хочу сюди!
 

MELANA

39 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 49-51 років

Замітки з міткою «мусора»

ФСБ спасает скрепы




ЭКСТРИМ – КАРТЫ ТАРО КАК АНТИСКРЕПНОЕ ДВИЖЕНИЕ,

или

ФСБ СПАСАЕТ СКРЕПЫ

Майор ФСБ Пердякин Акакий Ксенофобович сидел за своим рабочим столом и меланхолично жевал карандаш с той стороны, где был закреплен ластик. Карандаш, как и ластик на нем, был китайского производства и потому жевался гораздо хуже, чем исчезнувшие уже давно карандаши от отечественного производителя. Уж в этом Акакий Ксенофобыч разбирался прекрасно – отечественные карандаши он грыз еще с детского сада, съедая в год пачек пять, а то и шесть.

[ Читать дальше ]

«То був не суд, а судилище...»

Затриманий на Грушевського фотограф Мар’ян Гаврилів — про катування, «лікування» і заручників системи
Львівського фотографа Мар’яна Гавриліва було затримано 22 січня на вулиці Грушевського у Києві. Йому інкримінують участь у масових заворушеннях. На фотографіях, які вдалося зробити колегам, видно, що чоловіка ведуть «беркутівці», а той не чинить жодного спротиву. На одній з них Гавриліва міцно тримають двоє у шоломах, на іншій — його зі скривавленими долонями вже заводять у автобус.

24 січня Оболонський райсуд столиці обрав для фотографа міру запобіжного заходу — утримання під вартою. 6 лютого мали розглянути апеляцію, але її перенесли на 14 число. Проте вже 7 лютого прокуратура вирішила поклопотати про заміну запобіжного заходу. «День» одразу зателефонував адвокатові Мар’яна Олені Сказко, яка й повідомила: «Їду до слідчого. Тримайте за нас кулаки!» І вже пізно ввечері того ж дня Оболонський райсуд відпустив чоловіка під домашній арешт. Мар’яна Гавриліва перевели зі спецпалати Київської лікарні швидкої допомоги до звичайної. Там ми і зустрілися з фотографом у переддень його від’їзду у Львів.

«Надвечір голова сильно болить, — говорить Мар’ян. — Беру дві таблетки знеболювального і лише тоді засинаю. Болить не тільки голова, а й увесь лівий бік тіла». Піднімає рукави та показує жовто-сині плями на руках від крапельниць.

— Від такого лікування треба буде ще лікуватися.

— Сподіваюсь, що за кордоном. Можливо, у Вроцлаві. Я там у свій час вчився. У мене там багато знайомих.

— Як ви опинилися на Грушевського 22 січня?
— Мені інкримінують, що 22 січня о восьмій ранку я брав участь у заворушеннях на Грушевського. Але у цей час мене ще не було в Києві. Я лише доїжджав. Близько дев’ятої я був біля станції метро «Нивки». Пізніше потрапив на Майдан, зустрівся з друзями. Поки розклався, поки чаю випили, поговорили, аж потім дізнався, що на Грушевського щось знову почалося. Пішов туди знімати. Я фотографував, які гранати кидала міліція, якими патронами стріляли по людях. Я розумів, що деякі з них були заборонені для використання у тих обставинах. І потім я відійшов на Майдан. Але десь о пів на другу дня я повернувся на Грушевського до готелю «Дніпро» — не йшов далі. У мене мало бути дуже багато цікавих знімків (варто зауважити, що Мар’ян мав не лише професійний фотоапарат, а й зум-об’єктив надвеликого збільшення. — Авт.). Я думаю, що снайперам не сподобалося, що саме я знімав. Чому я говорю про снайперів? Бо у моїх протоколах затримання було записано: «інспектор-снайпер». Їх я і фотографував — то один на даху, то інший за сіті-лайтом. Я зняв, як хлопець з «Правого сектору» кинув пляшку із запальною сумішшю у бік «Беркуту», але вона не зайнялася. Тоді один з людей у формі підняв її і кинув у протестувальників. Я бачив ящик готового «коктейлю» біля ніг «Беркуту». Але, на жаль, ці знімки я вже ніколи не побачу.

— Як вас затримали?

— Кілька гранат майже одночасно розірвалися біля мене: одна збоку, інша — біля ніг. Потім ще одна біля ніг. Мене трохи оглушило. І тут почався наступ «Беркуту». Усі побігли назад. І я теж біг. Але не встиг — мене збили з ніг.

