хочу сюди!
 

Інна

47 років, риби, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років

Замітки з міткою «україна понад усе»

Основи світогляду

Дмитро Мирон-„Орлик”
Ідея і Чин України

І.  ОСНОВИ СВІТОГЛЯДУ

В переломних бурхливих часах, у яких ми живемо, треба виразно окреслених, ударних ідей, рішучих чинів і сильних нових людей з виразно окресленим світоглядом, що серед постійних перемін і зіткнення сил розбудить і оформить психо-суспільні енергії та надасть їм змісту, напряму і форми діяння.  Тим більше треба такого виразно окресленого світогляду для поневоленого народу, щоб розбудити і оформити його дрімаючі та здавлені психо-суспільні енергії та духово-моральні сили, дати одне кристалізаційне вогнище і ядро для розпорошених суспільно-національних сил.  В таких переломних часах треба дати великий образ нового майбутнього життя і пірвати до чину.  Таким новим всеобіймаючим суспільно-національним світоглядом українського народу є український націоналізм.  Український націоналізм – це історично творчий світогляд українського народу, що виростає з глибини української духовності та її формує, і це найглибший вираз історичної волі, думки і чину української нації, це могутній голос серця і душі українського народу, голос віків, вияв життя та історичних потреб.  Український націоналізм – національний світогляд – це започаткування нових вартостей, означення цілі, сенсу і основ життя нації і української людини. 
Український націоналізм – це боротьба нового героїчного українського духу за одну соборну, владарну, монолітну психіку української нації, за новий тип сильної, творчої, героїчної української людини, це боротьба за нові підстави і організацію суспільно-політичного життя; це боротьба за визволення всіх сил нації, за силу, владу та усесторонній розвиток, за нові підстави й цілі цілого життя: духово-культурного, морально-виховного, суспільно-політичного, соціального, економічного, громадянського, родинного та індивідуального. 
Український націоналізм – це духовно-світоглядовий та суспільно-політичний рух, що органічно виростає з духово-суспільної природи української нації і відповідає її найістотнішим потребам та змагає революційно-творчим шляхом до встановлення нових вартостей, до відродження і визволення усіх сил української нації і до усестороннього її розвитку у власних державних формах. 
Український націоналізм діє в духовно-світоглядовій, етично-виховній і суспільно-політичній площині. 
Світогляд, етика, виховання і суспільно-політична діяльність – це підставові вияви українського націоналізму, що творять одну органічну цілість, немов душа і тіло.  Український націоналізм випливає з глибин українського духа, дає новий всеобіймаючий органічно-творчий світогляд і нову синтезу вартостей, проявляється в етиці і моралі цілого національно-суспільного життя, виховує і перевиховує в ім'я нових ідей цілий народ, формує новий тип української людини і дає нові підстави і цілі організації всього національно-суспільного життя і реалізацію ідей в суспільно-політичній діяльності, боротьбі і чині, праці і творчості.  Український націоналізм відповідає не лише найглибшій духовій і суспільній природі української нації та її найістотнішим потребам, але також поривам волі, душі, серця і думки української людини.  В націоналізмі зливається одиниця з нацією в одну душу і одне суспільно-політичне тіло.  Український націоналізм – це найповніший, найглибший і наймогутніший вияв українства, найкращих і найсильніших поривів українського духа, українського серця, думки й історичної волі.  Коли хочемо ставити духову і суспільно-політичну будівлю, мусимо пізнати найдокладніше її підстави, той духово-суспільний та історичний ґрунт, на якому хочемо будувати. 
Як індивідуальний, так і суспільний світогляд – це не витвір самого інтелекту на підставі теоретичних розшуків холодного чистого розуму.  Світогляд – це синтез психовольового наставлення, переживань, досвіду життя і набутого знання, це синтез вольово-емотивного елементу життєво-практичного (чинного) та інтелектуально-теоретичного, оформлюючого.  Всі витвори волі, серця, думки, уяви, всі переживання, всі чини, праця і пориви, всі витвори культури, цивілізації впливають на розвиток суспільно-історичного ставання.  Як суспільність, так і людина – це синтез успадкованих і набутих властивостей, що творять підставу вдачі і характеру та окреслюють поставу до світу. 
