хочу сюди!
 

Руслана

42 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 32-55 років

Замітки з міткою «сша»

Налог.




  США.
  Стоимость устроиства считывания информации (автомобильный пропуск) 1,45$. Налог на него - 50$.

В 2014 году США и Канада предлагали оружие - Порошенко отказался


В связи с отказом Украины принимать в дар предложенные Канадой истребители F-18 вспомнил американского журналиста, который утверждал, что Штаты предлагали Украине 80 современных вертолетов для закрытия границы - когда еще тема закрытия границы была актуальна и все об этом говорили. Порошенко отказался. Только позже стало ясно почему.

  В американских СМИ эта информация проходила, просто они констатировали факт отказа, а в Украине этот факт скрыли. Но за-то у нас писали, что западные партнеры не спешат помогать оружием, а на самом деле оружие предлагали, но Украина должна была сделать официальный запрос и начать процедуру, без которой передать боевые машины невозможно. От дорогостоящего подарка не отказываются просто так. Американский журналист объяснил этот факт сговором Порошенко с Путиным у которых есть общие интересы.

Канадские истребители, напротив, были широко освещены в медиаресурсах. Поэтому отказаться молча не получилось. Но объяснения Минобороны явно высосаны из пальца - слишком высокая стоимость эксплуатации дорогой техники и необходимость переучивать пилотов. Просто смешно, как будто в природе существует дешевая эксплуатация истребителей. А если уникальная возможность обучения пилотов отпугивает Минобороны - это не Минобороны, а Минсдачи.  Страна собирается в НАТО, но отказывается от дармовых истребителей, стоящих на вооружении НАТО, из-за нежелания обучать пилотов. Не кажется ли вам, что это элементарное предательство?

Я постоянно повторяю бандитам из ДНР/ЛНР, что они не тех людей назначают героями своих республик. Предлагали звание Героя ДНР Гиркину-Стрелкову, но он отказался --  понимает, что настоящие герои ДНР/ЛНР -- Турчинов, Яценюк и Порошенко. Других героев у вас нет и никогда не было. Вы живы и дышите только благодаря заботе ваших героев в Киеве. 

 Украинцы и российские оккупанты продолжат уничтожать друг друга ржавым железом, которое по возрасту старше любого из солдат. Порошенковской власти необходимо всеми силами сохранять паритет, иначе Украина с современным оружием может победить, а это недопустимо для олигархата. 

Украина продалась Западу? Успокойтесь. Никогда еще власть не была настолько пророссийской, никогда еще собственное правительство так откровенно не сдавало Украину врагу.

Два скандала могут уничтожить режим Эрдогана

Связь между Трампом, Флинном, Путиным, Эрдоганом и Заррабом
Разломы в Турции начались с крупных антикоррупционных операций 17-25 декабря 2013 года. В этих операциях присутствовал и иранский «бизнесмен» Реза Зарраб, который обвинялся в том, что подкупил министров режима Эрдогана, и через банки в Турции, осуществлял торговые операции и тем самым нарушил установленное США иранское эмбарго.


Кто такой Зарраб?
Обвиняемый в нарушении санкций США против Ирана, молодой парень Зарраб был направлен в Турцию Иранской разведкой. В Турции Зарраб женился на популярной поп певице Эбру Гюндеш и тем самым тоже стал хорошо известным. Раздавая на право и налево миллионы долларов, часто в виде взяток, Зарраб превратился в » бизнесмена-мецената». Таким образом чёрные деньги, которые было невозможно отмыть через мировую банковскую систему из-за санкций, теперь спокойно отмывались в Турции.

Так посредством Ирана, Турция оказалось в сложной ситуации на международной арене. Ну, а Иран сдал своего агента в США, где он будет разматывать моток информации и тем самым нанесёт большой удар по Турции.

Американские органы следствия обвиняют турецко-иранского бизнесмена в нарушении режима санкций, который на тот период действовал в отношении Исламской Республики Иран. 19 марта 2016 года суд Флориды обвинил Зарраба в незаконных финансовых махинациях с правительством в Тегеране на сотни миллионов долларов.

