Вже майже два роки голова Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктор Токар переслідується органами прокуратури. Віктор Токар є батьком українського патріота, громадського активіста, блогера і журналіста Тараса Токаря. Також Тарас Токар є помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (фракція “Наша Україна – Народна самооборона”).

Адмінгрупою інтернет-спільноти «Україна – Ukraine» створено сайт «Припиніть репресії проти Віктора Токаря!». З публікацій, які будуть друкуватися на цьому сайті ви зрозумієте, що жодного криміналу Віктор Токар не робив. Все дуже просто – влада хоче будь-яким чином впливати на його сина Тараса Токаря, активність і патріотичність якого вже понад двадцять років не є зручною для влади.

Сайт створений задля інформування громадян про боротьбу голови Обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Віктора Токаря з «беспрєдєлом» окремих чиновників органів прокуратури та контрольно-ревізійної служби.

Метою створення цього сайту є: координація дій по захисту Віктора Токаря; складання хронології подій по переслідуванню Віктора Токаря; концентрація основних публікацій різних ЗМІ на одному сайті по переслідуванню.

Адреса сайту: http://viktortokar.wordpress.com/

___Обкомам: Одесса, Днепропетровск, Харьков, Киев, Донбасс, Чернигов. ___ЦК КП(б)У постановил произвести сокращение завоза товаров (за исключением спичек, шли, керосина) районам, наиболее отстающим выполнении плана хлебозаготовок. Вашей области намечается провести эту меру отношение следующих районов: ___(выписываются районы). ___Не позже 9/ХІ телеграфно сообщите Ваши изменения или дополнения этому списку районов.

СЕКРЕТАРЬ ЦК КП(Б)У (КОСИОР) № 029879/с 6.Х1.-32 г.

Фахівця з інформаційно-технічного забезпечення Полтавського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Тараса Токаря звільнено з роботи. Підстава – скорочення посади з 23 травня.

Тарас Токар працював у фонді з дня його заснування, тобто з 1998 року. «Непотрібним» він став у розпал переслідування органами прокуратури його батька Віктора Токаря.

Як відомо, Т.Токар є активістом ВГО Альянс «Майдан», помічником-консультантом народного депутата України Олеся Донія (на громадських засадах), журналістом та активістом двох революцій в Україні.

Своє звільнення та переслідування батька Тарас Токар пов’язує виключно зі своєю громадянською позицією.

(Повідомлення сайту http://viktortokar.wordpress.com/)

Я не прихильник Тимошенко - але по-моєму тут додати більше нічого...

Вся увага України прикута до спектаклю, що розігрується у Печерському районному суді, де йде процес над колишнім прем’єр-міністром і одним з лідерів «помаранчевої революції» Юлією Тимошенко, пише The Independent.

