичні виконавці, тюнити. Але в ідеалі робити відео без звуку.

З фотохостингом дупа. Четвертий день не працює. І так само ніхто не знає, що трапилось.

Судячи по довготривалому прогнозу на Gismeteo і в газеті, більша частина вересня буде спекотною, з температурою +26... +30. Так що розмови: "Ай-яй-яй, літо закінчується, а відпустки не було, на море не з'їздив(ла)" недоречні. В запасі ще місяць, щоб не відпочивати і не поїхати на море.

Нажаль, через спеку доведеться перенести дальні поїздки. А хоча... подивимося.

Як тільки тривалі вихідні — погода псується. І якщо напередодні лише вночі лютувала гроза і дощ, то відсьогодні вже й вдень дощило. Навкруги калюжі і волого. Ще й похолодало. Так що погода несприятлива до подорожей. Тому поїздку, яку довго планував, довелося перенести. Але не впевнений, що це перенесення, а не скасування. Чую, що все одно доведеться самому їхати(

Хоча, краще скасувати подорож через негоду, ніж мокнути під дощем. Он, знайомий десь лазить по Зоні відчудження по такій погоді. А я нудьгую, проте дома і в теплі. 

Якось воно все одразу... і зміна хостингу і переділ майна. Хочеться "забити" на все. Ну фотки можна залити на інший сайт. А ще краще на декілька. Хоча віра в інтернет підірвана, думаю, варто поборотись. За два роки я не так багато назнімав.

А дача? Там же похований наш кіт. Хоча мама каже, що йому на тім світі все одно. А якщо все — то може й переїхати в інше місце? Щоправда, хз які нові сусіди будуть.

Почекайте. Це ж не все. День такий, що й без проблем муторно. Світловий день короткий — режим "довгі зимові вечори".

Коротше, депресняк близько. В голові сумбур. Хочеться все послати на... Випити? Порнушки (шось не хочеться)? Чи просто десь прогулятись?

Безвихідних ситуацій не буває. Все буде добре. Але деякі моменти треба якось пережити.