Суспільність і людина мають такий світогляд, який відповідає їх вдачі, характерові, їх психічній структурі, їх волі, почуванням, переживанням і чинам.  Тому світогляду не можна вивчити з книжок, але треба його пережити в праці й боротьбі, щоб він став нерозривною частиною нашого «я», нашого характеру, нашої волі, накипів кров'ю нашого серця та проявлявся чином у всьому житті, щоб набрав тіла і крови життя. 
Не наукові теорії, витвори мозку, чисті абстракції, але такі ідеї й думки потрясли підставами світу та стали історично-творчими силами, що здобули серця і душі людей і побудили їх до діл, наприклад: християнізм, магометанізм, ідеї французької революції… і т. п.  Тільки ті ідеї і світогляди змінюють обличчя світу, що порушують серця, волю і енергію чину діючих людей, які готові віддати за них своє життя.  Не платонівські ідеї – абстракції, але чинні ідеї– сили, ідеї життя, міти впливають на хід подій. 
Тому українського міту, що є візією, величним образом нашого місця і цілі в історії, як напр.  міт вибраного народу, міт «царства небесного», Христа, міт Риму, міт Магомеда, міт крови – раси німців, міт народу – богоносця москалів, не можна створити лише з книжок, але треба виловити його з голосу віків, з українського логосу, етосу й еросу.  Український міт – це не лише найглибший вираз українського духа й його творчої натури, синтез історії, але пориваюча велична візія нашого місця в історії, нашої історичної місії, сенсу і стилю життя.  Це неначе підставовий мотив Вагнерівських опер чи Бетховенівських симфоній.  Український міт, хоч ще не є науково сформульований, але вже діяв і діє неясно вичутий у серцях мільйонів борців за Україну.  Це прометеївський міт, міт культурно-цивілізованого і національно-політичного апостольства Києва, апостольства нації і визволення поневолених народів, міт нації, поставленої на грані двох світів. 
Тому, коли хочемо збагнути, що таке світогляд, а зокрема, що таке націоналістичний світогляд, мусимо пізнати той духовий і суспільно-історичний ґрунт, ті підстави, з яких він виростає, мусимо пізнати глибини історичного духа, істоту українства, всі твори українського серця й думки, пориви волі, глибини життя українського народу, український логос, етос і ерос, цілий дотеперішній духовий, моральний, культурний, політичний і мілітарний, суспільний і економічний розвиток, щоби пізнати, що ми і якими ми є, якими успадкували духовий, суспільно-політичний і культурний спадок, щоб означити нашу поставу до внутрішнього і зовнішнього світу та вказати, що і як треба робити, щоб піднятись з того стану, в якому находимося.  Суспільний світогляд – це синтез переживань, поривів духа, думки, змагань і заповітів минулих поколінь, сучасних істотних потреб, досвіду життя та прямувань на будуче, що оприділюють відношення людей на тлі суспільно-історичної дійсності до внутрішнього і зовнішнього світу та встановлюють ціль і сенс життя. 
Ідеологія – це життєтворча система вартостей, ієрархія цілей, потреб і кермуючих засад, що кристалізують суспільні хотіння і прямування та надають зміст і напрям суспільно-національному життю і діяльності.  Ідеологія – це образ нової дійсності, що наростає, за яку боремося і яку власним трудом хочемо творити.  Світогляд – цілий образ твору, ідеологія – провідні засади й ідеї.  Світогляд – це неначе цілий храм з куполами, ідеологія – це внутрішній зміст і форма, олтар нашої віри, декалог чи євангелія, зміст і ціль життя.  Тому, що ми зв'язані не лише з минулим, сучасним і розвоєвими прямуваннями на будуче українського народу, але також з розвитком усього окружаючого світу інших діючих духових, ідейних, культурно-цивілізаційних, суспільно-політичних сил, тому мусимо оприділити основи й істоту націоналістичного світогляду на тлі цілої епохи, в якій живемо і діємо. 

