хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

Замітки з міткою «пейзаж»

Маргаритки


Как добрый, хороший приятель,

Пришёл с маргаритками март.

И в юном, весёлом азарте

Их свежий пролил аромат.

 

И, словно бы малые дети,

Зимой засидевшись в тепле,

Цветочки прелестные эти

 Метнулись по голой земле.

 

И, кажется, солнце смеялось

Навстречу весенним ветрам,

И пригоршней сыпало радость

С надеждой простой пополам.

 

Пусть гром, а не грохот орудий

Взорвётся в родной стороне,

И соки живые пробудит…

И мир возвестит наконец.

 


Картина маслом



Картина.
Написана мною в 2017г.
Холст на подрамнике/масло.
Размер 70х80см.
Фото не передает всей красоты картины.

Зимова подорож від Дніпра до річки Оріль

Зима  приваблює своїми чистими снігами, якими Зима заботливо накриває Землю наче немовля в колисці, піклуючись про тишу і затишок.  В цей час Земля не просто відпочиває, вона стає  чистішою, молодіє, накопичує сили, готуючись до приходу Весни. Зимові подорожі, незважаючи на певний ризик, неперевершені своєю хвилюючою романтикою. Стартуємо з берегів Дніпра. Ніч дивувала небаченим снігопадом.  Ранок   ще хмурий, але день обіцяє бути сонячним і с-ніжним. 


Шлях до зимової казки  ризиковий з елементами драйву … 


Свобода в смак, широчінь небозводу,

І байдуже, яка там  погода.




Дніпро притих, сопе собі  під кригою  січневого морозу


А шляхи все біліші 


Ліс неперевершений зимою

Він знає - Лютий марить зустріччю з Весною...


Дорога в самий кращий день ...


А яка романтика без пригод...


І без фантастичних  стежин 


По зимових килимах на Субару бездоріжжя майже не буває 





Мандруємо крізь лісові хащі 


Ну і як серед чарівного лісу в цей  чудовий день не зустріти друзів. Що може бути смачнішим за каву на морозі...


Тиха година .. Спить водій і спить машина ...   




Перепочили  і ...   на рівну стежину ...

 Зупинемось, зігріємось ... насолодимось картинами зимового лісу 


Порадіємо  Сонечку


Помилуємось  зимовою рікою 



Знову лід між берегами,

А в душі  світанок.

Січень знов малює гами

І сніжинки підуть в танок.






 Бажання мандрів  кличе знову в дорогу

І скізь, куди не дивись - красоти, красоти, красоти...







Нехай білесенькі  сніжинки

До негараздів заметуть стежинки

Мороз  на вікнах  павутинкою

Життя малює Всім  картинкою 

І вірші мої квапливо  без   похапки

Не залишать місць для крапки…

 



Це моя Україна (літня мандрівка від річки Оріль до Шацьких озер)

Україна – неперевершена своєю красотою країна. Тут і гори й полонини, добротні поля та безмежні степові простори, тут і ріки і моря, лісові хащі та квіткові галявини, ставочки й озера, кургани і затоки.

Земля наша чарівна  і благодатна. Вона чарує  тихими просторами степу, неймовірно красивими і мальовничими берегами річок, таємничими і величавими горами та полонинами, тінистими розлогими лісовими гаями та  шикарними лугами. Різні пори року по своєму неповторні, а сама природа як самий мудрий календар підказує нам  свій ритм часу. 

Українці вже знають про Петриківку, де народні умільці – майстри художнього розпису виготовляють свої чудові твори мистецтва.  Поблизу Петриківки та Царичанки протікає найчистіша річка в Європі моя улюблена Орель, яка тисячоліттями несе свої прозорі води по степовим просторам України. Своєю назвою вона співзвучна  з давнішньою назвою нашого народу ("орії"- пахарі землі, землероби). На її берегах живуть добрі, працьовиті і миролюбні люди, які з давніх пір з великою шаною відносяться до своєї землі і природи. На білому пісочку берегів  річки варто позагорати, скупатись в прохолодних водах Орелі в оточенні казкових білявок – білосніжних лілій, які порадують вас своєю красою і ніжністю.






На живописних берегах Орелі, завдячуючи жителям цього краю,  які засівають свої поля різними лікарськими травами, майже щоліта можна прогулятись по волошковому полю.


Яу тут не згадати слова моєї студентки, юної поетеси  Наталі Сазончик

«Цвіркуни неполохані росами 

 Засюрчать свою пісню в траві. 

І дівчина з русявими косами

 Про кохання прошепче тобі»...



Третього  липня оголошується днем Волошок. В цей день та протягом усього тижня  буде  правильно зробити подорож до барвистих полів та полонин, пробігтись босими по ранковій росі, провести фото сесію на фоні цих чарівних квітів, зустріти з ними чарівний захід сонця, а потім  вечерком прийняти баньку з віничком берези, та попити чайку з чебрецю. Добра Вам і натхнення. ..

