Одна гора високая, а другая низька, 
Одна мила далекая, а другая близька. 

У цієї близенької воли та корови, 
А в тієї далекої та чорнії брови. 

У цієї близенької воли поздихають, 
А в тієї далекої брівки не злиняють. 

У цієї близенької рушник на кілочку, 
А в тієї далекої брови на шнурочку. 

Ой, я цюю близенькую людям подарую, 
А до тої далекої пішки помандрую.

Цілунок був п'янкий...
Мов сон напівсвідомий.
І погляд був розгублений такий,
І серце до судоми
Зібгалось у куточку зліва...
І я крізь біль - була щаслива!
Й сміялась весело і п'янко...
Була тобі я не коханка,
Не люба й мила чарівниця,
І не дружина-помічниця,
Ні подруга, а ні знайома...
Майнула по обличчю втома,
Промчалась тінь розчарування,
Що не було у нас кохання,
Що дарував ти не мені
Сповиті в щастя ночі й дні.
І що робитиму тепер?..
В повітрі маревом завмер
Твоїх очей і слів малюнок...
Чужий! ...спасибі за цілунок.

Той вірш написаний давно...
І різні чули його люди.
Можливо, правди в нім не буде,
Та він для мене - мов вино -
П'янке, терпке... цей смак забути
Не можу я через роки,
Бо тої дивної отрути
З твоєї пила я руки...

О, мой застенчивый герой,
ты ловко избежал позора.
Как долго я играла роль,
Не опираясь на партнера!

К проклятой помощи твоей
я не прибегнула ни разу.
Среди кулис, среди теней
ты спасся, незаметный глазу.

Но в этом сраме и бреду
я шла пред публикой жестокой -
все на беду, все на виду,
все в этой роли одинокой.

О, как ты гоготал, партер!
Ты не прощал мне очевидность
бесстыжую моих потерь,
моей улыбки безобидность.

И жадно шли твои стада
напиться из моей печали.
Одна, одна - среди стыда
стою с упавшими плечами.

Но опрометчивой толпе
герой действительный не виден.
Герой, как боязно тебе!
Не бойся, я тебя не выдам.

Вся наша роль - моя лишь роль.
Я проиграла в ней жестоко.
Вся наша боль - моя лишь боль.
Но сколько боли. Сколько. Сколько.

1960-1961
Белла Ахмадулина

*** ну просто не змогла стриматися, щоб не розмістити у блозі!
...рядки так влучно лягли у душу...

Олекса Бригас. Думки.

 Віталія Касперовича, підслухані мною,
                  і викладені українською мовою.

Чи може одразу за літом настати весна?
Чи може втішати крізь хмари небесне світило?
А відповідь буде моя: - Безумовно, що так,
Коли повертається з дальніх доріг моя мила. 

Розпустяться квіти, що наче уже й відцвіли
І пташка в саду знову пісню свою заспіває!
... Як довго в розлуці з тобою, кохана, були,
Що серце від розпачу в грудях моїх завмирає. 
Тож хай запанує весна в наших душах обох
І хай розлучає нас доля-спокусниця рідко.
Прямуймо надалі в життя нерозлучно удвох,
Прилинь у обійми мої, моя мила лебідко!
02.09.2006

Люблю Тебе!!! 
Я люблю тебе!можливо так... 
але це почуття немов безхмарне небо у душі 
Душа болить,душа кричить, 
люблю тебе ... 
сумую за тобою ,і плаче серденько моє 
чому ти не зімною 
чому,скажи мені чому... 
Вибач,що серед усіх вибрав я тебе 
тебе я вибрав-ні ,не я ,а серденько моє! 
Любов моя до тебе ,як сонечко 
що сходить і заходить -та незгасає. 
незнаю чи будеш ти зімною 
незнаю чи хватить сили 
почуттів моїх до тебе 
не муч мене , 
не мовчи крізь сльози 
не залишай мене самого 
з біллю у душі, 
а будь зі мною 
бо серце моє є твоїм... 
Так хочу я тебе обійняти ніжно 
обійняти і поцілувати, 
і буде все цвісти в саду 
бо знай що я тебе люблю!!! 
пам'ятатиму про тебе я 
та знов і знов про тебе 
як усміхалась ти мені у вісні 
як дарувала ти мені ці квіти весняні 
як дарувала ти тепло моїй душі 
заплачу я ,це тільки сон 
це тільки сон...а жаль, що сон 
Нічого, біль мине ... 
і я піду у сад 
піду , та пам'ятатиму про тебе 
та серце моє вже нете.. 
і знов заплачу я 
заплачуть квіти у саду 
бо я кохаю і це прекрасно 
Я Люблю Тебе!!! 
саме так-Тебе Люблю !!!

... А знаєш, що тобі сказати мушу,
Мізки від чого висохли від дум:
Бодай хоч раз ти зазирнула в душу?
Хоча б колись пройняв незнаний струм

Від дотику легенького рукою,
Поширився від маківки до п'ят,
Ввірвався в серце кулею сліпою
І млосним зойком вискочив назад?

Чи можеш ти забути про буденне
І відлетіти в рай солодких снів?
Чи мусиш повертатися щоденно
До сірості таких подібних днів?

Злети, бодай хоч раз, над метушнею,
Душі відкриту книгу прочитай,
Де ти була й залишишся моєю,
Де ще живе такий примарний рай...

Тасуєм  карти
в  віртуалі
Сайту

і  в  покер
Долі  граємо
ми   тут

Хтось -  для
розваги
хтось  -
для  жарту


кидає  інтернетовський
Амур