Дмитро Мирон-„Орлик” Ідея і Чин України

Дмитро Мирон-„Орлик”

Ідея і Чин України

ЗМІСТ
І.  ОСНОВИ СВІТОГЛЯДУ------------3
II.  ГЕНЕЗА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ----------5
УКРАЇНСЬКА ДУХОВНІСТЬ ТА СВІТОГЛЯД НА ТЛІ ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ----------7
УКРАЇНСЬКА ДУХОВНІСТЬ І СВІТОГЛЯД С. У. З. -----------19
III.  ФІЛОСОФІЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ------------23
ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ ЯК ФІЛОСОФІЯ ЧИНУ, ЗУСИЛЛЯ ТА ТВОРЧОСТІ--------23
IV.  ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ---------25
V.  СОЦІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ---------27
ТРАДИЦІОНАЛІЗМ, КОНСЕРВАТИЗМ І СКРАЙНІЙ ФУТУРИЗМ.  ТРАДИЦІЯ Й РЕВОЛЮЦІЯ. -----------31
ЗНАЧЕННЯ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ, БОРОТЬБИ, ВІЙН, РЕВОЛЮЦІЙ І СУПЕРНИЦТВА В СУСПІЛЬНОМУ ЖИТТІ. -----------33
СУСПІЛЬНІСТЬ І ОДИНИЦЯ-----------35
ПРОБЛЕМА ПРОВОДУ, ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ Й ЗОРГАНІЗОВАНОСТІ-------39
НАЦІОНАЛІЗМ І ДЕМОКРАТІЯ-------46
НАЦІОНАЛІЗМ І ЛІБЕРАЛІЗМ--------50
НАЦІОНАЛІЗМ І АНАРХІЗМ--------51
НАЦІОНАЛІЗМ І СОЦІАЛІЗМ------52
НАЦІОНАЛІЗМ І КЛАСОКРАТИЧНА ДОКТРИНА ЛИПИНСЬКОГО.  РЕВОЛЮЦІЯ І РЕАКЦІЯ------55
НАЦІОНАЛІЗМ І ФАШИЗМ----------58
НАЦІОНАЛІЗМ І НАЦІОНАЛ-СОЦІАЛІЗМ-------60
НАЦІОЛОГІЯ ПСИХОЛОГІЯ Й СОЦІОЛОГІЯ НАЦІЇ-------61
НАЦІЯ Й РОДИНА--------63
НАЦІЯ Й ЗЕМЛЯ-------65
НАЦІЯ Й НАРІД------66
НАЦІЯ Й ПРАВО-------67
НАЦІЯ Й ЛЮДИНА------68
НАЦІЯ Й ЛЮДСТВО------69
НАЦІЯ Й ДЕРЖАВА----70
ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ Й РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНИЦЬКОЇ ДУМКИ-------75
НАЦІОНАЛІЗМ І ПАТРІОТИЗМ.  ПСИХОЛОҐІЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПОЧУВАНЬ-------77
НАЦІОНАЛІЗМ І ІМПЕРІАЛІЗМ---------78
НАЦІОНАЛІЗМ І МІЛІТАРИЗМ НАПРЯМНІ УКРАЇНСЬКОЇ ВОЄННОЇ ДОКТРИНИ--------81
ВІЙНА Й ПОЛІТИКА.  ПОЛІТИКА ТА СТРАТЕҐІЯ. ----------82
VI.  ЕТИКА НАЦІОНАЛІЗМУ.  ЕСТЕТИЧНИЙ ЗМІСТ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ. -------86
НАЦІОНАЛІЗМ І ХРИСТИЯНІЗМ-------91
VII.  НАЦІОНАЛІЗМ, ЯК НОВА СИСТЕМА ВИХОВАННЯ
(До основ волюнтаристично-національної педагогії)----------93
ПІДСТАВИ Й ЦІЛІ НАЦІОНАЛІСТИЧНОГО ВИХОВАННЯ (Ідея нації у вихованні)---------95
ДУХОВНО-СВІТОГЛЯДОВІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ---------99
ВИХОВАННЯ ХАРАКТЕРУ-----------100
ВЛАСТИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ВДАЧІ----------102
ВИХОВАННЯ І РЕЛІГІЯ----------105
СОЦІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ (Особовість і суспільне середовище)------------106
ВИХОВАННЯ Й СУСПІЛЬНИЙ УСТРІЙ-----------108
ФОРМУВАННЯ НОВОГО ТИПУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЮДИНИ-------110
VІІІ.  КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ-------112
ІХ.  ІДЕЯ УКРАЇНСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОСТІ--------116
Х.  ЕКОНОМІКА НАЦІОНАЛІЗМУ.  НАЦІЯ І ГОСПОДАРСТВО---------121
УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ І БІЛЬШОВИЗМ    -------------124
ПОЛІТИКА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ---------131
УКРАЇНСЬКА МІЖНАРОДНА КОНЦЕПЦІЯ---------137
СТРАТЕГІЯ І ТАКТИКА РЕВОЛЮЦІЇ.  ОРГАНІЗАЦІЯ РЕВОЛЮЦІЇ------------143
Додаток-------------------147
НАШІ ЗАВДАННЯ
Українська Націоналістична Революція на тлі нової імперіялістичної війни------------147
«44 правила життя українського націоналіста»------149

Провідник нашого часу!

Дмитро Мирон-Орлик (псевдо: «Максим Орлик», «Брюс», «Піп», «Роберт», «Андрій», «Свєнціцький»; 5 листопада 1911, с. Рай (нині Бережанський район, Тернопільська область) — 25 липня 1942, Київ) — відомий ідеолог та діяч ОУН, Крайовий провідник ОУН на Осередньо-Східних Українських Землях.

Біографія
Народився в родині робітників. Дитинство Дмитра було важким. Коли йому було лише п'ять років, у нього померла мати, осиротивши п'ятеро дітей. Піклування над молодшими дітьми перебрала на себе старша сестра Ганна.