 

Дороги, що на захід,  ведуть до річки Ворскла. Добираючись до її правого берега, в районі с. Лучки, можна побачити одну з красот України, її полтавську Швейцарію, де дві річки Ворскла і Дніпро стискаються в міцних обіймах. А берега зваблюють терпким запахом квітучої  Шавлії. 





Згідно започаткованою автором цього блогу та підтриманої Леонідом Булавою та іншими поважними українцями ідеї шанування певних днів календаря за природними ознаками нашої благодатної землі, характерними її  представниками рослинного світу, 25 травня оголошено днем Шавлії (рос. – Шалфей). В цей день свята чарівних квітів  Шавлії не чіпаючи її представників, занесених до Червоної книги,  буде корисно: прийняти баньку з віничком берези, добавляючи в нього  трошки Шавлії; попити чайку з листям, чи з добавленням таких; приготувати шашличок (замочуємо його на розчині з красного сухого вина і кидаємо щепку листочків шавлії), такий шашличок буде м’якеньким, ароматним як ніколи і дуже смачним -)))) Приєднуємося і пропагуємо здоровий образ життя!!!

Ось ініціативи, уже підтримані друзями. Їх можна продовжувати …

31 березня -  «День пролісків»

8 квітня – День Адоніса

10 квітня -  «День сон-трави»

16 квітня – День Сакури

19 травня  - «День конвалії»,

25 травня  -День Шавлії

27 Травня - День Ромашок ….

4 червня – День  Чебрецю

8 червня – День польових трав

12 червня - День Маків 

24 червня – День білих Лілій

3 Липня День Волошок)

12 липня – День Лаванди

22 Липня – День Іван Чаю

30 липня – День Материнки

19 серпня – День Соняшника…

23  серпня – День Мальв

27  серпня   …

Береги наших живописних рік дивують своєю неперевершеною красотою та квітучим різнотрав’ям весною і літом.  Подивіться на цю чудову річку Псел. 

“Кульбабинки-конопинки,

Жовті сонця діточки,

У траві біля зупинки,

Запалали квіточки…

Жовтячки пухнасті круглі,

Мов курчатка навесні.

Та кували їм зозулі

Квітувать лише три дні

(Ірина Рева).

Поети як ніхто відчувають велич біль і красу рідного краю …


«В слушну мить вітрець легенький

 Мені в вухо нашептав,

Як березі білі груди

Місяць в полі цілував» (Наталя Сазончик)


 



Я давно вже переконаний, що краса нашої землі, скарби її природи є найкращим бальзамом для душі і ліками для тіла. Тихі вечори на березі невеличкої річки під сяйвом місяця, нічне зоряне небо, зорепади, світанки, ранкова роса, ліс, свіже повітря, тепле сонечко і щира земля, аромати польових квітів – це кращий акумулятор нашої енергетики іжиттєвого оптимізму...




Маки  дуже красиві  рослини й прикрашають землю! Вони сильні і не тільк затінюючи бур’яни, а й можуть їх витісняти. Тож назбираємо головок і сіємо маки на галявинах і вздовж доріг, де ваші очі бажають бачити не амброзію, а ніжну ароманту красу ...


МАЛЬВИ – здавна є одним із символів України, символ любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати. Мальв налічують до 20-25 видів, які ростуть часто як на приватних садибах та в дикому стані, в лісах, лісосмугах, на узбіччях доріг


Чудовими  краєвидами, стежинами і дорогами України ...


 











Через  Прикарпаття ...



До неперевершених Шацьких озер 











Піддавшись спокусам реклами, в другий день мандрівок по неперевершеним Шацьким озерам, вирішив добратись до острова закоханих, та насолодитись пригодами в стилі Робінзона. День починався легеньким вітерцем і прогнозувався бути сонячним. 

Ранком, обравши мальовничого човна, відчалив від берега. 


Лотка пливла за вітерцем легко, буцім то під парусами, але відчуття пригодницького драйву посилювалось по мірі наближення до загадкового причалу. 


Тим більше сумнівів появлялось, коли справа по курсу побачив якийсь крейсер, похоже авіаносець з невідомими летальними апаратами. Наче флот без ідентифікаційних знаків з загадковою назвою когось "збирався рятувати" чи може таємниче охороняв … Білокрилі літальні апарати періодично покидали палубу з дивними звуками... посилюючи тривожні відчуття... Драйв пригодницьких мандрів зашкалював ...