С 2012 по 2016 годы ИРИ была отключена от международной платежной системы SWIFT, что вынуждало Тегеран осуществлять финансовые операции с внешним миром через турецкие банки. По данным прессы, Зарраб также закупал крупные партии золота, которые затем переправлялись в Иран.

Арест в США турецко-иранского бизнесмена Резы Зарраба позволит разоблачить коррумпированных министров в правительстве Реджепа Эрдогана, которые в декабре 2013 года сумели избежать уголовного наказания. Так сразу же после ареста Зарраба, лидер оппозиционной Народно-республиканской партии Турции Кемаль Кылычдароглу заявил, что «Зарраб выступит в Америке», «раскроет все грязные махинации, на которые он шел с четырьмя министрами», намекая на экс-министров турецкого правительства от Партии справедливости и развития — Эгемена Багыша, Зафера Чаглаяна, Муаммера Гюлера и Эрдогана Байрактара, которые стали фигурантами громкого уголовного дела. 17 декабря 2013 года их обвинили в коррупционных связях с Заррабам, но Эрдоган объясняет эту историю происками так называемого параллельного государства, во главе которого якобы стоит исламский проповедник Фетхуллах Гюлен.

Эрдоган расценил крупные антикоррупционные операции как попытку переворота против своей власти и отправил всех задействованных в этих операциях за решётку, прокуроров, полицейских и судей в том числе. Используя силу СМИ Эрдоган заставил народ забыть об этом расследовании.

Вместе с делом Зарраба соединятся воедино много концов, такие как : Отношения между Эрдоганом и ИГИЛ; задержанные в Турции 12 граждан США (обвиняемы в причастности к перевороту в Турции, заключены в тюрьму. Среди задержанных – священник, ученый НАСА и профессор химии); отношения бывшего советника по национальной безопасности Майкла Флинна с Эрдоганом и Путиным.

Дело Зарраба будет рассмотрено в суде штата Нью-Йорк 27 ноября. Закрытое Эрдоганом дело теперь всплывает на международной арене и с ещё большим вниманием к нему. Результаты этого дела могут привести к серьёзным глобальным проблемам и с вероятностью способствовать новым эмбарго по отношению к Турции, а так же к ухудшению отношений между США, Россией и Ираном.

Эрдоган очень близко интересуется делом Зарраба и обеспокоенный тем ,что адвокат Зарраба уже 5 дней не имеет информации о местонахождении клиента, приказал министерству иностранных дел Турции отослать ноту США по этому поводу. За три дня отправлено 2 ноты. Примечательно, что нота не высылалась даже тогда, когда были напряжённые отношения между США и Турцией, когда 11 турецких солдат были задержаны американскими силами 4 июля 2003 года на севере Ирака. Тогда турецким солдатам были надеты наручники, а на голову – мешки. Затем они были перевезены в Багдад для допроса по неподтвержденные подозрениям в подготовке нападения на одного из высокопоставленных курдских чиновников.

В деле Зарраба фигурируют 6 банков Турции, на которых держится вся экономическая система страны, и они могут быть наказаны санкциями или штрафами. В преданной Эрдогану газете Сабах были названы эти банки (к сведению украинских бизнесменов): Халкбанк (Halkbank), Вакыфбанк(Vakfbank), Япы креди(Yap Kredi), Иш банкасы( Bankas), Гаранти(Garanti)и Акбанк (Akbank). В случае санкций или штрафов, денежной системе будет нанесён большой ущеб и экономика Турции окажется в опасности. Ну а это означает конец режиму Эрдогана.

А между тем экс-министры, имена которых упоминаются в коррупционном скандале, готовят себе отходную. Так,Совет министров Турецкой Республики Северного Кипра предоставил гражданство бывшему турецкому министру Эгемену Багышу и бизнесмену Эмруллаху Туранлы. Важнейшей особенностью нынешней структуры ТРСК является то, что она не является членом Интерпола, и нет никаких обязательств по экстрадиции правонарушителей.
Дело Флинна

В США не один Зарраб мешает спокойно спать Эрдогану и его команде. Ещё есть Флинн, о котором отзываются как о замешенным в связях с Россией и Путиным, вмешательством в выборы президента США.