Середню освіту здобув у Бережанській гімназії (1928) та в Академічній гімназії у Львові (1930). Був членом Пластового куреня ч. 24 імені Павла Полуботка (Бережани). Ще під час навчання у гімназії він вступає в підпільне Юнацтво ОУН та включається в активну роботу. У 1930 році — з відзнакою закінчив гімназію і вступив на юридичний факультет Львівського університету. Під час університетських студій Дмитро Мирон став членом Крайової Екзекутиви ОУН на Західноукраїнських землях, Провідником юнацтва, редактором «Бюлетня ОУН на ЗУЗ», тримав зв'язок зі станицею ОУН у Кракові та за кордоном. Вперше арештований польською поліцією у травні 1932 року під час сутички з нею на Личаківському цвинтарі в часі зелених свят, коли поліція намагалась розігнати людей, які прийшли сюди вшанувати воїнів, полеглих за волю України. У тюрмі пише текст «44-х правил життя українського націоналіста», котрі поряд з «Декалогом» Степана Ленкавського та «12 прикметами характеру» Осипа Мащака стали складовою «Катехизу українського націоналіста».

Вдруге був арештований у жовтні 1933 року за приналежність до ОУН і поширення революційної літератури. Засуджений на 7 років ув'язнення. Покарання відбував у в'язницях центральної Польщі, в містах Равич та Вронки. В цей час дуже багато читав, готуючи матеріали для свого твору про ідеологію українського націоналізму. Потрібну літературу йому доставляла сестра Ганна. Проте відбути повного терміну покарання йому не довелось, так як на підставі проголошеної у 1936 році амністії його термін зменшено на 2 роки, таким чином Мирон вже у серпні 1938 року виходить на волю.

З 1939 року — політично-ідеологічний референт Крайової Екзекутиви ОУН на ЗУЗ, редактор «Бюлетеню» КЕ ОУН. Провідником ОУН в Західній Україні був тоді Володимир Тимчій-«Лопатинський». В серпні 1939 «Орлик» був учасником Другого Великого Збору ОУН у Римі.

Був також одним з ініціаторів, організаторів і активних учасників нарад провідного активу ОУН 9-10 лютого 1940 у Кракові, автор їх постанов, викладачем з ідеологічної підготовки СБ ОУН[1].

Після розділу Польщі в вересні 1939, Мирон-Орлик очолив роботу по налагодженню на українських землях, що ввійшли до Генерал-Губернаторства Польща, нелегальної мережі ОУН. В цей час він був членом Революційного Проводу ОУН, крайовим провідником ОУН Західних Окраїн Українських Земель (ЗОУЗ, Закерзоння, 02.1940), референтом пропаганди (03.1940).

Після нелегального переходу кордону на радянську територію, розпочав роботу по відновленню підпільних структур ОУН, які зазнали серйозних втрат від репресій НКВС. Тепер він займає посади організаційного референта Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель (ЗУЗ, 04.1940) та крайового провідника ОУН ЗУЗ (04.1940-12.1940). В цей період потрібно було створити нове підпільне керівництво та відновити зв'язки з обласними організаціями; виробляти нову тактику й методи боротьби, нові форми конспірації. Радянська агентура докладала всіх зусиль, щоб піймати керівника ОУН, але арештувати Мирона їм не вдалось. Проте заарештували його сестру Тосю, яку у червні 1941 року закатували у Тернопільській тюрмі.

В 1940 році Д.Мирон-Орлик закінчив основоположну ідеологічну працю «Ідея і чин України». Вона було видано у підпіллі на циклостилі під псевдонімом «Максим Орлик». Це найповніший виклад української націоналістичної ідеології того часу й важливий історичний документ політичної думки тодішніх керівників визвольного руху.

Ось його визначення нації із цієї праці:
«Нація — це не лише біологічно-психологічний, суспільно-історичний і духовно-етичний твір, але це також політичний твір, що проявляється у волі й здібності керувати самим собою, творити власне самостійне життя, творити власну державу. Тільки через державу нація виступає як самостійний предмет історії, як суверен. Нація є джерелом і підставою найвищої неподільної державної влади».

«Нація – це вищий ступінь розвитку народу. Це ідейно-політичне оформлення й завершення народу. Нарід стає нацією, коли витвориться у нього спільна воля й ідея творити власне життя, політично себе оформити, коли усвідомить собі своє історичне покликання…»

У грудні 1940 року «Орлик» знову перейшов кордон, щоб потрапити на новий ІІ Великий Збір ОУН в Кракові (1-4.04.1941), де він доповів Проводові ОУН про становище в Україні та взяв якнайактивнішу участь у формулюванні відповідних постанов[2]. Став членом Проводу ОУН (1941—1942).

З червня 1941 року перебував у Відні, де займався політичним вишколом батальйону «Роланд».

