Все, що буде, уже колись збулося: Кохання, розпач, пустка та думки, І стрічки райдуг небу у волосся, І по землі розсипані роки. І гомін вулиць у буденних датах, І феєрверки у святкових днях, І пошуки в своїх координатах, І втрати у реаліях та снах. Розбурхані й приборкані стихії, І, в першу чергу, у самих собі, Овації й каміння у подіях, Що у великій селяться юрбі. Морозні ночі, сонце у колоссях, Безглузді вчинки, читана мораль – Все, що буде, уже...

Читати далі...

Шепочуть щось в подвір’ї протяги І, ніч наповнюючи стуком, Кудись біжать безсонні потяги, Несуть і зустріч, і розлуку. По давній, звичній траєкторії, Яку непросто поміняти, Несуть світи, несуть історії Скрізь полини та шурхіт м’яти. Я дам свої! У мене тонами Історій тих, яких завгодно! Не берете. І зорі гронами Над головою. Прохолодно.19.06.2016

В конце весны, когда вползал на брюхе Под горизонт оранжевый рассвет, Когда о лете подтверждались слухи И начинался облачный балет, Когда в росе зелёное умылось, А красное натягивало сок, Я спал ещё, и мне привычно снилось, Как осень свой читает монолог.16.06.2016

Ніхто не хоче згаслого вогню, Всіх вабить блиск, його хиткі принади, Та з блиском часто плутають брехню, Але цього достатньо вже для стада. І мастить вуха солоденький спів, Для того в когось вистачає хисту, І йдуть стада двоногих баранів За блиском, що без полум’я та змісту.15.06.2016

Я люблю дощ у темного вікна І простір штрикать поглядом безсонним, Коли вночі невидима стіна Змиває пил зі скла та підвіконня. Я люблю твою посмішку тоді Знімати з фотографій пожовтілих, І щось мені говорить, що біді Не місце тут, що ти заговорила Її своєю посмішкою так, Що та забула про свою роботу, І я шукаю новий спосіб як Тобі за ту віддячити турботу. Я люблю дощ… 15.06.2016

Ховав туман вечірній денні ноти І запал холодив пекучий мій, Блукали тіні, наче гугеноти, Яких підвів святий Варфоломій. І вирушали спогади в мандрівку, Повчала тиша – вічний богослов, Та вітерець облизував верхівки Занурених у темряву церков. Загадки й таємниці прокидались, І відповіді навіть де-не-де. І дихав спокій. В ньому відчувалось Щось чисте і по-справжньому святе.14.06.2016

[Приєднана картинка]«Сны нужны для того, чтобы хоть немного побыть с тем, кого нет рядом…» (Автор мне неизвестен) Приют окутался дремотой- и Алька в лунном челноке скользит сквозь старые ворота по сонной, радужной реке. В тумане тонет сад весенний,и в майской дымке золотой,впитавшей запахи сирени,ждёт мама в розовом пальто. Пусть карусель летит крылато, лошадки машут головой. Но в коробах грустят солдаты- и командир...

Читати далі...

Вдиралась смерть у двір зі скрипом, Літав розгублений пилок, Сьогодні убивали липу Під стогін зламаних гілок. Усе що було попереду – Позаду. Волею нікчем Не буде затінку та меду І шурхотіння під дощем. Її листки вже не благали, Навіщо тішить зарізяк? Сьогодні липу убивали. Надійно. Мовчки. Просто так.13.06.2016

Краплина. Ще краплина вниз, І ось вже в двір наллята пустка, Дарує небо свій сюрприз, Вдягнувши сіру хмарну хустку. На темнім обрії блищить Вогнем енергій жовта зброя. Я так люблю подібну мить, Бо забуваю з нею хто я.10.06.2016

В вік типового однострою, Що вважають чомусь модерном, Я не хочу бути героєм, Їх шанують, якщо ті – під дерном. Я не прошу за це аніскільки, Не від того моя похмурість, В нас герої бувають тільки Якщо десь хтось наробить дурість. І доводиться рятувати Як не світ, то хоча б уламки, Все розкидане – прибирати І вертати в природні рамки. А вже згодом злітаються роєм Орди падальників кабінетних. Я не хочу бути героєм У компанії безхребетних. 09...

Читати далі...