Лишила його самого вдома на кілька годин, забравши з літнього табору, казала не відчиняти нікому.

Прийшла , а там вже не одна дитина, а двоє. (розмножуються) 

з ним друг 

З порогу чую запах сторонній хімічний у квартирі  

-Так, хлопці, що робили, признавайтеся.

Мій робить великі очі і зводить їх в сторону (забула зафоткати, а треба було б) 

Був у мене клей Дракон, я так ним звикла все підклюевати, там стільчика ніжка хиталася, там ще що, будь-що розбите чи зламане дитячими ніжними рученятами. Лишалося ще пів-пляшки. Вчора.

Сьогодні вона лежить порожня.У раковині ванної згустки,білі, нагадують напів-зварене яйце за виглядом, а запах мають хімічний.

Колективний дитячий розум проник у цю посудину, змішавши клей з водою і жовтою крейдою.

Оооооо  

Ну і скрізь посипано кукурудзяними пластівцями все..

-Так, хлопці, швидко на прогулянку! Поки я не почала сердитися, швидко! - командую їм, і вони вилітають прожогом.

Я довго шукала куди вилито клей, у яку саме раковину, попросила сусіда пошукати де саме може бути забитий водостік.

Шукали, не знайшли.

Хлопці повернулися і я спитала у героїв куди поділи клей.

-Та він там, - махнув рукою мій у сторону балкона і вікна.

-Де там????? -дивуюся.

- ТАМ ВИСИТЬ!!!- і пострибав до дверей. 

Я вийшла на балкон і поглянула вниз, замружившись , ну боюся висоти аж до тошноти.

На козирку балкона нижніх сусідів точно висів наш клей.

Вони його вилили туди і він там застиг. 

Фууух, ну добре, що не у водостоку хоч.Нехай висить.

Правда, у сусідів знизу тепер як ніби зима серед літа- клеєві "брульки" звисають за вікном)) Була думка, зайти від них і збити шваброю, але сусіди у мене мирні, сказали "не парся, нехай висить"))))

Герой готовий до нових подвигів!

А з розповіді  бабусі знайомого- він малим катався на люстрі та на дверцятах шафи, металевими кульками розбив кілька люстр.А також впав у вугільну купу,аби не вдягати коричневий костюм з вельвету,який йому був не до вподоби,але мама пошила з "дефіциту".Дотепер ненавидить коричневий вельвет.

В ході обговорення ще згадалось багато: і обрізаний штепсель, вставлений у розетку, яка аж заплавилась так бахнула, та ніхто не взнав про це - була сама вдома,  і як бачите вижила, як поясювала розетку не памятаю,

 і як мені не хотіли купили ляльок-близняток з кроваткою і я взяла вдома срібну монету та сама купила собі що хотіла (продавчині тоді влетіло),

зате в мене були нарешті близнюкиІ під столом будувала "дом", обвісивши стола одіялами:)

 є і таке, що не можу зізнатися, соромно