Приглашаем Вас разделить Радость Гармонии с Собой, приятную усталость тренировок, познание нового и неизведанного используя, уникальное  боевое искусство, основанное на древних принципах и техниках, столетиями передававшихся в школах боевых искусств Японии - АЙКИДО.

 

Приемы Айкидо при правильном исполнении требуют минимальных физических усилий, но большой внутренней концентрации и самодисциплины. В этом боевом искусстве нет победителей и побежденных, так как в Айкидо нет соревнований. Айкидо требует выхода за границы устоявшихся стереотипов, представлений о победе и поражении. Это прекрасный способ проявление гармонии с окружающим миром, развитие  и усовершенствование своего Тела, укрепление Духа, а также способ познакомиться с новыми и интересными людьми! 

 

Будем рады помочь Вам независимо от возраста, пола и  физических данных, так как  всё это не имеет значения, если у Вас есть Желание совершенствовать свой Дух и Тело!

Изучая Айкидо, гарантируем: отличную физическую форму, всестороннюю поддержку, хороший коллектив единомышленников и вскоре - неожиданные для Вас самих навыки и умения!

 

 

Занятия проводит профессиональный тренер с опытом преподавания Айкидо с 2000 года, личный  ученик Мастера Сугавара Тэцутака (7 дан Айкидо Айкикай). Тренер не однократно проходил обучение в  Японии. Аттестован в Японии на 3 дан, черный пояс Айкидо Айкикай.

 

Тренировки по Айкидо  в спортивном клубе «Рельеф» (Победа-2)

 

Айкидо для детей  : вторник, четверг  с 18:30 до 19:30, суббота с 10:30-11:30

Айкидо для взрослых : вторник, четверг  с 19:30 до 21:00, суббота с 11:30-13:00 

 

Адрес клуба «Рельеф» : г. Днепропетровск, ж/м Победа-2,  ул. Мандрыковская, 148, СШ № 140 (вход со стороны частного сектора)

 

 

Тренировки по Айкидо  в клубе на ул. Театральная, 1 , 2-й этаж

 

Детская группа №1  понедельник, среда, пятница  с 16:00 до 17:00 

Детская группа №2  понедельник, среда, пятница  с 17:15 до 18:45 

Группа для взрослых  с  понедельник, среда, пятница  19:00 до 20:30

 

 

Проводятся индивидуальные занятия.

www.fudoshinkan.org

http://vk.com/sugawarabudo

http://vk.com/dnepraikido

https://www.facebook.com/aikido.dnepr

http://ok.ru/aikidnepr

 

Телефон для справок: О67-635-2О-2О Дмитрий Ильич

 

 

Всё заслуженно.

Не могу не поделиться впечатлениями после вчерашнего матча. Проиграли - жаль. Но уже сам факт участия нашей команды впервые в Лиге чемпионов является достижением. И то, что ребята боролись с серьезным соперником, тоже было понятно. С самого начала. И ребята не ударили лицом в грязь. 2:3 тоже не сухой проигрыш. Ребята реально воевали на поле. Я не спец в этом спорте, просто любитель. Но видно было, что они хотели победить. Отчаянно боролись, не всегда получалось, защита явно не доработала. Но очень хочется верить, что Маркевич и все футболисты Днепра сделали выводы и в дальнейшем исправят свои ошибки и еще не раз нас порадуют.

Не смотря на прогнозы отечественных специалистов и надежды патриотов на победу «Днепра» в противостоянии с «Севильей», я бы не рекомендовал ставить на победу нашей команды. И вот почему: хочется того или нет, но чуда нет и быть не может, «Севилья» — явный фаворит в паре и ее игроки наклепают столько голов, сколько нужно, даже если пропустят мяч-два. Я не буду останавливаться на деталях, скажу только, что смело ставьте небольшую сумму на победу испанской команды — конечно, немного, но в любом случае останетесь в выигрыше. Если вдруг случится чудо и наша команда одержит победу, то результат значительно скрасит потерю небольшой ставки, которая станет ценой за позитивное настроение на значительный период времени и моральное удовлетворение! В противном случае вы получите небольшую материальную компенсацию, а это тоже немаловажно в наше время.

На этом все, у кого есть возможность — делаем ставки, болеем за наших!

 ДНЕПР — ЧЕМПИОН!

                        

---

Посмотреть матч можно на телеканале «2+2», время начала трансляции: 21:45. Или непосредственно здесь: ссылка 1, ссылка 2, ссылка 3.

СЧЕТ 2:3

Предлагаем вам поучаствовать в викторине и  выиграть билеты на премьеру молодежной комедии для совершеннолетних от театра-студии «Даримена» "Все хотят любви".
Театр-студия Даримена — творческая семья, объединяющая единомышленников, которые являются единой командой, умеющей создавать особую атмосферу откровенности, единения, открытости и романтики.