Перший акт драми завершився у п'ятницю, коли Ю.Тимошенко нарешті було пред'явлено звинувачення. Вона відмовилася визнавати себе винною, назвавши всю справу «сфабрикованою за наказом президента». Український уряд наполягає, що «процес Тимошенко» — частина масштабного плану боротьби з корупцією, проте, як відзначає видання, «запропоновані їй звинувачення незвичайні, оскільки сконцентровані не на зловживаннях, спрямованих на особисте збагачення, а на газовій угоді з прем'єр-міністром Росії Володимиром Путіним від 2009 року, у результаті якої Україна втратила 118 млн фунтів». В ході процесу суд і звинувачення неодноразово порушували процедуру, за що отримали попередження від Єврокомісії і Держдепартаменту США. За твердженням команди Ю.Тимошенко, ця справа не окремий випадок, а «частина скоординованого наступу на опозицію напередодні майбутніх у наступному році парламентських виборів». Вісім членів колишнього уряду знаходяться під вартою, ще трьом заборонено залишати країну. Екс-міністр економіки отримав притулок у Чехії після того, як зазнав переслідувань на Україні. Юрій Луценко, колишній міністр внутрішніх справ, був заарештований напередодні Нового року озброєними людьми. «Як і у випадку з Тимошенко, звинувачення, що пред'являються йому, пов'язані в основному з політичним курсом, а не з особистими зловживаннями», — пише газета. На думку брата Луценка, справжньою причиною переслідувань стала порушена ним під час перебування головою МВС справа проти Бориса Колеснікова — близького соратника найбагатшої людини України Ріната Ахметова, а також проти колишнього губернатора Харкова Євгена Кушнарьова та інших представників оточення В.Януковича. «Але якщо метою нещодавньої кампанії було знищення політичних опонентів В.Януковича, то її наслідки, схоже, виявилися прямо протилежними, — відзначає автор статті Олівер Пул. - Українці проклинали нездатність лідерів „помаранчевої революції“ виконати свої обіцянки. Уряд Тимошенко було спаплюжено підозрами в політичних чварах і неналежному поводженні. Програвши В.Януковичу, Ю.Тимошенко не змогла згуртувати навколо себе опозицію. Однак сьогодні вона знову зображує жертву гонінь і повертає собі ореол лідера нації». «Ми в Україні мали досвід життя в Радянському Союзі, коли не було свободи взагалі», — сказала Ю.Тимошенко в інтерв'ю The Independent. «Ось чому я повинна тепер боротися за ці цінності: верховенство закону, свобода слова, справедливість». «Прохання про інтерв'ю у президента В.Януковича або члена його адміністрації не отримало відповіді до того моменту, як газету було відправлено у друк. Проте раніше у Страсбурзі голова держави чітко дав зрозуміти, що подання навколо Тимошенко закінчиться «швидко». Потім він додав, що люди зможуть побачити «хто правий, а хто винен, і ми зможемо робити висновки». Якщо Ю.Тимошенко буде визнано винною, то їй загрожує до 10 років позбавлення волі і відсторонення від участі у парламентських виборах наступного року і президентських виборах у 2015 році. Якщо ж її виправдають, то це означає, що В.Янукович зіштовхнеться з набагато більш небезпечним політичним противником, ніж якби драми, що розгортаються зараз в Печерському районному суді, не мали б місця», — резюмує автор статті.

http://www.independent.co.uk/news/world/europe/trial-puts-yulia-tymoshenko-back-in-the-spotlight-2319929.html

Тысячи людей на территориях, находящихся под контролем "ДНР" и "ЛНР", были арестованы и брошены в тюрьмы и лагеря (один из таких лагерей находится в Донецке в бывшем арт-центре "Изоляция"). Арестовывают по доносам, за малейшую провинность, с поводом и без повода. Как во времена сталинского террора, часто задерживают самих же ополченцев, сторонников ДНР, заподозренных в нелояльности или шпионаже. Но хуже всего приходится патриотам Украины.

В передачах Радио Свобода свои истории рассказывали Ирина Довгань, которую привязали в Донецке к позорному столбу, художник Сергей Захаров, которого жестоко избивали за то, что он нарисовал карикатуру на Гиркина-Стрелкова, социальный работник Виктория Бутенко, на глазах которой пытали сына.

Частный предприниматель Светлана Матушко, арестованная по ложному доносу, 7 дней провела в камере смертников в подвале бывшего здания СБУ на улице Щорса. Сейчас она смогла выбраться в Киев и участвует в работе Комитета по делам переселенцев. Вот ее рассказ:

– Я коренная дончанка. С самого начала была на стороне Майдана, была на Майдане два раза, всячески поддерживала. В Донецке ходила на митинги, рассказывала всем своим знакомым, объясняла, что происходит. В Украине сильна была власть Януковича и его семьи, от этого страдали буквально все, коррупция касалась каждого человека, но они этого не понимали. Им казалось, что это "стабильность", они получали пенсии, получали зарплаты. Голосовали за Януковича, потому что хоть и бандит, но свой, а не чужой – как-то так рассуждали люди. Я старалась все объяснять знакомым и родственникам.

– Человек, который за мной ухаживал, написал донос на меня. Пришли люди, вооруженные автоматами, в камуфляже и арестовали меня на работе. Забрали всю технику, документацию. Два раза был обыск дома без всяких санкций, без понятых. Два раза был обыск на работе, то же самое. Посадили меня в подвал ДНР – это бывшее здание СБУ Украины в Донецке. Я семь дней просидела в камере смертников. 

