10. у безсоння...

відкупорюю пляшку (незнаю на радість чи на біду)
і поставив на стіл...запалив попіл скидую у кришталь

задивився як місяць мовчанням стікає у пустоту
в павутинних тенетах пітьми весь оплутаний жовтий жаль

відірвав я свій погляд застиглий в задумі в нічне вікно
наливаю неспішно у тиші мавчання й нудьги самот

це домашнє червоне чудове густе мов лікер вино
п"ю повільно смакую ковтаю рубіновий сум марнот

а у небі порізаний лезами хмарення місяць весь
аж хитається в подиху мається в розпачу в відчай ніч

і тополі в благанні здійняли мов віхоть у вітах хрест
аби день розпочався радінням і славою сонцю встріч...

Люди бувають двох типів:
 • типу сонце - дарують світло, тепло самі по собі
 • типу місяць - світло і тепло можуть тільки віддзеркалювати.

Як не просто стати, залишатись людиною-сонце! А як це потрібно, незважаючи ні на що!
Як поміряти свою світимість?

Як хороше іноді зустрічати сонце.
Колись в вагоні метро проходила молоденька дівчина, вона грала на гітарі і співала  пісню Трубадура з мульфільму "Бременські музиканти" (Луч солнца золотого...). Це був дарунок для мене тоді.

Десь у мене був демотиватор (подобається цей жанр), про те що всі люди - типу сонце. Це треба ще обдумати.

Дуже рідко, але ми все ж таки можемо побачити Місяць вдень. Рідко тому, що вдень він зазвичай знаходиться з боку Землі, протилежної тій, на якій ми живемо. Іноді вона прямо над нами, але побачити її майже неможливо, тому що яскраве сонячне світло не дозволяє нам відмітити відображений блиск Місяця. Рано вранці або пізно ввечері ми можемо бачити одночасно і Місяць, і Сонце, оскільки його світло не засліплює нас.

Майже шкільна тема

 Вересень 2013 року. Перший в новому навчальному році урок з екології в 11 - Б класі.. Хлопці і дівчата ще не оговтались від вчорашнього першого дзвоника: уваги до них, привітань. Гордість переповнює їх , бо вони тепер найстарші в школі. Та і всі літні події ще не обговорили в деталях.

Але роботу виконують з усвідомленням неминучої необхідності. Перед закінченням уроку, як завжди, запитую:  « Що не зрозуміли? Які є запитання?» І тут учень, який здебільшого любить поговорити про проблеми виробництва сметани і масла на заводі, де працює його батько, запитує:  « А Вас хлопець є?» Від несподіванки відповідаю: «Є» (Тут потрібно уточнити, що термінами «хлопець», « дівчина»  наші учні часто позначають інтервал віку від 12 до 120. І звучать ці терміни по- різному - від самостверджуючого самовдоволення до гротескної іронії. Причому, варіанти стосунків проходять окремою графою – як додаток) Я  наївно вважаю, що питання вичерпане. Але звучить нове запитання:  «А він з Вами живе?» Автоматично говорю: «Ні»  З острахом думаю про всі можливі  продовження запитання, яке прозвучало.

І тут – дзвінок. А дзвінок з уроку – святе. Навіть, приземлення інопланетян біля класної дошки не завадило б учням відповісти на моє: « До побачення» і вийти з класу.

Продовження мене чекало після уроків. В кабінет прийшли троє дівчат з цього класу з безвинним проханням нагадати їм адресу мого блогу для учнів, бо дошку швидко чергові витерли. Записали. І тут звучить: «Яка класна фотка! Це – Ваш хлопець?» На вікні в  препараторській – фотографія репродукції картини Врубеля  «Демон в пустелі». Пояснюю. Розмова на цьому не закінчується і переходить в тему розвідки, в яку їх відправив клас. Коротко – основне:

-          Ваш хлопець красивий?

-          Не мала ще змоги детально роздивитись.

-          А він схожий на того, який  - на фотці?

-          Не зовсім, але, якщо точно, я і не порівнювала.

-          А він – розумний?

-          Думаю – так. Якщо до нього звертаюся, то дає розумні поради. Взагалі все те, що він говорить, має сенс.

-       А що він Вам говорить про те, що пишете на блозі?

-      Нічого. По - моєму, він  ніколи не читав   те, що я написала. і , взагалі, не знає про існування цього блога. Але багато з того, що написане, з"явилось завдяки йому.

-     А Ви часто з ним бачитесь?

-     Рідко:   раз в три - чотири місяці.

-      Він десь працює?

-     Він багато працює.

      Мої співбесідниці явно були розчаровані відповідями. Але до мене найдосконаліший  "детектор брехні" не мав би претензій.

P.S.Слава Богу за те, що не запитали: " А чи хотіли б Ви бачити його щодня?" Бо, говорячи і дала правду, мусила б відповісти:"Так" Але лише Бог знає за ту інформацію, яку вони назбирали до проведення глобальної розвідки.