В театре-студии имеются следующие направления:

шоу с куклами Даримена;
театральные спектакли;
литературно-дискуссионный клуб;
студия актерского мастерства.
Каждое направление функционирует отдельно, но вместе они создают единую команду творческих неравнодушных людей.
Для того, чтобы выиграть вам нужно правильно ответить на 5 вопросов, связанных с историей и творчеством театра-студии «Даримена» Из числа правильно ответивших будут выбраны случайным образом пять победителей.

Победитель получит 2 билета на представление!

Даты проведения конкурса: с 7 апреля по 12:00 13 апреля 2015 г.

Напоминаем, что представление состоится 18 апреля в 18-00 в Телетеатре.

Телефоны для справок: 067 53 90 800, 099 20 78 000.
По правилам конкурса запрещается:

Дважды регистрироваться под одним именем или с одного компьютера
Вводить заведомо неверную информацию в поля "имя и фамилия", "год рождения", "e-mail для связи" при регистрации.
http://gorod.dp.ua/news/102320

… І ось вже подолано половину маршруту веліком і я на великій швидкості, розігнавшись з гірки щойно здоланої естакади, наближаюся до цілі – це крутий підйом на Дарницький міст з протилежного від мого дому берега Дніпра. Сонце наближається до обрію. Все навколо набуло блискучих сріблястих відтінків від цього. Дуже красива погода. В обличчя холодне повітря - як на замовлення заспокоює розпалені інтенсивним рухом щоки. Модні велосипедні окуляри не дають обвітрюватись очам.

Щойно досягнуто підйому – перемикаю передачу на легку, і, вуаля!, моє улюблене – дуже швидкі рухи педалей - просто ідеально для підкачаних сідниць та засиджених біля компу, пухкеньких після зими ляшок. Радості немає меж. Особливо, коли відчуваєш перші краплі поту на проблемних місцях.

З широченною посмішкою та з улюбленою музикою в навушниках врешті добираюся висоти Дарницького мосту, що там, знизу, здається нездоланною самотужки веліком. Але! Ось я – вже нагорі, і це якось дуже радісно, хоч така дрібниця!

Праворуч якийсь житловий будинок, багатоповерхівка. Самотня та якась обвітрена, старенька, посеред промислового комплексу. Бачу, що на мотузках сушиться різний одяг – значить житловий. Дивно, мабуть, ось так жити – коли нижні поверхи обличчям прямо під міст зазирають, а прямо перед верхніми – перила моста та машини в інтенсивному русі. А уявити собі як людина спить, в якої ліжко біля вікна – ніби на узбіччі дороги як якийсь бомж. Які ж бідолахи ці мешканці! Оце так збудували їм на носі моста…

Помічаю, що перед будинком якась одноповерхова споруда з величезними вікнами у два поверхи, а там чоловіки інтенсивно грають в якусь гру, чи то було якесь інше спортивне тренування – не встигла розгледіти. Але помітила, що крім цих двох споруд все інше навкруги – самі промислові будівлі та сміттєзвалища. Найближча інфраструктура міста кілометрів за десять. Оце так «повезло» комусь з місцем проживання… Мабуть вони там всі дуже товариські і всі одне одного знають, бо живуть як у комуналці на тому п’ятачку.

Їду далі. Врешті підйом завершився, і маю нагоду набирати швидкість. Відчуття – ніби ти літак, що розганяється для зльоту.

Попереду зупинився якийсь водій автівки й вийшов з машини. З цікавості спостерігаю, як він захоплено виходить на тротуар до поручнів, щось розглядає вдалечині, та налаштовує фотоапарат щоб зафіксувати побачене. Я теж дивлюсь в той самий бік, що й він. Дивовижний краєвид захоплює й мене теж. Витягаю шию вдивляючись, намагаюся охопити поглядом одночасно водний простір і весь обрій з того боку моста. На швидкості з’являється відчуття польоту. Не таке, звісно, як воно є насправді, але щось подібне польоту.

Увагу водія привернула картина протилежного берега Дніпра, що потойбіч мосту – Осокорки, Позняки й далі. Десь там далеко йшов дощ зі снігом, але з правого берега сідало золотисте сонце й небо було ясне. Таким чином місто на лівому березі виблискувало золотом на чорному фоні суворого неба за ним. Дуже красиво. Блискітки чиїхось вікон – ніби каміння Swarovski, вилискують на сонці. До того додати ще й холодного відтінку смарагдові ліси, що за містом! Дуже гарно.