Та коли добрався до острова, настрій почав бути все більш кепським - нічого крім чагарника та очерету не побачив. Накупавшись досита в чистій і теплій воді поквапився стартувати до берега обітованого… Але тут нарвався на шквальний вітер. Годин три махав веслами посеред озера і майже на місці. 


Підкачав біцепси. М’язи досі ще дають знати про пригодницькі мандри. По законам природи цього краю, коли уже докульгав до свого берега, шторм затихав і згодом день став сонячним і лагідним. Насолода неймовірна

...


Озеро Світязь – це дар Землі Україні. Воно дійсно чудове і цілюще своєю водою. Озеро незрівнянне своїми  мальовничими світанками та  вечорами на його берегах.


 

 





Жалко, що гарне босоноге Літо так швидко кудись  пішло, залишаючи відчуття ностальгії...

 

А для мене особисто, розбалуваного білими ліліями річок полісся та Орелі, було майже символічно відчути  що Україна єдина,  побачити живописні лагуни Шацьких озер  з квітучими ліліями…

 




Любіть Україну ...


Солнечная живопись Абе Тошиюки

Абе Тошиюки (Abe Toshiyuki) получил художественное образование и 20 лет посвятил преподаванию, ни на минуту не оставляя мечту стать художником. В 2008 году он наконец забросил учительскую профессию и полностью посвятил себя творческой самореализации. За пять лет состоялось несколько персональных выставок Абе Тошиюки, появилась не одна престижная награда.
Японцы всегда проявляли глубокую любовь и уважение к природе. Это нашло свое отражение в японской литературе и других произведениях искусства. Абе Тошиюки считает, что поэтически описать быстротечность реки или хрупкость лепестков вишни можно и посредством живописи.
«Я верю в то, что мои акварели способны выразить идеи неуловимой красоты и изменчивости природы. Я стараюсь не изображать на своих картинах места, которые легко узнать, чтобы у зрителя не возник эффект „дежа-вю“. Живопись должна пробуждать живые эмоции из самой глубины сердца».
[ Читать дальше ]

Путешествия по миру: вся красота Австралии в фото за 9 месяцев

Пишет Том Рекс Джессетт, внештатный фотограф, увлекающийся путешествиями по миру, чтобы запечатлеть всю его красоту. Я провел девять месяцев, путешествуя по "Большому кругу" Австралии, являющейся шестым государством по площади в мире, и сделал эти потрясающие фотографии на память! Я всегда думал, что если ты собираешься что-то сделать, сделай это на уровне. Так, после того, как я провел несколько лет, живя и работая в Австралии, моя невеста и я решили немного попутешествовать.

[ Смотрите полностью + ссылка на источник с фотографиями... ]

"Запрещенный художник" Владимир Строзер

Художник Владимир Строзер (Vladimir Stroozer) родился в СССР, закончил Академию Изящных искусств в Ленинграде и попал под грозное око чиновников от советской культуры.

[ Читать дальше ]

Акварели Кристиана Гранью

Француз Кристиан Гранью (Christian Graniou) часто изображает на своих картинах провинциальные пейзажи. Несмотря на то что детальная прорисовка его не привлекает, а свет оказывается распределенным по всему пространству, работы художника вызывают ощущения простора и заполненности воздухом

Christian Graniou родился в департаменте Лот и Гарон, Аквитания, Франция в 1946 году. После учебы в Национальной школе декоративных искусств, а позже Тулузской академии изящных искусств,художник работал графическим дизайнером и художником-оформителем. На протяжении многих лет он практиковал живопись масляными красками, потом посвятил себя акварели , которая обеспечивает прозрачность и легкость и несравнимые цвета, так говорит сам художник. Его работы выставлены во многих городах Франции. В настоящее время он работает дизайнером.

[ Читать дальше ]


Владивосток в работах Евгения и Оксаны Осиповых



ЕВГЕНИЙ  И ОКСАНА  ОСИПОВЫ -- современные российские художники. Евгений закончил Новоалтайское художественное училище, Оксана -  Новоалтайское художественное училище и Дальневосточную Государственную Академию Искусств.
Являются Членами Союза художников России.

Владивосток удивительный и уникальный город, второго такого нет в России.
Его задворки, забардаченные пространства между домами, высокие виды из окон квартир на высоких последних этажах, конечно, интересней центральных улиц, туристических маршрутов. В эти квартиры вас никогда не пустят, дворы тоже запрятаны в ткани города, иногда, и для нас, жителей города. Так, наверное, во всех городах, этим они и заманивают туристов и не отпускают аборигенов.
В работах Евгении и Оксаны Осиповых Владивосток приоткрывается, через них можно почувствовать его атмосферу, вспомнить, узнать что-то знакомое или соблазниться, захотеть увидеть его наяву...

http://www.artvladivostok.ru/2010/01/25/osipovs-1/
[ Читать дальше ]
Сохранить