Эрдоган после попытки госпереворота 15 июля 2016 года обвинил Фетхуллах Гюлена в его организации. Передав «доказательства», которые невозможно использовать из-за недостоверности, в судебные органы США, Эрдоган не стал ждать судебного разбирательста, а решил действовать напрямую через советника Трампа Флинна. Ему предложили 15 млн долл. за выдачу Гюлена. Эрдоган думал провернуть похищение, как у него это получалось сделать в Малайзии, Пакистане и африканских странах со сторонниками движения Гюлена, но что то пошло не так.

Специальный прокурор США Роберт Мюллер расследует предполагаемую причастность бывшего советника по национальной безопасности Майкла Флинна к плану похищения мусульманского проповедника Фетхуллаха Гюлена, проживающего в США, и передаче его Турции.

Юнус Эрдогду

Американцы были на Луне

Для тех, кто сомневается, читайте настоящих профессиональных специалистов, а не патологических фейковых шулеров.
Читать до конца!

Я уже не говорю о том, что сомневаться в экспедициях Аполло на Луну - это вообще необъяснимое хулиганство или бред странных людей, которые не могут понять и объяснить простую вещь:
ЗАЧЕМ ТАКОМУ ГОСУДАРСТВУ, КАК США, ПОДВЕРГАТЬ СЕБЯ РИСКУ БЫТЬ РАЗОБЛАЧЕННЫМ И ОПОЗОРЕННЫМ НА ВЕСЬ МИР? 
ЗАЧЕМ, ЗАЧЕМ ЕМУ ЭТО НУЖНО? 
И КАК МОЖНО ПРЕДПОЛАГАТЬ, ЧТО В США ОДНИ БРЕХЛИВЫЕ НЕГОДЯИ И ПОДОНКИ, СПОСОБНЫЕ НА ТАКИЕ БЕССМЫСЛЕННЫЕ АВАНТЮРЫ, И НЕТ НОРМАЛЬНЫХ ПОРЯДОЧНЫХ УЧЕНЫХ, КОТОРЫЕ САМИ НЕ ДОПУСТИЛИ БЫ ЭТОГО НА САМОЙ НАЧАЛЬНОЙ СТАДИИ АВАНТЮРЫ.
У юристов есть критерий для определения причастности к виновности в преступлении "КОМУ ЭТО ВЫГОДНО" - это еще из Римского права. Так вот: ЭТО НИКОМУ НЕ БЫЛО ВЫГОДНО, наоборот, риск разоблачения повергал всех причастных в катастрофическую позорную яму. И государство тоже. 
НА ЭТО НИКТО БЫ НЕ ПОШЕЛ И НЕ ДОПУСТИЛ ТАКОГО. 
А придумали эти сомнения людишки, сами способные на подобные низкие поступки, ибо нормальные люди, с научной моралью, этикой, нравственностью и культурой просто не способны на такую низость даже в своих фантазиях, не то чтобы допустить в жизни. У настоящих профессионалов, способных работать в этой области есть непременно достоинство и честь, исключающие подлог и мошенничество. 
Особенно удивляют те, кто пытается "научно" доказать невозможность полетов. Есть и такая форма шизофрении. Есть и способные верить в то, что им внушают якобы "знающие" люди. Печально и стыдно за них.
Слава пионерам-первопроходцам! 
Слава ученым!

Американцы умирают от передозировок сильнодействующих лекарств

Дональд Трамп объявил ситуацию в сфере здравоохранения чрезвычайной из-за массовых передозировок сильнодействующих лекарств. По словам главы Белого дома, от злоупотребления медикаментами ежегодно гибнет больше людей, чем от инцидентов с огнестрельным оружием и ДТП вместе взятых. Причем вина часто лежит на самих врачах. Сильные обезболивающие препараты, вызывающие быстрое привыкание, медики выписывают при обычной мигрени.

