Молоко і молочні продукти незамінні для дітей і молодих мам. Самою природою закладено потребу і фізіологічну спроможність споживати молоко з перших хвилин життя. Проте зустрічаються випадки, коли цей прородній процес з якоїсь причини стає неможливим. Але погодтеся, що така ситуація, означає тільки додаткові труднощі і ризики у непростій справі — виростити здорового малюка. 

Вже втрете, традиційно, на Запорізькій землі пройшов фестиваль

«Співочий Степ»

Українська пісня є неоцінимим скарбом нашого народу, червоно-чорною ниткою, душею і духом, постійним живим зв’язком поколінь української нації. Зв’язком, як казав Тарас Шевченко, «…і мертвих, і живих, і не народжених». Пісня лікує душу, бадьорить тіло, дає наснагу та поштовх до позитивного, гармонійного збагаченого теплом любові життя людини. Допоки є пісня, є любов, є надія, є Україна, є віра в добро й світле майбуття.

 Хоровий спів завжди був та є одним з видів колективної виконавської діяльності, який сприяє не тільки розвитку співочої культури, а й підвищує загальний та музичний розвиток, виховує духовну культуру, сприяє становленню світогляду, формуванню майбутньої особистості.

18 травня 2013 року, вже втрете, в селі Скельки Василівського району Запорізької області зібрав навколо себе друзів обласний фестиваль дитячого хорового мистецтва «Співочий Степ».

Організаторами конкурсу було Запорізьке обласне Товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка. Підтримку надавали департамент освіти і науки, молоді та спорту Запорізької облдержадміністрації та Класичний Приватний Університет (ректор — Віктор Огаренко).  Головним завданням фестивалю було залучення дітей сільських шкіл області через пісню, шляхом їх прямої участі у фестивалі, до української культури та духовності.

Проведення обласного фестивалю дитячого хорового мистецтва «Співочий Степ» є унікальним явищем на Запорізькій землі. Ідея його проведення виникла не на пустому місці. Річ у тім, що ЗОО ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка перейняли досвід Сумщини, де просвітянин, народний артист СРСР та України, професор Української Музичної Академії Анатолій Мокренко за підтримки Сумської облдержадміністрації, ось вже більше десяти років поспіль проводять обласний фестиваль сільських хорових колективів «Співаймо Разом». Запорізька «Просвіта» підтримує тісний зв'язок з метром А. Мокренко. Це надихає і дає можливість з більшою користю служити дітям, яким колись ми передамо нашу життєву естафету.

Конкурс відбувся. З радістю повідомляємо, що переможцями третього обласного фестивалю сільських дитячих хорових колективів «Співочий Степ» став хоровий колектив хлопчиків Азовської ЗОШ І-ІІІ ст. Якимівського району (художній керівник — Янєв Анатолій Семенович). Друге місце достойно посів хоровий колектив Чернігівської загальноосвітньої школи-інтернату «Дзвіночок» (художній керівник — Зикун Дмитро Вікторович). Третє місце було присуджено старшій групі хорового колективу «Веселі нотки» Матвіївської ЗОШ-інтернату (художній керівник — Осипова Олена Анатоліївна). Диплом «Глядацьких симпатій» отримали наймолодші учасники фестивалю — молодша група хорового колективу «Веселі нотки» Матвіївської ЗОШ-інтернату (художній керівник — Осипова Олена Анатоліївна).

Гостями фестивалю був зразковий колектив бандуристів та вокальний ансамбль «Сузір’я» центру дитячої та юнацької творчості Василівської районної ради міста Василівка. Пізнавально-розважальну програму (ігри, хороводи, майстер-класи: лялька-мотанка, обереги) показав фольклорно-обрядовий колектив «Оріани» (художній керівник — Наталя Лук’яненко, м. Запоріжжя).

Просвітяни достеменно знають, що дорослі просто зобов’язані займатися питаннями духовного та культурного розвитку нашого козацького краю, вболіваючи за долю підростаючого покоління. Тому висловлюємо велику подяку всім членам організаційного комітету та кваліфікованому журі фестивалю. Низький уклін спонсорам фестивалю: Олегу Шостаку — керівнику провідної української компанії з виробництва кухонного посуду “БІОЛ», м. Мелітополь; Ярославу Пенгрину — директору ТОВ «Прогрес» м. Розівка; інформаційним спонсорам — ТРК "Запоріжжя", «Слово Просвіти», «Субота плюс», «Запорізька правда», «Дніпрові пороги». Впевнені, що без допомоги всіх перерахованих осіб та організацій проведення заходу на належному рівні було б неможливе.