— «Беркут» чи внутрішні війська?

— Які там внутрішні війська?! «Беркут». Скільки мене тоді били лежачого, не можу сказати. Пам’ятаю, як мене підняли, а потім різко та сильно вдарили у ліву щоку. Одразу ж вдарили і по переніссю. Є фотографії мого затримання — журналісти надали їх моєму адвокатові. На них видно, що я не опирався бійцям «Беркуту», не нападав на них з битою, не був у стані алкогольного сп’яніння, як записано у рапортах.

Коли вели, то всі, хто зустрічався по дорозі до автозаку, обов’язково били мене. Потім мене передали за кордон — внутрішні війська розступилися, і мене прийняв «Беркут». Усі бійці були російськомовні. То вже потім, коли я читав свою справу, дізнався, що у моїй справі проходить севастопольський загін. І ось коли мене вже передали, то там почалася «кухня». Мені наказали роздягатися. Зняли куртку. Почали витягати речі. Щоправда, нічого не забирали собі, все кидали у пакет. Під курткою на мені була американська військова форма. У боковій кишені — паспорт. У ньому вони побачили місце народження — Львів. То це означало: «Ну все, Бандера, будемо тебе вбивати!» Я злякався тих поглядів. І тоді вони вже не дали мені можливості самостійно розстібувати форму... Під формою вони побачили вишиванку. Це їх ще більше розлютило. Полетіли мати, «беркутівці» рвали мою вишиванку, як мавпа газету. Спочатку на мені. Потім — тримаючи залишки сорочки ногами. То була моя улюблена вишиванка — чорна з червоним вишиттям...

Потім почали мене вже бити. Двоє тримало, а третій наніс мені два дуже сильні удари по обличчю. Я думаю, що вони і стали катастрофічними. Били дубинками по тілу. Пізніше, у лікарні, я побачив, що плечі, сідниця, нога з одного боку були не сині, а фіолетові. Потім ще дістав палицею по шиї. А згодом ребром долоні по ній ж. Цей біль досі відчуваю. Я не знаю, як довго це би продовжувалося, на той час у мене обличчя було залите кров’ю, якби не прийшов якийсь офіцер — витерши очі від крові, я побачив, що у нього була велика зірка на погонах. Той сказав: «Что вы делаете? Оденьте его». Віддали мені той американський камуфляж та куртку. Все у крові. На фотографіях видно, як я виглядав до 22 січня і як після. Першу фотографію після побиття я зняв телефоном і надіслав братові Михайлу. Це було не биття, а катування. На морозі роздягли. Я не просив мене не бити, я просив віддати мені одяг, бо мороз був сильний.

                          «Я РЕАЛЬНО ЗЛЯКАВСЯ, КОЛИ ЗРОЗУМІВ, ЩО НАС ВЕЗУТЬ ЗА МІСТО»

— Яким чином вам вдалося зберегти телефон?

— У мене їх було два. І коли вони знайшли один, то зупинилися. Другий лежав просто у кишені. Спеціально я його не ховав. Це вже потім поклав у взуття, коли був в автозаку. Тоді я зміг зв’язатися з братом, розповісти йому все. Тим часом нас кудись везли. Я реально злякався, коли зрозумів, що нас везуть за місто. Навколо не було ні хат, ні дерев. Нас катали до дев’ятої вечора. Потім я почув питання з розмови: «Ну что, возвращаемся?» Далі я зрозумів, що везуть на Оболонь. Уже у райвідділку, ще не знявши з мене кайданків, почали шукати телефон. Мабуть, побачили фотографію в Інтернеті.

— Коли надали першу медичну допомогу?

— Я час від часу просив викликати «швидку». Вони не реагували. Мали мене оформити. Я сказав, що без адвоката нічого підписувати не буду. Нарешті викликали «швидку». Але лікарі нічого не робили. Я попросив у них вологу серветку, але навіть її не отримав. Тоді я вже втратив відчуття часу. «Швидка» з конвоєм везла мене у лікарню на Підвисоцького (Київська міська клінічна лікарня №12. — Авт.). Там зробили рентген. Хотіли взяти кров — я відмовився. І не дарма так зробив, бо могли у висновках написати що завгодно — у справі ж записано, що я був у стані алкогольного сп’яніння. Лікарі сказали, що у мене невеличка тріщинка, є кілька гематом — і все...

— Прізвище лікаря запам’ятали?