Перемены в жизни Элис Кэрэнт начались после того, как она пережила тяжелый развод. Затяжная депрессия, головные боли. Обратилась к врачу – тот прописал анальгетики. Таблетки вызвали привыкание и из лекарства для нее превратились в наркотик. "В моей семье четверо детей. Я, средняя сестра и двое младших, они близнецы. Каждый из нас, за исключением одной из близняшек, употребляет или употреблял наркотики", – рассказывает Элис.

Согласно данным американского агентства по борьбе с наркотиками, из-за передозировок каждые три недели Соединенные Штаты теряют примерно столько же граждан, сколько погибло в терактах 11 сентября. Согласно отчету американского правительства, самый большой рост смертности в последние годы зафиксирован в штате Огайо. Дошло до того, что здесь употребление наркотиков стало основной причиной смерти среди американцев до 50 лет.

В городе Акрон прошлым летом негде было хранить тела – морги были переполнены. "Наш медицинский эксперт Гарри Гансер вынужден был заказывать мобильные рефрижераторы, чтобы можно было размещать тела хотя бы на улице", – говорит начальник отдела по контролю за оборотом наркотиков округа Саммит Мэтт Паолино.

Опиоидная эпидемия спровоцировала кризис на рынке "синих воротничков" Огайо: каждый третий специалист не может пройти обязательный при трудоустройстве тест на наркотики. Как так получилось, что от употребления опиоидов в США теперь умирают больше людей, чем в результате ДТП и инцидентов с применением оружия? Ответить на этот вопрос в своем докладе президенту пыталась независимая экспертная комиссия.

Источник полностью

Конгрес США підтримав збільшення фінансування для України

В Сенаті США пропонують збільшити військове фінансування України

 2017-09-10 



Комітет з питань асигнувань Сенату США затвердив проект «Закону щодо асигнувань Державного департаменту, зарубіжних операцій та суміжних програм на 2018 фінансовий рік», яким передбачено збільшення фінансування для України на безпекові цілі.

Про це повідомляє прес-служба посольства України в США

«Відповідно до документа, кошторис допомоги Україні по лінії Державного Сполучених Штатів, Агентства США з міжнародного розвитку та причетних установ визначено у сумі 421 млн. дол, що перевищує асигнування 2017 року», — йдеться в повідомленні.

Законопроект, зокрема, передбачає збільшення фінансування для України на безпекові цілі за програмою «Міжнародне військове фінансування».

«Аргумент»

Українські гурти перемогли у конкурсі Сenter Stage

Українці перемогли у конкурсі від Держдепу США



Український гурт KURBASY і молодий синтетичний театр Teatr-Pralnia перемогли у конкурсі престижної американської програми Сenter Stage.

Про це повідомило Посольство США в Україні.

"Ми надзвичайно раді привітати музичний гурт KURBASY зі Львова і Teatr-Pralnia з Києва з перемогою у конкурсі престижної американської програми Сenter Stage", - зазначили у посольстві.

У 2018 році обидва колективи представлять Україну в Америці, протягом місяця подорожуючи і виступаючи в різних містах США.

Center Stage - це ініціатива Державного департаменту США в сфері публічною дипломатії, яка адмініструється Фундацією мистецтв Нової Англії. Починаючи з 2012 року програма представляє в США нові мистецькі голоси, поглиблюючи культурний діалог, розширюючи світ американців і допомагаючи місцевим спільнотам відчути себе у глобальному контексті.

У четвертому сезоні програми крім українських митців беруть участь також артисти з Єгипту.

 Джерело: UAPOST.US

Книга про «жорстоку любов» США до України

Посол США написав про «жорстоку любов» до України
 
05.09.2017
Микола Бєлєсков 




Стівен Пайфер
  
Поява в США книги, де Україна фігурує одним із головних предметів дослідження є відносною рідкістю.