 

Мій настрій настільки злетів, що спускаючись просторим й безлюдним мостом я вже не соромилася горлати на всю пісні, що мені грали у навушниках. Але коли побачила якихось людей, що йшли з електрички на транспорт – стало соромно і вирішила втриматись від того.

 

Трохи сірувата погода продовжувала подекуди блищати золотавими кольорами сідаючого сонця. Я так спітніла від свого спорту, що якби пішов дощ зі снігом – це би зробило мене щасливою. Навіть не знаю звідки взялися сили – почала намагатися переганяти всіх, хто рухався дорогою. Усвідомила, що вперше їду рівною дорогою на найважчій передачі, і мені майже не важко. Прохожі тротуаром звертають увагу на дівчину, що летить по дорозі веліком як босяк. Хотілося до всіх загравати й жартувати, але втримувалася. Натомість просто гралася навипередки з повзучими маршрутками. Якась запилена зелена, видно, що душна всередині маршрутка ледь-ледь рухалася дорогою. Втомлені товсті й слабкі люди як ті консерви всередині. Їдуть, качаються, й свято вірять, що з правого на лівий берег це дуже далеко й недосяжно, аж ні! Мені для подолання цієї відстані вистачає хвилин десять – п’ятнадцять моїм веліком. А вони у тій маршрутці – спочатку витрачають час на зупинці в очікуванні, а потім товчуться, а потім ще й повзуть і спиняються кожної зупинки витрачаючи дорогоцінний час, та псуючи собі здоров’я.

Я не псую.

Хіба що, день боліло коліно – перенапружила – але вже через день і забулося про той біль, зник наче й не було.

 

Одного разу їду звідкись у маршрутці.

Пильно, брудно, бридко, хтось дихає на вухо перегаром, хтось сопить, хтось пердить, хтось розклав велетенські жирові складки двома кріслами, придушивши мене на третьому… Все те вимагає стиснути своє «я» у мікроскопічну кульку, меншу навіть, ніж власне тіло, аби не обурюватись і не бридитись всьому тому.

Бачу – на одній з зупинок до маршрутки влазить дівчина. Вона дуже сильно виділялася з більшості. Дуже охайно одягнена – видно, кудись зібралася серйозно так погуляти. Охайний новенький капелюшок, начищені туфельки. Яскравий, новенький чистенький одяг. Мене ніби пересмикнуло – вона як та перлина серед смітника! Справді! Все навколо таке пильне, і люди запилені, сірі, пелехаті. І я не надто охайна їхала з роботи – пом’ята й сіра. Ну аж надто негармонійно виглядає такий «прикид» у такому середовищі.

 

Середовище.

Воно таке прекрасне! По за тими пильними, брудними стінами маршруток й наших робочих місць. По за тими бетонними стінами наших квартир й домівок. А відстані насправді такі мізерні! Відстані значно прийнятніші, ніж нам вимальовує час у громадському транспорті. І тільки з веліком я це все усвідомила.

 

 

 

Наглость в сочетании с чувством полной безнаказанности - оказались гремучей смесью для ближайшего соратника и заместителя Днепропетровского губернатора Коломойского. Бизнесмены региона пребывают в полном недоумении и растерянности от того, что позволяет себе господин Корбан.

Прикрываясь именем Коломойского, он подгребает под себя все, что плохо лежит - от маленьких предприятий до крупных компаний. В лучших традициях семьи Януковича просто отбирает успешно работающие объекты.

Как свидетельствуют те, кто столкнулись с беспределом чиновника, оказывать сопротивление бесполезно. Корбан угрожает вооруженным захватом и физическим уничтожением. Аппелировать к высшей власти также бессмысленно. Ни президент, ни премьер, ни министр внутренних дел для него не указ.

Для достижения своих грязных целей Корбан не гнушается ни чем. Чего стоит недавнее похищение чиновника Днепропетровского горсовета Александра Величко. Правда, сей факт очень быстро замяли, а Величко заявил, что выкрал себя сам.

Между двух огней находятся подчиненные Корбана. С одной стороны испытывают огромный прессинг начальника, с другой - вынуждены выполнять преступные приказы.

Ближайшее окружения господина Корбана в ответ на его действия крутит у виска и считает, что ему жизненно необходимо освидетельствование у психиатра на предмет помешательства. Он возомнил себя единоличным хозяином области, что попахивает шизофренией. И, если его не остановить, днепропетровский бизнес вымрет, как класс, а регион скатится в хаос и беспредел образца 90-х.

О нашей городской команде и о том, как Днепр защищает всю Украину. Мы сохранили мир и не дали уродам сделать педороссию. Мощное видео о любимом городе.