– Да. У меня нашли дома при обыске украинскую символику, украинские флаги. Я среди своего окружения не скрывала свою позицию. Понимаете, чего они добиваются: они хотят максимально запугать население  в Донецке, которое лояльно относится к Украине, для того чтобы они сами уезжали. И заселить эти территории людьми, которые лояльно относятся к России. Думаю, что цель такая.

– Меня не били, относились более-менее лояльно. Сидели бывшие сотрудники СБУ и милиции, люди, которые торговали наркотиками, их тоже сажали в общие камеры. Бросили в камеру парня с девушкой, его фамилию нашли в списках партии "Молода Батькивщина", забрали его с женой. Он неделю сидел со связанными руками, в наручниках. Со мной сидела девочка-снайпер из "ополченцев", ей 21 год, она беременная была. Тренер по карате сидел по доносу бывшего ученика. Он в свое время, на президентских выборах, поддерживал Тимошенко. Донецкие бизнесмены сидели. После 20 дней подвала были готовы подарить террористам все свое движимое и недвижимое имущество. Одного выпустили, а о судьбе второго так ничего не известно до сих пор.

-- Другой парень – студент Донецкого национального университета "с активной жизненной позицией" попал в подвал за то, что задал неудобный вопрос Губареву по поводу того, как они собираются платить пенсии и зарплаты бюджетникам? И как собираются встречать отопительный сезон, если еще не начата к нему подготовка? После окончания пресс-конференции его арестовали.

-- Ребята, с которыми я сидела, рассказали, что после моего освобождения к ним посадили двух женщин. На одну соседи донос написали, что ее муж служит в Нацгвардии Украины, а вторую подозревали, что она снайпер. Их пытали и избивали так, что они сошли с ума. Парень, который мне это рассказывал, сам провел неделю в одиночной камере (это такое помещение размером один метр на полтора и на бетонном полу окровавленная тряпка) без еды, воды и со связанными руками. Так вот он хотел попроситься в одиночную камеру обратно, потому что не мог выдерживать этих рыданий, воя и истерик. Замечу, что это говорил офицер, которого два раза возили на расстрел и пытали так, что спустя уже три месяца он до сих пор проходит курс реабилитации. С поломанными ребрами, с гематомами по всему телу, но от него не слышали даже стона.

-- Многие, не выдерживая пыток, просят, чтобы их расстреляли сразу и не издевались...
        Знаете, что меня поразило больше всего, после того, как меня освободили? На блокпосту возле здания СБУ стоят родственники пропавших и ждут человека со списком, чтобы узнать, здесь ли близкие. А в метре от них стоят две машины ОБСЕ. И в это же самое время в подвалах кого-то пытают. У меня вопрос к представителям миссии: если вы вхожи в здание бывшего СБУ, где ваши глаза и уши? Что это за представители такие, которые не информируют мировую общественность о реальных событиях, которые сейчас происходят в Донбассе? Не видят танки, бронетехнику, "Грады", которые разъезжают по городу колоннами, не видят вооруженных людей в супермаркетах? Не видят, кто и из какого оружия обстреливает мирные кварталы, в результате чего погибают люди и разрушается инфраструктура города?   А сюжет в новостях о том, что наш президент дает в пользование слепоглухонемым представителям миссии ОБСЕ бронированную технику, которая сейчас нужна больше ребятам на войне, у меня вызвал, мягко говоря, недоумение.

-- Со мной в камере сидел парень, ему 28 лет, он в прошлом ополченец. Ребята уходят из ополчения, "закапывают" свое оружие, закапывают форму и уезжают. Многие уезжают в Украину, где-то теряются, другие уезжают в Россию. Так вот его арестовали, увезли на расстрел. Как он мне рассказывал, в расстрельной команде совсем молодые парни, расстреливают где-то на заводе. Человека, которого с ним увезли на расстрел, расстреляли сразу, а к нему подошли и ударили ножом в левое плечо. Он потерял сознание, упал.

     Потом сделали контрольный выстрел в голову, но пуля только задела голову, поскольку в цеху темно. Он полчаса пролежал в донецком морге, забитом трупами. Подождал, пока все утихнет, вышел. Санитары вызвали скорую помощь, он все рассказал врачам. Врачи доставили его в одну из больниц Донецка, сделали операцию, так он остался жив. Когда я уходила из камеры, где мы вместе сидели, я оставляла всем свой номер телефона, он позвонил мне, и я его забрала из больницы. Сейчас он уехал в свой родной город, ищет себе работу, оформляет группу инвалидности, ходит по больницам. Вот такая история, и этих историй много.