Навіть незважаючи на значне пожвавлення інтересу до України із початком російської агресії, нові книги губляться на фоні тієї кількості досліджень, які з’являються щодо КНР, військових і економічних питань. Тому книга колишнього посла США в Україні (1998-2000), а нині – директором Інституту Брукінгса - Стівена Пайфера «The Eagle and the Trident. U.S.—Ukraine Relations in Turbulent Times» є унікальною відразу із декількох причин.

По-перше, важко згадати інше дослідження, де докладно аналізуються саме українсько-американські відносини протягом більшої частини їх 25 річної історії. Тим паче, автором цього дослідження є людина, яка впродовж перших 14 років двосторонніх взаємин, була одним із відповідальних за формування і реалізацію політики США щодо України на різних посадах в американському уряді. Тому згадана книга – це в першу чергу можливість заглянути за закриті двері, за якими відбувалися важливі зустрічі і переговори.

Стівен Пайфер присвятив 7 із 8 розділів книги відносинам протягом 1991-2005 років, коли автор перебував на дипломатичній службі і безпосередньо мав справу із офіційним Києвом як представник Вашингтону. Такий підхід є логічним: він дає змогу не тільки повернутися до тих років, які давно відійшли на другий план на фоні останніх подій в Україні і навколо неї, а й зрозуміти, яким чином розвивалися відносини на одному із ключових напрямів національної зовнішньої політики.

По-друге, книга безперечно цікава своїми деталями, які важко знайти зібраними разом в одному джерелі. І в цьому плані книга буде цікава абсолютно для всіх. Однак на певних моментах, які описані в книзі можна зупинитися докладно, оскільки вони гарно контрастують із тим їх сприйняттям, яке сформувалося в Україні.

Перший такий момент стосується відомої промови Джорджа Буша-старшого у Верховній Раді УРСР на початку серпня 1991 року, в якій тодішній Президент США закликав Україну не виходити із складу СРСР. Цей факт згадують, коли критикують загалом політику Вашингтона щодо України. Стівен Пайфер переконує, що США насправді дуже цікавили події, які розгорталися в Україні в той період. Тому на початку 1991 року в Києві було відкрито консульство. Окрім того сама поява Джорджа Буша-старшого в Києві після саміту із Горбачовим була задумана США як спосіб продемонструвати, що американці починають рахуватися із окремими республіками, а не лише з союзним центром. Показовим є і те, що проти візиту Буша-старшого до столиці УРСР була Москва. А тому, виходячи із цієї ситуації, сама присутність тодішнього Президента США вже була позитивом для України, переконує автор. Щоправда, потім сам визнає, що США не були готові до дезінтеграції СРСР і займали більше вичікувальну позицію з цього питання.

Окремий розділ (Розділ №2) займають питання ядерного роззброєння. Для США питання ядерної зброї і її нерозповсюдження були і залишаються одним із головних пріоритетів. У таких умовах Вашингтон не міг допустити, що після краху СРСР кількість офіційних ядерних держав збільшилася б. І тому не дивно, що протягом 1992-1994 років приорітет Вашингтона полягав у вирішенні саме цього питання.

Показовою є деталь, яку наводить Стівен Пайфер в цьому контексті. Коли навесні 1993 року міжвідомча група уряду США розробляла стратегію щодо України, у ній було чітко визначено, що майбутнє відносин має бути поставлене в залежність від успішного ядерного роззброєння. Безперечно, в самій Україні дискусії щодо того, як Київ провів процес ядерного роззброєння, будуть тривати і надалі. Ми ж тепер маємо пояснення іншої сторони.

Не менш цікавий і інший період – 1995-1997 років, який можна назвати золотим часом українсько-американських відносин. Саме в цей час починається активний діалог, оформлений в «Хартії українсько-американського партнерства, дружби і співробітництва» (листопад 1994 року). Цей документ формує широкий порядок денний,  прописується інституціоналізація співпраці на основі створення в 1996 році Комісії Кучма-Гор, підрозділи якої займалися окремими напрямками. Показово, що Україна на той час входила в четвірку країн колишнього СРСР за обсягами фінансової допомоги. Між США і Україною в цей час ведеться активний діалог щодо архітектури безпеки в Європі, результатом чого стало підписання Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО і початок щорічних військових навчань.