— Ні. Але знаю, що у тих висновках усюди стояв знак запитання. І здається, головний лікар не підписав тих висновків. Тоді мене знову повезли у райвідділок і розподілили нас усіх по камерах. За дві години мене забрали у Лікарню швидкої допомоги. Там сказали, аби я потерпів до ранку — тоді мали прийти лікарі. Спочатку поклали спати у коридорі. А потім привели у ту палату, де утримувався колись Юрій Луценко. Наступного дня зробили мені всі аналізи та дослідження. Після чого поставили діагноз: черепно-мозкова травма закритого типу зі струсом мозку, зламана гайморова кістка, зламаний ніс зі зміщенням, численні гематоми. Почали надавати медичну допомогу. Кололи чотири уколи вранці і чотири ввечері. Не буду стверджувати, але мені сказали, деякі з них робили, аби швидше сходили синці. ЛОР мені трохи поставив кістку на місце, але попередив, що процес лікування буде довгим: кістка має зажити, потім її зламають, зроблять операцію, за нею ще одну.

                                                     «УСІ СПРАВИ НАЧЕ ПИСАЛИСЯ ПІД КОПІРКУ»

— 24 січня, коли суд розглядав для вас міру запобіжного заходу, адвокат Олена Сказко ще до засідання казала, що ви у тяжкому стані і вас мають залишити у лікарні...

— Мене привезли. Але то був не суд, а судилище. Якийсь цирк-шапіто. Усі справи наче писали під копірку. Упевнений, що то була якась указівка згори, що мають дати певний запобіжний захід. Після трьох-чотирьох однакових рішень, ілюзії зникли — всі були готові. Шкода було Миколу Пасічника — діду 72 роки, а він ніби «терорист». Але нічого, я у цю суботу був у нього в палаті — козак тримається.

Потім була апеляція. До суду нас не повезли. Встановили відеозв’язок. І коли почали приходити хлопці з нашої палати після засідань зі звістками, що розгляд справ відкладають, я теж готувався до цього. Відклали й мою на 14 лютого. Тож те, що мене відпустили під домашній арешт 7 лютого, було несподіванкою. Звичайно, без Божого промислу нічого не минулося, але мій адвокат Олена Сказко зробила все, що могла і не могла.

— Що ви думаєте про так званий закон про амністію?

— Я не почував себе затриманим. Я був і є заручником. Та й усі, з ким я був у райвідділках, лікарнях — усі вони заручники. Певно, була якась вказівка згори: зловити певну кількість людей, аби був певний «товар» для переговорів. Обмінювати когось на щось. Я був готовий, що нас у будь-який момент могли перевести до СІЗО. Йти розмінною монетою, аби народ звільнив Майдан, не хотілося. Нині я, звичайно, тішуся, що на волі, хоча вона і не повна, але у мене є надія, що не влада дотисне, а Майдан. Я надіюсь на краще, але руки опускати не можна.
Тетяна КАТРИЧЕНКО
Газета "День"

А давайте сочувствовать садистам и палачам!



именно это предлагается в следующем посте:
Мало того, что в нем содержится жуткое вранье, так еще и хронические садисты из МВД показаны беззащитными кроликами.
Считаю, что вышеприведенный пост - фашистский, разжигающий национальную рознь по отношению к населению Украины со стороны мусоров (это же не проФФесия, это национальность такая у нас уже сложилась, наследственная) и мусороприспешников.

26%, 5 голосів

11%, 2 голоси

58%, 11 голосів

5%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Правосудие? Нет, не слышал.

Жители Днепропетровска долго будут помнить страшную аварию, которая произошла на Набережной Победы. Тогда эту аварию показали по всех каналах украинского телевидения. Милицейские чины клялись, что виновные понесут наказание. Вот только какое наказание? Постепенно виновных в дтп начали отмазывать. Пострадавших людей, которые чудом выжили в этой страшной аварии убеждают идти свидетелями, а не потерпевшими в этом деле. Как противно жить в этом государстве, где за деньги можно отмазаться от всего. 


Журналісти України вимагають відставки Міністра ВС

Рада Незалежної медіа-профспілки та Національна спілка журналістів України 19 липня спільно звернулися до Президента України Віктора Януковича з вимогою звільнити Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка. Відповідне рішення було ухвалено під час Ради НМПУ. Про це повідомляє Інформаційне агентство “Поряд з вами” з посиланням на прес-службу Незалежної Медіапрофспілки.