Після проголошення у Львові 30 червня 1941 року відновлення Української Держави, а потім арешту німцями нового уряду — Українського Державного Правління, українські революціонери-націоналісти вирішили взяти адміністративну владу на місцях: областях, районах, до Києва спрямовано Особливу групу, яка складалася з провідних членів ОУН під керівництвом Ярослава Старуха, Дмитра Мирона та Василя Кука з метою скликати Народні Збори й повторно проголосити Відновлення Української Держави зі столицею у Києві. Ця Київська Особлива група (близько 30 чоловік) добралась до міста Василькова під Києвом. Але німці 31 серпня арештували частину її членів, зокрема й Дмитра Мирона. Арештованих відправили до Львова через Білу Церкву—Житомир—Луцьк. Допити і тортури почались у Житомирській тюрмі, але ніхто з арештованих не признався навіть до своїх власних прізвищ. У Луцьку трьом в'язням — Миронові Дмитру, Кукові Василеві та Онишкевичу Тарасові пощастило втекти з-під арешту й через Волинь добратися до Львова.

Після вересневих арештів, що їх провело гестапо в Україні та в Німеччині, ОУН перейшла в глибоке підпілля й почала збройну боротьбу проти німецьких окупантів. У вересні 1941 року Дмитро Мирон взяв активну участь у І-й Конференції Проводу ОУН, на якій розроблено детальний план підпільної діяльності проти німецьких окупантів. У постановах Конференції наголошувалось на необхідності поширення діяльності ОУН на всі українські етнографічні землі, включаючи й Кубань. Після закінчення нарад Дмитро Мирон відбув до Києва, де з жовтня 1941 року очолив Провід ОУН на Осередньо-Східних Українських Землях (ОСУЗ).

Заарештований гестапо в Києві. Вбитий під час спроби втечі із в'язниці 25 липня 1942 року[3] на розі Фундуклеївської і Театральної (зараз — Богдана Хмельницького та Лисенка відповідно).

На згадку про 22 червня 1941 року

Відбудова України можлива тільки за умов надійного миру
На згадку про 22 червня 1941 року та Міжнародну конференцію з питань відновлення України (URC 2023) в Лондоні
Величезна міжнародна конференція в Лондоні упродовж двох днів 21 і 22 червня стосовно значних руйнувань в Україні через злочинну військову агресію Російської Федерації явно приурочена до подій понад 80-т років тому: 22 червня 1941 року, коли гітлерівські війська раптово напали на свого союзника СРСР, з яким мали мирний договір про не напад. Так само і РФ згідно “Будапештського меморандуму” взамін одержаної з України ядерної зброї зобов’язалася бути головним гарантом недоторканості кордонів та суверенітету Української Держави. Аналогія цілком тотожна, бо напад і тоді, і тепер були сповна підступними, раптовими та дуже потужними. Так само завдяки величезним жертвам бійців місцевої тероборони та героїчній самопожертві рядових й офіцерів Збройних Сил України просування ворога в глиб країни було зупинено, а потім і відкинуто на сьогочасні рубежі. 
Єдина розбіжність полягає в тому, що обидві країни: і РФ, і Україна,- ведуть своєрідну неоголошену війну, тобто якби локальний збройний конфлікт, хоча насправді це абсолютно повномасштабна війна з усіма її атрибутами та змістом, яким є величезні руйнування та неймовірна велика кількість жертв, особливо посеред цивільного населення Сьогодні 22 червня йде 484-й день великої війни, бо фактично сама війна почалася 9-ть років тому 20 лютого 2014 року з не менш підступної агресії військ РФ без розпізнавальних знаків яко “зелені чоловічки” до Криму, його подальша окупація та демонстративна анексія РФ. За кілька місяців відбулася злочинна інтервенція озброєних бойовиків на чолі з громадянином РФ Гіркіним (“Стрєлковим”) на Донбас зі захопленням м. Слов’янська та інших частин регіону. Коли   розпочалася Антитерористична операція з боку добробатів, спецслужб та різних українських збройних сил зі звільнення Донецької і Луганської областей від бойовиків, то всі успіхи в цьому перекреслило безпосереднє втручання регулярних військ РФ, які нагло 23 серпня 2014-го року перейшли кордон України і безпосередньо надали допомогу бойовикам, зокрема саме зенітним комплексом “Бук” збройних сил РФ було збито авіалайнер “Боїнг-777” міжнародного рейсу MH17 по маршруту Амстердам — Куала-Лумпур. Провину в цьому злочині саме російських військ, які незаконно перебували на території України, вже доведено судом і відповідним вироком.
Доречно зауважити, що величезна допомога Україні з боку Нідерландів є одночасно і відплатною акцією за смерть своїх громадян від рук рашистів. Тотожною є активність Великобританії, бо злочинні акції спецслужб РФ з отруєння кількох своїх агентів-втікачів як Скрипалі та Олександра Литвиненка на території суверенної держави є абсолютно достатньою підставою для оголошення війни, особливо коли була застосована зброя масового враження, яким був хімічний препарат “новачок”. Великобританія не з тих країн, яка прощає подібні образи без належної відповіді. Також варто нагадати вбивства на території Німеччини і ще ряду країн чеченських опозиціонерів спецслужбами РФ, тобто якщо хтось вважає необ’єктивним визнання РФ як країну-терориста, то насправді це не є суто через події в Україні, а навпаки то є величезна сукупна терористична підла дія РФ, яка досить тривала в часі та просторі проти багатьох країн. Саме тому міжнародна конференція в Лондоні за темою відбудови України отримає правдивий сенс, якщо держави-учасники домовляться як спочатку зупинити агресора і припинити війну як таку. Має настати тривалий і надійний мир. Щоб це було не тимчасове примирення типу “Мінські угоди”, а нейтралізація держави-агресора назавжди! І щоб оте огидне гасло “можем повторить” щезло навічно! Щоб увесь Світ на згадку про 1 вересня 1939 та 22 червня 1941, як і про 20 лютого 2014 і 24 лютого 2022 — говорив спільно одне: “Ніколи знову” Так і тільки так!
Богдан Гордасевич
22 червня 2023 р.
м.  Львів    

