Пісок Сатурна, сипся, сипся,
ти до повного кінця,
а я присяду на дорогу,
бо вже підгострена коса.
Підходить термін до кінця,
смерть передчасна - лиш амністія життя.
Не викликає сантиментів ця тюрма,
що в книзі називається - буття.
Без багажу стою я на пероні -
для багажу немає місця у вагоні,
у потязі, що із пітьми прибув,
та у пітьму відбуде він предвічну.
Ніщо не варте, щоб за ним зітхати,
надія й віра - морква для осла,
любов - давно вже по руках пішла,
а мудрість - в...
Читати далі...