– Я думаю, что Украине надо освободить свою территорию от террористов. Это в чистом виде терроризм. 1937 год, когда человека по доносу забирают. Людей надо освобождать, потому что много патриотов запугано, многие уезжают. Самый настоящий разбой, люди просто боятся выходить на улицу, прячутся, борются, как могут.

     Дмитрий Волчек,

його загиблих колег

16 вересня 2011 року ми зберемося вшанувати пам’ять Георгія Ґонґадзе

16 вересня 2011 року ми зберемося в Києві та в інших містах вшанувати пам’ять Георгія Ґонґадзе, а також інших журналістів, які загинули за часи незалежності України. У Києві початок акції о 18:30 на Майдані Незалежності біля монументу Незалежності (у разі перекриття місця збору через зйомки Майдансу чи з інших причин місце збору переноситься до великого телевізійного екрану на Майдані, що знаходиться біля банку “Укоопспілка” через вул. Інститутську). Запаливши свічки, ми рушимо до адміністрації президента. Там ми згадаємо усіх загиблих журналістів за часи незалежності України, оголосимо свої вимоги до влади і традиційно проведемо хвилину мовчання. Як і у всі минулі роки, акція відбудеться без будь-якої партійної та організаційної символіки. Навіть символіка на футболках чи кепках вважатиметься цинічним самопіаром на смерті загиблих. Починаючи з 2005 року 16 вересня, у день зникнення Георгія Ґонґадзе, громадськість організовує акції його пам’яті та пам’яті усіх загиблих журналістів. Виповнюється 11 років як Георгія немає з нами. Нещодавно в суді були названі прізвища замовників убивста Гії, але подібні заяви влада може використати як спосіб «відмазати» замовників, адже прямих наказів від Кучми і Литвина Пукач не отримував, а отже очевидним є те, що «справедлива» судова система України всю провину покладе на мертвого міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, аби найбільші замовники залишились на свободі. Крім того, список зниклих журналістів невпинно поповнюється. Рік тому зник засновник і видавець харківської газети «Новий стиль» Василь Климентьєв. Міліція порушила справу про навмисне вбивство і прямо каже, що його вже немає в живих. Тож запрошуємо всіх небайдужих 16 вересня прийти на Майдан Незалежності і вшанувати пам’ять загиблих журналістів хвилиною мовчання, а також справедливими вимогами до чинної влади НАРЕШТІ покарати замовників вбивства Георгія Ґонґадзе. Традиційно організатори акції звертаються за фінансовою або матеріальною допомогою у проведенні акції. Нижче наведений список того, що потрібно на акцію. Ви можете або купити необхідні речі, або дати на них гроші. Навіть сума, яка вам видаватиметься смішною, може допомогти у проведенні акції, адже до неї лишилось менше тижня. - свічки таблетки — 1000 штук - свічки довгі білі — 300 штук - чорна стрічка — 100 метрів - пластмасові стакани — 1400 штук - гвоздики — 70 штук - друк плакатів — 6 штук - мотузка — 10 метрів - наліпковий папір — 1 пачка - батарейки до гучномовців - сірники — 2 пачки - запальнички довгі — 10 штук - скотч двосторонній — 200 метрів Контакти і реквізити Chepura Kateryna, Kyiv якщо з-за кордону через Western Union Катерина Чепура 4612751095516571 — Правекс-банк, картковий рахунок — в межах України Телефони, якщо ви мешкаєте в Києві: +380 66 136-59-84 +380 63 452-97-09 Окрім як в Києві, вечори пам’яті також пройдуть і в інших містах. • Львів. О 18:30 біля пам’ятника Т. Шевченку. • Харків. О 18:30 на Майдані Свободи. • Рівне. О 18:30 біля приміщення телеканару РТБ на Котляревського, 20а. • Дрогобич. О 19:30 біля пам’ятника Т. Шевченку http://vkontakte.ru/event30037238 Можливо ще долучаться міста – слідкуйте за оновленням інформації. Ще акція така ж сама буде в Тбілісі, але не знаємо поки точного часу і місця, її проводитимуть грузини