Вітаю всіх з днем журналіста

Вітаю всіх з днем журналіста
Загальновідомо, що велику частину розвідувальних данних можна отримати з відкритих джерел, тобто результатів діяльності журналістів. Ось один з таких прикладів: опубліковано детальні карти з усіма укриттями - для ворога цілі визначені в абсолюті, тому не рекомендую йти туди, звідки гарантовано можна не прийти.

"Проєкту "ЛУН Місто" вже понад чотири роки. Це проєкт міських досліджень про якість міського середовища. 2022 року організатори дещо змінили формат і почали робити інтерактивні карти з закладами, які мають укриття. Аби розповісти про них детальніше до нашого ефіру "Ранку Вдома" приєдналася кураторка "ЛУН Місто" Анна Денисенко.
"

Коли усе скінчиться, буде що?

Що нас очікує після...

Дещо нерозумно обговорювати зараз під час найтяжчої фази війни України з Російською Федерацією яко агресором, що і як може бути після війни, але... Краще зробити це, допоки є можливість. Я не збираюсь критикувати нашу українську владу – я хочу просто осмислити, що сталося, що є і що може бути. У фантастів є тема “феномен метелика”, це коли створили машину часу і хтось попав завдяки цьому у минуле, де випадково вбив метелика, а коли повернувся у свій час, то він виявився зовсім іншим – це був інший світ, а його колишнього світу просто не існувало. Чому я кажу про це? А тому, що хто у 2019 проголосував за пана Володимира Зеленського та його партію “Слуга народу”, заповнюючи і кидаючи до опечатаної скриньки свій бюлетень і гадки не мав, що голосує ось за таке сьогодення – це він його створив. Звичайно, що він бажав мати краще від того, що було, але ж однозначно не таке “краще”: тотальна війна, страшні руйнування, величезні жертви, як і сам або його рідні зараз на фронті чи мобілізовані, біженці тощо. І не кажіть, що ви до того не причетні, бо причетні навіть за умови, що ви взагалі проігнорували ті вибори, тому що аби ви знали, але в кримінальному кодексі є відповідальність як за злочинне діяння так і за злочинну бездіяльність, коли чиясь пасивність призвела до трагедії. Тобто я не проти влади Зеленського, бо вже як є – так є: такою є воля народу. Водночас народ нехай знає, що то він за свої рішення відповідає та несе покарання. І не інакше! Тому і роблю цей допис, щоб на майбутнє, в кого воно буде, приймали виважені рішення, оскільки воно вам повернеться обов’язково. Саме вам! Обов’язково повернеться.