Про фестиваль є безліч позитивних відгуків, як в Запорізькому краї, так і за межами нашої області, тому з метою подальшої систематизації патріотичного виховання населення, розвитку хорового мистецтва, долучення сільських дітей до гуртового співу та виховання підростаючого покоління в дусі українських народних традицій, Запорізьке обласне об'єднання ВУТ "Просвіта" ім. Т. Шевченка звертається до всіх небайдужих з проханням приєднуватися до організації проведення обласного фестивалю сільських дитячих хорових колективів «Співочий Степ». Адже метою фестивалю є не скільки майстерність та професіоналізм, скільки долучення якомога більшої кількості сільських дітей до гуртового співу. Фестивалю три роки. Започатковано конкурс у той час, коли культура на селі (зокрема традиції хорового співу) не має тих можливостей, які має сучасне місто (музичні й художні школи).

Висловлюємо свою стурбованість стосовно того, що з тих чи інших причин (інертність мислення, неналежне бажання працівників освіти деяких районів працювати для духовного збагачення дітей; ненадання транспорту; недостатня поінформованість сільських закладів освіти; недостатнє фінансове забезпечення) діти не всіх сільських районів Запорізької області мали можливість стати учасниками фестивалю «Співочий Степ». Як результат, через «дивний» збіг обставин не всі бажаючі хорові колективи змогли приїхати до с. Скельки і приєднатися до «співучої родини».

І все ж, розуміючи нагальну необхідність підняття культурного рівня на селі, сподіваємося на те, що з кожним роком якомога більше дітей (принаймні по одному колективу від району) будуть мати можливість долучитися до духовних джерел через пісню, ставши повноправним учасником фестивалю.

Фото 1 – Переможці фестивалю хоровий колектив хлопчиків Азовської ЗОШ І-ІІІ ст. Якимівського району

Фото 2 – Засновник фестивалю Олег Ткаченко разом з фольклорно-обрядовим колективом «Оріани»

Як це було. На протязі 20 днів команда з сайту http://www.drive2.ru збирала все що могла, а саме кошти та речі, продукти, канцелярію.

В свою чергу обзвонивши друзів та знайомих також зібрав вище згаданий перелік, окрім грошей, я принципово не згадував і не просив, щоб не було підозри. (часи такі що крадуть навіть у онкохврих).

Зібралась нас ось така команда, в кількості 10 авто, та біля 20 пасажирів.

Кожна машина була завантажена повним багажником, автобус до стелі, а декілька автівок були завантажені щей задні сидіння салону.

Декілька водіїв були знайомі, хто був з товаришами, але 90% команди бачились вперше, але дуже швидко була знайдена спільна мова, було обговорено маршрут та швидкість та правила поведінки в дитячому будинку і  рушили в дорогу. Перша та єдина запланована зупинка була біля Житомира, і на здивування більшості ми побачили як наші нові друзі вийшли з заправки в такому от вигляді.

та була проведена репетиція виступу перед дітками.

В місті Житомир нас зустріли водії з того ж таки сайту http://www.drive2.ru та провели до дитячого будинку. Заїхавжи на територію дитячого будинку в нас не було можливості припаркуватись на самій території, тому ми заїхали до сусідів, і були в край здивовані, коли прибіг капітан (не зрозумілої служби, ніби лісничої) і з піною почав кричати щоб ми терміново прибрали автівки з їх паркувального майданчика, на пояснення що ми до дітей він почав кричати ще голосніше, а на прохання тимчасово залишитись до вивантаження автівок перейшов просто на матюки.... Ми виїхали та припаркувались як і де могли в найближчій території до дитячого будинку. Та почали збиратись до дітей!  

Ось як це було. Найпершими йшли наші казкові герої, які несли кошики з цукерками та невеликими подарунками. Дітки зібрались в коридорі, і побачивши наших казкових героїв підняли страшенний галас, здавалось не чути нічого крім хлопання, сміху та звичайного дитячого галасу.

Заспівали діткам пісеньку про млинці та привітавши їх з святом ми перейшли до спортивної зали, де було ось що.

наші казкові герої пригощали діток млинцями з медом!!! У медведя мед був не тільки на лапах. а навідь на спині.

Потім були проведені конкурси, танці та ігри.

Дітки пішли обідати та на тиху годину, яка до речі через пів години була відмінена, в звязку з неможливістю вкласти дітей спати, та враховуючи їхні прохання! :-) Ми цим часом зайнялись розвантаженням авто, та занесенням всього в виділенні нам приміщення. На зібрані кошти було придбано морозильну камеру.

Було передено 2 компютери, хоч і найновішої конфігурації. але все таки працюючі.

з речей було складено ось такий склад))

Цим часом чоловічою половиною нашої команди було проведено чемпіонат по футболу серед команд дитячого будинку, в результаті фіналу наша команда програла, а переможці отримали приз ДВДі плеєр та дискі в кількості близько 50 шт.

Під час чемпіонату по футболу дівчатка були зайнаті в мастер класі по валянню та малюванню.