Що попереду: політика чи економіка?Не секрет, що українсько-американські відносини стосуються перш за все стратегічних питань (європейської безпеки), при цьому економічна складова значно поступається політичній частині. Так було тоді, так залишається і сьогодні. Лише у 1998 році, як пише Пайфер, американці почали ставити питання щодо вирішення і бізнес-суперечок. Мова йшла про дискримінацію американських компаній в Україні. Однак офіційна влада не поспішала їх врегульовувати. Хоча від цього залежало отримання фінансування у рамках Freedom Support Act (1992) – Конгрес міг заблокувати цей процес, якщо Державний департамент у своїй доповіді не надавав докази успішного вирішення бізнес-суперечок.

Замість цього офіційний Київ, як згадує Стівен Пайфер, попросив у США прийняти так зване «політичне рішення» - тобто закрити очі на ситуацію, зважаючи на загалом важливість України. Це словосполучення було дивним для американського дипломата. Як і ідея що США мають закривати очі на те, що відбувається всередині країни, зважаючи на геополітичну важливість України – коли Вашингтон шантажували можливістю повороту «на Москву». Колишній посол Пайфер згадує щонайменше про два таких приклади – в 1999 році на фоні виборів Президента і під час так званого «Кольчужного скандалу» 2002 року. Хоча таких випадків було точно більше, якщо згадати зовнішньополітичні метання Віктора Януковича.

Попри те, стверджує Пайфер, Вашингтон зберігав позитивні настрої щодо України. Особливо вони були відчутними після виборів Президента в листопаді 1999 році і візиту Леоніда Кучми до США. Дані очікування лише посилилися із призначенням на посаду прем’єр-міністра України Віктора Ющенка, який на той час мав імідж реформатора і позитивно сприймався у Вашингтоні. Однак позитивні очікування США зникли менше, ніж за рік. Вже у жовтні 2000 Стівен Пайфер, залишаючи посаду посла в Україні, пише так зване заключне повідомлення «в центр». І в цьому контексті він згадує, що особливих очікувань на прорив у відносинах із Україною в нього не було аж до періоду, коли Леонід Кучма залишить свою посаду.

У контексті кризи українсько-американських відносин упродовж 2002-2004 року, якою власне і закінчується історична частина книги Стівена Пайфера, цікаво відзначити іще одну деталь. В Україні прийнято вважати, що причиною цієї кризи стало резонансне вбивство журналіста Георгія Гонгадзе і наростання авторитарних тенденцій в стилі правління тодішнього Президента України. Однак, як можна зробити висновок, для американців принциповими питаннями була невиконана обіцянка, яка була дана Кондолізі Райс під час її візиту до Києва в 2001 році, щодо припинення постачання озброєнь в Македонію. Також свою негативну роль зіграв «кольчужний скандал» - сама можливість постачання радарів до систем ППО ворожій США країні (Іраку).  Тобто, сукупність як внутрішніх, так і зовнішніх чинників викликала першу глибоку кризу українсько-американських відносин.

Аналітика і рекомендації

Однак книга «The Eagle and the Trident. U.S.—Ukraine Relations in Turbulent Times» була б неповною, якби автор не намагався запропонувати відповідні рекомендації, як США мають вибудовувати в майбутньому політику щодо України. Цьому присвячений розділ №8 «Уроки і політичні рекомендації». Саме з нього, певно, і треба починати читати книгу представникам українського політичного істеблішменту. Оскільки автор ставить доволі невтішний діагноз – в Україні і досі не було жодного керівництва, яке було б повністю готове відставити в сторону власні політичні і економічні інтереси з метою реалізації реформ, що насправді переформують структуру управління країною.

При цьому Стівен Пайфер і далі наполягає на тому, що в інтересах США сприяти трансформації України у державу із функціональною демократією і ринковою економікою. В нинішніх умовах для реалізації цієї цілі Вашингтон постає перед подвійним завданням – допомога Україні у протидії агресії РФ і сприяння внутрішніх перетворенням.