 2
Тепер до суті питання: я б хотів, щоб після війни ми всі опинилися в зовсім іншій країні Україні, а саме коли держава є не узурпатор по відношенню до своїх громадян, а партнер. Дуже легко сказати і дуже нелегко зробити, однак – можливо. Якщо хотіти. Водночас захотіти можна те, що розумієш і знаєш, а не як в 2019-му: задовбали ті хитромудрі професіонали – хай буде будь-хто аби не з них. Не хочу ні Петі – ні Юлі, а хочу чарівника, когось як джин Хотабич. Вийшло! Вкотре спрацювала славетна приказка “який народ – така і влада” Оця безкінечна віра, що хтось тобі зробить гарне життя, бо самому це якось тяжко виходить. Можу вас заспокоїти: ніколи такого не буде. Навіть прекрасна, мудра, чесна, добросовісна, працьовита Ангела Меркель не змогла добитися під час свого тривалого перебування на посаді канцлера Німеччини, щоб кожен німець був щасливим і задоволеним зі свого життя, то що вже казати про всіляких не таких обнадійливих керівників держав. Пригадуєте, як хтось чарував за Гарі Потером: “Війни не буде, війни не буде, не панікуйте...”, аж тут тать-мать-перемать! Щоб бути добрим чаклуном, потрібно багато вчитися, як свідчить пані Роулінг. Та це у минулому, а зараз я з великою іронією сприйняв інформацію, що Президент України не може поїхати до Брюселя на важливу нараду, бо як ще без нього тут виживуть? Фронт впаде, люди запанікують, економіка розвалиться одномоментно на ще більші уламки і тому подібне. Не переживайте, пане президенте, бо ж он проїхалися аж у США і з того тільки покращало Україні. Бо там ваш фронт: на міжнародній арені в особистих контактах і розмовах, не тільки по відеотрансляціях з бункера, – і саме особисто! Вищі особи іноземних держав ризикуючи життя до нас їдуть у Київ на побачення з вами, тож і ви не бійтесь у безпечні місця проїхатись, а ми вже якось то переживемо і не будемо панікувати, що нас покинули напризволяще – дамо якось раду всьому. Чи не дамо? Давайте визначатись.
Богдан Гордасевич, 7 лютого 2023 р. м. Львів.

Новини з Ненацька

НАСТАВ ЧАС ВЕРТАТИ СВОЄ!
                         Головком Валерій ЗАЛУЖНИЙ
УКРАЇНО! Свята Мати Героїв!
Зійди до серця мого, 
прилинь бурею вітру кавказького, 
шумом карпатських ручаїв, 
боїв славного Завойовника, Батька Хмеля, 
тріюмфом і гуком гармат Революції, 
радісним гомоном Софійських Дзвонів. 
Нехай в Тобі відроджуся, 
славою Твоєю опромінюся, 
бо ти – все життя моє, 
бо Ти – все моє щастя.
Задзвони мені брязкотом кайдан, 
скрипом шибениць в понурі ранки, 
принеси мені зойки закатованих в льохах і тюрмах, і на засланні, 
щоб віра моя була гранітом, 
щоб росло завзяття, міць, 
щоб сміло я йшов у бій – 
так, як ішли Герої за Тебе, 
за Твою славу, 
за Твої Святі Ідеї,
щоб помстити ганьбу неволі, 
потоптану честь, 
глум катів Твоїх, 
невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, в Кінгірі і Воркуті, 
геройську смерть героїв Української Нації, Української Національної Революції – 
полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського, 
Шухевича, Бандери та славну смерть Данилишина і Біласа, 
і тисяч інших незнаних нам, 
що їх кості порозкидані 
або тайком загребані.
Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці мойому. 
Страху нехай не знаю я, 
не знаю, що таке вагання. 
Скріпи мій дух, 
загартуй волю, 
у серці замешкай мойому! 
У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя рости мене до ясних чинів. 
В чинах тих хай знайду я смерть – 
солодку смерть у муках за Тебе. 
І розплинуся в Тобі я, 
і вічно житиму в Тобі –
ВІДВІЧНА УКРАЇНО, 
МОГУТНЯ!
СОБОРНА!
Слава Україні!

А під Солідаром українці особливо солідарні!

