З'їздив на закинутий піонертабір в Пущі-Водиці. При тому, що цей курортно-дачний масив я майже весь облазив і побував на декількох абандонах, конкретно в тому піонертаборі ще не був. Хоча про його існування знав давно. Але він охоронявся. Плюс — не було знімків звідти. Аж ось — натрапив на декілька свіжих відео з цього табору. Ну і вирішив сам злазити.

Звичайно, було страшно. Особливо тому, що територія розчищена і зарослів нема— відповідно, ховатись ніде. І міг бути сторож. Та якось знайшов дірку в огорожі (в яку ледве проліз). Обійшов, обфоткав усе. Обережно, не поспішаючи.

Виявилось, що відгородили частину території. Причому ту, в якій живе сторож.   Самі розумієте, чому менш палєвніше.

А на виході зустрів хлопців. Думав, що приплив. А то були сталкери-відеоблогери. Так шо така несподівана приємна зустріч. Вони не знали про мене, але я про одного знав з інтернету.

Найцікавіше — напівкругла їдальня-кінотеатр і дерев'яні спальні будиночки.

Як не дивно, там були і деякі артефакти: меблі, написи часів піонертабору, путівки. Так що збереженість на мінімальному рівні, але є.

Після вилазки бєрцам настав остаточний гаплик — розтріскується і відшаровується новий шматок підошви. В одному з наступних дописів про це побалакаєм.

Підсумки 2019-го року. Тут коротенько. А от на ЖЖ і Дрімі вирішив зробити підсумки не в звичному щоденниковому форматі, а у вигляді фотозвіту.

За рік опублікував 42 (з підсумковим звітом — 43) звіти. Це не багато, але й не мало. Особливо, врахрвуючи, що вимушених постів майже не було. Рейтинг блогу в ЖЖ трохи піднявся.

Цей рік видався дуже цікавим і був роком відкриттів. Стільки нового я ще ніколи не відкривав у одному році. Це і екскурсія по колектору (підземній річці), перша вилазка у бомбосховище, і вилазка на закинутий військовий аеродром, і голосування на відборі учасників на «Євробачення-2019», прогулянка на човні, відвідання парку Кіото під час квітування сакур, вперше побував у листяному лісі, вперше пройшовся по залізничному мосту, відправлення повідомлень на радіо. А ще — приїзд гуртів «ТНМК» і «Kozak System» у моє місто. Також в 2019-му була рекордна кількість вилазок по заброшкам — 18. Шкода лише, що половину з них довелося здійснювати самотужки. А ще в цьому році спробував чорне морозиво. Протестував новий смартфон. З'їздив у гості, де не був 12 років! І жодного разу не побував на дачі:( Проте вдалося з'їздити в три області(!) — Вінницьку, Чернігівську і Житомирську. Не кожного року вдається так подорожувати. Причому, дослідив дві заброшки в інших областях. Правда, було декілька повернень у вже знайомі і ностальгічні місця.

Звичайно, не обійшлося без пригод (зламався фотік і доламав окуляри, зміни на роботі, були проблеми з фотохостингом). Але, в цілому, рік був більш-менш спокійним. А ось в житті країни, ну і моєму житті, були президентські вибори в два тури із запеклим протистоянням між прихильниками/противниками двох основних кандидатів. Потім — парламентські вибори і досить суперечливі і неоднозначні дії новообраного президента і його політичної партії. Так що були причини позлитися і понервувати. А у нашому невеличкому місті збудували і відкрили перший гіпермаркет.

Погода протягом року була нестабільна. Навесні і влітку — то спека, то прохолода. Затяжні дощі. Тепла осінь. Теплий грудень. Зими, як такої, майже не було. Так що глобальне потепління, напевно, існує.

Ну а 2019-й можу охарактеризувати такими словами: відкриття, зміни, ностальгія і незвична погода.

Яким буде наступний рік? Ну, звіти в новому році не вийде відкрити заброшками. Лазити ніде. Але цікавенький репортаж проанонсував.
Наперед нічого не планую. Хоча наміри, звичайно,є.

Добудовують перший боярський гіпермаркет. Чув, що збираються відкрити ще цього року.

А поки будують, вздовж узбіччя утворилась парковка. Сподіваюся, що біля гіпермаркету буде парковка. Інакше буде такий бедлам і після відкриття.

Окрім припаркованих автівок помітив, що встановили зупинкові павільони на трасі на Київ.