Щодо українсько-російського конфлікту американський експерт говорить про необхідність продовження політики тиску на РФ із метою змусити виконати Мінські угоди. При цьому Україна могла б активно протидіяти звинуваченням у повільній реалізації цих угод прийняттям закону про місцеві вибори в ОРДЛО із усіма відповідними умовами.

Стівен Пайфер не бачить особливого сенсу у відмові від окупованих територій, оскільки, як він дуже влучно зазначає, Кремль цікавить не контроль за Донбасом, а інструментарій постійного тиску на Київ через ці території.

Також Стівен Пайфер акцентує увагу на тому, що не можна забувати про питання окупованого і анексованого РФ Криму, а також не можна допустити визнання факту окупації. При цьому він не бачить, на відміну від Донбасу, як можна було б хоча б гіпотетично вирішити ситуацію із Кримом на основі приписів міжнародного права.

Головним інструментом посилення звязків України із заходом Стівен Пайфер називає Угоду про асоціацію. Це необхідно пам’ятати на фоні вступу в дію цієї Угоди 1 вересня 2017 року, а також необхідності імплементації відповідних норм у національному законодавстві. Цей процес щонайменше займе близько 10 років, і від того, як успішно Україна із цим завданням справиться, буде залежати її майбутнє.

У питаннях відносин Україна-НАТО посол Пайфер радить робити наголос на практичних моментах співпраці, які можуть розглядатися як посилення обороноздатності України. При цьому він нагадує, що Київ уже має аналог ПДЧ, яким є Річна національна програма. А тому питання не в назвах, а в успішній реалізації цієї програми.

Щодо реформ, Стівен Пайфер визнає, що Україна здійснила більше прогресу із 2014 року, ніж до цього часу. Але він вкотре повторює, що цього може виявитися замало. Він рекомендує Вашингтону взяти на озброєння принцип «tough love» (жорстока любов) – поєднання більших вимог щодо прогресу в реформах із готовністю надавати більшу допомогу, в тому числі фінансову. Він визнає, що для успіху необхідним буде подолання існуючих інтересів окремих гравців, а отже - одночасного тиску міжнародних партнерів, реформаторів в Верховній Раді і громадянського суспільства. При цьому для боротьби із корупцією колишній посол США радить використовувати відмову у видачі американських віз і заморозку активів спільно США і країнами ЄС. В іншому випадку він попереджає про «втому від України» - третю в історії українсько-американських відносин.

Цей розділ певною мірою натякає про втрачені можливості і певну циклічність у відносинах Україна-США – ні того, ні іншого не можна допустити в майбутньому. Але не зважаючи на всі проблеми, Стівен Пайфер залишається оптимістом, хоча і визнає, що США мають не лише підтримувати Україну, але і більше тиснути на владу, яка має продовжувати реформи в країні. 

Книгу посла Пайфера розраховано не тільки на американську аудиторію. Вона, скоріше, потрібна нам. Щоб усвідомити прорахунки, які були в минулому - і надалі їх не повторювати. І врешті-решт зруйнувати цю «негативну циклічність». 


В США заговорили о деблокаде Керченского пролива американским фл

В США заговорили о деблокаде Керченского пролива американским флотом

Изображение

Эксперты ведущего американского аналитического центра в области международных отношений Atlantic Council («Атлантический совет») предлагают Белому дому ввести американские военные корабли в Азовское море, чтобы «деблокировать Керченский пролив», сообщает «Независимая газета».

«Строительство моста через Керченский пролив раздражает не только Киев, но и Вашингтон. Эксперт Атлантического совета по внешней политике Стивен Бланк предложил Белому дому направить в Азовское море военные корабли под тем предлогом, что «закрытие пролива отрезает два очень важных украинских порта, через которые происходит основная часть экспорта украинской стали», — пишет издание. — Более того, Стивен Бланк подчеркивает, что, по сути, действия Москвы в Керченском проливе наносят ущерб престижу США».

Далее