28.01.2022 р.Є і свої плюси у хвороби...Минулого року чоловік захворів. Як виявили аналізи - вірус, що зараз популярний. А там і ми з малою. Неприємно.Після того у мене зник нюх і смак. Дуже неприємно і страшно водночас. Неприємно, що не можеш насолоджуватись смаком улюблених страв, страшно - бо не почуєш запах газу, якщо станеться витік. Проте, невдовзі відновилися зниклі відчуття і все, начебто, стало нормально. До першого різкого і неприємного запаху фарби у під'їзді (на той час у нашому...

Читати далі...

Ми фрази розкидаємо крилаті,Як «добрий день» кохаю прозвучить.Напевно, десь у чомусь винуваті,Що наше серце з кимось не горить.Чужу біду ми іноді не бачимо,Адже у інших теж душа болить...І десь, когось, за щось ми не пробачимо,Не розуміємо, життя - коротка мить.Як часто ми звертаємось до Бога,Лише тоді, коли у нас біда,Коли на серці біль або тривога,Коли самих себе, бува, шкода.Буває, що не завжди в чомусь прАві,На вчинках інших ставили хрести.Не в тих місцях шукали переправи,Не з тими будували ...

Читати далі...

Комусь війна триває тільки рік Для когось рік цей виявився вдалимА я - немолодий вже чоловік - Терплю удариТам не потрібен, тут уже не тойУ чомусь там некомпетентний, чи невмілийНе молодець, не майстер, не геройНапів зотлілийКолись горів, ще зовсім не загасЗапал, можливо, ще не весь розтративІ пережив, мабуть, уже не разПублічні стратиХотів чогось - давно перехотівЛишились мрії - в кого ж їх немає? Люблю собак і не люблю котів - Таке буваєНе тішать і не пишуться пісніНема на них натхнення і...

Читати далі...

... Пів світу плаче, пів світу скаче...Таке життя...Хтось в камуфляжі, а хтось в ВЕРСАЧЕ...Не відкриття...Хтось помирає, хтось заробляє...На цій війні...Отут вже кожен сам обирає...Що у ціні.Для когось воля щаслива доля...Для когось страх...Хтось в повен зріст посеред поля...Хтось по ярах...Хтось мовчки робить не горлопанить...Хтось лиш кричить...Один лікує, а інший ранить...Коли мовчить.Хтось розуміє, хтось не уміє...Пізнати суть...Хтось геть заслабне, а хтось зміцніє...Пройшовши путь...Комусь ...

Читати далі...

У Бога немає релігії...А ще в Бога немає канонів, п'яти стовпів і правила не носити квітчастий одяг. Йому байдуже, чи їмо ми яблука до Спаса, чи готуємо молоко і м'ясо на різних плитах, чи приймаємо їжу у світлий час доби під час рамадану. Він не вимагає читати намаз, робити обрізання і вірити в те, що світ заснований на стражданні. Йому не потрібен наш двотижневий піст, пісне обличчя і вирізана дірка в районі серця на знак скорботи за покійними. Усе це придумали самі люди: зліпили богів...

Читати далі...

16.01.2022 р. Спогади. (Про "Орльонок 8".) Спогади бувають різні - гарні і погані, приємні і не дуже. Іноді хочеш забути щось, наче страшний сон, а іноді хочеш пам'ятати усе життя. От і я, інколи (останнім часом частенько), щось згадую із свого життя. Здебільшого це спогади про дитинство. ... Літо - найкраща пора року. Особливо ця пора року подобається дітям. А літо в моєму дитинстві було найприємніше, бо не було тієї спекотної погоди, що тепер. Сонечко було...

Читати далі...

7.01.2022 р. (Ч.2) У сусідньому дворі жила баба Мотря (здається так її звали). Біля її двору стояла лавка і всі бабусі там збиралися потеревенити. З ню жили тітка Марина (не впевнена, що вірно згадала її ім'я), дядько Льоня і дві їхні дочки - Марина і Оксана, з якими я також дружила і чісто гралася у них у дворі. Найбільше мені подобалася гойдалка, що висіла у їхньому дворі. Вона була така класна, зручна. Навпроти цього двору жила тітка Ніна. Як потім виявилося, у неї...

Читати далі...

Поки писала дописи з Фейсбуку, згадала про своїх подруг, про маму, про однокласника, про друзів мого брата. Коли помирають люди похилого віку, ми сприймаємо це більш менш нормально, адже вони старенькі і це природньо, коли помирають старі люди. Та коли помирають люди, яким ще жити і жити... Наш мозок відмовляється сприймати це. Адже це не природньо. І ми часто питаємо: Як? Чому? Адже вони ще молоді! Моя мама померла у віці 61 року, не доживши до свого дня народження 17 днів...

Читати далі...

7.01.2022 р. (Ч.1) Пам'ять і подорож у минуле. "Що ви робите, коли лягаєте спати? Про що думаєте? Що плануєте? Чи, можливо, згадуєте?" Певно такими словами можна було б розпочати мою невеличку оповідь, якою я хочу поділитися. Але я почну по-іншому. Перед сном мені у голову різні думки. Найбільше я полюбляю про щось мріяти. Інколи щоь згадую, уявляю, обдумую чи просто від великої втоми швидко засну. Та нещодавно я трішечки уявляла собі.. ...Берег мого дитинства. ...

Читати далі...

Дивлюся на стрічку у соцмережах і думку гадаю, чому люди так активно виставляють своє життя назагал? Нащо афішувати про день народження дитини, якщо тільки у неї немає своєї сторінки в тому ж фб чи інстаграмі? Нащо усім показувати, що у тебе день народження чи якесь інше свято? Висновок поки один: це потреба в увазі до своєї персони, потреба у вподобайках і підняття своєї самооцінки. Може я помиляюся? Та це мої думки.А ви теж так робите?Поділіться своїми спостереженнями і своїми думками.