.

Коли м"ясо стане не по кишені,

нам розповідатимуть про шухевичей.

Заглемездисті й порепані,

роти пороззявимо:"катами

сибір  загатімо. гратами..."

.

"Телегонія, свастика....свастя"

Вишиванки на пуза великі.

Лине степом козацька закваска,

чутно ляхів татарські курлики.

.

Щодвароки гетьмАнські вибОри

колисають намет варіата.

Ти- єлею ерзац, і наркотик,

біле сало, солом"яна хата,

.

солов"їна цятована мова:

"напрацьовки" прижилися з "пивом",

гОлем глиняний, ти- безголова,

навіжена вдова Україно.

Кто знает вкус печали в пустоте?

Кто знает, где душе найти приют?

Кому решать: жить в яви иль во сне?

И как дойти туда, где любят, ждут?

В безумьи дней, в кружении огней

Мы мчим вперед, не глядя вдоль пути,

Но вот тропа над бездной, мы на ней,

Здесь страх и боль и пустота – и не пройти.

Мы шаг, еще один, и будто сквозь туман,

Сквозь невесомость неживого мира,

Сквозь одиночество, тревоги и обман

В надеждах и мечтах находим силы.

Кто знает вкус печали в пустоте?

Кто знает, где душе найти приют?

Кто знал печаль, прошел сквозь жар во мгле

Поймут других. Они их любят, ждут.

Т.Е.С. 31.07.08

Снова вечер в окошко стучится,

И дрожит, багровея закат;

В этот день уж ничто не случится,

Скроет пламя задумчивый сад.

День прошел, сон прошел, льется лето,

Ускользают сквозь пальцы года,

Что грядет? – я не знаю ответа,

И не знаю идти мне куда.

Раздорожье и вечер в окошке,

Не подскажет звезда жизни путь;

Я на ощупь бреду понемножку,

Где смогу расцвести, иль уснуть.

Т.Е.С. 31.07.08

Знаешь, сон – приют молчанья,

Он как дождь с тобой грустит,

Будто в зеркале хрустально

Тенью боль как явь скользит.

Ручейком звеня, неслышно

Слово льется здесь и там,

И прощеньем память дышит,

Гордость уронив к ногам.

Где-то в зеркале запретном

Ты увидишь явь без снов,

В ней цветет любовью лето!

Память ранит больше слов.

Т.Е.С. 31.07.08

                                             Василь Махно

поезія – мабуть перейде в слова і зникне в провінції

від постійного пошуку сенсу життя і провізії

де все сходить з рук

бліді поетески помалу спиваються

співають пісні – акушерством займаються

і блядством - як вислід душевних мук

їхні жести і рухи напрочуд театральні

а у віршах і пози й відмінки давальні

знахідних нема

для мужчин що люблять словесний стриптиз та еротику

їхній стиль мішанина барокко і ґотики

одне слово: пітьма

ну а ти хто вірний музиці і хорею

ритмові рухів що збивають ґонор - а гонорею

пеніцилін

йдеш цим містом як в’язень на страту

губиш пам’ять – постійно піддатий

блін

значить місто будинків темних вулиць й приблудних псів

відбивається в склі стакан; на який ти завчасно

сів

і не зліз братан

ті сирени залили бетоном вуха твої

ну а зранку від віршів їхніх і пива млоїть

і скидає листя каштан-капітан

вже два тижні як ти підвищив його у званні

він мокне на варті - а ти не просихаєш в вині

і про неї мені не кажи

друг підливає - змієм шепоче та всі вони бляді

капітане – шикуйтесь - ми на параді

та чому цього літа сніжить

Вновь стихают горести

И обид следы,

Так пропали без вести

Чувства глубины' .

Плачет дождь за окнами,

Хмурится рассвет,

Бродят чувства около

Снов прошедших лет.

Вспомню о мечтаниях,

Что цвели в душе,

Холод расставания

Сменит тьма уже.

Я сейчас спокойно

Обернусь назад-

Где искрилось счастье

Кружит листопад.

т.е.с. 24.07.08

Мое слово легкой строчкой

Тихо ляжет у окна,

В вихре мыслей, многоточий

Чувство пропасти без дна.

На скале стоишь у края,

И обрыв застлал туман,

Сдесь паришь над всем, не зная,

Шагнешь вниз иль к небесам.

Без решений и ответов

На вопрос, молитвы, сны

Ждешь, давно утратив лето

У дверей к душе весны.

Из-за тучи солнце глянет,

Сквозь туманы - блеск волны,

Это ль мир, где ночь и пламя

Одиноким не страшны?

На вопрос немой ответа

Ждешь меж небом и землей,

Ждешь, давно утратив лето,

Грезя бездной лишь одной.

т.е.с. 31.07.08

                                               Василь Махно

якщо в євангельській притчі – що саме читають у сільській церковці –
батько вибігає назустріч синові та наказує слугам перевдягти його й заколоти для нього ягня

то мені мусить світити бодай слабке світло в якійсь із кімнат на шостому поверсі

але темно – ніхто не чекає: або поснули – бо вже за північ – або поїхали кудись
і ключі не залишили у сусідів

може піти до найближчих приятелів: вони так радо приймали мене на нічліг поки ще не були одружені й так вдячно слухали мої вірші
однак на митниці конфіскували мій записник (боротьба з тероризмом) а напам’ять ані адрес ані телефонів не згадаю

якщо читають євангельську притчу про блудного сина в сільській церковці
то мусить хтось відчувати найпекучіші слова
і стояти на дворі з непокритою головою
на яку сиплеться сніг

В тишине коснись рукой,

В темноте зажги огонь,

Только мы его узрим -,

Тот, кто любит и любим.

Слышишь шепот звездопада?

Слышишь шорох где-то рядом? 

То крадется нелюдим                  

Сон, что любит и любим.           

Посмотри, мечты сиянье -

Нас наполнит ожиданье;

Мы кружимся и летим

Тот, кто любит и любим.

Т.Е.С. 10.04.20 07