Спікуючись з Юлією (ща надала допомогу, та одна з двох, хто допоміг відгукнувшись на мою попередню замітку) дізнався, що були прикрі випадки коли вихователі та співробітники дитячих закладів яким надається саме така допомога, інколи не дуже чесно себе поводять, ті відбирають більк кращі речі. Щоб максимально знизити таку можливість, порадившись ми вирішили відкрити магазин з речами які ми зібрали для дітей. Всі нові, та гарні речі було занесено в надану нам ігрову кімнату та складено максимально по розмірам, та призначенням.

Почали заходити з невеликим острахом, але з цікавістю дітки, довідавшись що це не подарунки, а магазин вони трошки засмутились, сказавши що в ніх зовсім не має грошей, і нажаль не можливо щось придбати в нашому магазині. Але ж наш магазин був не звичайний, і замість грошей ми приймали вірші, пісні, танці. Було зроблено наступним чином, до кожного з нас (продавців було 6) підходили дітки, розраховувались хто на що здатний та отримував речі які ми підбирали по розміру, та враховуючи бажання, а саме декілька пар носочків, спідньої білизни, взуття, а потім все що їм приглянулось. Все це пакувалось в пакети та просили віднести це в особисті свої речі. Через декілька хвилин деякі прибігали в нових речах з посмішкою на обличчі та радістю в очах.

В той час коли діти вибирали речі та бігали радіючи, один хлопчик років 12 стояв осторонь опустивши голову та зкоса подивляючись на все це дійство. На мої питання та спробу його розговорити він всякими шляхами відмовлявся вступати в розмову, але через деякий час виявилось.... він не тільки не знає віршів, що таким чином придбати собі речі, він не вміє читати та писати... Звичайно все було йому підібрано з того що було, він відніс до своїх речей, потім підійшов тихо так, смикнув за рукав і запитав - дядьку, а як Вас звати? Валерій. Дядь Валера, а мені сорочку можете знайти щоб на мене, бо вмене не має, а в школу потрібно йти, а там всі в сорочках. Бігом, в тій коморі було знайдено сорочки, пару регланів та джинсів і все було вручено хлопчику. Він швидко переодівся та прийшов і тихо тихо подякував. Він так змінився в нових речах, але фотографувати його дивлячись йому в очі зовсім не хотілось. Після візиту до дирекції зясував, що хлопчик в дитячому будинку зявився днів 20 тому, після того як матір позбавили батьківських прав....

З слів дітей, все що опинилось в їх особистих речах вже ніяким чином не попаде ні докого іншого. Маю надію що таким чином ми запобігли несправидливому розподілу. Хоч було одягнено всіх діток, в коморі залишилось більше ніж половина привезеного.

Потім ми поділились на групи і просто сиділи з дітьми, розмовляли, фотографувались, разом щось старались вивчити, рзповізти про автомобілі.

Дуже швидко промайнув день і саме час нашого останнього подарунку дітям. Ми всі гуртом вийшли на вулицю, дітки отримали шматочки паперу на яких вони писали свої самі найзаповітніші бажання.

Коли бажання було записано, всі без виключення папірці ми закріпили на китайських ліхтариках та запустили їх в небо... маючи велику надію, що бажання та мрії цих діток обовязково збудуться.

Від всієї душі я хочу подякувати тим хто мені допомагав, а саме no-sense, Тані, Юлі, Аліні, Вані, а також моїм близьким, синові та дружині за підтримку та допомогу!

Дякую ВАМ друзі!

Маленький клубочок великого щастя,

ясні оченята, мов радості цвіт.

Як гарно блищали сніжинки сріблясті,

коли появився на Божий ти світ.

Спокійно на серці і затишно в домі,

коли у колисочці в снах ти летиш,

коли ноженята "біжать" без утоми,

коли до сестрички всміхаєшся ти.

Моя ти потіха! Хвилиночку кожну

любов я душею і серденьком п'ю.

Спасибі за діток, святий милий Боже,

даруй їм здоров'я і ласку Свою!

Знаєте, з початку цей конкурс не дивився. Дорослих - так, але діти... Але випадково  побачив 2 випуски тому і прикипів. Так, діти у нас чудові, а голоси просто фантастичні! Одразу в мене з'явилася фаворитка - Соломія Лук'янець. Вона пройшла у суперфінал з 3-х претендентів, але... Дивіться самі. Оце моя улюблена Соломія, найвдаліший виступ нмд:

А ось переможець (не знайшов менший ролик, дивитись з 1:30)

Напевно, співвітчизники проголосували за дуже милу маленьку дівчинку, пусика... Але ж конкурс називався ГОЛОС країни, а не миле дівчисько, чи там пусик... Розчарований, ні, навіть розлючений неймовірно!     

Друзі, а ви згодні, що Голосом мала стати Соломія?