Байка про Соледар і його захисників
Десь там не далеко і не близько поблизу благодатного міста Соледар на благодатному сході України сидять на бруствері невеличкого окопчика два затяті бандерівця, де один родом із Бучі, а другий – із Ізюма. Січень видався цього року теплим до мінус 5-ти чи й 10-ти градусів, тому хлопаки сидять з оголеними торсами, а там матінка рідна яких тільки наколок немає! Найперше, як годиться, великий тризуб і гасло «Слава Україні! Героям слава!», а нижче портрет Степана Бандери у весь зріст, який тисне руку Валерію Залужному. Далі йдуть «джавеліна» та «хаймерс» у різних сексуальних позиціях, братання «стінгерів» зі «сушками» та «алігаторами» і тому подібне. На спинах в усю широчінь Софія Київська та купола Михайлівського Золотоверхого, а над всім тим «Спас нерукотворний» з обличчям Зеленського. На плечах фігури Андрія Першопокликаного з обличчям Арестовича та Матері-Батьківщини з мечем, щитом і обличчям Єрмака. Тобто галерея така, що за тиждень не оглянути і не обійти.
Отож сидять наші хлопаки на бруствері, або точніше: на своїх касках, бо треба берегти генофонд майбутнього, та потрошку перекусюють. Тут дещо неясно, чи то вони їдять і гарною волонтерською водичкою зі Моршина то запивають, чи навпаки ту водичку заїдають хлібчиком і салом з часничком, як це має бути у щирих українців. В розумінні щодо неясності в цілому усе ясно, як і стосовно яєчні, що вмить готова на стволі розпеченого кулемета 12-го калібру. Зрозуміло, що за поважною церемонією перекусу йде дружня гутірка про наболіле:
– Я оце дивлюся на оті купи з гільз і жаль мене проймає: це ж скільки то ми добра марнуємо на всілякий непотріб,– каже один хлопака і озирається на чарівний краєвид коло Соледару, де крейдяні гори чергуються з горами з трупів мацкацапів. – Ви тільки подивіться на ці порожні кулеметні стрічки та ящики для набоїв та й підрахуйте, яка то шалена копійка, хоча я міг би оту всю наволоч кадирівсько-вагнерівську голими руками передушити, як гнид у свого Сірка, що мій собака мій пес.
– Як я тебе, побратиме, розумію, – відповідає другий хлоп. – Голіруч було б економно і зручно, але не маємо права, бо то якби не гуманно і суперечить законам війни. А ми не мацкацапи і мусимо діяти в правовому полі, тобто маємо вбивати ворогів ніжно і непомітно для них, як і повинні виділити кожному кулю поміж очі чи ще де, бо ж мерзотники мацкацапи ховають ті свої очі за своїми сраками. Нічого: коли рачкують, то в сраку наша куля влітає, а через голову поміж очі – вилітає. Усе гарно за правилами.
– Ой, не знаю – не знаю, як нам бути з тими «гаагами», бо то ви, пане-брате, напевно не знаєте як ці мацкацапи кажуть на наш славетний борщ?
– А не знаю! Що кажуть?!
– Навіть соромно таке переповідати, бо кажуть вони, паскуди, на наш борщ – «пє-єрвоє»
– От мерзотники! Таке казати про борщ! Забив би на місці, якби таке почув!
– Так це ще не все! Ви навіть не уявляєте, що ті мацкацапи кажуть на наші вареники та галушки! То є взагалі неприпустимо і непростимо, бо то для них «вфтороє»
– Отак і кажуть: «вфтороє»?! У мене просто зла не вистачає таке паскудство стерпіти! Ненавиджу безмежно! Ніякої пощади мацкацапам відтепер! За борщ, за вареники, за галушки упокою душу кожного мацкацапа!
– Так отож і я люто злий на тих мацкацапів і збираюся тихцем йти голіруч душити оті виводки недоношені мацкацапів з вагнеренят та кадиренят, бо так спідручніше та значно швидше буде. У мене зброя постійно перегрівається, або набої закінчуються, а тут голівоньку мацкацапу круть-верть і вже пакуй у пакет. Проста надійна технологія.
– Згоден, що не годен склавши руки сидіти, допоки ті «хаймерси» будуть летіти, бо то надто довго і з того нудно стає. То що? Скінчаємо гутірку та йдемо змайструємо ще одну гірку з отих мацкацапів? Най не лізуть зайди до найдорожчого: нашої національної кухні! Ходімо! Не даремно кажуть, що під Соледаром українці особливо солідарні!
(С) Тимко Тимів, м. Херсон, передрук і поширення дозволені, бо авторські права не застережено і не обмежено

До Святого Миколая лист



Святий Миколаю, не хочу дарунків,
Я зовсім не хочу того, що колись -
Отих загадкових, красивих пакунків...
Я хочу, щоб мрії про інше збулись.

Закрий наше небо своїми руками,
Щоб вражі ракети не падали знов...
Щоб син повернувся скоріше до мами,
Щоб тут, в Україні, розквітла любов...

Лікуй наші рани... бо їх не злічити,
В окопи холодні неси теплоту...
І дай нам терпіння усе пережити,
Спини, якщо можеш, цю кляту війnу!

Прийди до малят, що лишились без мами,
Й до тих, чий татусь не вернувся з війnи...
Візьми їх в обійми святими руками,
Щоб дотик батьківський відчули вони...

Святий Миколаю, не хочу дарунків,
В нас інші бажання в ці темні часи -
Ти замість отих загадкових пакунків
Нам мир у торбині своїй принеси...
@mirikels4891

Марьяна Савка про 301-й день війни



Marjana Savka
21.12.2022
Темний грудень. Снігова імла.
Крига з лютня все ще не скресала.
Триста днів я ніби й не жила,
Хоч потрохи дихала й писала.
Триста перший на календарі.
Стільки засвітилося вгорі
Світлих душ, що з темряви зоріють.
Йдуть вигнанці. Вітер їм в лице.
Присвіти дорогу каганцем.
Шоб не оступилася Марія.

Темний грудень. Триста днів війни.
Ніч така, як люлька без кресала.
В кожухи Марію загорни -
Аби матір божа не змерзала.
Під ногами хрусне гострий лід.
Іродове військо йде услід,
Добрий Бог тримає пуповину. 
Йде снігами діва без гріха.
Канонада бою не стиха.
Світ чекає на людського сина.