«Ми, Рада НМПУ і Національна спілка журналістів, вимагаємо звільнити Міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка та провести реформу міліції. Міністр публічно давав обіцянки забезпечити безпеку журналістів, однак свого слова не дотримався. У сьогоднішньому вигляді міліція становить суспільну небезпеку», – йдеться в заяві НСЖУ і НМПУ.

Медіа-профспілка і Спілка журналістів також звертаються до Генеральної прокуратури з вимогою покарати міліціонерів, які побили журналістів під час висвітлення акції протесту проти свавілля міліції, що тривала 18 липня у центрі Київу.

Приблизно о першій годині ночі 19 липня бійці спецпідрозділу МВС «Беркут» побили журналістів у центрі Києва. Щонайменше чотири працівники ЗМІ постраждали від міліцейської агресії, в тому числі журналісти 5-го каналу.

Відео: 

                                                                                


“Якщо 18 травня 2013 року міліція просто спокійно спостерігала, як невідомі лупцюють журналістів Ольгу Сніцарчук та Влада Соделя у центрі Києва, то тепер міліція сама атакує працівників ЗМІ.

Незалежна медіа-профспілка та Спілка журналістів вимагають від Генпрокуратури розслідувати ці злочини та покарати винних міліціонерів.

Медіаорганізації також вважають, що голова МВС Віталій Захарченко не контролює ситуацію у відомстві і має або сам написати заяву про відставку, або таке рішення має прийняти Президент Віктор Янукович.

НМПУ і НСЖУ закликають до реформи МВС і очищення міліції від садистів та катів у погонах. Керівний склад МВС має пройти переатестацію. Цей процес має бути максимально відкритим для суспільства через широке залучення журналістів та правозахисників. НМПУ готова делегувати своїх представників задля незалежного спостереження за цим процесом, в тому числі у регіонах.” – Йдеться в спільній заяві НМПУ та НСЖУ.

ІА “Поряд з вами"

                                                                             

Добро и зло сошлось в схватке во Врадиевке.

В поселке Врадиевка в Николаевской области жертвой маньяков стала 29-летняя Ирина Крашкова.
В этом деле уже задержали четырех бандитов, трое из которых - мусора.

Женщину изнасиловали и затем растерзали, намереваясь убить, но неожиданно для маньяков
жертва выжила.

Всё это произошло около полуночи 26 июня когда она возвращалась домой. По воле рока её путь
пересёкся с нелюдями, вышедшими на привычную уже кровавую охоту. Бандиты подъехали к одиноко
идущей девушке и силой затащили в автомобиль. Девушка знала всех, это были два мусора
Полищук и Дрыжак и их шестёрка-таксист Рябиненко. Дрыжак был с пистолетом, ведь у него
сегодня было ночное дежурство в мусарне.

Трое здоровенных уродов отвезли ее в лесополосу возле села Сырово, по дороге оба мусора
жестоко били ее, а уже в лесополосе вытащили из машины и к избиению присоединился шестёрка.
Вдоволь насладившись избиением, садисты начали насиловать девушку, в это время шестёрка
продолжал бить её по голове.

Били умеючи, с удовольствием. Били ножом в лицо, резали. Проломили голову в нескольких
местах, изрезали лицо, верхняя губа была практически оторвана. Прекратили, только когда
уже были уверены, что перед ними умирающее тело. Оставив её в лесополосе, поехали за
лопатами, но вернувшись, тела не нашли. Искали с фонарями, но будучи уверенными, что жертва
мертва уехали отдыхать.

Только благодаря Богу девушка выжила и смогла преодолеть за ночь пол-километра до мельницы,
где для нее кто-то из людей вызвал "скорую".

Взаимопомощь и предательство нелюдей.

Главный врач местной больницы Оксана Ростова тоже из нелюдей. Она сразу поняла, что у её
друзей могут быть неприятности и приложила все силы для дискредитации их жертвы. Пыталась
собрать у подчинённых подписи в подтверждение того, что Ирина Крашкова - проститутка и
утаить факт изнасилования. Затем дала заключение о "лёгких телесных повреждениях".
Только когда Ирина попала в другую больницу, где главврач был человеком, медики
диагностировали многочисленные открытые перелоы черепа, множественные рваные раны лица,
оторвана верхняя губа, 5 глубоких резаных ран головы, многочисленные ушибы.

