Замітки мої вірші

Замітки з міткою «мої вірші»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

В мережі

Кохання в мережі - примара.
Тут душ єднання - не секрет,
Та враз розвіюються чари,
Як вимикаєш інтернет.
Вмикаєш - знову ніжність й ласка,
Романтика немов в кіно.
Та все ж не справжня вся ця казка,
А ми їй вірим все одно...

Коментарі: 44

Oliviya

У ніч коли поруч із правдою
На грані любов без тривог
Я бачила зірка як падає
В долоні закоханих двох,

Як вітер стихав в напівподиху,
Щоб мрій не сполохати мить,
Щоб губ не спинить в напівдотику,
Яким усе тіло горить.

Я бачила блискавки промені,
Що щастям пронизують світ
І зір океани нескорені,
Які звуть звабливо в політ.

Я чула, як місяць нашіптував
Ледь чутно кохання мотив,
В цю мить цілий Всесвіт любов’ю став,
Бо поруч зі мною був ти...

Коментарі: 42

Oliviya

Що ж то за дивна весна?

– Мамо,дивись – знову сніг
Падає з неба на нас,
Стелиться тихо до ніг…
Але ж настала весна!

Мамо, сніжок навесні
Тане й водою сплива –
Ти ж так казала мені…
Що ж то тоді за дива:

Гарно співають пташки,
В травах кульбабки смішні,
Й білі сніжинки з руки
Так і сміються мені?..

Мамо, поглянь – деревце
Все у снігу виграва!
Що ж за сніжиночки це?
Що ж то за дивна весна?

– Донечко, бач – он в гіллі
Вітер пустує собі
Й білі пушинки малі
Сипле в долоньки тобі.

Той снігопад запашний –
Це від весни нам привіт,
Це не сніжок – а п’янкий,
Ніжний, вишневий то цвіт!

Коментарі: 26

Oliviya

А він у скрипку був закоханий без меж...

Вона ним марила, беж меж його любила,
А він у скрипку був закоханий без меж,
А в нього спопелялись мрійні щастя-крила,
Без нот коханих,- не без неї…Жаль, та все ж...

Вона була готова стати навіть болем
Тих дивних звуків, що він так боготворив,
А чи тоненької струни безмежним полем,
Лиш щоб її, як скрипку, серцем полюбив…

А потім скрипку ненавиділа, кричала
У розпачі, клянучи нот простий мотив,
І знов волосся-струни, вже безумно, рвала,
Та ще сильніш звучав мелодії порив…

В думок шаленстві божевільно-тьмянім
Ту скрипку кинула в розжарений вогонь,
Та не згоріла… Лиш з промінням раннім
Холодним дотик став його долонь…

Коментарі: 48

Oliviya

Коли не знаєте – то марно ви живете…

Чи пробували ви, як сильний вітер
Шалено розвіває вам волосся,
В пориві мрії в небеса злетіти,
Відчувши всього світу стоголосся?..

Чи прислухались ви як ніч говорить,
Закутавшись у місячному сяйві,
Чи чули, як гукають з неба зорі
У мить, коли слова стають всі зайві

Чи відчували ви хмільне бажання,
Що спопеляє серце мрії злетом,
Чи знаєте яке п’янке кохання?
Коли не знаєте – то марно ви живете…

Коментарі: 33

Oliviya

Моя земля

Якби ви знали, як сміються зорі,
Як гарно в нас співають солов’ї!
Якби ви чули, як верба говорить
Із вітром, що заплутався в гіллі...

Яке блакитне небо, що привітно
Гукає «Добрий ранок!» нам здаля,
А місто як в промінні сонця квітне!
Це все – мій край! Це все – моя земля!!!

Коментарі: 19

Oliviya

Як?

Знов топлять душу сумніви, а я
Не хочу ними світ заполоняти,
Я ще не розучилася сміятись,
Хай тьмяно, та горить моя зоря!

Десь закрадеться в серце біль ножем,
А я не хочу більше його крові,
А я втомилась жити без любові
Й вмиватись смутку грозовим дощем.

Не хочу більше ні думок, ні слів,
Не хочу переконувати знову
Сама себе, що буде все чудово,
Не хочу жити маревом із снів.

Я падати уже втомилась так
У прірву, де немає краю болі...
Я хочу жити! Лиш не знаю в долі
Хоч трошки сил ще випросити як?

Коментарі: 21

Silv@

У відповідь всміхнуся...

"Не жалею, не зову, не плачу,
Все пройдет как с белых яблонь дым..."
С. Есенин

Не сумую, не "молюсь", не плачу,

Бо така напевно вже я є,

Вже таку напевно маю вдачу,

Через те й люблю життя своє.

Бо не вмію пам'ятать образи,

Та й не головне, не в цьому суть...

Не лишаю у душі відрази,

Бо усмішкою собі встеляю путь.

На добро добром відповідаю,

На неправду - щирістю думок,

І зневаги до "слабких" не маю-

Все ж колись отримають урок.

Я радію почуттям безмежно-

Дарувала доля на шляху...

Не жалкую, як необережно

Вибрала стежину не таку.

Все ж уперто серцем намагалась

На питання відповідь знайти,

Я чинила так, як відчувала

Й досягла бажаної мети.

Бачу, заздрять, та всього не знають,

Бо не довелося пережить,

А в житті лиш той перемагає,

Хто навчився цінувати мить.

Не сумую, не "молюсь", не плачу,

Просто знаю - в кожного своє...

І в похмурому завжди "промінчик" бачу,

Бо така напевно вже я є!

Сильва Яна на сервере Стихи.ру

Коментарі: 67

Oliviya

Мертве серце

Немає в мертвім серці каяття,
В гнилій душі сумління й честь не в моді.
Забрали просто так людські життя…
А що їм ці життя? – непотріб й годі…

Не за ідей високий ідеал,
Не за свободу, а за жадність звірів
Мільйони смерті випили бокал,
Лишивши на землі лиш сльози сиріт

Хто право дав винищувати світ
Хворобами? Що, збагатились з того?!
Невже зупиниться це звірський рід
Тоді лиш, як не буде вже нікого?

Невже усі багатства хоч одну
Людину ж бо замінять? Схаменіться!
Та ці слова – лиш крик німий у тьму,
Бо ж в серці мертвім не знайти їм місця…

Коментарі: 29

Oliviya

Віч-на-віч

Дивлюсь у вікно…
Місто втомлене спить…
Ти повір
Хмільна мов вино
Того сну вічна мить
В сяйві зір.

Бокал пригублю
Із нектаром п’янким
Тих зірок
В думках не втоплюсь,
Виплітаючи з рим
Кожен крок.

В напівтемноті
Буду впевнено йти
По слідах,
Що з мрій і віршів
Постелив мені ти
В своїх снах.

Нектаром сп’янить
Чи вином до схочу
Мене ніч
І сном стане мить,
Де я з містом мовчу
Віч-на-віч…

Коментарі: 26