Первыми сдали самых малозначительных маньяков Полищука и Рябиненко. Мусор Полищук
приказал шестёрке всё взять на себя, а сам категорически отрицал своё участие в
преступлении. Рябиненко же урезоненный аргументами признавался во всём. Трудно не
согласиться с резонным "-за групповуху больше дадут. А мы тебя подогреем на зоне.
А не захочешь взять всё на себя, потеряешься, как те...".

Однако шестёрка есть шестёрка. Ссыкливый Рябиненко сдал Полищука. Более матёрого мусора
побоялся, а так вроде пошёл на сотрудничество с органами, ради смягчения приговора.
Третьего, самого опасного матёрого убийцу старался выгородить. Я не удивлюсь, если
Рябиненко получит самое строгое наказание, ведь нелюдская система раздаёт наказания
обратно пропорционально занесённым аргументам в конвертах. А поскольку у Дрыжака и
его покровителей явно много баблоса, то его отмазывать будут со страшной силой.

Из СМИ:
Сведения об этом случае внесли в Единый реестр досудебных расследований по признакам преступлений, предусмотренных ч.1 ст.121, ч.3 ст.152, ч.4 ст.187 УК Украины (причинение тяжких телесных повреждений, изнасилование, разбойное нападение).
И тут не обошлось без уродов. По сути это дело следовало квалифицировать как покушение
на убийство! Куда же вы смотрите, продажные твари?

Задержанный маньяк Полищук оказался племянником прокурора Заводского района города
Николаева Сергея Полищука. Матёрый бандюга!
Прокурор Николаевской области Дмитрий Ефименко заявил, что никакие родственные связи на
данное расследование не повлияют. Ясное дело, что на другие дела связи влияли, влияют и
будут влиять, пока эта шайка у власти.
Дракон велик и силён, пока его боятся. Как только бояться перестают, он становится
маленьким и жалким. Это следует помнить всем, и не бояться, и не жалеть, тогда сможем
победить и уничтожить зло.

Организатора Дрыжака начали отмазывать все гниды сразу. Пять мусоров клялись мамой и били
себя пяткой в грудь, что "милиционер Дрыжак" всю ночь нёс службу Украине защищая её народ
от преступного элемента! Видеокамеры к тому же над парадным входом висят. Правда есть ещё
выход непарадный, без видеокамер, но зачем опускать тень недоверия на кристаллически
честного "служителя закона"?

-Ты наша гордость! В крайнем случае, будешь свидетелем! Сказали Дрыжаку и отпустили домой.
Он шёл по селу весело улыбаясь, - сегодня с друзьями будем жарить шашлычки...

Люди узнав о таком повороте событий были оглушены. Кровь закипела в жилах. ЛЮДИ поняли,
или они - или их. На штурм местного бандитского кубла районного значения более 500 человек.
Гниды в погонах испугались за свои шкуры.

Мусора защищались изо всех сил, стреляли из пистолетов, травили людей газом, благодаря
чему сохранили свои шкуры в целости! Зачот, я считаю!
Только почему СМИ вдруг молчит о стрельбе из боевого оружия по людям?

Затем распространили с помощью гнид в СМИ "новость", мол "отделение милиции штурмует пьяная
толпа, а доблесные защитники правопорядка пытаются усмирить негодяев!"

Что же говорит глава МВД? Кто он? Человек или упырь? Посмотрим по его реакции.
Если хоть один из участников народной самообороны будет наказан, хоть каким-то образом,
значит однозначно упырь.

Что сообщают СМИ.
Министр внутренних дел Украины Виталий Захарченко отстранил от занимаемой
должности начальника УМВД в Николаевской области Валентина Парсенюка и безымянного руководителя Врадиевского райотдела милиции 2 июля.
Такое решение принято в связи с тем, что информация о нападении на местную жительницу с участием работников милиции была предоставлена руководству МВД не в полном объеме, что не позволило быстро и объективно разобраться в ситуации и привело к беспорядкам, - говорилось в официальном заявлении МВД.

По моему мнению реакция была быстрая. Только сначала она состояла в том, чтобы отмазать гнид
от ответственности и утихомирить народ. Не получилось. Для сохранения лица взялись за
мелочёвку. И только под давлением ЛЮДЕЙ пошли на уступки и взяли в качестве подозреваемого
гниду чуть крупнее. Движение остановится, как только люди успокоятся.

Кроме того, по факту нападения на Врадиевский райотдел милиции начали уголовное производство по ч.4 ст.296 (хулиганство, совершенное группой лиц) и по ч.1 ст.194 (умышленное уничтожение или повреждение имущества) Уголовного кодекса Украины.
Закономерная обраточка от мусоров! Поздравляю народ Украины, МВД возглавляет нелюдь!

Потерял свою должность и прокурор Врадиевского района Николаевской области Сергей Мочалка.
Какая печаль! Интересно, сколько невинной крови на его лапах?

Генрокурор Виктор Пшонка распорядился уволить его за ненадлежащее исполнение своих функциональных обязанностей в сфере обеспечения надзора за законностью при проведении следствия органами внутренних дел.
Спросить бы у Пшонки, как он сам надзирал за делом избиения журналиста битами до смерти в Краматорске?

Расследование - под контролем Виктора Януковича.
Расследование ГПУ дела об изнасиловании 29-летней женщины во Врадиевке взял под личный контроль Президент Украины Виктор Янукович.
Теперь конечно с преступностью в МВД будет покончено раз и навсегда!

Янукович поручил Генеральному прокурору Виктору Пшонке провести совещание с руководством СБУ и МВД для изучения всех фактов участия правоохранителей в противоправных действиях.
Умиляет это "участие правоохранителей"! По этой логике, чтобы мусора ни творили, они
всё равно остаются "правоохранителями"? Прямо по Оруэллу, "министерство добра"!

Руководители СБУ и МВД, по поручению президента, должны в ближайшее время провести коллегии по выявлению фактов и предотвращения правонарушений. Результатом проведенных коллегий должен стать четкий план по приведению действий персонального состава правоохранительных служб с требованиями действующего законодательства, - говорилось в сообщении.
Спасибо, отец родной! Выходит до сих пор всё это было не нужно? Выходит мусорам было
можно всё, а теперь пахан запрещает? Чем же до сих пор занималось руководство?
Считало занесённые бабки?

Что теперь делать потерявшим свои хлебные должности? Как семьи кормить?
Судьба повернулась очком к бывшему прокурору Врадиевского района Николаевской области
Сергею Мочалке, бывшему начальнику УМВД в Николаевской области Валентину Парсенюку
и безымянному руководителю Врадиевского райотдела милиции.
Все гниды встают и молчат одну минуту в глубокой скорби.

На кичу попали Дмитрий Полищук, Евгений Рябиненко и Евгений Дрыжак. Ни за что пострадали!
В этом деле открыли уголовное производство по трем статьям - причинение тяжких телесных
повреждений, изнасилование, разбойное нападение. Друзья не позволят им присесть за
покушение на убийство!
Но что же вы хотите, рука не поднимается обидеть таких хороших парней!

Безымянного Начальника Врадиевского райотдела милиции обвинили в сокрытии совершенных в
районе преступлений. Будут ли за этим последствия кроме снятия с должности только Богу
известно. Собственно преступлений то он сам не совершал, только покрывал! За такие мелочи
и так человек серьёзно пострадал!

Посмотрим, чем всё закончится, упыри просто так не сдаются. У них всегда заготовлен
подленький выстрел в спину...

Снова о ментах.

Журналисты пишут:
...смерть юноши стала следствием того, что двое милиционеров превысили полномочия...

По моему, просто два мусора убили парня. Их конечно справедливо наказали. Не за убийство разумеется, а за превышение.

В январе 2012 года участкового Сергея Приходько приговорили к пяти годам заключения условно. Другой подсудимый, старший инспектор Сергей Коваленко, попал под амнистию.

Где же ты, ворошиловский стрелок?

Яким повинен бути мент

                                          Звичайно це лише кіно, але саме таким повинен бути справжній охоронець порядку. 


та й суспільство соплі не жує...

=============================================================================================================

ДТП с автомобилем правительственного кортежа в Ялте!

28 сентября, возле Ялты произошло дтп, с участием автомобиля сопровождения.
Все следы аварии работники милиции начали срочно скрывать от посторонних глаз.
Опознавательные атрибуты с автомобиля гаи были сорваны в авральном режиме, дорогу убрали в считанные минуты, а комментарии и объяснения работники правоохранительных органов дать отказались!

Можно сделать вывод, что ездить по дорогам Украины становится КРАЙНЕ ОПАСНО, ведь это уже не первое происшествие (ЗА ЛЕТО 2012г.) с участием людей, которые призваны защищать и охранять нас, за наши налоги, которые мы им платим!!!


Сторінки:
1
2
попередня
наступна